Рішення № 87399282, 06.02.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7333/19

Провадження № 2/0182/480/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.02.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

21.10.2019 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищевказаним позовом та посилається на наступні обставини.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2019 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 31.05.2019 року о 08-00 год., керуючи автомобілем Опель Вектра д.н. НОМЕР_1 виїжджаючи на нерегульоване перехрестя з другорядної дороги на пр. Трубників, не надав перевагу у русі автомобілю КІА СEED д.н. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, здійснивши з ним зіткнення. В ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив 16.11 ПДР України.

Автомобіль КІА СEED д.н. НОМЕР_2 , що отримав внаслідок вказаного ДТП пошкодження належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтво м про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Згідно висновку № 828 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення величини матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП від 15.07.2019 року, складеного судовим експертом Печерицею Г ОСОБА_4 В., вартість відновлюваного ремонту автомобіля, пошкодженого в наслідок ДТП 31.05.2019 року становить 84 320,56 грн., з яких вартість замінних складових 54 023,26 грн., вартість ремонтних робіт складає 21867,00 грн., вартість матеріалів, необхідних для відновлення досліджуваного автомобілю складає 8430,30 грн.

Також він вважає, що з відповідача підлягає до стягнення сума 2200, 00 грн., як вартість виклику евакуатора для перевезення пошкодженого автомобілю.

На звернення позивача до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», в якому застраховано та забезпечено його транспортний засіб, отримав відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідач на час скоєння ДТП не був правомірним користувачем транспортного засобу Опель Вектра д.н. НОМЕР_1 , у відповідності до п. 5 ст. 380 Митного кодексу України, тому не є особою, відповідальність якої застрахована, згідно полісу АМ/8150058 від 14.11.2018 року.

Зазначає, що у відповідності з ч. 1 ст. 1166 ЦК України саме відповідач має відшкодувати йому завдану шкоду від ДТП, яка сталася з його вини.

Крім того, відповідач має право відшкодувати йому моральну шкоду, яка виразилася в переживаннях, які він зазнав у зв`язку з пошкодженням автомобіля, який був засобом його трудової діяльності, пережив сильний нервовий стрес. Через пошкодження його автомобіля відповідачем ускладнилося його життя, виникли незручності, які він вимушений був терпіти. Моральну шкоду оцінює в 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 86520,56 грн. та грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. Також просив судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою про відкриття провадження від 15.11.2019 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 05.12.2019 року (а.с. 40). Клопотань до суду не надійшло, відповідач не скористався правом на відзив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно доч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зіч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави (а.с. 8).

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 31.05.2019 року о 08-00 год., керуючи автомобілем Опель Вектра д.н. НОМЕР_1 виїжджаючи на нерегульоване перехрестя з другорядної дороги на пр. Трубників, не надав перевагу у русі автомобілю КІА СEED д.н. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, здійснивши з ним зіткнення. В ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив 16.11 ПДР України.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.

Автомобіль КІА СEED д.н. НОМЕР_2 , що отримав внаслідок вказаного ДТП пошкодження належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 9).

Згідно висновку № 828 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення величини матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП від 15.07.2019 року, складеного судовим експертом Печерицею Г ОСОБА_4 В., вартість відновлюваного ремонту автомобіля, пошкодженого в наслідок ДТП 31.05.2019 року становить 84 320,56 грн., з яких вартість замінних складових 54023,26 грн., вартість ремонтних робіт складає 21867,00 грн., вартість матеріалів, необхідних для відновлення досліджуваного автомобілю складає 8430,30 грн. (а.с. 10-23).

Також згідно акту виконаних робіт № 10 від 01.07.2019 року, позивачем оплачено послуги, пов`язані з транспортним перевезенням його пошкодженого автомобілю КІА СEED д.н. НОМЕР_2 у розмірі 2200,00 грн. (а.с. 27).

На звернення позивача до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», в якому застраховано та забезпечено його транспортний засіб, отримав відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відсутні підстави вважати заявлену подію страховим випадком та здійснити виплати страхового відшкодування, так як відповідач ОСОБА_2 на час скоєння ДТП не був правомірним користувачем транспортного засобу Опель Вектра д.н. НОМЕР_1 , у відповідності до п. 5 ст. 380 Митного кодексу України, тому не є особою, відповідальність якої застрахована, згідно полісу АМ/8150058 від 14.11.2018 року (а.с. 24).

Автомобіль Опель Вектра д.н. НОМЕР_1 , згідно повідомлення страхової кампанії, везений на митну територію України 03.05.2017 року у митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_5 .

Згідно доданої копії ПолісаАМ/8150058 від 14.11.2018 року страхувальником транспортного засобу Опель Вектра д.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_6 (а.с. 25).

Це означає, що режим використання вказаного автомобіля, крім вищезазначених вимог, повинен узгоджуватись з нормами Митного Кодексу України.

Згідно з 5. ст. 380 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Частиною першою статті 109 МК передбачено, що за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов`язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Наведена норми відповідає положенням пункту (b) I Додатка "C" Конвенції про тимчасове ввезення, відповідно до якої транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

В справі відсутні докази щодо надання дозволу органом доходів та зборів на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля марки Опель Вектра д.н. НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_2 , тому останній на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем зазначеного транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" необхідною умовою виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Якщо факт завдання шкоди відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК.

Враховуючи вищезазначене, відсутні правові підстави вважати ДТП, що відбулося 31.05.2019 року за участю автомобіля марки Опель Вектра д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 є страховим випадком, а тому у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» не настав обов`язок щодо виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів АМ/8150058 від 14.11.2018 року.

Оскільки факт завдання шкоди позивачу не є страховим випадком, то потерпілий не позбавлений права вимагати відшкодування такої шкоди на підставі загальних правил, передбачених ЦК України, тобто на підставі ст. 386, 1166, 1187, 1188 ЦК України.

Згідно ч.3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що йому була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнова шкода у розмірі 86520,56 грн. (84320,56 грн. вартість відновлюваного ремонту автомобілю позивача + 2200,00 грн. витрати на евакуатор для перевезення пошкодженого автомобіля), яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 у примусовому порядку.

Щодо вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 , суд прийшов до такого висновку.

Відповідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно до ч. 2,3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, після скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 отримав моральну шкоду, яка виразилася в переживаннях, які позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням автомобіля, який був засобом його трудової діяльності, пережив сильний нервовий стрес. Через пошкодження його автомобіля відповідачем ускладнилося його життя, виникли незручності, які він вимушений був терпіти.

Однак суд, з урахуванням обставин справи, обсягу душевних страждань позивача ОСОБА_1 внаслідок зазначених дій відповідача, вважає розмір моральної шкоди, визначений позивачем у розмірі 10 000 грн. завищеним. На думку суду, враховуючи вимоги розумності та справедливості, достатнім розміром у відшкодування моральної шкоди буде 2 000,00 грн.

Крім того, суд вважає, що на підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 965, 22 грн., оплачений останнім при подачі позову (а.с. 1) та витрати, пов`язані з оплатою послуг судового експерту з надання висновку матеріального збитку по транспортному засобу у розмірі 2000 грн. (а.с. 26), а всього до стягнення підлягає сума у розмірі 2965,22 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. у відповідності до вимог ст. 137 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв`язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, котрі беруть участь у справі.

Правова допомога в цивільному судочинстві включає в себе юридичні консультації, участь у позасудовому врегулюванні спору, участь у переговорах, підготовка проектів юридичних документів (заяв, пояснень, клопотань, скарг), представництво в суді та інші фактичні та юридичні дії, яка вчиняє особа, яка надає правову допомогу.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.

До складу витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги, включаються витрати на оплату праці адвоката або іншого фахівця у галузі права (гонорар), а також відшкодування витрат, зумовлених наданням правової допомоги. Усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки були зроблені у постанові Верховного Суду №826/1216/16 від 27 червня 2018 року.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем було надано лише ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (а.с. 29-31).

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить із того, що позивачем не надано суду документів, які свідчать про оплату адвокату гонорару, пов`язаного із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, отже відсутні підстави для стягнення витрат на користь позивача за договором про надання правової допомоги.

Аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Суд керуючись ст.ст.10, 12, 13,78, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 386, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1195 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 ) третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, адреса – 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40) про відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 86 520,56 грн. ( вісімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять грн. 56 коп.)

Стягнути зі ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп).

Стягнути зі ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у розмірі 2 965,22 грн. ( дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять грн. 22 коп.), з яких судовий збір у розмірі 965, 22 грн., та витрати, пов`язані з оплатою послуг судового експерту з надання висновку матеріального збитку у розмірі 2 000 грн.

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева