Рішення № 87402764, 03.02.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2209/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судд Бєлостоцька О. В.

при секретарі Теліціній О.О.,

представника позивача

за первісним позовом ОСОБА_1 І ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області про визнання переукладеним договору оренди земельної частки (паю) та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» про розірвання договору оренди земельної частки (паю),-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПрАТ «АПК-Інвест» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 зазначивши, що 20 лютого 2014 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 02. Відповідно до укладеного договору в оренду позивачу строком на 20 років передана земельна частка (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових га. З того часу та станом на день звернення з позовною заявою до суду позивачем виконуються умови договору - використовується земельна частка (пай) та сплачується на користь ОСОБА_3 орендна плата. Позивачу стало відомо про виділення ОСОБА_3 в натурі земельної ділянки площею 3,8979 га кадастровий номер 1422481500:20:000:0113, яка фактично використовується позивачем по справі на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, що встановлено, в тому числі, і рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2019 року по цивільній справі № 233/5431/18, яке набрало законної сили. В порушення п.3.1 договору та вимог діючого законодавства ОСОБА_3 не повідомила позивача про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення права власності на неї. Укладеним між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_3 договором оренди земельної частки (паю) передбачено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі, договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений і може бути змінений лише за згодою сторін. Аналогічні положення стосовно переукладення договору, які носять імперативний характер, містяться і в абзаці 2 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі». Отже, під час укладення договору оренди земельної частки (паю) ОСОБА_3 вчинила волевиявлення щодо правових наслідків подальшої реалізації нею права на виділ земельної діялнки - переукладення договору оренди землі з орендарем на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки. ОСОБА_3 протиправно вчинила односторонню відмову від взятого на себе зобов`язання з переукладання договору оренди, чим порушила права та законні інтереси позивача як орендаря та користувача земельної ділянки.

Позивач за первісним позовом - ПрАТ «АПК-Інвест» просить:

- визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_3 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:20:000:0113, площею 3,8979 на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (24 травня 2018 року) в запропонованій редакції.

12 вересня 2019 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Бовсуновської С.О., звернулась до суду із зустрічною позовною заявою (а.с.89-100), в якій зазначила, що 20 лютого 2014 року ОСОБА_3 уклала із ПрАТ «АПК-Інвест» договір оренди земельної частки (паю) розміром 4,65 умовних кадастрових га. На підставі розпорядження Голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 15 травня 2018 року ОСОБА_3 надано у власність та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:20:000:0113. 24 травня 2018 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на зазначену земельну ділянку. У зв`язку з виділенням земельної ділянки в натурі припинились зобов`язання за договором оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року. Після оформлення ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, сертифікат на на підставі якого укладався договір оренди земельної частки (паю) втратив чинність, зважаючи на що договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим. У ОСОБА_3 відсутнє волевиявлення на переукладання договору оренди земельної частки (паю) на договір оренди змельної ділянки кадастровий номер 1422481500:20:000:0113. Визнання договору переукладеним як того вимагає ПрАТ «АПК-Інвест» порушує принцип свободи договору та право власника на розпорядження своєю власністю.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить:

- розірвати договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_3 , зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 02, предметом якого є земельна яастка (пай) розміром 4,65 умовних кадастрових га.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2019 року дану цивільну справу прийнято до розгляду, відкрите провадження у справі.

Ухвалою Косятнтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ПрАТ «АПК-Інвест» про розірвання договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2019 року підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача за первісними позовом – ПрАТ «АПК-Інвест» Демченко І.С. підтримала первісний позов, посилаючись на викладені в ньому обставини; проти задоволення зустрічного позову заперечувала, вважаючи заявлені вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі. Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи – Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.55).

З`ясувавши позицію сторін по справі, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 20 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «АПК-Інвест» було укладено договір оренди земельної частки (паю) відповідно до п.п.1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець ОСОБА_3 передала, а орендар прийняв у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом терміном на 20 років (а.с.8-11).

Строни узгодили розмір орендної плати – 4823 гривні 53 копійки та її виплату два рази на рік - червень-грудень поточного року (а.с.8-11).

Відповідно до п.2.3 договору оренди земельної частки (паю) сторони дійшли згоди про те, що у випадку виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством (а.с.8-11).

Згідно позначки у договорі, його зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 02 від 20 лютого 2014 року за підписом посадової особи ОСОБА_4 , скріплено печаткою Білокузьминівської селищної ради (а.с.10), що відповідає Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119.

20 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «АПК-Інвест» було підписано акт приймання –передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди від 20 лютого 2014 року (а.с.12).

На підтвердження сплати орендної плати на користь ОСОБА_3 позивачем надано копії видаткового касового ордеру від 10 жовтня 2014 року та платіжних доручень від28 травня 2015 року № 685, від 27 серпня 2015 року № 6200, від 20 січня 2016 року № 10152, від 23 серпня 2016 року № 36550, від 25 жовтня 2016 року № 42876, від 19 січня 2017 року № 4231, від 26 квітня 2017 року № 8096, від 19 червня 2017 року № 2491, від 24 жовтня 2017 року № 13183, від 19 грудня 2017 року № 19804, від 07 червня 2018 року № 15741, від 25 жовтня 2018 року № 25876, від 21 грудня 2018 року № 31522 (а.с.14-27).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 24 травня 2018 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:20:000:0113 площею 3,8979га з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер кадастровий номер 1422481500:20:000:0113 площею 3,8979га підтверджується також Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.107-108).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2019 року визнано недійним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422481500:20:000:0113 площею 3,8979га, який був укладений 01 червня 2018 року між ОСОБА_3 та ФГ «Веліс» та скасовано запис № 26864682 від 26 червня 2018 року про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки (а.с.29-31).

Щодо первісного позову ПрАТ «АПК-Інвест» про переукладення договору оренди земельної частки (паю) на договір оренди землі суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України, статтею 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322 визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому дого-вір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину.

Верховний Суд України в Постанові від 28 березня 2007 року по цивільній справі № 6-7167сво06 виклав наступну правову позицію :

відповідно до п. 17 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державним актів на право приватної власності на землю. З огляду на зазначене, з часу отримання позивачами державних актів на право приватної власності на землю вони набули статусу власників земельних ділянок, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавців, а тому договори слід вважати припиненими. Положення п. 8 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України та Розділу 1Х “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про оренду землі” щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов`язок на переукладення договору оренди.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2007 року в справі № 6-7167сво06, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 484/4135/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 233/4198/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року № 484/4067/18.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та правові позиції Верховного Суду України, викладені 28 березня 2007 року у справі № 6-7167сво06, від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13, зміст пункту 2.3 укладеного між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_3 договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року щодо переукладання договору у разі виділення земельної ділянки в натурі не може бути розцінений як примус для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов`язок на переукладення договору оренди.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року по цивільній справі № 233/4198/18.

Судом встановлено, що ПрАТ «АПК-Інвест» уклало договір оренди земельної частки (паю) з ОСОБА_3 , як з власницею сертифікату на право на земельну частку (пай), який вважався правовстановлюючим документом та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та оформлення ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно - до 24 травня 2018 року, що відповідає пункту 17 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Враховуючи, що з 24 травня 2018 року ОСОБА_3 набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ «АПК-Інвест» з 24 травня 2018 року слід ввважати припиненим.

Приймаючи до уваги вищевикладене та зважаючи на те, що ОСОБА_3 , яка є власником земельної ділянки кадастровий номер1422481500:20:000:0113, заперечує проти переукладання договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року на договір оренди землі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову ПрАТ «АПК-Інвест» до ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної частки (паю) переукладеним.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної частки (паю) суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322, визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

При відмові орендаря розірвати цей договір та припинити користування земельною ділянкою право власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту в загальному порядку.

З пояснень представника позивача за первісним позовом та досліджених доказів суд дійшов висновку, що ПрАТ «АПК-Інвест» відмовляється розірвати договір оренди земельної частки (паю) та заперечує проти припинення використання належної ОСОБА_3 на праві власності земельної ділянки.

Згідно з частинами другою - четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ПрАТ «АПК-Інвест» та розірвання договору оренди земельної частки (паю) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, укладеного 20 лютого 2014 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_3 , зареєстрованого 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 02.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову, витрати пов`язані зі сплатою ПрАТ «АПК-Інвест» судового збору у розмірі 1921грн (а.с.1) слід покласти на позивача за первісним позовом – ПрАТ «АПК-Інвест». Зважаючи на те, що зустрічний позов підлягає задоволенню, витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 768 грн 40коп (а.с.109) слід покалсти на відповідача за зустрічним позовом – ПрАТ «АПК-Інвест».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258- 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (адреса місцезнаходження: с. Рівне Покровського району, вул. Шопена, 1-а; ЄДРПОУ 34626750) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області ( Донецька область, м.Костянтинівка, пр.Ломоносова, 156; ЄДРПОУ 05420103) про визнання договору оренди земельної частки (паю) переукладеним - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (адреса місцезнаходження: с. Рівне Покровського району, вул. Шопена, 1-а; ЄДРПОУ 34626750) про розірвання договору оренди земельної частки (паю) задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної частки (паю) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, укладений 20 лютого 2014 року між Приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 (ЄДРПОУ 34626750), зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 02.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_3 , витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 06 лютого 2020 року.

Суддя: