Ухвала суду № 87403116, 05.02.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2-в/235/3/20

Справа № 235/8703/19

УХВАЛА

про відновлення втраченого судового провадження

5 лютого 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу з питання відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі ухвали судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 січня 2020 року про ініціювання в порядку ст.489 ЦПК України питання відновлення судового провадження в цивільній справі, розглянутій Будьоннівським районним судом м. Донецька № 2-569/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором порушено справу № 2-в/235/3/20.

Підстава для ініціювання розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження вмотивована відкриттям справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження по справі, що розглядалась Будьоннівським районним судом м. Донецька № 2-569/11.

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 8 січня 2020 року призначено розгляд справи про відновлення судового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених розділом Х ЦПК України.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, не повідомили про причини неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

3 січня 2020 року на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування доводів заяви заявник зазначив, що 08.02.2011 року Будьоннівський районний суд м. Донецька ухвалив рішення у справі № 2-569/11 про стягнення заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк», який в подальшому відступив права вимоги ПАТ «Дельта Банк», за кредитним договором № 11/2006-0055ФО від 18.05.2006 року.

17.05.2019 року було укладено договір № 1405/К купівлі-продажу майнових прав між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 11/2006-0055ФО від 18.05.2006 року.

Таким чином відбулася заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до положень ст.488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст.489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно довідки канцелярії Красноармійського міськрайонного суду Донецької області справа № 2-569/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з Будьоннівського районного суду м. Донецька до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області станом на 5 лютого 2020 року не надходила.

Отже зазначене судове провадження можна вважати втраченим.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід`ємна частина судового процесу.

Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права - відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення.

Згідно зі ст.494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором дійсно перебувала в провадженні Будьоннівського районного суду м. Донецька з ухваленням 8 лютого 2011 року рішення.

За таких обставин, з метою сприяння захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на здійснення процесуального правонаступництва та заміну стягувача, - суд вважає можливим відновити втрачене судове провадження, а саме рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 08.02.2011 року по справі № 2-569/11, оскільки зібрані і перевірені матеріали, на думку суду, є належними та достатніми доказами.

Керуючись ст. 488, 498, 494 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відновити втрачене судове провадження в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 8 лютого 2011 року:

«

Справа № 2-569/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

08 лютого 2011 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Семенець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, відповідно до укладеного договору № 11/2006-0055ФО від 18.05.2006 року відповідач ОСОБА_1 в банківській установі позивача отримав не відновлювальну кредитну лінію в межах 10168 доларів США на придбання автомобіля строком на 5 років з кінцевою датою погашення 17.05.2011 року. Відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,2 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами. В забезпечення виконання всіх зобов`язань за кредитним договором позивачем було укладено з ОСОБА_2 договір поруки № 11/2006-0055ФО/2 від 18.05.2006 року, згідно п. 1.1, 1,3 яких поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед позивачем за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором як солідарний боржник. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в повному обсязі. Останній не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість по кредиту. Як наслідок виникнення простроченої заборгованості позивач має право вимагати, крім сплати відповідачем простроченої заборгованості, дострокового повернення всієї суми за кредитом та нарахованої згідно договору неустойки. Станом на 25.11.2010 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 10380,86 доларів США, з яких:

- 3864,97 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;

- 2421,99 доларів США - заборгованість за відсотками;

- 3563,40 доларів США - нарахована, але не сплачена пеня;

- 530,50 доларів США - нарахований але не сплачений штраф.

Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь зазначену заборгованість у гривневому еквіваленті та понесені ним судові витрати.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи в судове засідання представника не направив. Надав суду письмову заяву, згідно якої підтримав заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилися. За ухвалою суду згідно ст. 224 ЦПК України справу розглянуто заочно за наявних в справі доказів.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем до позову додана копія кредитного договору № 11/2006-0055ФО (а.с.8-10), укладеного 18.05.2006 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем Відкритим акціонерним товариством „Кредитопромбанк”, за яким банк зобов`язався відкрити позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в межах загальної суми 10168 доларів США на купівлю автомобіля, в тому числі на оплату за договором купівлі - продажу автомобіля у розмірі 8841,58 доларів США, а позивальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідачем ОСОБА_1 не оспорений той факт, що зазначений кредитний договір підписаний особисто ним.

Суд враховує той факт, що відповідач укладав кредитний договір з ВАТ „Кредитпромбанк”, а позов до суду поданий ПАТ „Кредитпромбанк”.

З наданих позивачем копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копії статуту, вбачається, що рішенням загальних зборів акціонерів від 23.02.2010 року Відкрите акціонерне товариство „Кредитпромбанк” перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк”.

Отже, юридична особа, яка звернулася з позовом до суду, є саме тією юридичною особою, з якою відповідачі вступили у договірні відносини.

Згідно п.4 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 337 від 14.08.2003 року, видача готівки іноземної валюти здійснюється за такими видатковими документами:

за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо.

Суд вважає доведеним факт того, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 в день підписання договору валютні цінності у розмірі 8841,58 доларів США готівкою через касу банку, що підтверджується копією заяви на видачу готівки № 305_2 від 18.05.2006 року (а.с. 50). Зазначений документ є достатнім допустимим доказом на підтвердження факту видачі іноземної валюти позичальнику через касу банку.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно умов договору, позичальник зобов`язався за місяцем, наступним за місяцем отримання кредиту, забезпечити погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою чи перерахуванням грошових коштів у валюті отриманого кредиту у період з 1 по 15 число кожного календарного місяця, таким чином, щоб станом на 16-те число календарного місяця заборгованість за кредитом не перевищувала суму, визначену графіком (п. 3.1.1 договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором (п.п. 3.2 та 3.3) ОСОБА_1 зобов`язався забезпечити повне повернення одержаних кредитних коштів згідно з умовами договору, а також сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитними коштами щомісяця до 15-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 7), відповідач останній платіж за кредитом здійснив 16.04.2009 року. Загалом ним за весь період користування кредитом було повернуто 4829,25 доларів США. Розмір простроченої заборгованості за кредитом становить 2980,83 доларів США.

Регулярну сплату відсотків відповідач припинив в квітні 2009 року. Загальний розмір прострочених відсотків за кредитом становить 2342,52 доларів США, розмір нарахованих поточних відсотків становить 79,47 доларів США.

Розрахунок заборгованості за кредитом та відсотками позивачем здійснений арифметично правильно та відповідачами не оспорений.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ... сплата неустойки;

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору, за порушення строку повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов`язався сплатити пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої за користування кредитом від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 3.13 кредитного договору, позичальник зобов`язався за ненадання банку у встановлені договором строки будь яких документів, обов`язковість надання яких передбачена пунктами 3.6, 3.11, 3.12 договору, сплатити банку штраф у розмірі 3 проценти від суми отриманих кредитних коштів

Позивачем здійснене нарахування пені згідно п. 3.9 кредитного договору за прострочення сплати кредиту і процентів за користування кредитом у загальному розмірі 3563,40 доларів США та штрафу згідно п. 3.9 кредитного договору у розмірі 530,50 доларів США (а.с. 7). Розрахунок пені та штрафу позивачем здійснений арифметично правильно та відповідачами не оспорений. Нарахований розмір пені та штрафу знаходиться в межах розміру, визначеного кредитним договором, а з огляду на розмір простроченої заборгованості та період прострочення платежів є розумним та справедливим.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частина позики, що залишилася (за відрахуванням прострочених платежів), становить 884,14 доларів США, які позивач просить стягнути з позичальника достроково.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 , як позичальник за кредитним договором, в порушення вимог ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України прострочив виконання грошового зобов`язання в частині повернення позикодавцеві чергової частини позики у строк та в порядку, що встановлені договором, та сплати процентів за користування кредитом, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 1050 ЦК України спричиняє наслідки:

- наявність у банківської установи права вимагати стягнення простроченої заборгованості;

- наявність у банківської установи права вимагати дострокового повернення чергової частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних банку;

- наявність у банківської установи права вимагати сплати неустойки (пені, штрафу) за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати чергової частини кредиту та процентів за користування кредитом.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Кредитний договір був забезпечений укладенням позивачем зі співвідповідачем - ОСОБА_2 , в день підписання основного договору - договору поруки (а.с. 15-16), за яким поручитель зобов`язався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань що виникли з зазначеного кредитного договору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, співвідповідач ОСОБА_2 , як поручитель ОСОБА_1 , згідно ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України відповідає перед банківською установою у тому ж обсязі, що і останній, включаючи сплату основного боргу, процентів та неустойки.

Позивач до обох відповідачів звертався з письмовими повідомленнями - вимогами за якими вимагав погасити заборгованість 16.10.2006 року, 16.01.2007 року, 18.01.2007 року, 21.02.2007 року та 19.08.2010 року (а.с. 23-32). Вимоги відповідачами не задоволені.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачі згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов`язання, і згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов`язані сплати суму боргу.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 своєї постанови № 14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі” розтлумачив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв`язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно службового розпорядження Національного Банку України, офіційний курс гривні до долару США станом на час ухвалення судового рішення становить 794,50 гривень за 100 доларів США.

За наведених обставин з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 82475,93 гривень ((884,14 + 2980,83 + 79,47 + 2342,52 + 3563,40 + 530,50) х 7,945).

З відповідачів на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути судові витрати з оплати судового збору у розмірі 824,24 гривні та інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Керуючись ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, п. 4 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 337 від 14.08.2003 року та ст.ст. 10, 11, 60, 83, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк”:

- заборгованість за кредитним договором № 11/2006-0055ФО від 18 травня 2006 року у загальному розмірі 82475 гривень 93 копійки;

- судові витрати з оплати судового збору у розмірі 824 гривні 24 копійки;

- судові витрати з оплати інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень;

усього стягнути 83420 (вісімдесят три тисячі чотириста двадцять) гривень 17 (сімнадцять) копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий : »

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Г.В. Назаренко