Рішення № 87410985, 05.02.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3495/19

2/703/244/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк Н.А.

з участю секретаря Римського Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу в порядку спрощеного провадження № 703/3495/19

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 лютого 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», уклало з ним договір, яким надало кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 500 грн.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між ним та банком договір.

Позивач стверджує, що ОСОБА_2 станом на 15 липня 2019 року має заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 1054 грн. 54 коп., у зв`язку з чим йому було нараховано 9133 грн. 68 коп. пені за простроченим зобов`язанням, 2700 грн. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина) і 644 грн. 41 коп. штраф (процентна складова).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі і просив задоволити його із зазначених в ньому підстав. Вказав, що на даний час відповідач не сплачує кошти за кредитними зобов`язаннями.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим розглянути справу, в порядку, передбаченому гл. 11 ЦПК України, у відсутність відповідача, який згідно ст. 128 ЦПК України повідомлений про день та час розгляду справи належним чином і в позові відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1.7 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року було змінено тип банку із закритого на публічне та змінено найменування банку з ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «Приватбанк» з правонаступництвом всіх прав та обов`язків. Рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Як встановлено з оглянутої судом анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 01 лютого 2013 року, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 оформив в ПАТ КБ «Приватбанк» платіжну картку та отримав кредит.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 76 ЦПК України письмові пояснення сторони не є доказами.

На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду, крім анкети-заяви, копію паспорту відповідача, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.

Надані докази АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_2 .

Витяг з тарифів банку є універсальним і містить відомостей щодо умов кредитування за чотирма видами кредитних карт «Універсальна». З наданих позивачем доказів суд не зміг встановити яку з чотирьох видів кредитних карт отримав відповідач.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності з ч. 1 ст. 79, ч.1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

У частинах першій та третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

У відповідності із наданим суду розрахунком позивач станом на 15 липня 2019 року нарахував ОСОБА_2 1054 грн. 54 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 9133 грн. 68 коп. пені за прострочене зобов`язання, 2700 грн. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 644 грн. 41 коп. штрафу (процентна складова).

АТ КБ «ПриватБанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові повної вартості кредиту, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Суд зазначає, що надані банком Витяг з Тарифів та Умов достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту.

За доводами позивача, які ґрунтуються на положеннях Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбаченому тарифами і частину заборгованості по кредиту. При цьому простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором (п.1.1.1.88 долучених банком до позову Умов).

При цьому за змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України до обов`язків позичальника за кредитним договором входить повернення одержаних коштів та сплата платежів, встановлених як винагорода кредитора за надання цих коштів, зокрема, відсотків за користування кредитом.

З системного аналізу цих норм Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та ч. 1 ст. 1054 ЦК України слідує, що за своєю правовою природою прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже за твердженнями позивача до нього входить також і плата за користування кредитом, а не надані позичальнику в користування кошти.

Тому за відсутності визначеного договором порядку нарахування відсотків за користування кредитом позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту (до якого включено відсотки за користування кредитним коштами) є необґрунтованими.

Оскільки заборгованість за тілом кредиту у ОСОБА_2 відсутня, а позивачем не доведено умов, на яких надавався кредит, суд вважає що вимоги про стягнення боргу за простроченим тілом кредиту, пені та штрафу не підлягає до задоволення.

При цьому зазначає, що наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням умов кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач по суті за одне і теж порушення строків платежів просить стягнути з відповідача одночасно і штраф, і пеню.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушує закріплені у статті 61 Конституції України положення щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «КБ «Приватбанк» неустойки (пені, штрафів) за договором кредиту, оскільки позивачем не доведено погодження відповідальності у виді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та не погоджено терміну повернення кредиту.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-

вирішив:

Відмовити акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) в позові до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Н. А. Кирилюк