Рішення № 87409143, 06.02.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6057/19

Провадження № 2/629/243/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 21.11.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4274,72 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, в зв`язку з чим станом на 13.11.2019 року виникла заборгованість зі сплати кредитних зобов`язань у розмірі 13450 гривень 23 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 3759 гривень 60 копійок; заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3288 гривень 73 копійки; заборгованості за пенею у розмірі 6170 гривень 90 копійок, а також штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди у розмірі 231 гривня. Відповідачу направлялася претензія, щодо вимог погашення суми заборгованості за кредитом, яка залишилася без уваги. В зв`язку з чим просить стягнути з відповідача по справі заборгованість за кредитом у розмірі 13450 гривень 23 копійки, а також судові витрати у розмірі 1921 гривня.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але при подачі позовної заяви до суду просив розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Крім цього в своїй позовній заяві зазначив, що в разі неявки відповідача по справі не заперечує проти постановлення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомила. Повістка відповідачу надсилалася за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання та відповідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до п. 2. ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Зі згоди представника позивача, наданої у заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступними підставами:

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалам справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода) б/н від 21.11.2014 року отримала від банку кредит у розмірі 4594 грн. 74 коп. на строк 24 місяця з 21.11.2014 р. по 30.11.2016 р. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, у зазначені у заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 213 грн. 91 коп. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, процентів, а також інших витрат згідно з Умовами та правилами. Дата остаточного погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.11.2016 р.

Згідно із п. 1.1.1. Генеральної угоди зменшено розмір заборгованості, а саме проценти на 147,01 грн., комісію на 89,99 грн..

Відповідно до п. 1.1.2. Генеральної угоди заборгованість за Договором № 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 4594,74 грн.

Із п. 1.1.3. Генеральної угоди дата остаточного погашення заборгованості по Договору 30.11.2016 року.

Згідно із п. 2.2. Генеральної угоди при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, визначених в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш чим на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не настав, сторони узгодили, що строк повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 231,00 грн.

Відповідно до п. 2.5 Генеральної угоди позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди згідно Генеральної угоди та Умовами та правилами.

Згідно п. 2.8 Генеральної угоди, при порушенні позивальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний у Умовах і правилах за кожен день прострочення.

Пунктом 2.10 Генеральної угоди передбачено, що позичальник доручає Банку без додаткової згоди, перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту в розмірі 320,00 грн., на будь-який відкритий у Банку рахунок.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З долученого до справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13.11.2019 року у відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість у розмірі 13450,23 грн., яка складається з: 3759,60 грн. - заборгованість за кредитом; 3288,73 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6170,90 грн. - заборгованість за пенею; 231 грн. штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору відповідач допустила заборгованість за кредитом і сплатою процентів, у зв`язку з чим АТ КБ «ПриватБанк» вимагає від відповідача повернути суму заборгованості по кредиту зі сплатою відсотків та неустойки.

Відповідач ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти, має зобов`язання повернути ці кошти, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, у зв`язку з чим, позов в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 3759,60 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування та стягнення процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування, то Великою палатою Верховного Суду 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 було прийнято постанову, в якій визначено, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони строк договору також окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, суд встановив, що 21.11.2014 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримала строком на 24 місяців, тобто по 30.11.2016 року, кредитні кошти у розмірі 4594,74 грн, які зобов`язалася повернути зі сплатою відсотків у розмірі 1,5 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мала здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві з 1 по 25 числа кожного місяця кошти у сумі 213,91 грн. упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяців - по 30.11.2016 року.

Відтак, у межах строку кредитування по 30.11.2016 року відповідач мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами з 1 по 25 число кожного місяця. Починаючи з 01 грудня 2016 року, відповідач мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у справі №444/9519/12 вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Верховний суд констатував, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

У даній справі право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, визначеного по 30.11.2016 року, і з цього часу права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, після визначеного договором строку кредитування позивач не міг такі проценти нараховувати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п.1.1.3 Генеральної угоди, датою кінцевого погашення заборгованості по договору визначено - 30.11.2016 року.

З долученого до справи розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 30.11.2016 року становить 1318,70 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у розмірі розрахованому станом на 30.11.2016 року (дата закінчення строку кредитування) 1318,70 грн.

Що ж стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею судом встановлено наступне.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що Банком нарахована заборгованість за пенею в розмірі 6170 грн. 90 коп.

Згідно п. 2.8. Генеральної угоди, при порушенні позивальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний у Умовах і правилах за кожен день прострочення.

Умови і правила надання банківських послуг надані позивачем не містять підпису відповідача, а в Генеральній угоді відсутня домовленість сторін щодо визначення розміру пені.

При цьому судом не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які підтверджували б, що саме Умови і правила, на які посилається позивач, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови і правила мала на увазі відповідач, підписуючи Генеральну угоду, та, відповідно, чи брав на себе зобов`язання зі сплати пені в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача по виконанню кредитного договору відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 21.11.2014 року становить 5309 грн. 30 коп., яка складається із наступного: 3759 грн. 60 коп.- заборгованість за кредитом, 1318 грн. 70 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 231 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Отже, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжного доручення від 20.11.2019 року, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 1921 гривні, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 758 гривень 30 копійок (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір заявленого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 5309,30 грн.*1921грн./13450,23грн.). При цьому суд враховує роз`яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268, 280 - 284, 288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 611, 1048, 1049, 1056-1 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 21.11.2014 року в розмірі 5309 гривень 30 копійок та судовий збір у розмірі 758 гривень 30 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Лозова, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 18.07.2000 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Смірнова