Рішення № 87405058, 29.01.2020, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1691/19

Провадження № 2/316/104/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області,

у складі головуючого судді Бульби О.М.

секретар судового засідання Черкашина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу №316/1691/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

12.08.2019 р. до Енергодарського міського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – позивач, АК КБ «ПриватБанк», Банк), представник ОСОБА_2 яка діє на підставі письмової довіреності, до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ), в якій зазначає, що ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н. від 15.02.2011 р., згідно якої отримав кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком – Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач, на підставі п.2.1.1.5.5 Договору, зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідач, також, зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердфарту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6 на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту, оплати винагороди Банку.

Крім того, позивач зазначає, що пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами було погоджено що зобов`язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта, є борговими зобов`язаннями. Однак, відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти, чим порушив зобов`язання за Договором.

Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та та інших обов`язків за цим Договором.

В наслідок неналежного виконання Позичальником взятих зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням коштів внесених на погашення заборгованості, у відповідача за кредитним договором, станом на 07.07.2019 р. наявна заборгованість у загальному розмірі 23446 грн. 22 коп., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту – 9819 грн. 76 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту – 5011 грн. 05 коп., заборгованості за нарахованим відсоткам – 0 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання 6349 грн. 89 коп., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 672 грн. 84 коп., а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 1092 грн. 68 коп. – штраф (процентна складова).

Просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1921 грн. (а.с.2-4зворот).

Ухвалою судді Енергодарського міського суду Запорізької області Бульби О.М. від 20.08.2019 р. позовну заяву прийнято до провадження та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.39).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 15.10.2019 р. було здійснено перехід з розгляду даної цивільної справи зі спрощеного позовного провадження на розгляд за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання (а.с.50).

Ухвалою суду від 11.12.2019 р. підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.77).

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав, у письмовому клопотанні наданого позивачем разом з позовною заявою від 25.07.2019 р. представник позивача просить розглядати справу у відсутності позивача, позовні вимоги задовольнити (а.с.7).

Також, Позивачем було надіслано до суду 04.11.2019 р., поштою, відповідь на відзив відповідача по справі (а.с.60-63), відповідь на заперечення (а.с.80-86зворот), відповідно до змісту яких представник позивача наполягає на позовних вимогах, вважаючи, що має місто кредитний договір зміст якого зафіксовано в декількох документах, таких як: заява Позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, з якими відповідач був ознайомлений, про що свідчить його підпис у заяві. Доказами укладання кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов`язань позивач вважає копію кредитного договору, розрахунок заборгованості, копію паспорта відповідача, виписку по рахунку, фото клієнта з карткою. На дімку позивача, виписка з банківського рахунку відповідача підтверджує наявність у відповідача кредитного рахунку в Банку, баланс на рахунку станом на дату укладання договору та всі операції за картковим рахунком, з якого також, вбачається користування відповідачем кредитним рахунком та певний час виконання відповідачем зобов`язань за кредитом. Заяву відповідача про застосування строків позовної давності вважає безпідставною, оскільки строк дії картки - 03.2019,вказаний на її лицевій стороні, позивач звернувся до суду 07.08.2019 р., тобто в межах строку позовної давності.

Сторона позивача вважаючи, що відповідач не виконав зобов`язань визначені кредитним договором, порушив умови кредитного договору, просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзові на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, які ним подавались до суду, просить в задоволенні позову відмовити (а.с.93).

Згідно змісту відзову на позов (а.с.43-43зворо), письмових заперечень на відповідь на відзив (а.с.53-56), позивач зазначає, що кредитний договір між ним та позивачем не підписувався, його не існує як окремого документу. Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - ним не підписувались, дати підписання вони не містять, доказів, що вони є додатком до анкети-заяви відсутні, а отже їх не можна вважати складовими частинами кредитного договору. Пам`ятка клієнта, видача якої передбачена п.2.1.2., 2.1.1.12.13 витягу з Умов та Правил, яка зокрема визначає умови кредитування, вид кредитної картки, йому не видавалась, ним не підписувалась, у матеріалах справи відсутня. Заява як позивальника від 15.02.2011 р. не містить процентної ставки, наявності відповідальності у вигляді неустойки (піні, штрафів), а отжеіїх нарахування та вимога позивача про їх стягнення, на думку відповідача, є безпідставними. Враховуючи відсутність його погодження з Умовами, Правилами та тарифами Банку, на думку позивача, відсутні підстав вважати, що сторони обумовили ціну договору та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а отже і безпідставним є застосування позивачем правил ч.1 ст.634 ЦК України.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не дотримано вимог передбачених ст.11 Закону України №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», оскільки договірні відносини виникли між Банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг, у тому числі, частини другої яка передбачає повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які позивач вважає узгодженими.

Відповідач просить суд просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх недоведеністю.

Також, відповідач, в окремій заяві (а.с.44-44зворот),просить суд застосувати строк позовної давності, який на думку позивача сплив у зв`язку з тим, що закінчився строк дії картки (а.с.44-44зворот).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у відсутності сторін, суд, враховуючи, що обов`язок учасника справи з`являтися в судове засідання за викликом суду наявний лише в разі, якщо його явка визнана судом обов`язковою відповідно (п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України) та згідно приписів п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасник справи зобов`язаний виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом, при цьому ч.4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, а також у зв`язку з відсутністю від позивача клопотань або заяв про відкладення слухання справи, наявність клопотань від сторін про розгляд справи у відсутності, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Згідно приписів ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно приписів ч.2 та ч.3 ст.83 ЦПК України, позивач та відповідач повинен подати суду докази. Отже, надання доказів є не правом, а обов`язком сторін по справі.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.1, 2 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, як: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що 15.02.2011 р. відповідачем було написано Анкету-заяву б/н (далі – Анкета-заява), відповідно до якої позивачем було надано у користування відповідачу кредитні кошти.

Відповідач заперечуєсвоє погодження з Умовами, Правилами та Тарифами на які посилається сторона позивача та наявність зобов`язань щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів), які на думку сторони позивача виникли у відповідача на підставі Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, про які зазначає позивач, посилаючись на відсутність погодження з ними, відсутність кредитного договору відповідної форми та змісту з якого вбачалось наявність умов, правил та тарифів на які посилається сторона позивач. При цьому відповідач вважає, що як сама Заява б/н від 15.02.2011 р. так і інші матеріали надані позивачем та на які він посилається, не свідчать що вони є складовою частиною Кредитного договору, а отже безпідставним є посилання позивача на положення ст.634 ЦК України щодо наявності договору приєднання до умов кредитного договору.

Судом також встановлено, що в основу існування Кредитного договору б/н від 15.02.2011 р. на Умовах, Правилах, Тарифах, про які зазначає, сторона позивача покладає додану до позову Анкету-заяву, «Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку» витяг яких надано до позову (а.с.14-28), Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна 30 днів пільгового періоду»(а.с.13-13зворот), розрахунок заборгованості (а.с.8-11зворот), копію паспорта на ім`я відповідача (а.с.29), Банківську виписку по рахунку (а.с.64-66), фото клієнта з карткою (а.с.67). При цьому, позивач вважає, що Анкета-заява є складовою кредитного договору зміст якого зафіксовано як в ній самій так і в «Умовах та Правилах надання банківських послуг», Тарифів банку,як доданих позивачем до позовної заяви так і тих, що викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, а отже, як зазначає сторона позивача, між Банком та відповідачем 15.02.2011 р. укладався кредитний договір шляхом приєднання відповідача до зазначених позивачем умов, правил та тарифів, у зв`язку з чим, позивач має право як нараховувати визначені кредитним договором проценти, пеню, штрафи, так і стягувати з відповідача визначені умовами кредитного договору платежі за невиконання зобов`язань. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором б/н від 15.02.2011 р., на думку позивача, відповідач повинен сплатити на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 23446 грн. 22 коп. наявної станом на 07.07.2019 р., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 9819 грн. 76 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту – 5011 грн. 05 коп., нарахованої пені за прострочене зобов`язання 6349 грн. 89 коп., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 672 грн. 84 коп., а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 1092 грн. 68 коп. – штраф (процентна складова).

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями сторони позивача та частково погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступних підстав.

Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України, визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статями 626, 628 ЦК України договір визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц саме позивач має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно положень статей 626, 628, 638, 640, 1066, 1071 ЦК України, договір повинен містити реквізити кредитного договору, однак ні Анкета-заява, ні «Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку», витяг яких надано до суду, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна 30 днів пільгового періоду», ні Розрахунок заборгованості, ні Банківська виписка по особовому рахунку, ні довідка від 09.10.2019 р. про отримання відповідачем кредитних карток (а.с.68), а тим більше паспорт на ім`я відповідача (а.с.29), фотографія відповідача з карткою (а.с.67) - не містять та не передбачають реквізитів договору, у тому числі кредитного. Також, ні розрахунок заборгованості, ні банківська Виписка по особовому рахунку, ні Анкета-заява, у тому числі і копія паспорта на ім`я відповідача, фотографія відповідача з карткоюта довідка від 09.10.2019 р. - не містять Умов, Правил та Тарифів, у тому числі тих про які зазначає позивач.

З зазначених документів, також не можливо встановити, що вони стосуються саме кредитного договору б/н від 15.02.2011 р., що відповідач під особистий підпис погодився з умовами, правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, Тарифами банку (Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 05.03.2018 по справі №192/156/17-ц, в постанові від 16.01.2018 по справі №128/4810/15-ц, у постанові від 30.01.2018 по справі №128/4810/15-ц, постанові від 18.04.2018 по справі №234/10860/16-ц та постанові від 11.07.2018 у справі №356/1261/16-ц).

Сама ж Анкета-заява, Виписка по особовому рахунку відповідача в Банку, у тому числі, не містять умов договору щодо встановлення відповідальності у вигляді нарахування процентів, неустойки (пені, штрафів).

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, зокрема, що «згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту(сума, яку фактично отримав в борг позичальник), просив, у тому числі, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахуванні, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при позивачем було дотримано і вимог передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», який був чинний на час виникнення спірних відносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк (позивач по справі).

За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, Правила та Тарифи банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, утому числі: відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних позивачем обставин.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку з зазначеним, суд вважає безпідставним та такими, що не підлягають до застосуванню до спірних правовідносин Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, Тарифи банку на які посилається позивач, як ті, що додані до справи так і ті, які розмішені на банківському сайті в Інтернет мережі.

У зв`язку зі встановленням відсутностіУмов, Правил та Тарифів банку, погоджених усіма сторонами, неможливим та безпідставним є і нарахування позивачем відповідачу, зазначених у позові: пені та штрафів, застосування,у тому числі, при вирішенні питання, і розрахунку заборгованості наданого позивачемв якому зазначено розмір заборгованості, яку позивач вважає необхідним до стягнення з відповідача.

Клопотань про призначення по справі відповідних експертиз з метою доведення обґрунтованості проведених позивачем розрахунків – від позивача до суду не надходило.

Проте, слід зазначити, що на відміну від відсутності доказів наявності підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафів про які просить позивач, з Банківської виписки по особовому рахунку на ім`я відповідача, відкритого у «ПриватБанку» (а.с.64-66), довідки про наявність у відповідача кредитних карт (а.с.68)та ксерокопії кредитних карт наданих відповідачем(а.с.45) вбачається отримання відповідачем, у користування, грошових коштів Банку (позивача по справі) і фактично, за період з 16.04.2015 р. по 26.03.2019 р. їх використовування відповідачем, у тому числі, шляхом зняття, оплати послуг або товару, поповнення кредитного рахунку, як у безготівковій так і у готівковій формі. При цьому, доказів, що кредитні кошти надані позивачем не використовувалися відповідачем– суду надано не було,крім того, сам відповідач, заперечуючи умови на яких позивачем були надані кредитні кошти, не заперечує їх використовування.

Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9819 грн. 76 коп. та заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 5011 грн. 05 коп., тобто ці кошти Банку є фактично використаними відповідачем та ним не повернуті на користь позивача. Відповідачем не спростовано наявності зазначеної заборгованості перед позивачем за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, наявних станом на 07.07.2019 р., їх повної або часткової сплати на користь позивачаі на дату розгляду справи, а судом таких доказів не встановлено.

У зв`язку з тим, що фактично отримані та використані позичальником (відповідачем по справі) кредитні кошти (тіло кредиту) в загальному розмірі 14830 грн. 81 коп. у добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, на дату розгляду справи судом,позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення на користь позивача фактично отриманих сум кредитних коштів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти у фактично використаному розмірі 14830 грн. 81 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 9819 грн. 76 коп. та заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 5011 грн. 05 коп., а отже вимоги позову в частині розміру цієї заборгованості слід задовольнити.

Крім того, слід зазначити, що стаття 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи даної статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно з положеннями ст.1048 ЦК України, якщо розмір і порядок одержання процентів договором не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України та у разі відсутності домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проте, з підстав зазначених у статтях 625, 1048 ЦК України позивач вимог до відповідача не заявляв.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача встановлений судом розмір використаних не власних коштів позивача в сумі 14830 грн. 81 коп., в іншій частині позовних вимог, за підстав якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, при встановлених, зазначених вище обставинах, за недоведенням інших позовних вимог належними, достовірними, допустимими, достатніми доказами, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Щодо застосування строку позовної давності про яку просить відповідач в заяві (а.с.44), суд не вбачає підстав для її застосування, враховуючи що підстав для стягнення неустойки у вигляді пені та штрафів судом не встановлено, а за вимогами про стягнення розміру тіла кредиту, які судом задоволено, трирічний строк загальної позовної давності (ст.257 ЦК України) позивачем не пропущено, оскільки, як встановлено, строк дії кредитної картки виданої відповідачу позивачем становить – до 03.2019, у зв`язку з чим заява відповідача з цього приводу, не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат:

Згідно п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення від 25.07.2019 р. позивачем було сплачено судовий збір за звернення до суду в розмірі 1921 грн. (а.с.1), загальний розмір позовних вимог заявлених до відповідача становив суму у 23446 грн. 22 коп., суд задовольнив позивні вимоги в сумі 14830 грн. 81 коп., отже розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог буде становити 1215 грн. 12 коп. (14830,81*1921/23446,22).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 43, 76-82, 83, 95, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, рах.№ НОМЕР_2 , МФО: 305299) – розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 9819 (дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 76 копійок, розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 5011 (п`ять тисяч одинадцять) гривень 05 копійок, а всього підлягає стягненню: 14830 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 81 копійки.

В задоволені решти вимог позовної заяви – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, рах.№ НОМЕР_2 , МФО: 305299) – судовий збір в розмірі 1215 (одна тисяча двісті п`ятнадцять) гривень 12 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. М. Бульба