Рішення № 87406216, 27.01.2020, Городоцький районний суд Львівської області

441/1423/19 2/441/134/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сорока М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Гаталяк Макара Ярославовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» про заборону звертати стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Гаталяк М.Я. звернувся із позовом до ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» про заборону звертати стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки, укладеного 22.08.2007 р. між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 .

Позовну заяву мотивує тим, що 03.07.2019 р. позивачка отримала лист № КПФК-050/19 від 18.06.2019 р. від ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» з вимогою погасити заборгованість в сумі 40 101 986,10 грн. У разі невиконання такої, відповідач розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки, а також, реалізує своє право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві шляхом укладення від свого імені договору купівлі-продажу.

Покликається на те, що Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 01.04.2015 р. у позові ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку відмовлено.

Крім того, зазначає, що 03.07.2015 р. Апеляційний суд Львівської області скасував вищевказане рішення, і ухвалив нове, яким відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку з підстав пропуску строку на пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Тому вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на даний час взагалі неприпустимо, подвійне стягнення на предмет іпотеки не допускається, дії банку щодо звернення в односторонньому позасудовому порядку стягнення на предмет іпотеки вважає протиправними, та сприймає такі як посягання на власність позивачки.

З огляду на наведене, просить заборонити ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» звертати стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки, укладеного 22.08.2007 р. між «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, адвокат Гаталяк М.Я. подав клопотання про розгляд справи у його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити (а.с. 49).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, представник ТзОВ «ФК «Інвент» Яців Ю.М. у відзиві, поданому до суду, з покликанням на відсутність порушеного права позивачки, просить в задоволенні позову відмовити (а.с. 35-48).

Оглянувши заяви представників позивачки, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 22.08.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого виступає ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір №18/07-МБ із ОСОБА_3 . Відповідно до кредитного договору позивач надав ОСОБА_3 , кредитні кошти лімітом 40000 доларів США, який зобов`язався повернути кошти в повному обсязі до 21.08.2017 р.

В якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору ОСОБА_2 , надав в іпотеку нерухоме майно – будинок, розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором іпотеки від 22.08.2007 р. (а.с. 3).

Судом встановлено, що Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 01.04.2015 р. у позові ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку відмовлено (а.с. 7-8).

03.07.2015 р. Апеляційний суд Львівської області скасував вищевказане рішення, і ухвалив нове, яким відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку з підстав пропуску строку на пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника (а.с. 24-27).

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2019 р. позивачка ОСОБА_1 отримала від відповідача ТзОВ «ФК «Інвент» лист із вимогою погасити у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги заборгованість за кредитним договором в сумі 40 101 986,10 грн., та у разі залишення цієї вимоги без задоволення, ТОВ «ФК «Інвент» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та умов Договору іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені (а.с. 45).

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1.2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

З точки зору цивільного законодавства до прав, що підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, належні суб`єктам цивільного права, що входять до змісту їх правоздатності.

Вищевказане дає підстави стверджувати, що цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв`язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, з урахуванням норм ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З точки зору закону, при вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної зокрема, у постанові від 15.08.2019 справа №1340/4630/18.

Звертаючись до суду, представник позивачки будь-яких даних, які б свідчили про порушення прав останньої, у позові не зазначив.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало повідомлення банку про намір звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, а наміри не можуть бути предметом спору.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок скерування позивачці листа із вимогою погасити заборгованість та про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, вона не зазнала жодного втручання в свої права, таке не спричинило суттєвого негативного впливу на позивачку і вона не зазнала жодної реальної шкоди, її права та інтереси залишились непорушними.

Суд вважає, що приведені позивачем порушення можуть бути предметом розгляду за позовом лише у випадку перереєстрації за ТОВ «ФК «Інвент» права власності на предмет іпотеки.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, однієї з основних засад здійснення цивільного судочинства, викладеної в ст. 12 ЦПК України, а саме: засади змагальності сторін, відсутність доказів порушення прав позивача відповідачем, суд приходить до висновку, що обґрунтовані підстави передбачати можливість порушення права власності позивача на предмет іпотеки відсутні, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Гаталяк Макара Ярославовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» про заборону звертати стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.