Вирок № 87405059, 04.02.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/39/2020

Справа № 534/1048/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2020 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Хіневича В.І.,

за участю секретаря - Гавриш А.Ю., Головньової Л.М.,

за участю прокурора - Скрипки А.В., Накай М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

захисника

обвинуваченого - Коротченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12019170080000380 від 01.05.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ (нині м. Горішні Плавні) Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, місце реєстрації відсутнє, останнє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 25.03.1999 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 141 КК України (1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки;

- 20.09.2001 року Хорольським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 45 КК України (1960 року) від відбуття покарання звільнений з випробовуваним терміном на строк 2 роки;

- 26.04.2002 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК України приєднати 3 місяця позбавлення волі за вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 20.09.2001 р. за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України (1960 року) від відбуття покарання звільнений з випробовуваним терміном на строк 2 роки, остаточно вважати осудженим на строк 4 років 3 місяців позбавлення волі.

- 20.08.2002 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднати 3 місяців позбавлення волі за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.04.2002 за ч. 2 ст. 185, ст. 69, ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, остаточно вважати осудженим на строк 3 років 3 місяці позбавлення волі;

- 02.04.2012 року Хорольським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 395 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..;

- 06.10.2014 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 187, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 13.01.2015 р. остаточно засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років;

- 20.02.2015 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України присвоїти 3 роки 8 місяців позбавлення волі за вироком Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 06.10.2014 за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 187, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, остаточно вважати засудженим на строк 5 років 2 місяці позбавлення волі;

- 14.05.2019 року вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого за наступних обставинин:

18.04.2019 року близько 22 години, точного часу судовим розглядом не встановлено, знаходячись біля під`їзду АДРЕСА_2, під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_2 , побачив у останнього велосипед марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору, власником якого являється ОСОБА_2 , після чого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів та мети, діючи повторно, відкрито заволодів велосипедом марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору вартістю 3 716 гривень 67 копійок, який належить потерпілому ОСОБА_2 . Після цього, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 3 716 гривень 67 копійок.

Своїми умисними діями, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в ході судового розгляду в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України не визнав і показав, що дійсно 18.04.2019 року близько 21 години, він, знаходячись біля під`їзду АДРЕСА_2, під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 побачив у останнього велосипед марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору, після чого у нього виник злочинний умисел направлений на заволодіння даним велосипедом потерпілого шляхом обману. Реалізуючи свій намір, він умисно, після того, як потерпілий ОСОБА_2 зайшов в під`їзд будинку разом з іншими під приводом покататися попрохав у ОСОБА_5 велосипед марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору, не маючи наміру його повертати. Після цього, він з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, продавши велосипед в ломбард за суму, яку зараз не пам`ятає, який в подальшому продав його невідомій особі, гроші витратив на власні потреби.

В ході судового розгляду прокурор заявив клопотання про необхідність зміни обвинувачення з ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 190 КК України. Потерпілий, обвинувачений, його захисник не заперечували проти даного клопотання.

В подальшому прокурором було надано суду змінене обвинувачення, відповідно до якого, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, вчиненого за наступних обставин:

18.04.2019 року близько 22 години, точного часу судовим розглядом не встановлено, знаходячись біля під`їзду АДРЕСА_2, під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , виявив велосипед марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору, власником якого являється ОСОБА_2 , після чого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів та мети, діючи повторно, користуючись тимчасовою відсутністю ОСОБА_2 , шляхом обману, під приводом проїхатись на велосипеді, попросив у ОСОБА_5 велосипед марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору вартістю 3 716 гривень 67 копійок, який належить потерпілому ОСОБА_2 на що останній погодився та дозволив взяти вказаний велосипед. Після цього, ОСОБА_1 , заволодівши велосипедом марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору з місця скоєння злочину зник та розпорядився чужим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 3 716 гривень 67 копійок.

Своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

При допиті в якості обвинуваченого за уточненим обвинуваченням за ч.2 ст. 190 КК України вину визнав в повному обсязі і показав суду, що дійсно вчинив злочин при обставинах, які правильно вказані в уточненому обвинувальному акті, свої показання, дані в ході попереднього допиту в якості обвинуваченого підтвердив в повному обсязі, доповнивши, що злочин вчинив не усвідомлюючи наслідки. Підтвердив переписку з потерпілим у виді смс - повідомлень з номера мобільного оператора № НОМЕР_1 . Щиро кається в скоєному і прохає його суворо не карати, прохав суд врахувати, що має намір відшкодувати завдану потерпілому матеріальну шкоду в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 18.04.2019 року близько 19 години, точного часу судовим розглядом не встановлено, він разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , знаходились біля під`їзду АДРЕСА_2 і разом вживали алкогольні напої. У нього з собою був належний йому велосипед марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору, чеки на нього в магазині йому дали, де вказана ціна. В подальшому велосипед був проданий в ломбарді «Діамантовий дім» по вул. Добровольського в м. Горішні Плавні за 3716 грн. Під час відпочинку він, ОСОБА_8 , а через хвилину і ОСОБА_9 зайшли в під`їзд, а ОСОБА_5 залишився на вулиці з його велосипедом, він сказав тому приглядати за велосипедом. Між ним та ОСОБА_9 відбулася розмова, той у нього знову щось просив, але так як раніше він позичив гроші ОСОБА_9 , а той ще їх не віддав, то він йому відмовив. Через 3 хвилини ОСОБА_9 вийшов з під`їзду, грюкнувши дверима. Двері в під`їзді закривались за магнітний замок. Через 10 секунд він вийшовши з під`їзду побачив ОСОБА_5 одного без велосипеда і побачив ОСОБА_9 , який вид`їджав на його велосипеді від під`їзду в сторону магазину «Чайка». На його питання ОСОБА_5 відповів, що ОСОБА_9 без дозволу відібрав у нього велосипед і поїхав. Він кричав ОСОБА_9 , який від`їхав від них десь на 20 метрів повернутися, однак той, розвернувшись щось крикнув у відповідь і поїхав далі. Вони всі чекали ОСОБА_9 біля під`їзду близько 1,5 часу, однак той не повернувся. Він послав ОСОБА_1 «смс», що він «поплутав рамси», але телефон останнього був відключений і «смс» йому надійшла тільки на слідуючий день. Він сам на слідуючий день поїхав з міста у відрядження на 2 тижні, перед цим попрохавши знайомого забрати свій велосипед у ОСОБА_9 , якщо того побачить. За час відрядження йому обвинувачений не дзвонив, тому він вирішив по приїзду звернутися з заявою про крадіжку в правоохоронні органи. По приїзду він від знайомих взнав, що обвинувачений виражався в його бік нецензурною лайкою та після подачі заяви в поліцію надсилав йому «смс» забрати заяву і він все віддасть. Також ОСОБА_9 через вайбер зі свого номеру надсилав йому погрози на його телефон НОМЕР_2 через подану ним заяву в поліцію, які він можливо розпечатав і віддав слідчому. Приїхавши, він пішов в ВП № 2 і подав заяву про грабіж велосипеда ОСОБА_9 . Його допитував слідчий як потерпілого, також проводився слідчий експеримент, він підписував протоколи слідчих дій без зауважень. Свідку ОСОБА_5 ніяких погроз він не чинив. Підтвердив відшкодування завданої матеріальної шкоди в повному обсязі, прохає суворо не карати обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що близько півроку тому в 2019 році він разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , Чайкою відпочивали близько 17 години по вул. Добровольського в м. Горішні Плавні і вживали спиртні напої біля під`їзду багатоповерхівки. Потім всі зайшли в під`їзд, а ОСОБА_2 залишив йому доглядати належний тому спортивний велосипед синього кольору. Десь через 15 хвилин з під`їзду вийшов ОСОБА_9 і вони почали розмовляти і той попрохав у небог прокататися на велосипеді. Він думав, що той прокатається по двору і дав ОСОБА_12 , який сказав, що в нього закінчились цигарки і він поїде купити їх в ларьок і поїхав. Через 10 хвилин з під`їзду вийшов ОСОБА_2 і на його питання де ОСОБА_9 і де велосипед, він відповів, що дав тому прокататися і поїхати за цигарками. На це ОСОБА_2 дав йому пару «лящів», тобто ляпасів по голові і сказав, що він не дозволяв ОСОБА_9 брати велосипед і чому він тому дав велосипед без його дозволу. Після цього через декілька хвилин, коли вони всі не діждалися ОСОБА_9 з велосипедом, який не повернувся, він пішов додому. Десь через місяць до нього додому прийшов ОСОБА_2 зі своїм товаришем в стані сп`яніння і сказали йти з ними в райвідділ писати заяву і бути свідком з приводу крадіжки велосипеда, так як ОСОБА_9 велосипед так і не повернув. Він почав відмовлятися, але ОСОБА_2 був злий на ОСОБА_9 і сказав, що якщо не піду то мені буде «погано» і після повторної відмови побили його, а саме ОСОБА_2 наніс йому 5-7 ударів кулаками обох рук по обличчю. Після цього, він разом з ними пішов в райвідділ і перед відділом ОСОБА_2 погрожував йому фізичною розправою, що якщо він не підтвердить і не підпише все, що він скаже поліції, а саме, що ОСОБА_9 без його - ОСОБА_5 дозволу взяв велосипед, при цьому він кричав тому, але ОСОБА_9 не зупинився і все це також бачив ОСОБА_2. У відділі у ОСОБА_2 не хотіли приймати заяву про крадіжку, але прийняли, потім ОСОБА_2 дав покази як потерпілий і він як свідок, де він все сказав, як йому велів ОСОБА_2 . Після цього він боявся казати правду слідчому, що відбулося, так як боявся розправи з боку ОСОБА_2. Коли почався суд над ОСОБА_9 він не з`являвся в суд, щоб не давати неправдивих показів і зі слів бабусі, ОСОБА_2 приходив до нього додому і погрожував бабусі, що якщо він не прийде в суд і не скаже, все, що треба ОСОБА_2 то він розправиться з ним фізично. Насправді ОСОБА_2, перед тим, як зайти в під`їзд сказав йому, що потримай велосипед, щоб не тягнути його в під`їзд і як він зрозумів стерегти велосипед , щоб його ніхто з незнайомих не взяв. Через 5-7 хвилин з під`їзду вийшов ОСОБА_9 , якого він знає довго і підтримує товариські стосунки і попрохав у нього проїхатися не велосипеді і він дозволив. ОСОБА_9 проїхався по двору, потім навколо будинку, потім, сказавши, що треба купити цигарок в ларьку, поїхав. Через 5-7 хвилин, коли поїхав ОСОБА_9 , з під`їзду вийшов ОСОБА_2 з іншими і запитав де велосипед. Він відповів, що він дозволив ОСОБА_9 прокататися і з`їздити за цигарками на що ОСОБА_2 спитав, чи він дозволяв це і що він не мав права давати велосипед без його дозволу. Вони всі постояли близько 10 хвилин, але ОСОБА_9 не повернувся, після чого він пішов додому. Він відчував провину через те, що без дозволу ОСОБА_2 дав ОСОБА_12 , але вони всі були в одній компанії і він подумав, що нічого не буде, якщо він дозволить останньому прокататися. Чи були конфлікти між ОСОБА_2 і ОСОБА_9 йому не відомо. Чи намагався хтось дзвонити на телефон ОСОБА_9 сказати не може, його номер він не знав. Після цього він ОСОБА_9 не бачив. Після його допиту слідчим він підписав протокол не читаючи його. Його взяли під варту після допиту десь через 5 місяців по іншій справі, через 7 місяців після давання ним показів і коли його посадили він не думав про цю справу, так як стали інші проблеми. Будь яких заяв до поліції стосовно вчинення на нього тиску з боку ОСОБА_2 чи інших осіб не заявляв і не має наміру. Покази в якості свідка не відповідають дійсності, слідчий перед допитом попереджав його про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, але він боявся розправи з боку ОСОБА_2, зараз в суді сказав правду.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що знає ОСОБА_9 близько 5 років, перебуває з ним в дружніх стосунках, ОСОБА_2 знає близько 10 років, з яким раніше перебувала теж в дружніх стосунках, але після події з ОСОБА_9 в поганих стосунках. Показала, що десь кілька місяців тому вона разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 відпочивали біля багатоповерхівки по вул. Добровольського в м. Горішні плавні і вживали спиртні напої близько 19 години. У ОСОБА_2 з собою був спортивний велосипед. Під час відпочинку спочатку вона, ОСОБА_2 і ОСОБА_15 , а через хвилину і ОСОБА_9 зайшли в під`їзд покурити, а ОСОБА_5 залишився на вулиці з велосипедом ОСОБА_2, який сказав тому приглядати за велосипедом. Потім ОСОБА_9 вийшов з під`їзду і через 5 хвилин вони всі також вийшли з під`їзду і побачили ОСОБА_5 одного без велосипеда. На питання ОСОБА_2, ОСОБА_5 відповів, що ОСОБА_9 попрохав його покататися і він дав йому велосипед і він поїхав кілька хвилин тому. Вони ОСОБА_9 з велосипедом не бачили. ОСОБА_2 питав ОСОБА_5 чому він дав ОСОБА_12 без його дозволу, однак той не відповів. Вони всі чекали ОСОБА_9 з велосипедом близько 10 -15 хвилин, однак той не приїхав. ОСОБА_2 намагався подзвонити ОСОБА_9 по телефону, однак той не відповідав. При цьому ОСОБА_2 ОСОБА_5 не бив і не чіпав взагалі, тільки розмовляв в грубій формі. ОСОБА_9 та ОСОБА_2 раніше називали себе братами, номер телефону ОСОБА_9 та де той живе, вона не знає. Як поїхав ОСОБА_9 на велосипеді вона не бачила. Після того вона ОСОБА_9 не бачила, бачила ОСОБА_2 , який сказав їй бути свідком того, як ОСОБА_9 викрав його велосипед, однак вона відмовилась. В подальшому ОСОБА_9 прохав її по телефону надати слідчому правдиві покази та прийти в суд і сказати як все було насправді. При допиті її попереджали про відповідальність, протокол вона читала, однак вона на казала, що ОСОБА_9 взяв велосипед у ОСОБА_5 без дозволу, про це вона казала слідчому. ОСОБА_9 їй дзвонив десь через 2 тижні після допиту слідчим, при розмові вони не обговорювали обставини події, він сказав, щоб вона розповіла все як було.

Свідок ОСОБА_17 , слідчий СВ ВП № 2 КВП ГУПН в Полтавській області, в судовому засіданні показав, що проводив досудове розслідування по кримінальному провадженню за заявою потерпілого ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_18 грабежу належного йому велосипеду і за даною заявою були внесені відомості до ЄРДР за ч.2 ст. 186 КК України. Допитаний потерпілий ОСОБА_2 показав, що коли він відпочивав разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 по АДРЕСА_2, вони всі, крім ОСОБА_5 зайшли в під`їзд багатоповерхівки, а ОСОБА_5 залишився на вулиці з його велосипедом. Після цього, ОСОБА_9 , вийшовши з під`їзду вирвав його велосипед у ОСОБА_5 і поїхав з місця і в подальшому велосипед не повернув. Після проведення досудового розслідування і збирання доказів, він викликав повісткою на допит ОСОБА_9 , однак останній відмовився давати показання згідно ст.63 Конституції України. При допиті ОСОБА_5 не повідомляв йому про застосування до нього погроз з боку ОСОБА_2 чи застосування фізичної сили з метою надання ним показань, які були потрібні ОСОБА_2 з приводу відкритого викрадення велосипеда останнього. Вказав, що ОСОБА_5 був свідком по іншому кримінальному провадженню, яке перебувало у нього і у нього була можливість повідомити ці факти. Провівши розслідування він підготував підозру ОСОБА_9 за ч.2 ст. 186 КК України і викликав його знову, однак останній не з`явився і мобільний телефон був виключений, тому він дав доручення оперативним працівникам поліції встановити його місцезнаходження і клопотання в суд про привід ОСОБА_9 для обрання запобіжного заходу і через 2 місяці ОСОБА_9 було затримано і обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Підтвердив, що ОСОБА_9 вже після закінчення розслідування проявляв бажання провести зводини віч-на-віч з ОСОБА_5 , однак дану слідчу дію він не проводив, так як вже закінчив розслідування і вже знайомим обвинуваченого з матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 84,85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, докази повинні бути допустимими, тобто такими, що отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що крім визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, його вина повністю підтверджується показаннями потерпілого, свідків, речовими доказами та іншими доказами по справі.

Суд приймаючи дане рішення виходив з наступного:

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно показань потерпілого ОСОБА_2 останній в судовому засіданні вказав на обставини вчинення обвинуваченим відносно нього злочину, однак, враховуючи зміну обвинувачення з ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 190 КК України, враховуючи показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , обвинуваченого, суд критично відноситься до показань потерпілого стосовно обставин вчиненого злочину, а саме, що ОСОБА_1 вчинив відкрите заволодіння належним йому велосипедом.

Приймаючи таке рішення, суд також враховує, що обставини вчинення злочину ОСОБА_1 , а саме заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2 - велосипедом шляхом обману, свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , вказують послідовно, логічно, їх показання стосовно заволодіння належним потерпілому велосипедом повністю співпадають з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 .

Суд бере до уваги, що підставою зміни своїх показань в суді свідком ОСОБА_5 від показань, які надавались останнім в ході досудового розслідування, щодо відкритого заволодіння ОСОБА_1 велосипедом ОСОБА_2 слугувало вчинення на нього психологічного та фізично тиску з боку потерпілого ОСОБА_2 .. Крім показань потерпілого, який не підтвердив дані обставини, іншими доказами дані обставини спростовані не були. При цьому, свідок ОСОБА_13 показала, що на питання ОСОБА_2 чому він дав без його дозволу велосипед ОСОБА_1 , ОСОБА_5 відповів, що ОСОБА_9 попрохав його покататися і він дав йому велосипед і той поїхав кілька хвилин тому. Вони ОСОБА_9 з велосипедом не бачили.

Тобто, факт заволодіння ОСОБА_1 майном ОСОБА_2 шляхом обману знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, судовим розглядом та дослідженими доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.2 ст. 190 КК України доведена належними та допустимими доказами.

Суд враховує, що перед допитом вказаних свідків, суд попереджав останніх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань за ст.ст. 384, 385 КК України, дані показання свідки давали добровільно без будь якого примусу, дані свідки не є зацікавленими особами, а тому у суду відсутні підстави вважати їх показання недостовірними, або даними ними під примусом чи іншим впливом і у суду відсутні будь - які сумніви з їх правдивості та об`єктивності.

Крім показань обвинуваченого, потерпілого, свідків по справі, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України повністю підтверджується іншими доказами по справі:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.04.2019 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 подав заяву про вчинений злочин;

- протоколом огляду ділянки місцевості 16.05.2019 року , згідно якого був проведений огляд місця події - біля під`їзду № 2 будинку № 15 по вул. Добровольського в м. Горішні Плавні, а саме місця вчинення злочину ОСОБА_1 відносно потерпілого та фото таблицею до протоколу;

- речовим доказом - 6 аркушами зі скріншотами екрану мобільного телефону потерпілого ОСОБА_2 , які визнані речовими доказами за постановою слідчого від 15.05.2019 року, згідно яких ОСОБА_1 вів переписку з ОСОБА_2

- висновком судової товарознавчої експертизи № 1547, згідно якого вартість велосипед марки «Winner» моделі «Viking» синього кольору, станом на 14.05.2019 року становить 3716, 67 грн.;

- слідчим експериментом із потерпілим ОСОБА_2 15.05.2019 року, згідно якого останній на місці події показав про обставини вчинення відносно нього злочину обвинуваченим 30.04.2019 року та відеозаписом даної слідчої дії;

- слідчим експериментом із свідком ОСОБА_19 15.05.2019 року, згідно якого останній на місці події показав про обставини вчинення відносно потерпілого грабежу обвинуваченим 30.04.2019 року та відеозаписом даної слідчої дії;

- заявою про доручення до справи скриншотів екрану мобільного телефону потерпілого ОСОБА_2 на 6 аркушах;

- протоколом огляду скриншотів екрану мобільного телефону потерпілого ОСОБА_2 , згідно яких зафіксована переписка у виді смс - повідомлень між власником мобільного телефону - ОСОБА_2 та абоненту з номером мобільного оператора № НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_1 .

Призначаючи покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_1 , згідно вимоги ДІТ МВС України раніше неодноразово судимий; на диспансерному обліку у лікаря психіатра Горішньоплавнівської міської лікарні не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога; офіційно не працює, тобто не займається суспільно - корисною працею.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття, так як щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.

При цьому, суд не може визнати такою обставиною активне сприяння розкриттю злочину, так як дана обставина означає, що винний добровільно в якійсь формі своїми активними діями надає допомогу органам слідства або суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного і всебічного його розкриття. Однак, обвинувачений в ході досудового розслідування ухилявся від проведення слідчих дій , відмовлявся від дачі показань за ст. 63 Конституції України,оголошувався в розшук, тощо.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Отже, в даному кримінальному провадженні суд знаходить, що стороною обвинувачення доведено подію кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, також, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 190 КК України, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що можливо встановити із показань обвинуваченого, який підтвердив факт заволодіння майном ОСОБА_2 шляхом обману, показань потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 ; висновком судової товарознавчої експертизи № 1547 щодо вартості викраденого; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.04.2019 року, згідно якого потерпілий подав заяву про вчинений злочин; слідчим експериментом з потерпілим та свідком ОСОБА_19 ; речовими доказами та іншими належними та допустимими письмовими доказами.

Всі докази на підтвердження вказаних обставин оцінені судом, як кожен окремо, так і в своїй сукупності. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ «суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Оцінка доказів, в розумінні практики Європейського суду з прав людини, суд керується критерієм "поза розумним сумнівом". Таке доведення випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою («Кобець проти України», № 16437/08, п. 43, рішення від 14 лютого 2008).

Суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Отже, дослідивши під час судового розгляду надані сторонами та іншими учасниками кримінального провадження докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості і достатності відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 190 КК України, так як він повторно заволодів чужим майном шляхом обману.

Вина ОСОБА_1 , виходячи з критерію "поза розумним сумнівом", доведена повністю.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.190 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

При цьому, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, що вказує на його антисоціальну поведінку та суспільну небезпечність для оточуючих. Також, суд звертає увагу, що на час судового розгляду завдана ОСОБА_1 матеріальна шкода потерпілому не відшкодована.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 покарання не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, чи із застосуванням ст. 69 КК України, чи призначення покарання з послідуючим звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з тих підстав, що ОСОБА_1 повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності, раніше неодноразово судимий, має непогашену судимість, після звільнення з місць позбавлення волі продовжив свою злочинну діяльність, що вказує на неможливість його виправлення без відбування покарання в умовах ізоляції.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 14.05.2019 року засуджений вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. При цьому , злочин, який інкримінується ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню був вчинений останнім 18.04.2019 року .

Відповідно до положень абз.2 ч.23 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року зі змінами внесеними Постановою Пленуму ВСУ N 11 від 06.11.2009 року, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

З огляду на наведене, що вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 14.05.2019 року та даний вирок щодо ОСОБА_1 повинні виконуватися самостійно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 18.08.2018 року у справі №752/4026/17, провадження №51-4631км18.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 офіційно не працює, тобто на має постійного доходу, тому суд не може призначити покарання у виді штрафу чи виправних робіт, тому призначення покарання у виді обмеження волі може бути тим покаранням, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи викладене та особу обвинуваченого, вчинений ним злочин, думку потерпілого, прокурора, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання в межах санкції частини статті КК України у виді обмеження волі , що буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Цивільний позов в ході судового розгляду не заявлявся.

Долю речових доказів визначити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, ст.ст.66, 67, 72 КК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 04.02.2020 року.

Зарахувати в строк відбування покарання строк перебування під вартою з часу затримання з 02.07.2019 року до 03.02.2020 року включно, з розрахунку відповідно до ч.1 ст.72 КК України одному дню арешту відповідають два дні обмеження волі

Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 14.05.2019 року відносно ОСОБА_1 виконувати окремо.

Речові докази - 6 аркушів зі скріншотами екрану телефону потерпілого ОСОБА_2 , які визнані речовими доказами за постановою слідчого від 15.05.2019 року - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги .

Суддя: В.І. Хіневич