Ухвала суду № 87398294, 05.02.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7174/19

провадження № 1-кп/208/354/20

УХВАЛА

05 лютого 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бондаренко Н.О.

при секретарі Грищенко О.Л.

за участю: прокурора Зінченко А.Г.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Коваль О.В.,

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12019040160001224, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська знаходиться матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12019040160001224за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України, під час судового розгляду до обвинуваченої ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 08.02.2020р.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Коваль О.В. проти задоволення вказаного клопотання заперечили, захисник заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який, посилаючись на те що, існування ризиків прокурором не доведені, обвинувачена має постійне місце мешкання, тобто усталені соціальні зв`язки, домашній арешт у повному обсязі забезпечить виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов`язків, тому просили задовольнити їх клопотання.

При вирішенні вказаного питання судом приймається до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 тяжкого злочину, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Суд вважає, оскільки обвинувачена не має постійного офіційного місця роботи, не має на утриманні неповнолітніх дітей, тобто не має міцних соціальних зв`язків, а також не проживає за місцем вчинення судочинства, то може ухилитися від суду, а при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винною, обвинувачена може переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинуваченої та ухилення від правосуддя.

Крім того, суд бере до уваги чисельність фактів притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, а також те, що обвинуваченій інкримінується вчинення злочину під час іспитового строку за попереднім вироком, тобто остання не дотримується норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже може вчинити новий злочин.

Також судом прийнято до уваги ту обставину, що обвинувачена обізнана з особами потерпілої та свідків, їх персональними даними, а отже існує ризик того що обвинувачена, перебуваючи на свободі зможе вчинити спроби незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчиненого нею кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинуваченої має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинуваченої на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, обвинуваченою ОСОБА_1 або іншою фізичною або юридичною особою може бути внесена застава з метою забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, визначити заставу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі № 3-208/ 2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою на 60 днів, тобто до 03.04.2020 включно.

Особами, визначеними ч.2 ст.182 КПК України, у будь-який момент, може бути внесена застава в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 , покладених на неї обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Н.О. Бондаренко