Рішення № 87402280, 28.01.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/4047/19

Номаер провадження 2/229/56/2020

Категорія № 43

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого –судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача

ТОВ "Туристичний клуб" Сизого О.М.

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичний клуб", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК", третя особа ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичний клуб", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

В своїх позовних вимогах позивач зазначив, що 30 березня 2019 року між ним та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір на туристичне обслуговування № 30.03.19. Згідно цього договору ФОП Ямковий ОСОБА_5 , представляє інтереси Туроператора TOB "Туристичний клуб" та TOB "ТТВК".

За цим Договором, туроператор через турагента зобов`язався надати ОСОБА_1 , як туристу, турпродукт (туристичні послуги), а саме, туристичну подорож:

- транспортне обслуговування - авіапереліт регулярним рейсом МАУ, маршрут Київ - Пунта Кана - Київ,

- груповий трансфер аеропорт - готель — аеропорт,

- проживання в країні Домініканська Республіка, курорт Пунта Кана, готель RIU REPUBLICA 5*, в період з 22.04.2019 по 02.05.2019.

- медичне страхування.

Вартість туристичного продукту слала 92070 грн.

Згідно вказаних договору та туристичного ваучеру позивач подорожував у складі туристичної групи разом з ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 , у відповідності з договором, вчасно та у повному обсязі було оплачено вартість туристичного продукту.

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 вилетіли до місця відпочинку.

23 квітня 2019 року вони прибули до місця та розташувалися у вибраному готелі RIU REPUBLICA 5*.

26 квітня 2019 року, адміністрацією готелю RIU REPUBLICA 5*, ОСОБА_1 було повідомлено, що його виселяють з готелю. Причини з' яких він підлягає виселенню, йому не повідомили. Він звернувся за телефоном гарячої лінії підтримки туристів. На його дзвінок прибув представник туроператора, який представився ОСОБА_6 , свого прізвища не назвав. Він перебував у стані алкогольного сп`яніння, іноземними мовами для спілкування з адміністрацією готелю володів дуже погано. Жодної допомоги чи роз`яснень ОСОБА_1 , як туристу, він не надав.

В ході спілкування з адміністрацією готелю ОСОБА_1 вдалось з`ясувати, що його виселяють разом з ОСОБА_7 . За поясненнями представників готелю, ОСОБА_8 , напередодні, перебуваючи у стані сп`яніння, вчинив якісь дії, за які він підлягає виселенню з готелю, та у зв`язку з цими діями він доставлявся до місцевої поліцейської дільниці. Які саме дії він вчинив і за що саме його доставили в поліцію, ОСОБА_1 не пояснили. За вимогами адміністрації готелю, оскільки ОСОБА_1 прибув на відпочинок у складі групи з Роєвим та проживали вони в одному готельному номері, то ОСОБА_1 також підлягає виселенню з готелю. При цьому претензій до самого ОСОБА_1 не висувалось.

Приблизно в 17-00 год за місцевим часом 26 квітня 2019 року працівники адміністрації готелю RIU REPUBLICA 5* примусово виселили ОСОБА_1 з його номеру у цьому готелі. Також виселили і ОСОБА_3 . При цьому був присутній представник туроператора ОСОБА_6 .

З метою фіксації порушення своїх прав ОСОБА_1 , склав Акт про виселення. Цей акт підписали сам ОСОБА_1 , також ОСОБА_3 , та турист громадянин РФ ОСОБА_9 . Представник туроператора від підписання цього акту відмовився. Представники адміністрації готелю також відмовились підписувати акт.

Після виселення з готелю RIU REPUBLICA 5*, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перебуваючи в іншій країні не мали місця до ночівлі, переймалися свою безпекою. Зворотній рейс літака до України, згідно з Договором, призначено на 02 травня 2019 року. До часу зворотного рейсу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змушені були шукати місце для ночівлі.

Представник туроператора запропонував їм забронювати інший готель. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змушені були погодитись. Представник туроператора відвіз їх на своєму автомобілі до готелю Melia Caribe Baech. Там він допоміг їм зняти з банківської картки грошові кошти, та оплатити проживання в готелі. Також представник туроператора повідомив, що трансфер до аеропорту буде організовано з цього готелю.

За проживання в готелі Melia Caribe Baech з 26 квітня по 01 травня 2019 року були оплачені кошти в сумі 71000 домініканських песо, та за 01 -02 травня 2019 року ще 2295 домініканських песо, всього 73 295 домініканських песо, що еквівалентно 39 620 грн.

02 травня 2019 року в готель Melia Caribe Baech за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прибув автобус, наданий туроператором, та доставив їх до аеропорту.

Після прибуття до України, ОСОБА_1 звернувся до тур агента ФОП Ямкового ОСОБА_10 . стосовно вказаних обставин. В телефонному режимі йому було повідомлено, що турагентом виконано свої обов`язки згідно з договором у повному обсязі і його претензії безпідставні.

Вважає, що внаслідок описаних подій були порушені його права та законні інтереси.

Просить стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , ТОВ "ТУРИСТИЧНИЙ КЛУБ",ТОВ "ТТВК", на його користь матеріальну шкоду в сумі 131 690 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

22 липня 2019 року провадження по справі було відкрито та справу призначено у підготовче засідання на 12 серпня 2019 року (а.с. 34-35).

12 серпня 2019 року Дружківським міським судом будло укладено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27 вересня 2019 року (а.с.39-40).

06 вересня 2019 року представником відповідача ТОВ "Туристичний клуб" Сизим О.М. до суду було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого 17 травня 2018 року між ТОВ "Туристичний клуб" та ТОВ «ТТВК» було укладено Агентський договір N° 18/160.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. вказаного Агентського договору, Туроператор доручив, а Турагент прийняв на себе, зокрема, зобов`язання з реалізації, від імені та в інтересах Туроператора, Туристичних продуктів, що пропонуються Туроператором, громадянам України та іноземним громадянам (Туриста), а також зобов`язання з укладання з Туристами договорів на туристичне обслуговування виключно за Типовою формою, яку встановлено Додатком № 2 до Агентського договору. Також розділом 1 Агентського договору передбачалося, що на виданий Туроператором в межах даного Договору туристичний ваучер встановленої Туроператором форми не розповсюджуються вимоги ст. 23 Закону України «Про туризм».

При цьому, ТОВ «Туристичний клуб» не укладало безпосередньо особою - підприємцем ОСОБА_4 жодних агентських договорів.

30 березня 2019 року Відповідачем 3 (Турагентом) у Відповідача 2 (Туроператора), на підставі Агентського договору, було Заброньовано для громадян ОСОБА_11 (KOLESNYK GERMAN) ОСОБА_12 (R01EV ОСОБА_13 ) туристичні послуги (тур): авіапереліт за маршрутом Київ (Бориспіль) - Пунга Кана (Ла ОСОБА_14 ) - Київ (Бориспіль) (авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»); проживання у готелі RIU REPUBLICA 5* (Пунта Кана, Домініканська у період з 22 квітня до 02 травня 2019 року; груповий трансфер аеропорт - готель - аеропорт; страхування (медичне та від нещасного випадку), Туроператором (Відповідачем 2), після отримання від Турагента (Відповідача 3)оплати заброньованих туристичних послуг, було передано останньому (для передачі туристам) усі документи, необхідні для отримання таких послуг - авіаквитки (в електронній формі), ваучер встановленої Туроператором форми, Пам`ятку для подорожуючих до Домініканської Республіки, в якій, крім іншого, було зазначено назву та телефони компанії, уповноваженої туроператором на прийом і супроводження українських туристів в Домініканській Республіці.

В період з 22 квітня до 14 травня 2019 року (тобто в період туру, заброньованого для Позивача та Третьої особи, а також, майже два тижні після його закінчення, вони не отримував від Відповідача 3, Позивача або Третьої особи ані усних чи письмових претензій (скарг) щодо якості туристичних послуг, ані повідомлень щодо фактів відмови у наданні туристичних послуг, ані прохань щодо сприяння у врегулюванні будь-яких непорозумінь або конфліктних ситуацій з готелями або іншими суб`єктами туристичної діяльності.

Лише 14 травня 2019 року з телефонної розмові з представником Відповідача 3 їм стало відомо про нібито достроковий виїзд Позивача та Третьої особи з заброньованого готелю. Для отримання більш детальної інформації вони звернулися до компанії Travel Service West Indies S.R.L. (Домініканська Республіка), яка у вказаній країні здійснює прийом і супроводження українських туристів (надалі - приймаюча компанія). Усно, а також пізніше у своєму листі, приймаюча компанія повідомила, що ввечері 25 квітня 2019 року ОСОБА_3 , з ознаками алкогольного сп"яніння та за заявою адміністрації готелю з підстав порушення ОСОБА_3 громадського порядку, було затримано поліцією та поміщено до місцевого поліцейського відділу. 26 квітня 2019 року близько 15 год. 00 хв. за місцевим часом представник приймаючої компанії з`явився до готелю RiU REPUBLICA 5* для надання допомоги у конфліктній ситуації, що полягала в тому, що ОСОБА_15 вимагав пояснити йому, за яких обставин (на яких підставах) відбулося затримання ОСОБА_16 поліцією, та вимагав його звільнення. Оскільки звільнення ОСОБА_16 було в даному випадку можливим лише за умови відкликання адміністрацією готелю своєї заяви про порушення громадського порядку, то, за участі представника приймаючої компанії, між позивачем та адміністрацією готелю було досягнуто домовленості щодо відкликання адміністрацією згаданої заяви в обмін на добровільний виїзд з готелю позивача та Третьої особи. Того ж дня заяву було відкликано і, відповідно, ОСОБА_3 було звільнено з поліцейського відділку. Після цього, з невідомих причин, Позивач знову розпочав конфлікт з адміністрацією готелю і покинув готель (разом з Третьою особою) вже після попередження з боку адміністрації про можливий новий виклик поліції. При цьому, як зазначає приймаюча компанія, жодних актів про виселення у присутності її представника або за його участі, не складалося. Також на їх думку, у даному випадку є незрозумілим небажання Позивача дочекатися приїзду поліції та подати відповідну заяву щодо незаконності дій адміністрації, направлених на примусове, як на думку Позивача, його виселення з готелю.

Тобто, з огляду на викладене, вони переконані, що причиною дострокового виїзду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з готелю стали не протиправні дії його адміністрації, а тим більше їх, а виключно дії (протиправні чи Законні, але вчинені повністю на власний розсуд) самих туристів (Позивача та Третьої особи). Також вважають, що відомості, викладені у наданому Позивачем «Акті про примусове виселення туриста» спростовуються інформацією, наведеною у згаданому вище листі компанії Travel Service West indies S.R.L., а інших доказів, які б підтверджували факт саме примусового його виселення з готелю Позивачем суду не надано.

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог також посилається на положення статті 24 Закону України «Про туризм», яка передбачає, зокрема, обов`язок суб`єктів туристичної діяльності виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристів, але не бере до уваги норми ч. 2 ст. 25 вказаного закону, відповідно до якої, зі свого боку, «туристи і екскурсанти зобов`язані: не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування; виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила; дотримуватися умов і правил, передбачений договором про надання туристичних послуг; дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки».

Крім того, вважають, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи також з наступного.

Позивачем не наведено в позовній заяві обґрунтованого розрахунку суми позову.

Зазначають, що Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, що підтверджував би витрати саме ОСОБА_1 на оплату туристичних послуг, передбачених саме укладеним Договором на туристичне обслуговування. Надані Позивачем копії трьох чеків ПАТ «ПриватБанк» не містять посилання на згаданий вище Договір, сума зазначених в чеках коштів (90900 гривень 00 коп.) не збігається ані з сумою Договору, ані з сумою зазначеної в позовній заяві вартості туристичних послуг (92070 гривень 00 коп.). Більш того, платником зазначених в чеках сум вказано ОСОБА_17 ( ОСОБА_17 ), а не Позивача.

Також жодними доказами не підтверджено витрати саме Позивача на оплату проживання в готелі Melia ОСОБА_18 Beach, в якому, як зазначено в позовній заяві, Позивач мешкав з 26 квітня по 02 травня 2019 року. Додані до позовної заяви документи з назвою вказаного готелю, які викладені англійською / іспанською мовами та мають вигляд рахунків, також взагалі не містять жодної вказівки на Позивача, як платника або клієнта. Натомість на одному з цих трьох документів в якості клієнта/гостя (Cliente/Guest) зазначена MARTHA ASHWdRTH, а у двох інших - ОСОБА_19 . Виписка ПАТ «ПриватБанк» по картці/рахунку ОСОБА_3 за період з 26 до 27 квітня 2019 року, що додана до позовної заяви, підтверджує лише зняття у вказаний період Третьою особою (а не Позивачем) в банкоматі коштів в сумі, еквівалентній 44 065 гривень 17 коп. (без урахування комісії), яка, знову ж, не збігається з жодною із сум, зазначених Позивачем у позовній заяві.

У позовній заяві Позивач наполягає на тому, що саме неналежним виконанням Договору про надання туристичних послуг (зокрема Відповідачем 2) Позивачу було завдано моральної шкоди, однак Позивачем при цьому не надано суду належних та допустимих доказів неналежного виконання Відповідачем 2 умов договору, не доведено фактів порушення договору та завдання Позивачу майнової шкоди. Саме тому вважають, що, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, поданих доказів та положень чинного законодавства України позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Просять в позові про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити повністю (а.с. 44-50)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 з`явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "Туристичний клуб" Сизий О.М. з`явився, позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, які викладені у відзиву на позовну заяву.

Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у судове засідання не з"явився, надав суду заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутності (а.с.121 )

Представник відповідача ТОВ "ТТВК" у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, про що в справі є відповідні розписки (а.с. 40,115,128).

Третя особа ОСОБА_20 з"явився у судове засідання, підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 , просив задовольнити їх у повному обсязі.

Суд заслухавши позивача, представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ТОВ "Туристичний клуб" Сизого О.М., третю особу ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_17 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України “Про захист прав споживачів” та главою 54 підрозділу 1 ЦК України, яка регулює договірні зобов`язання.

Судом встановлено, що 30 березная 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір на туристичне обслуговування № 30.03.19 р.

За цим Договором, туроператор через турагента зобов`язався надати ОСОБА_1 , як туристу, турпродукт (туристичні послуги), а саме, туристичну подорож:

- транспортне обслуговування - авіапереліт регулярним рейсом МАУ, маршрут Київ - Пунта Кана - Київ,

- груповий трансфер аеропорт - готель — аеропорт,

- проживання в країні Домініканська Республіка, курорт Пунта Кана, готель RIU REPUBLICA 5*, в період з 22.04.2019 по 02.05.2019.

- медичне страхування.

Вартість туристичного продукту склала 92070 грн.

Згідно вказаних договору та туристичного ваучеру позивач подорожував у складі туристичної групи разом з ОСОБА_7 (а.с.16-20).

Відповідно до позовной заяви, ОСОБА_1 , у відповідності з договором, вчасно та у повному обсязі було оплачено вартість туристичного продукту.

26 квітня 2019 року працівники адміністрації готелю RIU REPUBLICA 5* примусово виселили ОСОБА_1 з його номеру у цьому готелі. Також виселили і ОСОБА_3 .

Після виселення з готелю RIU REPUBLICA 5*, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , представник туроператора відвіз їх на своєму автомобілі до готелю Melia Caribe Baech. Там він допоміг їм зняти з банківської картки грошові кошти, та оплатити проживання в готелі. Також представник туроператора повідомив, що трансфер до аеропорту буде організовано з цього готелю.

За проживання в готелі Melia Caribe Baech з 26 квітня по 01 травня 2019 року були оплачені кошти в сумі 71000 домініканських песо, та за 01 -02 травня 2019 року ще 2295 домініканських песо, всього 73 295 домініканських песо, що еквівалентно 39 620 грн. (а.с.1-8).

17 травня 2018 року між ТОВ "Туристичний клуб" та ТОВ «ТТВК» було укладено Агентський договір N° 18/160.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. вказаного Агентського договору, Туроператор доручив, а Турагент прийняв на себе, зокрема, зобов`язання з реалізації, від імені та в інтересах Туроператора, Туристичних продуктів, що пропонуються Туроператором, громадянам України та іноземним громадянам (Туриста), а також зобов`язання з укладання з Туристами договорів на туристичне обслуговування виключно за Типовою формою, яку встановлено Додатком № 2 до Агентського договору. Також розділом 1 Агентського договору передбачалося, що на виданий Туроператором в межах даного Договору туристичний ваучер встановленої Туроператором форми не розповсюджуються вимоги ст. 23 Закону України «Про туризм» (а.с.54-75).

Судом встановлено, що 30 березня 2019 року Відповідачем 3 (Турагентом) у Відповідача 2 (Туроператора), на підставі Агентського договору, було Заброньовано для громадян ОСОБА_11 (KOLESNYK GERMAN) ОСОБА_12 (R01EV ОСОБА_13 ) туристичні послуги (тур): авіапереліт за маршрутом Київ (Бориспіль) - Пунга Кана (Ла ОСОБА_14 ) - Київ (Бориспіль) (авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»); проживання у готелі RIU REPUBLICA 5* (Пунта Кана, Домініканська у період з 22 квітня до 02 травня 2019 року; груповий трансфер аеропорт - готель - аеропорт; страхування (медичне та від нещасного випадку), Туроператором (Відповідачем 2), після отримання від Турагента (Відповідача 3)оплати заброньованих туристичних послуг, було передано останньому (для передачі туристам) усі документи, необхідні для отримання таких послуг - авіаквитки (в електронній формі), ваучер встановленої Туроператорбм форми, Пам`ятку для подорожуючих до Домініканської Республіки, в якій, крім іншого, було зазначено назву та телефони компанії, уповноваженої туроператором на прийом і супроводження українських туристів в Домініканській Республіці.

Відповідно до листа Travel Service West Indies S.R.L. (Домініканська Республіка), вказано, що ввечері 25 квітня 2019 року ОСОБА_3 , з ознаками алкогольного сп"яніння та за заявою адміністрації готелю з підстав порушення ОСОБА_3 громадського порядку, було затримано поліцією та поміщено до місцевого поліцейського відділу. 26 квітня 2019 року близько 15 год. 00 хв. за місцевим часом представник приймаючої компанії з`явився до готелю RiU REPUBLICA 5* для надання допомоги у конфліктній ситуації, що полягала в тому, що Позивач ( ОСОБА_15 ) вимагав пояснити йому, за яких обставин (на яких підставах) відбулося затримання ОСОБА_16 поліцією, та вимагав його звільнення. Оскільки звільнення ОСОБА_16 було в даному випадку можливим лише за умови відкликання адміністрацією готелю своєї заяви про порушення громадського порядку, то, за участі представника приймаючої компанії, між позивачем та адміністрацією готелю було досягнуто домовленості щодо відкликання адміністрацією згаданої заяви в обмін на добровільний виїзд з готелю позивача та Третьої особи. Того ж дня заяву було відкликано і, відповідно, ОСОБА_3 було звільнено з поліцейського відділку. Після цього, з невідомих причин, Позивач знову розпочав конфлікт з адміністрацією готелю і покинув готель (разом з Третьою особою) вже після попередження з боку адміністрації про можливий новий виклик поліції. При цьому, як зазначає приймаюча компанія, жодних актів про виселення у присутності її представника або за його участі, не складалося. Також на їх думку, у даному випадку є незрозумілим небажання Позивача дочекатися приїзду поліції та подати відповідну заяву щодо незаконності дій адміністрації, направлених на примусове, як на думку Позивача, його виселення з готелю (а.с. 77-78).

Статтею 20 Закону України «Про туріизм», передбачено, що «туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або Неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо:

- невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста;

- обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь;

- невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені фо туристичного продукту, не могли передбачити».

Доказів, які б підтверджували факт саме примусового виселення з готелю Позивача суду не надано.

Відповідно до п/п. «б» п. 7.3. Агентського договору, «Туроператор не несе відповідальності ... за наслідки порушення Туристами митних і прикордонних правил, а також порушення інших вимог законодавства країни тимчасового перебування (транзиту) тощо».

Згідно з п. 7.10. Агентського договору, «у випадку порушення ОСОБА_21 , що використовують туристичні послуги Туроператора, правил проживання в готелі або недотримання Туристами законодавства країни тимчасового перебування, відповідальність покладається на порушника в розмірах (обсязі), передбачених відповідними правилами перевізника (готелю), законодавством країни тимчасового перебування. Туроператор та Турагент в даному випадку не нестимуть відповідальності, якщо внаслідок згаданих вище Порушень Турист не мав можливості скористатися певними туристичними послугами».

Відповідно до п. 7.15. Агентського договору, «Туроператор не несе відповідальності щодо відшкодування витрат Туриста, якщо Турист, у період туристичної подорожі, на свій розсуд чи в зв`язку їз власними інтересами, не скористався усіма чи частиною заброньованих (туристичних послуг, і не відшкодовує Туристу витрати, що виходять за межі обумовлених у підтвердженій Заявці туристичних послуг».

Згідно з п/п. 2.3.8. п. 2.3. підписаного між Позивачем (Туристом) та 1 Договору на туристичне обслуговування № 30.03.19 від 30.03.2019 р. «турист зобов`язується ...не порушувати права та інтереси інших осіб, вимог законів, які діють на території країн перебування, виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила».

Також, відповідно до п. 6.7. Договору на туристичне Обслуговування, «у випадку порушення ОСОБА_21 , що використовують туристичні послуги Туроператора, діючих правил проїзду, реєстрації чи провозу багажу, нанесення збитків майну транспортної компанії чи порушення правил проживання в готелі або недотримання законодавства країни перебування, штрафи стягуються з винної особи в розмірах, передбачених відповідними правилами і нормами транспортної компанії, готелю, країни перебування. Туроператор/Турагент в даному випадку відповідальності не несуть. Туроператор/Турагент в даному випадку не несуть відповідальності за неотримання Туристом туристиних послуг».

Пунктом 8.8. Договору на туристичне обслуговування встановлено, що «відповідальність за наслідки, які викликані порушенням Туристом законів і правил перебування в країні під час туристичної подорожі покладається на Туриста».

Не можна також погодитись з твердженням Позивача про те, що йому нібито (в порушення норм ст. 19 Закону України «Про туризм» та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів») не було надано повну та достовірну інформацію про туристичні послуги, оскільки таке його твердження спростовується положеннями п. 8.15 підписаного Позивачем Договору на туристичне обслуговування, згідно з яким «Турист підписанням цього Договору підтверджує, що до укладення цього Договору Туристу в повному обсязі і без зауважень від Туроператора / Турагента була надана вся інформація, надання якої вимагається від суб`єктів туристичної діяльності України туристам чинним законодавством України, зокрема ЗУ „Про захист прав споживачів”, ЗУ „Про туризм”, іншими законами та нормативно-правовими актами України». Крім того, в Додатку № 1 (Лист бронювання) до (вказаного вище Договору на туристичне обслуговування, якій теж підписано Позивачем власноруч), зазначено: «Я Турист Колесник Г ОСОБА_22 Л., від свого імені та від імені осіб, які подорожують зі мною і які заявляю, що з програмою Інформацію по організації туристичної подорожі, своїх правах, зобов`язаннях, правилах безпеки та умовах страхування, порядку відшкодування завданих збитків та оплати фактично понесених витрат, умовах відмови від послуг, правилах перетину державного кордону, а також об`єктивну інформацію про країну перебування, звичаї місцевого населення, інформацію стосовно санітарно-епідеміологічних умов країн тимчасового перебування, поведінку в громадських місцях та місцях, пов`язаних з проведенням релігійних обрядів та іншу інформацію ізгідно Закону України "Про туризм" отримав. З умовами договору на туристичне обслуговування ознайомлені та згодні» (а.с. 16-20).

Згідно з п. 4.1. Агентського договору, «Турагент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений Туроператором, а також може передавати Іншим особам (субагентам або субтурагентам) свої права та обов`язки за цим Договором, не виходячи за межі своїх агентських повноважень, передбачених Договором, та з обов`язковим укладанням із такими особами Субагентського договору в письмовій формі. При цьому Турагент несе відповідальність за дії або бездіяльність такого субагента (субтурагента) перед Туроператором в повному обсязі, а також зобов`язаний забезпечити підписання таким субагентом (субтурагентом) договорів на туристичне обслуговування з Туристами за формою, встановленою Туроператором.

Відповідно до п/п. 5.2.8. п. 5.2. Агентського договору, а саме, Турагент (Відповідач 3), а не Туроператор (Відповідач 2) зобов`язаний, до укладення договорів на надання туристичних послуг, в обов`язковому порядку надавати Туристам достовірну інформацію про умови надання туристичних послуг та (про порядок відмови Туриста від них у доступній, наочній формі, а також розбірливу та зрозумілу інформацію, зазначену в п. 3.1. Типової форми Договору на туристичне обслуговування , в тому числі інформацію, передбачену ст. 19 Закону України «Про туризм» та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог також посилається на положення статті 24 Закону України «Про туризм», яка передбачає, зокрема, обов`язок суб`єктів туристичної діяльності виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристів, але не бере до уваги норми ч. 2 ст. 25 вказаного закону, відповідно до якої, зі свого боку, «туристи і екскурсанти зобов`язані: не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування; виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила; дотримуватися умов і правил, передбачений договором про надання туристичних послуг; дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки».

Згідно зі статтею 175 ЦПК України, «позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються».

Позивачем не наведено в позовній заяві обґрунтованого розрахунку суми позову. За таких умов, незрозумілим виглядає включення до суми матеріального збитку Позивача 100 (ста) % вартості туристичних послуг, передбачених Договором на туристичне обслуговування, зважаючи на те, що це - вартість послуг для 2 (двох) туристів і більшою частиною Даних послуг (авіаперевезення, трансфер, страхування і частково проживання у готелі Rip REPUBLICA 5*), як визнає це Позивач у позовній заяві, туристи (Позивач та Третя особа) успішно скористалися.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її Цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа за3нала у зв 'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)».

Згідно з ч. 2 статті 623 ЦК України, «розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором».

Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, що підтверджував би витрати саме ОСОБА_1 на оплату туристичних послуг, передбачених саме укладеним Договором на туристичне обслуговування. Надані Позивачем копії трьох чеків ПАТ «ПриватБанк» не містять посилання на згаданий вище Договір, сума зазначених в чеках коштів (90900 гривень 00 коп.) не збігається ані сумою Договору, ані з сумою зазначеної в позовній заяві вартості туристичних послуг (92070 гривень 00 коп.). Більш того, платником зазначених в чеках сум вказано ОСОБА_17 ( ОСОБА_17 ), а не Позивача.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що усі виплати за путівку здійснювала вона. Також вона пояснила, що вони з ОСОБА_1 є чоловіком та дружиною.

Також жодними доказами не підтверджено витрати саме Позивача на оплату проживання в готелі Melia ОСОБА_18 Beach, в якому, як зазначено в позовній заяві, Позивач мешкав з 26 квітня по 02 травня 2019 року. Додані до позовної заяви документи з назвою вказаного готелю, які викладені англійською / іспанською мовами та мають вигляд рахунків, також взагалі не містять жодної вказівки на Позивача, як платника або клієнта. Натомість на одному з цих трьох документів в якості клієнта/гостя (Cliente/Guest) зазначена MARTHA ASHWdRTH, а у двох інших - ОСОБА_19 . Виписка ПАТ «ПриватБанк» по картці/рахунку ОСОБА_3 за період з 26 до 27 квітня 2019 року, що додана до позовної заяви, підтверджує лише зняття у вказаний період Третьою особою (а не Позивачем) в банкоматі коштів в сумі, еквівалентній 44 065 гривень 17 коп. (без урахування ікомісії), яка, знову ж, не збігається з жодною із сум, зазначених Позивачем у позовній заяві.

Як зазначається у статті 81 ЦПК України, «кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень».

Відповідно до статті 77 ЦПК України, «належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування».

Згідно зі статтею 78 ЦПК України, «обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування».

Позивачем не надано суду розразахунку, а також належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що підтверджували б вимоги Позивача про стягнення суми матеріальної шкоди, викладені ним в позовній заяві.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в цый частины також треба выдмовити за таких обставин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 611 ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 25 Закону України «Про туризм», туристи і екскурсанти мають право, зокрема, на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист прав спожівачів" споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначено у статті 23 ЦК України. Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У позовній заяві Позивач наполягає на тому, що саме неналежним виконанням Договору про надання туристичних послуг (зокрема Відповідачем 2) Позивачу було завдано моральної шкоди, однак Позивачем при цьому не надано суду належних та допустимих доказів неналежного виконання Відповідачем 2 умов договору, не доведено фактів порушення договору та завдання Позивачу майнової шкоди.

Саме тому суд, вважає, що, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, поданих доказів та положень чинного законодавства України позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню. При цьому порушення договору, законодавства України про захист прав споживачів та про туризм в діях відповідачів відсутні, твердження Позивача про неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань є необґрунтованими.

Оскільки, позивача при подачі позовної заяви було звільнено від сплати судового збору, а у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено, то судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України треба віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 11, 80, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичний клуб", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК", третя особа ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення було виготовлено у 05 лютого 2020 року.

Суддя: А. Л. Гонтар