Ухвала суду № 87405401, 30.01.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/8098/18

Провадження № 1-кп/333/60/20

УХВАЛА

Іменем України

30 січня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя в складі головуючого судді: Піха Ю.Р., суддів: Михайлової А.В., Кулик В.Б. за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., прокурора Хруща П.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їх захисників Духонченка М.С., Шевлякова Є.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Томськ Рросійської Федерації, росіянина, громадянина Російської Федерації, не зареєстрованого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

03.06.2014 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 122 КК України до штрафу у розмірі 1700 грн.

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, маючого вищу освіту, працюючого директором ТОВ «Айс-Нор», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК України,-

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Переяслав-Хмельницький Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, маючого вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунарським районним судом м. Запоріжжя розглядається зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою.

Своє клопотання мотивує тим, що вході досудового слідства встановлений ряд ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зникли, що є підставою для продовження вказаного запобіжного заходу, а саме: може переховуватися від суду; продовжувати займатися протиправною діяльністю.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме - злочин, у скоєнні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою уникнення покарання за вчинений злочини, знаходячись на волі, будуть переховуватись від суду та продовжувати займатися протиправною діяльністю.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Духонченко М.С. в судовому засіданні стосовно продовження запобіжного заходу заперечували, оскільки ризики вказані у клопотанні прокурора відсутні, просили суд застосувати більш м`який не пов`язаний з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_2 тайого захисники Духонченко М.С., Шевляков Є.А., в судовому засіданні стосовно продовження запобіжного заходу заперечували, оскільки ризики вказані у клопотанні прокурора відсутні, просили суд застосувати більш м`який не пов`язаний з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники Духонченко М.С., Шевляков Є.А. в судовому засіданні стосовно обрання запобіжного заходу заперечували, оскільки ризики вказані у клопотанні прокурора відсутні, просили суд застосувати більш м`який не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Судом встановлено, що ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на стадії судового розгляду було продовжено запобіжний захід тримання під вартою.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. З метою уникнення відповідальності за скоєння кримінального правопорушення (злочину), ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , притягнутий до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом умисного вбивства ОСОБА_4 , переховувався від правоохоронних органів та перебував у розшуку, а як у подальшому було встановлено, мешкав на території Дніпропетровської області за підробленими документами на ім`я ОСОБА_5 , у тому числі мав документи, які б надали йому змогу залишити територію України.

Зазначені обставини свідчать про соціальну небезпеку ОСОБА_1 для громадян, про необхідність його ізоляції, щоб захистити суспільство від злочинних посягань, припинити злочинну діяльність, а так само припинення можливості сховатися від суду, перешкодити виконанню процесуальних рішень і є підставою вважати про те, що найбільш доцільним запобіжним заходом для ОСОБА_1 буде тримання під вартою.

Крім того, ОСОБА_1 є громадянином іншої держави, на території України не має місця реєстрації та постійного місця проживання, ніде не працює, отже не має постійного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, тому є достатні підстави вважати, що останній з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити територію України, і це також є обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Таким чином, врахувавши мету і підстави застосування запобіжних заходів і, приймаючи до уваги, що ризик переховуватись від суду, що був врахований слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, а у подальшому і судом при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_1 - не перестав існувати, а матеріали кримінального провадження не містять даних про неможливість подальшого перебування обвинуваченого під вартою, суд, враховуючи положення ч. 3 ст. 197, 331 КПК України, керуючись вимогами, не вбачаючи можливим застосування до ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, приходить до висновку, що строк дії обраного обвинуваченому під час досудового розслідування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає продовженню.

Щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд приходить до наступного.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

При розгляді клопотань учасників процесу, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, остаточне 14 січня 2011 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (Vlasov v. Russia), №78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про доцільність подальшого тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд враховує, що вони обвинувачується у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочини, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, саме ця обставина може підвищувати ризик переховуватись обвинувачених від суду настільки, що інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не зможуть запобігати такому ризику і саме цим раніше керувався суд при вирішенні питання щодо доцільності тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії», ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати на те, що вона маловірогідна.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Ноймайстер проти Австрії»).

Однак, необхідно враховувати, що тривалість проведення досудового розслідування та судового слідства поступово зменшує наявні ризики і таке зменшення може бути настільки суттєвим, що для їх запобіганню може бути застосовані інші більш м`які запобіжні заходи, а кожний факт продовження тримання особи під вартою потребує детального дослідження існуючих ризиків у сукупності із урахуванням тривалості їх застосування в поєднанні з іншими факторами.

Це стосується і ризику можливості з боку підозрюваних впливати на потерпілого та свідків сторони обвинувачення, які вже допитані в судовому засіданні.

Судом встановлено, що за весь час проведення досудового розслідування та слухання справи в суді від потерпілого не надходило жодної заяви, щодо здійснення на нього будь-якого впливу з боку будь-кого, в тому числі й з боку ОСОБА_2 чи ОСОБА_6 . Допитаний в суді, потерпілий не повідомив про будь-який тиск на нього.

Під час судового засідання допитано свідки, які в свою чергу також, як потерпілий не заявляли клопотання про здійснення на них впливу або тису. Крім цього, судом прослухано аудіозапис допиту свідка, анкетні данні якого змінено та до нього застосовані заходи безпеки, що виключає можливість впливу обвинувачених на нього.

Таким чином, незважаючи на те, що прокурорами в судовому засідання доведено наявність ризиків, а саме: з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може переховуватися від суду, суд вважає що існує можливість запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Такий висновок суду гуртується на тому, що більше двох років попереднього ув`язнення обвинувачених досліджено всі матеріали кримінального провадження, допитані всі свідки та потерпілий, тому ризик впливати на вказаних осіб є мінімальним.

Крім того, тривалість строку перебування під вартою, на думку суду, суттєво зменшила ризик переховування обвинувачених від суду та дає можливість обвинуваченим більш відповідально ставитись до своєї подальшої поведінки, а зміна запобіжного заходу може позитивно вплинути на виправлення обвинувачених.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 має місце проживання у місті Запоріжжі, має дружину та малолітню дружину, яких до затримання утримував, постійне місце роботи, відповідно до характеристики з Запорізького слідчого ізолятору позитивно характеризується, 29.03.2017 був нагороджений грамотою за активну громадську позицію, значний особистий внесок у відновлення бойової готовності та всебічне забезпечення підрозділів Військово-Морських Сил Збройних Сил України за підписом віце-адмірала ОСОБА_7 , 07.04.2017 р. був нагороджений листом-подякою від предстоятеля скита Одеського Свято-Іл`їнського мужського монастиря на честь ікони Божої Матері « ОСОБА_8 » за захист обителі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 має місце проживання у місті Запоріжжі, відповідно до характеристики з Запорізького слідчого ізолятору позитивно характеризується, 29.03.2017 був нагороджений грамотою за активну громадську позицію, значний особистий внесок у відновлення бойової готовності та всебічне забезпечення підрозділів Військово-Морських Сил Збройних Сил України за підписом віце-адмірала ОСОБА_7 , 07.04.2017 р. був нагороджений листом-подякою від предстоятеля скита Одеського Свято-Іл`їнського мужського монастиря на честь ікони Божої Матері « ОСОБА_8 » за захист обителі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Підсумовуючи наведене, суд вважає необхідним відмовити процесуальному прокурору в задоволені клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки тривалість попереднього ув`язнення в даному випадку до мінімуму зменшила наявні ризики та задовольнити клопотання захисників і обвинувачених, змінивши запобіжний захід з тримання під вартою на більш мякий цілодобовий домашній арешт.

Цілодобовий домашній арешт відносно ОСОБА_2 необхідно встановити за адресою: АДРЕСА_6 , разом зі своєю сім`єю, які матимуть змогу забезпечувати доставлення для обвинуваченого ОСОБА_2 продуктів харчування та речей першої необхідності в період дії домашнього арешту.

Цілодобовий домашній арешт відносно ОСОБА_3 необхідно встановити за адресою: АДРЕСА_6 , де він буде проживати разом з ОСОБА_2 та його сім`єю.

Крім того, керуючись вимогами ст. 194 КПК України, слід покласти на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступні обов`язки, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу суду; 2) утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні; 3) прибувати до суду за викликом; 4) носити електронний засіб контролю; 5) не змінювати місце проживання без дозволу суду; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної вади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 331, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з 30.01.2020 до 29.03.2020.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з перебуванням останнього за місцем мешкання: АДРЕСА_6 , строком на два місяці до 29.03.2020.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти у залі суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

1)не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу суду;

2) утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні;

3) прибувати до суду за викликом;

4) носити електронний засіб контролю;

5) не змінювати місце проживання без дозволу суду;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної вади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Роз`яснити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , положення ч. 5 ст. 181 КПК України, у відповідності до якої працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Копію ухвали про зміну запобіжного заходу вручити під розпис ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його захиснику, прокурору, а також направити для відома начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з перебуванням останнього за місцем мешкання: АДРЕСА_6 , строком на два місяці до 29.03.2020.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти у залі суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки:

1)не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу суду;

2) утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні;

3) прибувати до суду за викликом;

4) носити електронний засіб контролю;

5) не змінювати місце проживання без дозволу суду;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної вади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Роз`яснити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , положення ч. 5 ст. 181 КПК України, у відповідності до якої працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Копію ухвали про зміну запобіжного заходу вручити під розпис ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його захиснику, прокурору, а також направити для відома начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

Головуючий суддя Ю.Р. Піх

судді: В.Б. Кулик

А.В. Михайлова