Рішення № 87395641, 30.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2020Справа № 910/6209/19Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Акрополіс" 79018, м.Львів, вул.Залізнична, 18, код ЄДРПОУ 23965846

до Міністерства оборони України 03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022

про зобов`язання виконати умови договору

Представники сторін:

Від позивача: Пшевлоцький Ю.М. адвокат

Від відповідача: Ніколова В.М. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-торгівельне підприємство "Акрополіс" звернулось з позовом до Міністерства оборони України про зобов`язання виконати обов`язки за укладеним між Міністерством оборони України та Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Акрополіс» Договором від 21 листопаду 2016 року №286/3/16/181 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) в частині прийняття товару, а саме:

- здійснити прийняття товару - вироби текстильні готові, інші (рюкзаки) (рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1), що відповідають ТУ15.1-136-00034022:2016, у загальній кількості 2 500 (дві тисячі п`ятсот) штук - за кількістю та якістю відповідно до умов і порядку, що визначені договором поставки, для чого, після повідомлення Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Акрополіс» про місце, де виготовляється товар, направити представників Міністерства оборони України для здійснення приймального контролю (якості) товарів;

- після прийняття товару за кількістю та якістю відповідно до умов і порядку, що визначені договором поставки, та оформлення акта приймального контролю (якості), прийняти від Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Акрополіс» виготовлений товар - вироби текстильні готові, інші (рюкзаки) (рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1), що відповідають ТУ15.1-136- 00034022:2016, у загальній кількості 2 500 (дві тисячі п`ятсот) штук, по ціні за одиницю без ПДВ 1 165,00 (одна тисяча сто шістдесят п`ять) грн. - на умовах DDР відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, у визначеному договором поставки місці постачання товару: Центр забезпечення речовим майном - військова частина А2788 (2290ЦЗ), Код 07686319, за адресою: вул. Качалова, 3, м. Київ, 03126.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.05.2019 позовну заяву Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Акрополіс" залишив без руху, надав заявнику строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

05.06.2019 через канцелярію суду Приватним виробничо-торгівельним підприємством "Акрополіс" подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано пояснення щодо позовних вимог і уточнення їх формулювання та клопотання щодо обставин неможливості явки уповноваженого представника позивача у засідання суду у період з 13.06.2019, з 16.06.2019 по 28.06.2019.

У поясненнях щодо позовних вимог і уточненнях щодо їх формулювання позивач просив постановити рішення, яким зобов`язати Міністерство оборони України виконати обов`язки за укладеним між Міністерством оборони України та Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Акрополіс» Договором від 21 листопаду 2016 року №286/3/16/181 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) в частині прийняття товару - вироби текстильні готові, інші (рюкзаки) (рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1), що відповідають ТУ15.1-136-00034022:2016, у загальній кількості 2 500 (дві тисячі п`ятсот) штук по ціні за одиницю без ПДВ 1165,00 грн, для чого:

- здійснити прийняття - за кількістю та якістю, для чого, після повідомлення Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Акрополіс» про місце, де виготовляється товар, направити представника замовника для здійснення приймального контролю (якості) товарів;

- після прийняття товару за кількістю та якістю, прийняти від Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Акрополіс» товар на умовах DDР відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, у визначеному договором поставки місці постачання товару: Центр забезпечення речовим майном - військова частина А2788 (2290ЦЗ), Код 07686319, за адресою: вул. Качалова, 3, м. Київ, 03126.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.06.2019 у справі № 910/6209/19 повернув позовну заяву Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Акрополіс" на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.07.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 скасував, справу № 910/6209/19 передав на розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.09.2019 позивач подав до суду оригінал доказу сплати судового збору та клопотання про відкриття провадження у справі та пришвидшення розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.09.2019 прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 01.10.2019.

30.09.2019 відповідач подав до суду відзив на позов, відповідно до змісту якого вказує на безпідставність позовних вимог, з огляду на те, що сторони не вносили змін і доповнень до договору в частині перенесення строків поставки товару, а строк поставки товару та строк дії договору не є тотожними поняттями, позивач порушив умови договору в частині поставки товару та належними засобами доказування не довів обставин, що перешкоджали належному виконанню, також зауважує про об`єктивну неможливість щодо прийняття товару зміни щодо строків поставки якого внесені до договору не були, фінансування щодо оплати якого здійснюється відповідно до бюджетного законодавства лише за наявності відповідного бюджетного призначення в межах бюджетного періоду.

У судовому засіданні 01.10.2019 було оголошено перерву до 29.10.2019.

16.10.2019 позивач подав відповідь на відзив, відповідно до якої надав пояснення щодо причин порушення строків поставки товару, необґрунтованість посилань на бюджетне законодавство, яке не поширюється на спірні правовідносини, заявляє про свою незгоду з усіма обставинами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

У судовому засіданні 29.10.2019 представник позивача подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 19.11.2019.

19.11.2019 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме договорів, рахунків, накладних на підтвердження придбання позивачем необхідних матеріалів для виготовлення спірних товарів та судову практику в подібних правовідносинах, а також заяву про врегулювання спору за участю судді в порядку ч. 1 ст. 187 ГПК України.

У судове засідання 19.11.2019 з`явився представник позивача, підтримав заявлене клопотання, представник відповідача не з`явився, правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.11.2019 продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відклав підготовче засідання на 10.12.2019.

10.12.2019 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті спору призначив на 14.01.2020.

У засіданні суду 14.01.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача у засідання суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до ст..120 ГПК України.

Судом оголошено перерву у розгляді справи по суті спору до 30.01.2020.

До судових дебатів представник позивач подав клопотання про долучення доказів в частині витрат на професійну правничу допомогу, яке залучене до матеріалів справи.

У засіданні суду 30.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2016 між Міністерством оборони України (замовник за договором, відповідач) та Приватним виробничо-торгівельним підприємством "Акрополіс" (постачальник, позивач) був укладений договір №286/3/16/181 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовнику вироби текстильні готові, інші (рюкзаки) (Рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1) (далі-товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

У пункті 1.2. договору визначено номенклатуру товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються нижчевикладеною Специфікацією: рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1, строк (термін) постачання до 20.12.2016р (включно) у кількості 6000шт., ціна за одиницю 1165,00грн., усього ціна товару складає 8388000,00грн. (з ПДВ).

У розділі 3 договору передбачено порядок приймання товару за якістю, розділом 6 врегульовано порядок поставки товару.

Згідно положень п.6.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації Договору (п. 1.2.).

Місцем поставки товару є об`єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України (далі - одержувачі замовника) згідно рознарядки Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною Договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором. Поставку товару одержувачам замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника, несе постачальник (п.6.2 договору).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п.6.3 договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за товар; прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості товару (п.7.1 договору).

Згідно п.7.3 договору визначено зобов`язання постачальника забезпечити поставку товару у строки, кількості, якість якого відповідає умовам договору.

Відповідно до п.11.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до п.12.5 договору, зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які будуть додаватися до тексу цього договору як невід`ємні його частини.

Відповідно до додатку 1 до договору Рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією підприємству на 2016 рік сплановано відвантаження товару: рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1, усього 6000шт. до 20.12.2016р (включно), центри забезпечення речовим майном: в/ч А2788 (229ОЦЗ), Код 07686319, за адресою: вул. Качалова, 3, м. Київ, 03126.

В подальшому сторони вносили зміни до договору, а саме: додатковою угодою № 1 від 19.12.2016 до договору №286/3/16/181 від 21.11.2016, замовник та постачальник домовились абзац перший пункту 11.1. розділу XI договору викласти у наступній редакції: Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Всі інші положення Договору від 21 листопада 2016 року № 286/3/16/181 залишаються без змін.

Додатковою угодою № 2 від 20.01.2017 сторони доповнили п.1.2 договору та підписали Специфікацію на 2017, а саме домовились про поставку 700 одиниць товару: рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1, що відповідають ТУ15.1-136-00034022:2016, по ціні за одиницю без ПДВ 1165,00 грн, строк поставки до 30.03.2017 (включно).

Згідно Специфікації в п.1.2 договору додатку 1 до додаткової угоди № 2 від 20.12.2017 «Рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією на 2017 рік» заплановане відвантаження товару: Рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1 у кількості 700 шт, до 30.03.2017, центри забезпечення речовим майном: в/ч А2788 (229ОЦЗ), Код 07686319, за адресою: вул. Качалова, 3, м. Київ, 03126.

Матеріалами справи встановлено та учасниками справи не оспорюється, що за видатковими накладними та Актами приймального контролю (якості) у період з 21.12.2016 по 21.03.2017 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором № 286/3/16/181 від 21.11.2016 товар: Рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1, всього 21.12.2016-700шт, 29.12.2016-700 шт, 25.12.2016-1250шт, 21.03.2017 - 700 шт, загальною кількістю 4200 штук із запланованих 6700 штук.

Сторони узгодили товар постачається на об`єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України. Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.5-1.6 договору).

У позовній заяві позивач вказує, що подальше виконання договору поставки щодо залишку товару у кількості 2500 штук було перерване подіями непереборної сили, а саме фактом пожежі 03.01.2017 у виробничих приміщеннях позивача, що вплинуло на спроможність постачання товару; у лютому 2017 року позивач звернувся до відповідача листом №210217 від 21.02.2017 щодо завершення поставки товару, а саме допоставки 2500 штук рюкзаків, проте відповіді на вказане звернення не отримав. Акцентує увагу на тому, що саме з вини відповідача відбулась поставка, прийняття та оплата лише 4200 шт рюкзаків.

Посилаючись на принцип обов`язковості договору, положення статтей 655, 689, ч. 4 ст 690 ЦК України, умови договору № 286/3/16/181 від 21.11.2016, порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо приймання товару у кількості 2500 штук, що залишився непоставленим, обставини господарської справи № 914/2315/17 про стягнення з ПВТП «Акрополіс» на користь МОУ штрафних санкцій за порушення терміну надання послуг постачання товару по договору № 286/3/16/181 від 21.11.2016, позивач заявляє вимоги про зобов`язання відповідача виконати обов`язки за договором від 21 листопаду 2016 року №286/3/16/181 в частині прийняття товару - вироби текстильні готові, інші (рюкзаки) (рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1), що відповідають ТУ15.1-136-00034022:2016, у загальній кількості 2 500 (дві тисячі п`ятсот) штук по ціні за одиницю без ПДВ 1165,00 грн, для чого:

- здійснити прийняття - за кількістю та якістю, для чого, після повідомлення Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Акрополіс» про місце, де виготовляється товар, направити представника замовника для здійснення приймального контролю (якості) товарів;

- після прийняття товару за кількістю та якістю, прийняти від Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Акрополіс» товар на умовах DDР відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, у визначеному договором поставки місці постачання товару: Центр забезпечення речовим майном - військова частина А2788 (2290ЦЗ), Код 07686319, за адресою: вул. Качалова, 3, м. Київ, 03126.

Відповідач позов не визнає, вказує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог у зв`язку із порушенням позивачем договірних зобов`язань.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору №286/3/16/181 від 21.11.2016 та норми чинного законодавства, що підлягають до спірних правовідносин, судом встановлено, що між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 690 ЦК України, на яку посилається позивач, якщо покупець без достатніх правових підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі - продажу.

Відповідно до умов договору та Рознарядки на 2016 рік (додаток № 1 до договору), позивач зобов`язався у строк до 20.12.2016 (включно) поставити 6000 штук одиниць товару - рюкзаків.

За Рознарядкою на 2017 рік (додаток № 1 до додаткової угоди № 2 від 20.01.2017) сторонами заплановано поставку 700 штук одиниць товару - рюкзаків, строк поставки до 20.03.2017 (включно).

Як встановлено судом у період з 21.12.2016 по 23.03.2017 позивачем було здійснено часткову поставку обумовленого договором товару у кількості 4200 штук, з яких остання партія товару поставлена за видатковою накладною № 986 від 23.03.2017 та актом приймального контролю (якості) № 91 від 21.03.2017 у кількості 700 штук.

Відповідно до пояснень позивача, викладених у позовній заяві та згідно преамбули Акту № 91 від 21.03.2017 поставка 700 рюкзаків та їх приймання здійснено за договором № 286/3/16/181 від 21.11.2016 та додатковою угодою № 2 від 20.01.2017, тобто позивачем за вказаними документами виконано поставку на 2017 рік.

Таким чином, залишок товару, що залишився непоставлений у кількості 2500 штук рюкзаків стосується саме запланованої поставки 2016 року, яку позивач зобов`язувався поставити до 20.12.2016 року (включно).

Доказів продовження сторонами строку поставки товару, запланованого на 2016 рік, внесення відповідних змін до договору, Специфікації, Рознарядки на 2016 рік, суду не надано.

Надавши правову оцінку доводам позивача щодо неможливості здійснити поставку належним чином через обставини непереборної сили, повідомлення листом від 21.02.2017 про готовність здійснити поставку 2500 шт залишку товару, обставини господарської справи № 914/2315/17, суд зазначає наступне.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (стаття 664 ЦК України).

Згідно розділу 6 договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації Договору (п. 1.2.). Місцем поставки товару є об`єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України (далі - одержувачі замовника) згідно рознарядки Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною Договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором. Поставку товару одержувачам замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника, несе постачальник.

Тобто, враховуючи зазначені умови договору та приписи Цивільного кодексу України обов`язок у відповідача, як покупця, виникає після належного виконання позивачем, як постачальником, обов`язку з поставки відповідного товару.

Як вже зазначалось судом, товар - 2500 шт рюкзаків, що є предметом спірних правовідносин у даній справі, є частиною товару із 6000 штук, зі строком поставки до 20.12.2016 року.

Листом за вих..№ 2102201 від 21.02.2017 позивач повідомив замовника про те, що товар за договором почав поставлятись (поставлено 3500 одиниць) після затвердження робочих зразків з 21.12.2016 по 31.12.2016, 03.01.2017 у виробничих приміщеннях постачальника сталась пожежа, станом на 20.02.2017 наслідки пожежі ліквідовані і постачальник готовий поставити 2500 товару для закінчення дії зобов`язань перед замовником по договору, у зв`язку із цим просив згоди замовника на поставку у поточному році 2500 одиниць товару, виготовлених згідно технічних умов та умов договору. До вказаного листа додав довідку та акт про пожежу.

Дійсно у матеріалах справи наявні докази виникнення пожежі 03.01.2017 у приміщеннях, що орендувались ПВТП «Акрополіс».

Проте докази виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору щодо виготовлення товару у кількості 2500 шт: рюкзак бойовий індивідуальний, вид 1 у визначені строки, намір його поставки, повідомлення про готовність передачі за якістю та відвантаження, як і докази неможливості виконання через обставини пожежі 03.01.2017, у т.ч. знищення виробів, враховуючи, що станом на 03.01.2017 строк поставки товару є таким, що настав, відсутні.

Умовами п.7.3.1-7.3.2 договору визначено зобов`язання постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та забезпечити поставку товару у кількості, якість якого відповідає умовам, установлених розділом III Договору.

Відповідно до положень пп.7.3.3-7.3.4 договору, постачальник зобов`язаний письмово, не пізніше ніж за 2 (два) робочі дні, повідомити представника замовника, про дату коли товар буде наданий для приймання по якості (п.7.3.3 договору), а також письмово, не пізніше ніж за 2 (два) робочі дні, повідомити одержувача про дату коли товар буде відвантажений на його адресу (п.7.3.4 договору); надати товар визначений у п.1.2 для приймання представнику та одержувачу замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти товар на умовах договору (п.7.3.5).

Наданий позивачем лист постачальника від 21.02.2017 не приймається судом в якості повідомлень відповідно до п.7.3.3-7.3.4 договору, оскільки за змістом цього листа фактично позивач просив згоду на поставку у 2017 році залишку товару 2500 одиниць, при цьому доказів наявності цього товару та готовності до поставки/відвантаження не вбачається.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази виготовлення та наявності цього товару, що обліковується у позивача, станом на час розгляду справи по суті спору.

Судом встановлено, що поставка товару по договору була предметом розгляду господарської справи № 914/2315/17 за позовом Міністерства оборони України до Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Акрополіс» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 722486,40 грн. за порушення терміну поставки товару.

Проте, посилання позивача на преюдиціальність обставин у справі № 914/2315/17 для розгляду даної справи не заслуговують на увагу суду, оскільки у вказаній господарській справі було надано оцінку договірним відносинам щодо несвоєчасної поставки товару за договором, який був поставлений у кількості 3500 одиниць, проте з простроченням строку. Тобто у справі № 914/2315/17 судом було надано оцінку обставинам неузгодження у визначений строк робочого зразку виробу, що створило перешкоди для реальної можливості позивача виконати договір у визначений строк, виникнення пожежі 03.01.2017 крізь призму вже виконаного зобов`язання, а не виконання договірних зобов`язань вцілому.

В той час, як у даній справі позивач просить зобов`язати відповідача прийняти товар, по-перше, без доказів його фактичної наявності, по-друге, за відсутності дотримання умов договору щодо його поставки та зобов`язань повідомлення про готовність поставки.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги, а також порушення його прав та законних інтересів діями відповідача.

Щодо доводів позивача про наявність перешкод у виконанні зобов`язання у визначений строк, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Щодо наданих позивачем договорів, на які він посилається в якості вчинення дій, направлених на виготовлення товару відповідачу, суд зазначає, що договірні відносини з контрагентами позивача з отримання сировини для виготовлення виробів, не змінюють суть спірних договірних відносин сторін та не є доказом отримання цієї сировини саме на виконання спірних відносин та взагалі не підтверджують факт виготовлення продукції.

Суд критично оцінює твердження позивача, викладені у позовній заяві щодо того, що неприйняття відповідачем виробів, що є предметом розгляду даної справи, є перешкодою для повернення сплаченого позивачем забезпечення виконання договору у розмірі 419 400,00 грн відповідно до п.12.1 договору.

Разом з цим, суд звертає увагу позивача на те, що судове рішення не може бути умовним, у зв`язку з чим у рішенні за позовами про вчинення певних дій суди повинні зазначати не тільки особу, яка повинна вчинити певні дії, а й зазначати перелік конкретних дій (наприклад: прийняти такий-то (конкретно-визначений) товар, передати таке-то (конкретно-визначене) майно тощо), які повинна вчинити така особа та вказувати на чітке місце їх виконання (наприклад: прийняти товар, що знаходиться у такої-то особи за такою-то адресою).

Тобто, фактична можливість виконання судового рішення про задоволення вимог щодо прийняття покупцем товару зводиться до обов`язку суду зазначення в резолютивній частині рішення чіткої ідентифікації такого товару та його місце знаходження (особи, у володінні якої він перебуває). Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №916/1913/18.

В даному випадку заявлена позивачем вимога зводиться до встановлення обов`язку відповідача прийняти товар за Договором, містить конкретно-визначений перелік товару, який зобов`язаний прийняти відповідач, проте містить умову виконання, яка може і не настати взагалі та яка ставить замовника у становище виникнення обов`язку прийняти товар не як примусове виконання рішення суду, а залежно від волі постачальника « здійснити прийняття - за кількістю та якістю, для чого, після повідомлення Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Акрополіс» про місце, де виготовляється товар, направити представника замовника для здійснення приймального контролю (якості) товарів», що є неприпустимим.

Крім того, таке формулювання щодо повідомлення про місце де виготовляється товар також ставить під сумнів сам факт вже готовності цього товару, а не його виготовлення у майбутньому та поставка за повідомленням постачальника, що буде висловлено після його готовності.

Одночасно з цим, судове рішення не може бути абстрактним чи альтернативним, тобто, таким, яке унеможливлює досягнення мети судового рішення в розумінні положень ст. 129-1 Конституції України - обов`язковості до виконання.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача виконати договірне зобов`язання в частині прийняття спірного товару в редакції, викладеній в позові, навіть з урахуванням наявності фактичних правових підстав для цього, носить умовний та абстрактний характер, що унеможливлює практичне виконання судового рішення про задоволення такої вимоги.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Акрополіс" до Міністерства оборони України про зобов`язання виконати умови договору відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 05.02.2020.

Суддя О.М.Ярмак