Рішення № 87398361, 28.01.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21901/19

Провадження № 2/127/3060/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в серпні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником 13/25 частини житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та власником земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:01:037:0171, площею 0,0372 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований означений будинок.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у належному їй на праві приватної власності будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яка відповідає реальній частці позивача у праві спільної часткової власності на означений будинок.

У вищезазначеній квартирі разом з позивачем проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що відповідачі заселились та почали проживати в даній квартирі за відсутності будь – яких договорів майнового найму (оренди) чи інших правочинів, не за ордером, а лише з усної згоди позивача, висловленої нею на час вселення відповідачів. Спільного господарства позивач з відповідачами не веде. Також позивач вказує, що останнім часом у сторін склалися неприязні стосунки, відповідачі ображають позивачку, вчиняють щодо неї протиправні дії, які шкодять моральному та фізичному здоров`ю позивачки.

ОСОБА_1 як власник житла, в якому проживають відповідачі, протягом червня – липня 2019 року висловлювала неодноразові усні прохання до відповідачів добровільно виселитися із її квартири та знятись з реєстрації, однак останні прохання позивача ігнорують та протиправно продовжують проживати.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого житла.

Позивач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах відповіача ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Також надала суду відзив, який мотивований тим, що разом із позивачем в спірній квартирі проживають не лише відповідачі, а також їх син та онук позивача ОСОБА_5 . Дійсно між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 не укладалися договори майнового найму (оренди) чи інших правочинів, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є кровними родичами і знаходяться у родинних стосунках, а відповідач ОСОБА_3 й ОСОБА_5 є членами сім`ї ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 є не лише рідною сестрою батька ОСОБА_2 , тобто рідною тіткою, а й хрещеною матір`ю. Від моменту народження і до шести років ОСОБА_2 проживала у кв. АДРЕСА_3 як у постійному місці проживання разом із своїми батьками. У той період у квартирі проживали її власник ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_7 й позивач ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що будинок, у якому знаходиться квартира, в якій на теперішній час проживають позивач й відповідачі був побудований ОСОБА_6 й ОСОБА_7 , які є батьками позивача й батька відповідача ОСОБА_2 , а також дідусем і бабусею ОСОБА_2 Реєстрація відповідачів у даній квартирі була за згодою позивача.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що являється племінником позивача ОСОБА_1 . Остання проживає в спірній квартирі з самого дитинства. Кілька років підряд сторони по справі проживали добре. Свідок пояснив, що незабаром почали виникати конфлікти між сторонами, відповідачі створюють нежитлові умови для проживання. З приводу ведення спільного господарства зазначив, що позивач сама собі готує, більшість продуктів знаходиться у її кімнаті, продукти купують окремо. ОСОБА_1 неодноразово просила відповідачів виселитися з квартири, зверталася в поліцію.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що являється сином відповідачів та внуком позивачу. Відносини виникли з народження, завжди робили уроки з бабусею разом, коли свідок навчався в академії, ОСОБА_1 передавала передачі йому, гроші висилала, завжди були гарні сімейні відносини між сторонами. Разом з батьком та братом розбирали гараж, дах перекривали. За час його проживання у спірному будинку претензій від позивача до відповідачів не було. Також свідок зазначив, що його рідна бабка – мати відповідача не хотіла спілкуватися з ним та його братом, а тому позивач ОСОБА_1 зайняла її місце.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що з сторони по справі перебуває у сусідських відносинах. Коли відповідач ОСОБА_2 переїхала до ОСОБА_1 в них були прекрасні відносини, всі сімейні свята святкували разом. ОСОБА_2 готує їсти, прибирає, пере одяг. Разом з чоловіком купили котел, пральну машину. Коли позивач захворіла, ОСОБА_2 допомагала їй, приносила продукти. Причину конфлікту між сторонами по справі свідок не знає. До конфлікту вели разом спільне господарство, і вних були завжди гарні відносини.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він являється сином відповідачів. З позивачем він перебуває не в родинних відносинах, а відносинах як внук і бабка з самого дитинства. Також вказав, що сторони ведуть спільне господарство, мати – відповідач ОСОБА_2 готовить їсти, також пропонує ОСОБА_1 їсти. Коли сторони проживали жити разом у спірній квартирі, свідок ОСОБА_5 , його брат ОСОБА_9 та батько – відповідач ОСОБА_3 , на прохання ОСОБА_1 знесли гараж, який був у неналежному стані, перекрили дах, брали участь у облаштуванні будинку. Мати ОСОБА_2 веде книгу по оплаті комунальних послуг, сплачують комунальні послуги разом.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК Української РСР).

У частині першій статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) закріплено, зокрема, право кожної особи на повагу до свого житла.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (пункти 42, 43). Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування (пункт 44 та рішення від 17 жовтня 2013 року у справі «Вінтерстайн та інші проти Франції», заява № 27013/07, підпункт «д» пункту 148 та пункт 155).

Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника непотрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 13/25 частини житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а також свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.11.2014 року. Позивач також є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:01:037:0171, площею 0,0372 га, за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташований даний будинок, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.07.2019 року.

Відповідачі також проживають та зареєстровані за даною адресою, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками з Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради.

У 2008 році у відповідачів виникло важке матеріальне становище й позивач запропонувала відповідачам переїхати жити до неї, а квартиру, яка належала відповідачам, здавати для отримання додаткового доходу. У 2011 ОСОБА_1 зареєструвала відповідачів у кв. АДРЕСА_3 . Реєстрація місця проживання відповідачів відбулася за згоди позивача ОСОБА_1 .

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі вселилися у спірну квартиру за згоди позивача, яка є одинокою особою похилого віку та сприймала відповідачів та їх дітей як членів своєї родини. З часу вселення у спірну квартиру позивач не зверталася ні до суду, ні в правоохоронні органи про самоправне вселення відповідача у квартиру чи чинення їй перешкод в користуванні такою. Після вселення відповідача в квартиру між сторонами склався порядок користування такою.

Крім того, в судовому засіданні позивач не заперечила про проведення з її згоди відповідачами ремонтних робіт, знесення гаражу, перекриття даху. Підтвердила, що відповідачі починаючи з 2015 року, частково надавали кошти на оплату комунальних послуг.

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що відповідачі вселилися в спірну квартиру зі згоди позивача як племінниця та її чоловік, тривалий час проживають та зареєстровані. З урахуванням всіх обставин справи суд приходить до переконання, що сторони постійно проживали разом з наймачем і вели з ним спільне господарство

В судовому засіданні встановлено, що позивач сприймає дітей відповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_5 як своїх онуків, а відносини між позивачем та даними особами погрішились лише протягом кількох місяців перед подачею позову до суду. При цьому ОСОБА_5 зареєстрований та проживає в будинку, належному позивачеві на праві власності, водночас позивач не ставить питання про його виселення.

Посилання позивача на створення їй відповідачами перешкод у користуванні належним їй житловим будинком свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки доказів створення таких перешкод позивачем не надано. При цьому слід критично оцінювати пояснення свідка ОСОБА_8 , оскільки вони є суперечливими.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає передбачених законом підстав для виселення відповідачів, незаконність користування якими спірним житлом в суді не доведена.

Суд зазначає, що з моменту вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до спірного житлового приміщення пройшло більше десяти років, відповідачі були належним чином зареєстровані у спірному житлі протягом восьми років, добросовісно користуються ним, іншого житла не мають, що позивачем не спростовано.

Доводи позивача про існування між сторонами неприязних стосунків, що є на її думку підставою для задоволення позову, суд вважає безпідставними, оскільки вони виникли незадовго до подачі позову до суду, а позов до відповідача пред`явлено з підстав, передбачених ЦК України.

Крім того, при умові наявності доказів систематичного порушення відповідачем правил співжиття, що роблять неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, позивач не позбавлена права звернення до суду з позовом про виселення відповідачів з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України. Водночас такі обставини судом не встановлені.

Суд вважає, що ухваливши рішення про виселення відповідачів зі спірного будинку без надання іншого житла, не буде враховано пропорційність їх виселення, на важливості врахування якої наголошував ЄСПЛ (рішення від 24 квітня 2012 року у справі «Йорданова та інші проти Болгарії», заява № 25446/06, пункт 123, та рішення від 17 жовтня 2013 року у справі «Вінтерстайн та інші проти Франції», заява № 27013/07, пункт 156).

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову суд вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати залишити без відшкодування.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 391 ЦК України, ст. ст. 64, 156 ЖК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя