Ухвала суду № 87410218, 04.02.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 4-с/646/19/2020

Справа № 646/7134/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.20 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря – Правдюк М.О.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

державного виконавця – Харченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_2 , адвоката Лиски Павла Олександровича, на бездіяльність державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду зі скаргою, якою просить:

-визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Харченко Дениса Олександровича щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника від 10.07.2019 по ВП №59303232,

-зобов`язати державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Харченко Дениса Олександровича або іншу посадову особу Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ: 41430395) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника від 10.07.2019 по ВП №59303232,

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ: 41430395) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3600 (три тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

В обґрунтування вимог зазначено, що внаслідок існування усної домовленості між боржником та стягувачем про сплату аліментів добровільно (не застосовуючи заходів примусового виконання), шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок, боржник не мав уявлення про відкриття виконавчого провадження №59303232, за яким він є боржником. Не отримуючи постанови про відкриття виконавчого провадження, проводячи добровільну сплату грошових коштів, призвело до виникнення аліментної заборгованості в межах ВП №59303232. З підстав виниклої заборгованості, державним виконавцем була винесена постанова від 10.07.2019 про арешт майна боржника, згідно резолютивної частини якої: накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 31600,50 грн. З метою виконання обов`язку зі сплати аліментів, покладеного рішенням суду, боржником була сплачена сума заборгованості у повному обсязі. Представником заявника зазначено, що в подальшому, аліментні кошти сплачуються при суворому дотриманні змісту виконавчого листа, та навіть, станом на подання скарги, маються переплати зі сплати аліментних платежів. З огляду на наведені обставини, та керуючись положеннями ЗУ «Про виконавче провадження», представник заявника вважає, що в межах ВП №59303232 маються всі законні підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника, постановою державного виконавця від 10.07.2019. Підставами для зняття арешту представник заявника у скарзі зазначає: відсутність необхідності забезпечення виконання аліментного зобов`язання, у зв`язку з належною поведінкою боржника, повне погашення суми заборгованості, в межах якої накладено арешт, порушення права власності боржника та інших осіб (дружини боржника), можливість виконання рішення у інший спосіб. Заявник зазначає, що використовуючи права боржника у виконавчому провадженні, до державного виконавця було подано відповідне письмове звернення про скасування постанови про арешт майна. Незважаючи на вмотивованість письмового звернення, у вимозі про зняття арешту відмовлено, зазначаючи про відсутність підстав для зняття арешту з майна.

В судове засідання представник заявника скаргу підтримала та просила її задовольнити.

В судовому засіданні державний виконавець заперечував проти задоволення скарги. В матеріалах справи міститься відзив на скаргу, в якому державний виконавець зазначає, що заборгованість у боржника виникла внаслідок сплати аліментів не у повному обсязі. Після проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржник був повідомлений про її наявність і лише після цього ним було вжито заходи примусового виконання рішення суду. Згідно відзиву, оскаржувана постанова була винесена у зв`язку з систематичним невиконанням рішенням суду. Державний виконавець зазначає, що аліментне зобов`язання покладається на боржника до досягнення дитиною повноліття, тому посилання боржника на виконання вимог стягувача у повному обсязі є помилковими. Дії боржника з систематичної недоплати аліментів свідчать про намагання ухилитись боржником від добровільного виконання рішення суду. Загальна поведінка боржника свідчить виключно про спроби ухилитись від виконання рішення суду. Борг був погашений виключно після вжиття заходів примусового виконання рішення суду, тому підтвердити сплату боржником боргу у разі відсутності будь-якого арештованого майна зареєстрованого за ним він не може. Крім того, державний виконавець зазначає, що у заяві про скасування постанови про арешт майна боржника він зазначив одну з можливостей забезпечення виконання рішення суду – його офіційне працевлаштування у ТОВ «ТММ-Енергобуд менеджмент», однак державним виконавцем було перевірено вказану інформацію та встановлено, що 12.09.2019 року боржник звільнився.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного.

Згідно інформації про виконавче провадження № 59303232, з 06.06.2019 року у Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Червонозаводським районним судом м.Харкова від 23.12.2016 року № 646/5652/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини від суми усіх видів доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.05.2016 до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається із матеріалів скарги, в межах даного виконавчого провадження, 10.07.2019 року державним виконавцем Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Харченком Д.М. винесено постанову про арешт майна боржника. Зі змісту даної постанови випливає, що у зв`язку з тим, що боржник добровільно не виконує рішення суду державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, штрафів 31600,50 грн.

З наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 10.07.2019 року в рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанови про накладання штрафу на боржника, про встановлення обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю та іншими пристроями, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

У вказаних постановах зазначено розмір заборгованості божника – 31600,50 грн.

Аналогічна інформація щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів зазначена у розрахунку державного виконавця, яка складена за період з 16.05.2016 року по 01.07.2019 року.

Вищевказані постанови державного виконавця від 10.07.2019 року були скасовані постановами того ж державного виконавця від 17.07.2019 року із посиланням на те, що заборгованість за сплати аліментів погашена в повному обсязі.

Постановою державного виконавця від 17.07.2019 року скасовано заходи примусового виконання та виключно відомості про ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників.

Постановою від 06.09.2019 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів за вищевказаним виконавчим листом, заборгованість по сплаті аліментів станом на 10.10.2019 року відсутня.

24.09.2019 року ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця із заявою про скасування постанови про арешт майна боржника від 10.07.2019 року.

Листом в.о.начальника Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 01.10.2019 року заявника повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з майна, у зв`язку з неможливістю повністю забезпечити виконання рішення суду у інший спосіб.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

До передбачених законом обмежень у здійсненні права власності відносяться заходи примусового виконання судових рішень, які застосовуються в межах виконавчого провадження, в тому числі, арешт майна боржника, як складова звернення стягнення на майно боржника згідно Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно дост.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Арешт майна - тимчасове позбавлення власника права користування та розпорядження майном, тривалість якого встановлюється вповноваженою особою у спосіб, визначений законодавством.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що накладення арешту на майно боржника є винятковим заходом обмеження права власності фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням.

Відповідно до п.7 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, крім іншого, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, підставою для зняття арешту з майна боржника згідно п. 7 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження'' є одночасне настання двох юридичних фактів: 1) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів 2) можливість забезпечення виконання рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Законодавець передбачив імперативний обов`язок державного виконавця зняти арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини за настання вищезазначеного складу юридичних фактів.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Як встановлено судом, заборгованість зі сплати аліментів боржника перед стягувачем на даний час відсутня, що підтверджується відповідним розрахунком, складеним станом на 10.10.2019 року.

В той же час, суду не було надано доказів щодо того, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Так, звертаючись до державного виконавця з заявою про скасування арешту, заявником було надано недостовірну інформацію щодо звернення стягнення на його заробітну плату в ТОВ «ТММ-Енергобуд менеджмент».

Згідно листа директора ТОВ «ТММ-Енергобуд менеджмент», ОСОБА_3 звільнився 12.09.2019 року, тоді як із заявою він звернувся 24.09.2019 року.

Посилання заявника на те, що у нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів не є самостійною підставою для зняття арешту з майна. Відомостей про те, що боржник на даний час є працевлаштованим матеріали скарги не містять.

Слід звернути увагу на те, що виконавчий лист надійшов до виконавчої служби вже з наявною заборгованістю, що дає підстави вважати про можливість виникнення заборгованості в майбутньому.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, заявником суду надано не було.

Посилання заявника на те, що у нього на праві власності є квартира, яка придбана у шлюбі, чим порушено права третьої особи, яка не є стороною виконавчого провадження не спростовує вищевказаних висновків суду, оскільки арешт накладений на майно боржника в межах певної суми заборгованості.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що заявник не надав доказів, підтверджуючих наявність підстав для скасування арешту, накладеного на майно, не навів доказів неправомірності дій державного виконавця, судом не вбачається підстав для задоволення скарги.

У зв`язку з відмовою у задоволенні скарги судом не вирішується питання про розподіл витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-260, 450-451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу представника ОСОБА_2 , адвоката Лиски Павла Олександровича, на бездіяльність державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Теслікова І.І.