Вирок № 87403478, 06.02.2020, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 р. м. Кремінна Справа № 414/1542/19 Провадження № 1-кп/414/48/2020

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю прокурорів: Вінярського В.О., Леця Ю.В., Юшка М.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілого: ОСОБА_2

захисника: Шмуйлової І.М.

секретарів: Безкровної К.О., Водолазської Т.Ю., Олєйнікової І.В.,

Нагорянської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за№12019130460000281 від 22 травня 2019 року, №12019130460000300 від 30 травня 2019 року, №12019130460000328 від 12 червня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінна Луганської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого: 1) 06 липня 2000 року Кремінським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 31 липня 2001 року умовно - достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 9 днів; 2) 20 лютого 2003 року Кремінським районним судом Луганської області за ч. 2 ст.186, ст. ст. 70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 03 грудня 2010 року по відбуттю строку покарання; 3) 06 червня 2011 року Кремінським районним судом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту, звільненого 02 грудня 2011 року по відбуттю строку покарання; 4) 15 травня 2012 року Кремінським районним судом Луганської області за ч. 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, дані про дату та умови звільнення відсутні; 5) 23 вересня 2015 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 122, ст. ст. 75, 76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 19 травня 2016 іспитовий строк скасовано та направлено обвинуваченого для відбування покарання, призначеного за вироком суду; звільненого 29 травня 2017 року по відбуттю строку покарання; 6) 21 травня 2019 року Кремінським районним судом Луганської області за ч. 3 ст.185, ст. 395 КК України до 4 років позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 09 червня 2019 року, приблизно о 16 годині, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, знаходячись на центральному пляжі р. Красна м. Кремінна Луганської області, де відпочивала група людей, таємно викрав мобільний телефон «Meizu» М5 Note 32 GB (М621Н) у корпусі сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .

Після чого обвинувачений з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд.

У результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду на суму 1 650 грн. В ході досудового розслідування викрадений телефон було виявлено та повернуто потерпілому, тому цивільний позов не заявлено.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні та виготовленні наркотичних засобів, без мети збуту, а також у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно,при наступних обставинах.

1. ОСОБА_1 в середині серпня 2018 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, маючи злочинний намір на незаконне придбання, зберігання та виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, для особистого вживання, знаходячись неподалік від буд. №1 по вул. Дачна м. Кремінна, біля р. Красна, звернув увагу на кущ дикорослої рослини коноплі. Після цього ОСОБА_1 , з метою реалізації свого злочинного наміру зірвав дві верхівкові частини стебла і суцвіть дикоростучої коноплі, тим самим здійснив незаконне придбання наркотичного засобу.

Далі ОСОБА_1 , подовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на незаконне зберігання наркотичного засобу, зірвані дві верхівкові частини стебел і суцвіть дикорослих конопель переніс до свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де висушив їх.

Далі ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на виготовлення наркотичного засобу, шляхом перетирання руками однієї верхівкової частини стебла і суцвіть дикоростучої коноплі та відділенням від утвореної речовини рослинного походження зерен рослин конопель, виготовив готовий до вживання шляхом паління наркотичний засіб, частину якого за допомогою сигарети вжив шляхом паління, а залишок речовини рослинного походження залишив в кухні будинку, за місцем свого мешкання.

22 травня 2019 року, в період часу з 17 год. 07 хв. по 17 год. 32 хв., на ділянці місцевості неподалік АДРЕСА_6, під час проведення поверхневої перевірки на підставі ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію України» у ОСОБА_1 виявлено та вилучено речовину рослинного походження у висушеному стані з характерним запахом коноплі.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 19/1 13/8-2/439е від 27 травня 2019 року речовина, надана на експертизу, є сумішшю особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу, насіння рослин та механічних домішок. Маса канабісу в суміші у перерахунку на суху речовину склала 15,04 грама.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання, зберігання, виготовлення наркотичних засобів без мети збуту.

2. ОСОБА_1 29 травня 2019 року приблизно о 13 год. знаходився зі своїм знайомим ОСОБА_2 на березі р. Красна, неподалік вул. Першотравнева, м . Кремінна Луганської області.Побачивши поліетиленовий пакет чорного кольору, що належить ОСОБА_2 , у обвинуваченого виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 таємно викрав із поліетиленового пакету гроші в сумі 407 грн., після чого з викраденим майном зник, розпорядившись ним на свій розсуд.В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 була заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 407 грн.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у крадіжці телефону у потерпілого ОСОБА_3 при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав. Не визнає своєї вини по іншим епізодам. Вказує, що з ОСОБА_2 на річці не перебував, крадіжки грошей у нього він не вчиняв. Його і потерпілого умовили працівники поліції з метою співпрацювання. У випадку не погодження, йому працівники поліції не дали б життя. Це також стосується ч.1 ст. 309 КК України. Влітку 2019 року його з будинку до відділу поліції, а потім до річки привезли працівники поліції. Один з них ОСОБА_4 надав йому згорток з коноплею, яку він поклав до карману. Викликали слідчого, який вказану дію зафіксував.

По епізоду крадіжки телефону у потерпілого ОСОБА_3 вина обвинуваченого підтверджується:

В заяві на ім`я суду (а.с.38 т.3) потерпілий ОСОБА_3 просить справу розглянути за його відсутності. Факти, які викладені у обвинувальному акті він підтверджує. Телефон йому повернули. Претензій матеріального та морального характеру не має. Просить покарати обвинуваченого на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що влітку 2019 року біля магазину «Брусничка» м. Кремінна обвинувачений продав йому телефон «Meisu» за 200 грн.

Обвинувачений цю обставину підтвердив.

Із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що влітку 2019 року до неї зайшов ОСОБА_5 та повідомив про придбання телефону «Meisu».

Відповідно до заяви ОСОБА_7 (а.с.37т.6), яка не містить дати її складання, протоколу огляду від 19 червня 2019 року (а.с.38-40т.6), постанови про визнання речових доказів та розписки від 20 червня 2019 року (а.с.41т.6), розписки ОСОБА_3 від 20 червня 2019 року (а.с.42т.6) вказаний телефон ОСОБА_7 було надано працівникам поліції, та після визнання телефону речовим доказом повернуто потерпілому.

Зібрані у справі докази в їх сукупності дають підстави суду кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, його особу, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

ОСОБА_1 на 20-тий день після проголошення вироку Кремінського районного суду від 21 травня 2019 року, за яким його було визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, 395 КК України, повторно вчинив умисний середньої тяжкості злочин проти власності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, неодноразово судимий, в тому числі за аналогічні злочини.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить визнання своєї вини.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.67 цього Кодексу, є рецидив злочинів за ч.1 ст. 122 КК України.

Враховуючи викладене, а також думку потерпілого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком два роки.

Оскільки обвинувачений вчинив злочин після постановлення вироку, тому йому необхідно призначити покарання за сукупністю вироків за правилам ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої части покарання за попереднім вироком у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Приймаючи таке рішення, суд виходить з того, що вказане покарання буде відповідати принципам справедливості, співмірності та його індивідуалізації і буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Вказана судова функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин, не лише ступені тяжкості вчиненого злочину, а й особу ОСОБА_1 , обставин, що впливають на покарання, тому призначене йому вказане покарання за своїм розміром буде відповідати засадам справедливості і мети, яка передбачає не тільки кару, а й виправлення останнього, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Крім того, суд не може не звернути увагу на те, що попередні покарання, які призначалися обвинуваченому, були спрямовані на зміну і, на сам перед, саморегуляцію його поведінки на краще, але свою поведінку на краще ОСОБА_1 не змінив, реальна корекція його соціальної поведінки не відбулась.

Витрати, пов`язані з проведенням товарознавчої експертизи №19/113/9-1/716е від 24 червня 2019 року у розмірі 471 грн. 03 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_1 за правилами ст.124 КПК України, оскільки вони спрямовані на доказування його вини.

Долю речового доказу вирішити згідно зі ст.100 КПК України.

Докази, які надані суду стороною обвинувачення по епізоду обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України, свідчать про наступне.

Згідно до витягу з ЄРДР від 22 травня 2019 року о 18 год. 04 хв. 28 сек. (а.с.1т.4) внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, яке виявлено під час поверхової перевірки працівниками поліції відповідно до ст.34 ЗУ «Про національну поліцію». Частина 7 цієї статті передбачає, що при виявленні в ході поверхової перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до ст.237 КПК України, який може здійснюватися згідно до ч.3 цієї статті за участю захисника. Але вимоги цієї норми не дотримані. Крім того, всупереч вимогам ч. 2 Положення про порядок ведення ЄРДР, у витягу не вказано прізвище, ім`я, по батькові заявника.

Протокол огляду (а.с.8-11т.4), складений слідчим Зельчан О.Д. від 22 травня 2019 року з 17 год. 07 хв. по 17 год. 32 хв., тобто до повідомлення поліцейськими про виявлення речовини у ОСОБА_1 та внесення відомостей до ЄРДР о 18 год. 05 хв. 37 сек. (а.с.1т.4), містяться відомості про те, що на лавці стола на відстані 200 м. від будинку АДРЕСА_6 виявлено паперовий згорток з речовиною рослинного походження, зовні схожою на коноплю. Жодної інформації про причетність ОСОБА_1 до цього згортку протокол не містить. Разом з тим, відеозапис цієї процесуальної дії містить відомості, які є відмінними від цього протоколу - обвинувачений достає з кишені згорток з речовиною і кладе на лавку(а.с.13т.4).

Як у протоколі, так і на відеозапису огляду відсутні відомості про ознайомлення обвинуваченого з його процесуальними правами, в тому числі з правом не давати показання (пояснення), мати захисника.

У суду відповідно до ст. 20, ч. 1, п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 87 цього Кодексу є процесуальний обов`язок визнати істотними порушеннями прав ОСОБА_1 , зокрема, порушення права на захист, отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, що є підставою для визнання цього доказу недопустимим.

На вказаному наголошує Верховний Суд у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 596/1121/16-к та від 04 жовтня 2018 року у справі № 569/6530/15-к.

Відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів від 27 травня 2019 року (а.с.36-39т.4) вилучена речовина рослинного походження є сумішшю особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, канабісу, носіння рослин та механічних домішок, масою канабісу у суміші у перерахунку на суху речовину 15,04 грама. Носіння рослин є носінням рослин роду коноплі, яке до наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів не відноситься. Але вказана експертиза не свідчить, що вказана наркотична речовина належить ОСОБА_1 .

Докази, які надані суду стороною обвинувачення по епізоду крадіжки грошей у ОСОБА_2 , свідчать про наступне.

Допитаний в режимі відеоконференції потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що в травні 2019 року він не був з обвинуваченим на р. Красній у м. Кремінна Луганської області і останній у нього гроші не викрадав. Грошей у нього взагалі не було. Коли він перебував у стані сп`яніння, працівник поліції попросив обмовити ОСОБА_1 та надав йому за це гроші, тому він погодився.

Згідно Витягу з ЄРДР від 30 травня 2019 року о 00 год. 48 хв. 38 сек. (а.с.1 т.5) слідчим Самойленком О.О. внесені відомості за завою ОСОБА_2 від 29 травня 2019 року про викрадення у нього неустановленою особою того ж дня приблизно о 13 год. на р. Красна м. Кремінна Луганської області грошей у розмірі 407 грн.

Разом з тим, відповідно до рапорту старшого інспектора чергової частини (а.с.6 т.5) 29 травня 2019 року о 13 год. 37 хв. надійшло повідомлення ОСОБА_2 зі служби 102 про те, що того ж дня о 13 год. 33 хв. у нього за місцем його проживання у АДРЕСА_6 зникли гроші у розмірі 410 грн.

Але ОСОБА_2 стверджує, що він особисто з відповідною заявою до відділу поліції про викрадення у нього грошей не звертався.

Відповідно до заяви на ім`я начальника Кремінського ВП (а.с.11т.5) ОСОБА_1 добровільно надав співробітникам поліції грошові кошти в розмірі 387 грн., які він вкрав /мовою оригіналу/ 29 травня 219 року.

Ця заява не має дати, відсутні відомості про особу/осіб, якій/яким ОСОБА_1 видав гроші.

ОСОБА_1 стверджує, що цю заяву він написав в приміщенні поліції під впливом працівника поліції Усанова О.В.

Згідно протоколу від 29 травня 2019 року з 16 год. по 16 год.30 хв. (а.с.13-15т.5) слідчим СВ Кремінського ВП ГУНП в Луганській області Міхєєнком Д.С. в приміщенні цієї установи оглянуті кошти в розмірі 380 грн., які видав ОСОБА_1 . При цьому останній пояснив, що ці кошти він викрав у той же день у свого знайомого ОСОБА_2 на березі р. Красна м. Кремінна Луганської області.

ОСОБА_1 стверджує що, працівник поліції ОСОБА_4 надав йому гроші в розмірі 407 грн.

Відповідно до постанови про визнання речових доказів від 30 травня 2019 року (а.с.16 т.5) 380 грн. визнані речовими доказами та надані ОСОБА_2 для зберігання.

Разом з тим розписка (а.с.17 т.5) містить відомості про отримання ОСОБА_2 29 травня 2019 року грошей в розмірі 380 грн., тобто до визнання їх речовими доказами.

ОСОБА_2 вказує, що вказані гроші він не отримував, зміст розписки був складений ним під диктовку працівника поліції.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 склав заяву про добровільну видачу грошей у розмірі 387 грн. та надав 29 травня 2019 року пояснення оперуповноваженому СКП Кремінського ВП ГУНП О.В. Усанову про викрадення ним у ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 407 грн. Слідчий Міхєєнко Д.С. оглянув тільки 380 грн.

Під час цих дій правовий статус ОСОБА_1 не визначався, але в подальшому в цьому провадженні він набув статус підозрюваного та обвинуваченого. Вказані слідчі дії проведені без участі захисника. При цьому слідчим не було роз`яснено ОСОБА_1 його права, у тому числі право не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, які надалі стали підставою для його підозри та обвинувачення у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки надавалася лише ОСОБА_2 (а.с.8т.5).

З огляду на вищевказане та відповідно до вимог ст.20, ч.1, п.п.3,4 ч.2 ст.87 КПК України у суду є процесуальний обов`язок визнати істотними порушення прав ОСОБА_1 , що є підставою для визнання цих доказів недопустимими.

Щодо клопотання прокурорів про: повторний допит потерпілого ОСОБА_2 та витребування відомостей про його лікування у Лисичанській психіатричній лікарні; виклик свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; працівників поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , які суд відхилив, необхідно зазначити наступне.

ОСОБА_12 було допитано в режимі відеоконференції зі Сватівської обласної психіатричної лікарні, під час чого лікар повідомив, що він поступив до лікарні на фоні зловживання спиртними напоями і під час його допиту він є цілком адекватним для контакту, що також було з`ясовано судом під час проведення цієї процесуальної дії. Суд сприяв стороні обвинувачення у виклику в судове засідання свідків обвинувачення шляхом неодноразового приводу, які не були виконано у зв`язку з відсутністю їх за місцем проживання та невідомим місцем знаходження. Працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_11 не були зазначені у цьому кримінальному провадженні свідками обвинувачення і сторона обвинувачення відповідно до вимог ч.12 ст.290 КПК України не здійснила відкриття стороні захисту цього доказу. Крім того, сторона обвинувачення взагалі не обґрунтувала свою позицію щодо необхідності повторного допиту потерпілого, працівників поліції і витребування довідки про лікування ОСОБА_2 .

Тому суд вважає, що вказані клопотання направлені на штучне затягування розгляду кримінального провадження.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. ст. 9, 25 КПК України прокурор, слідчий повинні встановити подію кримінального правопорушення і особу, яка його вчинила та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно до ст. 91 цього Кодексу у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За змістом ст. 94 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом ст. 19 Конвенції суд контролює дотримання державами - сторонами Конвенції взятих на себе зобов`язань. Питання щодо допустимості доказів у справі, це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, буде справедливим (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», рішення від 9 червня 1998 року у справі «Тейксера де Кастро проти Португалії).

Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства, ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Делькур проти Бельгії»).

Згідно до пункту 1 та пункту 3(c) ст. 6 Конвенції досудове слідство залежить від особливостей відповідного провадження та фактів конкретної справи. Як правило, доступ до захисника має надаватися з першого допиту підозрюваного працівниками поліції, за винятком випадків, коли за конкретних обставин відповідної справи продемонстровано, що існують вагомі підстави для обмеження такого права. Право на захист буде в принципі непоправно порушено, якщо визнавальні покази, отримані під час допиту правоохоронними органами без доступу до захисника, використовуватимуться з метою засудження особи. Варто звернути увагу, що згідно з практикою Суду особа набуває статусу підозрюваного, який обумовлює застосування гарантій ст. 6 Конвенції, не з моменту офіційного надання/визнання такого статусу, а тоді, коли національні органи влади мають достатні підстави підозрювати цю особу у причетності до злочину. Це є усталеною практикою ЄСПЛ, яка повторена в рішеннях щодо України, наприклад, «Ушаков та Ушакова проти України» (Ushakov and Ushakova v. Ukraine), заява No 10705/12, 18 червня 2015 року, «Собко проти України» (Sobko v. Ukraine), заява No 15102/10 від 17 грудня 2015 року та ін.

Відповідно до п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Згідно до ст. ст. 62, 63 Конституції України, п. 2 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, а також ч.ч.2, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь. Тягар доказування відповідно до КПК України покладений на прокурора, і саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, не реалізація цього обов`язку тягне за собою постановлення виправдувального вироку.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом /ч.2 ст.17 КПК України/ недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді,- є та версія подія, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Такі висновки містяться у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбара, Мессеге і Ябордо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, в яких ЄСПЛ вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309 та ч.2 ст.185 КК України /епізод з потерпілим ОСОБА_2 /.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Отже проаналізувавши досліджені по справі докази суд вважає недоведеним факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та не доведено вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.185 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , оскільки не тільки не встановлено достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 , а і події кримінального правопорушення, тому ОСОБА_1 в цій частині обвинучачення підлягає виправданню.

Процесуальні витрати на проведення судової експертизи наркотичних засобів №19/113/8-2/439е від 27 травня 2019 року у розмірі 943 грн. 06 коп. необхідно віднести за рахунок держави.

Долю речових доказів вирішити згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення та виправдати.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення та виправдати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 21 травня 2019 року у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законною сили, зарахувавши у строк покарання термін знаходження під вартою з 11 червня 2019 року по день набрання вироком суду законною сили з розрахунку відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №19/113/9-1/716е від 24 червня 2019 року у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 03 коп. /отримувач: УК у Кремінському районі/КРЕМІНС.Р-Н/24060300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ):37796309, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA328999980000031119115012151, Код класифікації доходів бюджету: 24060300).

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів №19/113/8-2/439е від 27 травня 2019 року у розмірі 943 грн. 06 коп. віднести за рахунок держави.

Речові докази:

1) мобільний телефон «Meizu» у корпусі сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 залишити потерпілому ОСОБА_3 ;

2) спецпакет №3912421 з масою канабісу в суміші у перерахунку на суху речовину вагою 15,04 грама, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Кремінського ВП ГУНП в Луганській області, - знищити;

3) грошові кошти в сумі 380 грн., які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_13 - конфіскувати в дохід держави.

4) CD-R диск до протоколу огляду місця події зберігати в матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набуває законної сили після закінчення цього терміну або залишення вироку без змін апеляційним судом у разі його оскарження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурорам.

Суддя: В.М. Ковальов