Рішення № 87396342, 30.01.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1529/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача – Єгоров В.С. - адвокат,

від відповідача – представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж, м. Ватутіне, Черкаська область

про стягнення 23018 грн 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж (вул. Франка, 10, м. Ватутіне, Черкаська область, 20250, код 14199608) про стягнення 23018 грн 53 коп.: 17585 грн 62 коп. пені, 3433 грн 17 коп. три проценти річних, 1999 грн 74 коп. інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 1060/1718-БО-36 від 06 вересня 2017 року.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу від 06.09.2017 № 1060/1718-БО-36 та додатковими угодами до нього щодо оплати переданого йому позивачем з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року природного газу.

Ухвалою від 27.12.2019 Господарський суд Черкаської області відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначив на 30.01.2020; відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження суд запропонував надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту – ГПК України), протягом п`яти днів - заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позивачу - не пізніше 29.01.2020 надати суду відповідь на відзив на позов.

Частиною першою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

16 січня 2020 року через канцелярію суду було отримано відзив на позов, направлений керівником відповідача. У відзиві на позов останній просив задовольнити його частково, зменшивши пеню. Відповідач послався на те, що відповідно до ч. 1. ст. 233 ГК України та ч. 3. ст. 551 ЦК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Оскільки відповідач є підприємством комунальної форми власності, як і будь-яке комунальне підприємство в сучасних умовах господарювання, підприємство відповідача є збитковим і не має фінансової можливості сплачувати позивачеві надмірно високі штрафні санкції. Основним видом діяльності відповідача є постачання теплової енергії споживачам, зокрема по договору № 1060/1718-БО-36 від 06.09.2017 - бюджетним установам/організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій - споживачів теплової енергії, відсутність можливостей реального застосування відповідачем фінансових санкцій до цієї категорії споживачів за несвоєчасні розрахунки за отриману теплову енергію, прямої вини відповідача в порушенні строків виконання грошового зобов`язання по договору № 1060/1718-БО-36 від 06.09.2017 не вбачається.

В даний час відповідач забезпечує стале проходження опалювального сезону 2019/2020 року. На відповідача, як на теплопостачальну організацію, покладено обов`язок безперебійно постачати теплову енергію протягом опалювального сезону, а у зв`язку із низькою платоспроможністю бюджетних установ/організацій підприємство при сплаті надмірно високої пені, буде позбавлене можливості своєчасно ліквідувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти мереж та технічне обслуговування котельні.

Враховуючи, що відповідач повністю погасив суму основного боргу, та з огляду на те, що підприємство є виробником теплової енергії, яка споживається не ним безпосередньо, а постачається іншим споживачам, оцінюючи соціальну значущість послуг відповідача та низьку платоспроможність контрагентів, майновий стан сторін і співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій (пені - 17 585,62 грн.) до матеріальних втрат позивача (3% річних та інфляційних втрат - 5 432,91 грн.) відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені.

23 січня 2020 року через канцелярію суду представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій містяться заперечення щодо заявленого клопотання відповідачем про зменшення нарахування розміру пені. В обґрунтування своїх заперечень представник позивача вказав на те, що питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

Позивач вважає, що відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами договору, в розумінні ч.1. ст.233 ГК України.

Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи судом належним чином, про що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення з відміткою про вручення адресату ухвали суду. Однак, відповідач чи його представник у судове засідання не явилися і не повідомили господарський суд про причину неявки.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи судом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відмови позивачем від позову не подано, клопотання про відкладення розгляду справи від сторін суд не отримав, докази врегулювання спору відсутні, а тому суд вважає, що розгляд справи слід провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних пав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, предмет чи підставу спору не змінив, просив позов задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 30.01.2020 проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши доводи і пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини справи.

06.09.2017 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальником – позивач у справі), в особі начальника Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 28.12.2016 №14-195, та Ватутінським комунальним підприємством теплових мереж (Споживачем – відповідач у справі), в особі директора Сільвашка В.М., що діє на підставі Статуту, було укладено договір постачання природного газу №1060/1718-БО-36 (далі – договір, а.с. 20-29).

Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017 – 2018 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

У п. 2.1 договору його сторони передбачили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 556,7 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: у жовтні 2017 року 43 тис. куб. м., у листопаді 2017 року 81,7 тис. куб. м., у грудні 2017 року 109,2 тис. куб. м., у січні 2018 року 120,9 тис. куб. м., у лютому 2018 року 108,4 тис. куб. м., у березні 2018 року 93,5 тис. куб. м.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором з 01 жовтня 2017 року з урахуванням 20% ПДВ становить 9 488,64 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.3 договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Розділом 12 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Окрім того, сторонами у справі було укладено ряд додаткових угод ( а.с. 30-32), якими сторони змінювали умови Договору.

Додатковою угодою № 1 від 12.01.2018 було змінено п. 8.2. Договору та викладено в наступній редакції:

“ 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.”

Додатковою угодою № 2 від 26.03.2018 було змінено п. 2.1. Договору та викладено в наступній редакції:

“2.1 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 436 832 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: у жовтні 2017 року 2,501 тис. куб. м., у листопаді 2017 року 59,002 тис. куб. м., у грудні 2017 року 93,513 тис. куб. м., у січні 2018 року 108,244 тис. куб. м., у лютому 2018 року 98,572 тис. куб. м., у березні 2018 року 102,00 тис. куб. м.”

Додатковою угодою № 3 від 02.04.2018 було змінено п. 2.1 та розділ 12 Договору та викладено в наступній редакції:

“2.1 постачальник передає споживачу з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 20 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: у квітні 2018 року 20 тис. куб. м., у травні 2018 року 0 тис. куб. м.”

“Розділ 12. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. ”

На виконання умов Договору сторін, згідно актів приймання-передачі природного газу, за жовтень 2017 року продавець передав, а покупець прийняв 2,501 тис. куб. м природного газу на суму 19755 грн 91 коп, за листопад 2017 року у кількості 59,002 тис куб м на суму 466 540 грн 61 коп, за грудень 2017 року – 93,513 тис куб м на суму 739 425 грн 99 коп, за січень 2018 - 108,244 тис куб м на суму 855 906 грн 96 коп, за лютий 2018 року – 98,572 тис куб м на суму 779 428 грн 52 коп, за березень 2018 року – 81,191 тис куб м на суму 641 993 грн 48 коп, за квітень 2018 року – 4,228 тис куб м на суму 33 431 грн 64 коп..

Позивач виконав свої зобов`язання за договором постачання природного газу №1060/1718-БО-36 належним чином, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об`ємах, визначених договором та актами приймання-передачі. Однак відповідач у встановлений договором строк не розрахувався за поставлений йому у вказаний період газ.

За порушення встановленого п. 6.1 договору постачання природного газу №1060/1718-БО-36 строку оплати природного газу, поставленого у жовтні - грудні 2017 року та у січні - квітні 2018 року, позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 8.2 договору пеню у сумі 17 585 грн. 62 коп., а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 3 433 грн. 17 грн. і окремо за прострочення оплати природного газу, поставленого у грудні 2017 року – передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у сумі 1 999 грн 74 коп.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором сторін стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об`ємах, визначених Договором, що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується відповідачем.

Заперечень щодо отримання газу у вказаній кількості та по вказаній ціні відповідач суду не надав, ці обставини визнав.

З доводів представника позивача вбачається, що повну оплату за переданий газ відповідач не здійснив у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору, відповідно до якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У своєму відзиві на позов від 13.01.2020 відповідач не заперечував те, що у визначений Договором строк оплата за отриманий газ здійснювалась несвоєчасно.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4 % річних( 15,3 % річних з 01.01.2018 відповідно до Додаткової угоди № 1), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого газу пеню, нараховану за період з 26.12.2017 по 16.06.2018, в загальній сумі 17 585,62 грн.

Суд встановив, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України (з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені), зазначених в позовній заяві, мотивуючи тим, що підприємство є виробником теплової енергії, яка споживається не ним безпосередньо, а постачається іншим споживачам, оцінюючи соціальну значущість послуг відповідача та низьку платоспроможність контрагентів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст. 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені є правом суду.

При цьому відповідачем до свого клопотання не подано жодного доказу про власний майновий стан, причини несвоєчасної сплати за отриманий природний газ, а також не повідомлено про ту обставину, як будуть враховані інтереси позивача при зменшенні розміру пені.

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що сторони є рівноправними суб`єктами господарювання, а при вирішенні спору судом повинен бути застосовано в т.ч. принцип пропорційності (ст. 15 ГПК), тобто, забезпечення належного балансу інтересів сторін у справі.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання ( п. 3 ст. 83 ГПК ), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Представник відповідача не надав суду доказів для об`єктивного розгляду свого клопотання про зменшення санкцій. Суд вважає, що наведені відповідачем доводи щодо виробництва ним теплової енергії, яка споживається не ним безпосередньо, а іншим споживачам, а також дотримання балансу інтересів сторін, не є винятковими обставинами для зменшення розміру неустойки, тому підстави для задоволення вказаного клопотання судом відсутні.

В порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, користуючись своїм правом, на підставі прострочення відповідачем проведення розрахунку за газ, просить суд стягнути з відповідача 3 433,17 грн – 3 % річних та 1 999,74 грн – інфляційних.

Суд встановив, що відповідач не належним чином (несвоєчасно) виконав грошове зобов`язання за договором №1060/1718-БО-36 щодо оплати вартості поставленого йому позивачем природного газу, допустив прострочення його виконання і тим самим порушив права позивача на своєчасне одержання плати за поставлений природний газ.

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати стягнення з відповідача на свою користь передбаченої п. 8.2 договору №1060/1718-БО-36 пені, а також передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох інфляційних нарахувань та 3% річних.

Стягувані суми пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних нараховані позивачем у відповідності з умовами договору №1060/1718-БО-36 фактичними обставинами його виконання сторонами, вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних і 3% річних, за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу “Еліт: Ліга Закон” судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем вірно.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

За подання позову позивач за платіжним дорученням від 18.12.2019 №7011956 сплатив 1921,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Ватутінського комунального підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ 14199608; вул.Франка,10 м.Ватутіне, Черкаська область, 20250) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720; вул.Б.Хмельницького,6, 01601) – 17 585 грн. 62 коп. пені, 3 433 грн. 17 коп. 3% річних, 1 999 грн. 74 коп. втрат внаслідок інфляції та 1921 грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 05.02.2020.

Суддя О.В. Чевгуз