Рішення № 87405842, 05.02.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/16/2020

325/1879/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді: Апалькової О.М.

при секретарі: Цукановій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Приазовське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 на підставі заяви б/н від 22 серпня 2011 року отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 2700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмрі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення,що відповідає строку дії картки.

Позивач свої зобов`язання виконав, кредит надав, але відповідач належним чином свої зобов`язання не виконала, допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за нею, станом на 31 липня 2019 року, утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 38213,65 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 1491,20 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 32526,56 грн, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1900 грн, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) в розмірі 1795,89 грн.

Враховуючи зазначене, просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 38213,65 грн та судові витрати (а.с.2-4).

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином сповіщений про день, час і місце розгляду справи, надавши в суд, як заяву про розгляд справи без участі представника банку, так і письмову відповідь на відзив, в якій зазначене наступне: стосовно форми кредитного договору – відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua. Отже, заява про приєднання до Умов, Правил, Тарифів складає Договір про надання банківських послуг, який забезпечує позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними шляхами, зокрема за допомогою Картки та фінансового телефону. З моменту оформлення кредиту пройшло 8 років, позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.

У відповіді на відзив зазначається, що до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% ( 30,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку позичальника.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічної експертизи по справі не призначались.

Також зазначає, що оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість за договором.

Також зазначає, що згідно з умовами договору Банком передано відповідачу кредитну карту зі строком дії до 30.09.2018 року. Відповідач звернувся в Банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Перевипуск карти відповідачем підтверджується банківською випискою по картковому рахунку. Відповідач здійснив погашення заборгованості, вже на перевипущену карту, що ще раз підтверджує її отримання відповідачем. Оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України.

Строк перевипущеної картки до останнього дня 09.2018 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача до спливу строку позовної давності, у зв`язку з цим стверджує, що обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Зауважує, що з виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому вважає, що посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, будучи належним чином сповіщеною про день, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ковальов Д.В. проти позову заперечував, пославшись на аргументи, висловлені у відзиві на позовну заяву.

11 жовтня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковальова Д.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати до заявлених у справі позовних вимог позовну давність та відмовити повністю у задоволенні позову. Аргуметував це тим, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Посилаючись на п.п. 91,92,93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом не можуть бути задоволені судом, якщо строк кредитування (строк дії карти) закінчився більше ніж за три роки до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Судом встановлено, що 22.08.2011 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», із наміром укласти кредитний договір, та нею було підписано анкету-заяву клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 7).

Відповідач отримала платіжну картку, зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 2700 грн. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача, станом на 31 липня 2019 року, становить 38213,65 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 1491,20 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 32526,56 грн, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1900 грн, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) в розмірі 1795,89 грн.

Отже, приведені фактичні обставини свідчать про укладення між сторонами договору кредиту, предметом якого є грошові кошти в сумі 2700 гривень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору неустойка (штраф, пеня) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2011 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту відповідно умов якого, банк надав відповідачу кредит в розмірі 2700 гривень.

Згідно довідки про умови кредитуваня з використанням «Кредитки Універсальна» 55 дні пільгового періоду, яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони також погодили сплату процентів, неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язання, а також погодили, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш як на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та 5% від суми заборгованості(а.с.8).

Із зазначеної анкети та довідки про умови кредитуваня з використання «Кредитки Універсальна» 55 днів пільгового періоду, які підписані відповідачем, вбачається, що сторони погодили розмір кредитного ліміту та відповідальності у вигляді грошової суми.

Відповідачем вимоги договору не виконанні, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі не повернуті, у зв`язку з чим утровилася заборгованість станом на 31 липня 2019 року у розмірі 38213,65 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 1491,20 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 32526,56 грн, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1900 грн, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) в розмірі 1795,89 грн.

Відповідач та її представник не спростували факт отримання кредитної картки та кредитних коштів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості.

Так, Банк, просить стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом, станом на 31 липня 2019 року, у розмірі 32526,56 грн.

Частиною 3 ст. 1056-1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць (30% річних) між сторонами погоджено, про що свідчить підпис відповідача у довідці про умови кредитування з використанням «кредитки Універсальна» 55 днів пільгового періоду.

Однак, заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов`язань у підвищеному розмірі.

Із розрахунку заборгованості, наданої банком, вбачається, що проценти на поточну заборгованість нараховані, за період з 22.08 2011 року по 29 серпня 2014 року, у розмірі 30,0%, що обумовлено договором між сторонами та не перевищує обумовлений відсоток. З 01 вересня 2014 року по 31 липня 2019 року ставка зросла до 34,80%, 43,20%, що є більше від обумовленої договором процентної ставки (а.с.5-6).

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині 4 указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Таку правову позицію висловили Верховний Суд України у справі №6-1374цс17 від 11.10.2017 року та Верховний Суд у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Між тим, матеріали справи не містять посилання на тип процентної ставки, застосованої Банком, позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки.

Банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні 34,80 %, 43,20% річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України.

Зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01 вересня 2014 року - у розмірі 34,80 %, 43,20% на прострочену заборгованість є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачу збільшеної відсоткової ставки, неузгодженої належним чином.

Заборгованість за процентами за період з 23 серпня 2011 року по 29 серпня 2014 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 187,30 грн., тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, Банк просить стягнути штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн та штраф (процентна складова) в розмірі 1795,89 грн.

Суд зазначає, що згідно довідки про умови кредитування з використання «кредитки Універсальна» 55 днів пільгового періоду, сторони погодили, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш як на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. та 5 % від суми заборгованості.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн та 5% від суми заборгованості (1491,20 (тіло кредиту) + 187,30 грн (заборгованість за процентами)* 5% у розмірі 83,93 грн.

Щодо вимог Банку про стягнення заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення умов договору слід відмовити.

Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

А тому позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованої пені не підлягають задоволенню, з вище вказаних підстав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенні та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 22 серпня 2011 року у розмірі 2262,43 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 1491,20 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 22 серпня 2011 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 187,30 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, та штрафу (процентна складова ) – 83,93 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Суд вважає, що доводи представника відповідача адвоката Ковальова Д.В. про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом є неспроможними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавсто передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настанням події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Судом встановлено, що 22.08.2011 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за яким позичальник отримав кредит у розмірі 2700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до довідки про видачу кредитних карток ОСОБА_1 , згідно кредитного договору б/н від 22.08.2011 року вона отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , термін дії останньої до 09.2018 року (а.с. 88). Оскільки кредитна картка № НОМЕР_2 була дійсною до 30.09.2018 року, а позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості 24.09.19 року, суд вважає, що позивач не пропустив строки позовної давності, зважаючи на те, що ОСОБА_1 активно користувалась кредитними коштами на власний розсуд.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 115,26 грн.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 4,7,12,13,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_3 ) яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50), заборгованість за кредитним договором б/н від 22 серпня 2011 року в розмірі 2262 (двi тисячi двiстi шiстдесят двi) гривні 43 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 1491,20 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 22 серпня 2011 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 187,30 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, та штрафу (процентна складова ) – 83,93 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_3 ) яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) судовий збір у сумі 115 (сто п`ятнадцять) гривень 26 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 06.02.2020 року.

Суддя : О.М.Апалькова