Рішення № 87400048, 23.01.2020, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/318/18

Провадження № 2/342/5/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Городенка

Городенківський район ний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.

з участю: секретаря судового засідання Петруняк Н.А., представника відповідача Семенціва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

26.03.2018 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.Позов обґрунтовано тим, що 15.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; за умовами договору позичальник отримала кредит у розмірі 3700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом в заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затв. Наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 14.03.2018 утворилась заборгованість в розмірі 70729,72 грн., з яких: 4100 грн. – заборгованість за кредитом, 59885,45 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 2900 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3344,27 грн. - штраф (процентна складова). Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 1762 грн.

На виконання Ухвали суду від 28.03.2018 про залишення позову без руху позивач 23.04.2018 подав до суду позовну заяву в новій редакції, в якій не змінюючи підстав позову, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 70729,72 грн., з яких: 4100 грн. – заборгованість за кредитом, 59885,45 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 2900 грн. – заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3344,27 грн. - штраф (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання про розгляд справи в його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач 25.05.2018 подала заперечення на позов, просила застосувати при вирішенні даного спору позовну давність, покликаючись на те, що прострочення виконання зобов`язання могло розпочати відлік з 16.06.2014 та повністю строк позовної давності сплив 16.06.2017, строк позовної давності щодо пені сплив 15.06.2015, в той час як з позовом позивач звернувся до суду 16.04.2018. Крім того, відповідач зазначила, що на погашення заборгованості за кредитним договором від 15.06.2011 позичальником сплачено 8237,59 грн., що значно перевищує розмір виданих позивачем кредитних коштів позичальнику. Зазначає, що розрахунок заборгованості є невірним, а сума заборгованості, заявлена позивачем до стягнення – значно завищеною. У відзиві покликається на правову позицію Верховного суду в справі № 564/2199/15-ц від 14.02.2018 щодо стягнення відсотків за кредитним договором в зв`язку з закінченням терміну дії кредитного договору.

У відповіді на відзив від 23.07.2018 позивач заперечив щодо застосування строку позовної давності, зазначивши, що строк дії випущеної картки діє до останнього дня 08.2017, тому позов поданий до спливу строку позовної давності. Крім того, вважає, що при укладенні кредитного договору були оговорені усі його істотні умови. Позивач зазначає, що до матеріалів позовної заяви долучено Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» з якої вбачається що відповідачу встановлено поточну процентну ставку в розмірі 2,3% (27,6 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Також позивач надав інформацію № 30.1.0.0/2-20180322/179 від 23.07.2018 по даній цивільній справі, що клієнт ОСОБА_1 згідно кредитного договору отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 08.2017 р, що свідчить про те, що в позовом банк звернувся до спливу строку позовної давності.

Ухвалою суду від 27.09.2018 було задоволене клопотання представника відповідача про витребування доказів, зобов`язано позивача до 23.10.2018 подати суду оригінал заяви-анкети на двох сторінках від 15.06.2011 року ОСОБА_1 ; Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», пам`ятку клієнта та тарифи банку, що містять власноручний підпис відповідачки ОСОБА_1 про ознайомлення із ними; первинні бухгалтерські документи, згідно яких можна встановити дійсний розмір виданих позичальнику кредитних коштів та розмір, дати і спосіб внесення коштів на погашення кредиту, а саме: касові, банківські документи, повідомлення банку, корінці квитанцій; докази видачі ОСОБА_1 кредитних карт НОМЕР_1 , 4149437712871571, 5363542300725687, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , із зазначенням дати видачі та терміну дії кожної картки.

На виконання ухвали суду 22.10.2018 електронною поштою до суду поступили: виписка за договором, фото з продуктом банку та довідка про видачу кредитної картки, одночасно повідомлено, що витребувані судом оригінали буде надано в одне з наступних судових засідань.

Згідно ухвали суду від 14.12.2018 провадження в даній справі було зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 09.07.2019 провадження в даній справі поновлене.

Після відновлення провадження позивачем суду повторно була направлена виписка по рахунку та довідка про видачу кредитної картки. Інші витребувані судом документи не поступали. Одночасно представник позивача повідомив, що надати оригінали у встановлений строк неможливо.

12.12.2019 поштовим відправленням до суду поступив оригінал заяви-анкети ОСОБА_1 від 15.06.2011 року. Інші витребувані судом докази, зазначені в Ухвалі суду від 27.09.2018, до суду позивачем не направлені.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Представник відповідача в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити, покликаючись на те, що із наданих позивачем документів слідує, що відповідач отримувала п`ять банківських карток, однак фактично вона отримала тільки одну картку. Позивач не надав суду витребувані за його клопотанням докази, які б підтверджували, що відповідач була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку. ОСОБА_1 не було відомо про те, що банк буде з неї стягувати пеню чи відсотки. При цьому представник покликається на правовий висновок Великої палати Верховного суду, викладений в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, що такі Умови не є умовами укладеного між сторонами договору. Додана позивачем фотографія з незрозуміло якою карткою не може бути підтвердженням того, що відповідач отримала п`ять банківських карток.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

15.06.2011 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. З оригіналу заяви вбачається, що вона не містить відомостей (відміток) про те, яку саме картку виявляє ОСОБА_1 оформити, також не містить розміру бажаного кредиту за платіжною карткою кредитка «Універсальна» / GOLD. В цій анкеті-заяві на бланку з № 0710111000225884435 зазначено, що відповідач була згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До позову банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затв. Наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 15.06.2011 станом на 14.03.2018 в розмірі 70729,72 грн., з яких: 4100 грн. – заборгованість за кредитом, 59885,45 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 2900 грн. – заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3344,27 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Хоча 15.06.2011 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку і таким чином уклала із банком договір про надання банківських послуг, однак, оригінал заяви не містить відомостей (відміток) про те, яку саме картку виявляє бажання ОСОБА_1 оформити та не містить розміру бажаного кредиту за платіжною карткою кредитка «Універсальна» / GOLD.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що до матеріалів позовної заяви долучено Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» з якої вбачається що відповідачу встановлено поточну процентну ставку в розмірі 2,3% (27,6 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Однак, така довідка позивачем до матеріалів не була додана, фактично до позовної заяви доданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який не містить підпису відповідача, що свідчить про те, що відповідач не була ознайомлена з тарифами щодо обслуговування кредитних карт.

З наданої позивачем інформації № 30.1.0.0/2-20180322/179 від 23.07.2018 слідує, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 15.06.2011 отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 .

Із виписки по картах ОСОБА_1 встановлено, що операції по картах проводились: № карти НОМЕР_1 за період з 09.02.2008 по 26.01.2012; № карти 4149437721475596 за період з 14.03.2012 по 08.12.2013; № 5363542300725687 за період з 30.12.2013 по 22.10.2015; № карти 4149437721475596 за період з 12.12.2013 по 10.11.2015; № карти 5168742312360088 з 10.12.2013 по 31.10.20198.Крім того, банк надав виписки по інших картах на ім`я ОСОБА_1 , зокрема: № карти 99926254611341338 за період з 20.04.2008 по 08.01.2014; № карти 9992222221352437420 за період з 07.09.2011 по 31.07.2014, але інформація про їх видачу відповідачу суду надана не була.

Про кредитний ліміт в розмірі 3700 грн. позивач зазначає саме у виписках з рахунків.

Як підтверджується матеріалами справи, банк надав відповідачу кредит. Звертаючись в суд з даним позовом, банк при визначенні розрахунку заборгованості посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з яких міститься в матеріалах справи. Відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших Умов обслуговування рахунків. Однак, доказів того, що ОСОБА_1 було ознайомлено та підписано нею дані Умови та Правила, позивачем суду не надано, а тому, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, такі Умови та Правила не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У анкеті-заяві клієнта позичальника ОСОБА_1 , датованої 15.06.2011, наданої позивачем, встановлено, що графа - кредитний ліміт - не заповнена, відсутні будь-які дані чи відмітки щодо бажання відповідача оформити на своє ім`я будь-яку із запропонованих в анкеті ПАТ КБ «ПриватБанк» карток.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.06.2011, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затв. Наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010, як невід`ємну частину спірного договору. Зазначеним Витягом визначені, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, інші умови. Згаданий Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому не є складовою укладеного 15.06.2011 між сторонами кредитного договору, шляхом підписання заяви-анкети. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету - заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати пені, штрафів у розмірах і порядках нарахування, що зазначені в цих документах, які додані банком до позовної заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів (відсотків), пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» без дати на номера встановлено терміни дій виданих ОСОБА_1 карток: № НОМЕР_1 відкрита 29.12.2007, термін дії 12/11; № 4149437721475596 відкрита 15.02.2012, термін дії 01/16; № 5168742312360088 відкрита 10.12.2013, термін дії 08/17; № 5363542300725687 відкрита 11.12.2013, термін дії 12/15; раніше не згадана банком картка № НОМЕР_6 відкрита 04.01.2012, термін дії 07/15.

Оскільки термін дії картки № НОМЕР_5 - 08/17, а з даним позовом позивач звернувся 26.03.2018, до спливу строку позовної давності, тому відсутні підстави для відмови в позові зв`язку з спливом строку, про що просила суд відповідач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4100 грн. При цьому суд приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року та Верховного Суду у справі № 175/4576/14-ц від 17 липня 2019 року.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 4100 грн. заборгованості за кредитом, то пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5,79% від 70729,72 грн.) стягненню з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає 102 грн. судового збору за подання позовної заяви (5,79% від сплаченого позивачем судового збору 1762 грн.)

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 549, 611, 612, 625, 634, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 4100 (чотири тисячі сто) грн. заборгованості за кредитом за кредитним договором б/н від 15.06.2011.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 102 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце знаходження позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - 01001, м. Київ вул. Грушевського, буд.1Д.

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складене 05.02.2020.

Суддя: Ничик Г. І.