Рішення № 87394704, 04.02.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2020 р. Cправа № 902/745/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства "Козятинський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" (вул. П.Орлика, 10, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

до: Фізичної особи - підприємця Бублик Леонтини Цезарівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 16 113,10 грн.

за участю секретаря судового засідання Стафійчук І.С.,

представників сторін:

позивача Савченко І.А. за договором;

відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №93 від 30.08.2019 Дочірнього підприємства "Козятинський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Бублик Леонтини Цезарівни заборгованість за Договором № 13/1 від 01.07.2016 в розмірі 16 113,10 грн, з яких: 9 378,40 грн - сума заборгованості за Договором; 5 894,49 грн - борг з урахуванням індексу інфляції; 840,21 грн - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 01.07.2016 між Дочірнім підприємством «Козятинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» (позивач) та Фізичною особою - підприємцем Бублик Леонтиною Цезарівною (відповідач) укладено Договір № 13/1, в межах якого позивачем відпущено відповідачу лісопродукцію на загальну суму 34 596,22 грн.

Відповідач, в свою чергу, частково оплатив отриману лісопродукцію в сумі 25 217,82 грн., заборгованість останнього за Договором становить 9 378,70 грн.

На претензії з вимогою про погашення заборгованості відповідач не відреагував, заборгованості не погасив.

Ухвалою суду від 06.09.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/745/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.10.2019.

За наслідками судового засідання 01.10.2019 підготовче засідання відкладено на 22.10.2019 з підстав відсутності в матеріалах справи належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

При розгляді справи 22.10.2019, за обопільним клопотанням представників сторін, судом продовжено строк розгляду справи на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 19.11.2019. (протокольна ухвала від 22.10.2019)

31.10.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача наводить заперечення проти позову та наголошує, що відповідач Договору № 13/1 від 01.07.2016 з позивачем не укладала, підпис, вчинений на вказаному Договорі, їй не належить.

Заперечує представник відповідача і щодо отримання лісопродукції за товарно-транспортними накладними та внесення грошових коштів в касу позивача, які покладені в основу позову. При цьому вказує, що Договір № 13/1 від 01.07.2016 від імені відповідача міг укласти ОСОБА_1 , оскільки останній мав відомості щодо реквізитів відповідача. Наголошує, що доказами, які можуть підтвердити заперечення сторони відповідача можуть бути пояснення ОСОБА_1 , якого слід допитати в судовому засіданні як свідка та висновок почеркознавчої експертизи, клопотання про що буде заявлено в судовому засіданні.

19.11.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, де представник позивача вказує, що незважаючи на отримання претензій від позивача, у відповідача не виникало ні сумнівів, ні запитань з приводу підписання Договору № 13/1 від 01.07.2016, отримання лісопродукції та її часткової оплати.

З приводу тверджень відповідача про ймовірність підписання Договору громадянином ОСОБА_1 , позивач наголошує, що відпуском (продажем) лісопродукції наділені лісогосподарські підприємства державної та комунальної власності, які реалізують це право шляхом укладення господарських договорів, аж ніяк не майстер лісу - ОСОБА_1 , який і перебував на той час у трудових відносинах з позивачем.

Окрім того, представник позивача зазначає, що будь-яких інших договорів, окрім спірного Договору з відповідачем позивачем до сьогоднішнього дня укладено не було.

В судовому засіданні 19.11.2019 судом оголошено перерву до 03.12.2019 з метою належного оформлення клопотань, заявлених представником відповідача та забезпечення явки громадян ОСОБА_1 і Бублик Л. Ц.

Проте, у визначену судом дату судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Після виходу судді з лікарняного, ухвалою суду від 16.12.2019 підготовче засідання призначено на 20.12.2019. З метою розгляду вказаних вище клопотань представника відповідача, судом зобов`язано останнього забезпечити явку в судове засідання громадянина ОСОБА_1 для надання пояснень по суті спору, явку відповідача - ФОП Бублик Л.Ц. визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 20.12.2019, за клопотанням представника позивача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.01.2020. Зобов`язано представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. забезпечити явку в судове засідання громадянина ОСОБА_1 для надання пояснень по суті спору. З метою розгляду клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи у справі явку відповідача - ФОП Бублик Л.Ц. визнано обов`язковою.

При розгляді справи 10.01.2020 клопотання представника відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 20.01.2020.

14.01.2020 до суду подано клопотання б/н від 14.01.2020 за підписом представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. про: призначення у справі почеркознавчої експертизи, відповідно до раніше заявленого клопотання, відібравши зразки підпису Бублик Л. Ц . у судовому засіданні; за наявності можливості забезпечення явки в судове засідання при розгляді справи по суті ОСОБА_1 , допитати його як свідка.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача, суд, ухвалою від 20.01.2020 відмовив в задоволенні означеного клопотання, звернув увагу представника відповідача на недопустимості зловживання процесуальними правами, розгляд справи по суті відкладено на 04.02.2020.

03.03.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 03.02.2020 за підписом представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. про відкладення розгляду справи на іншу дату з дотриманням положень ч. 5 ст. 185 ГПК України.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, заслухавши думку представника позивача щодо означеного клопотання, дійшов наступних висновків.

Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.

Про відкладення розгляду справи по суті на 04.02.2020 відповідач повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 20.01.2020.

При цьому суд зважає, що кореспонденція суду, а саме ухвала від 20.01.2020, за інформацією АТ «Укрпошта» отримана відповідачем 31.01.2020.

Отже, про розгляд справи в суді відповідач був повідомлений належним чином, тобто, мав час та можливість для реалізації своїх прав як відповідача по справі.

Слід зазначити, що відповідач мав можливість здійснити судовий захист своїх інтересів не лише направивши в засідання суду свого представника, а й за необхідності, підготувати письмові пояснення по суті господарського спору.

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою. Крім того, розгляд даної справи вже відкладався господарським судом, з підстав невиконання саме відповідачем вимог суду. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відсутність представника відповідача, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні і, у даному випадку, таких обставин судом не встановлено.

Господарський суд з урахуванням вищенаведеного також приймаючи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи; явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою; представник відповідача не навів обставин неможливості розгляду справи за його відсутністю і таких обставин судом не встановлено, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Щодо посилання представника відповідача на необхідності дотримання судом положень ч.5 ст. 185 ГПК України, яка визначає, що суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне зауважити, що з`ясувати думку відповідача чи його представника по даному питанню не видавалось за можливе, оскільки відповідач не являвся до суду на його вимогу під час підготовчого провадження, та не з`явився і при розгляді справи по суті. Представник відповідача також не з`явився в судові засідання при розгляді справи по суті. Окрім того, в поданому до суду клопотанні представник відповідача, наполягаючи на приписах наведеної норми, не наводить своїх пропозицій щодо дати судового засідання розгляду справи по суті.

За наведених обставин, клопотання представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

На визначену судом дату з`явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач та його представник правом участі в засіданні суду не скористались.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 04.02.2020 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 04.02.2020 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2016 між Дочірнім підприємством «Козятинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» (за Договором Постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Бублик Леонтиною Цезарівною (за Договором Покупець, відповідач) укладено Договір № 13/1.

Згідно з предметом цього Договору Постачальник зобов`язується відпустити лісопродукцію, а Покупець прийняти, згідно діючих цін станом на момент оплати. Сума Договору згідно розрахунків за лісопродукції з ПДВ.

Розділом 2 Договору сторони погодили порядок оплати та поставки товару. Так, відповідно до п. 1 р.2 Договору поставка лісопродукції відбувається шляхом самовивозу. Відповідно до п. 2 р.2 Договору оплата за даним Договором здійснюється по передоплаті за лісопродукцію.

За змістом пункту 2 розділу 3 Договору за невиконання або неналежне виконання свої зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України не нижче облікової ставки НБУ.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016. (пункт 1 розділу 4 Договору)

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов Договору, відпустив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 34 596,22 грн., з якої: лісопродукція на суму 25 217,82 грн за товарно-транспортною накладною № 000660 від 18.07.2016; лісопродукція на суму 6 962,40 грн за товарно-транспортною накладною № 000772 від 02.09.2016; лісопродукція н сумі 2 416,00 грн за товарно-транспорною накладною № 000723 від 02.09.2019.

За доводами позивача відповідачем проведено часткові розрахунки за Договором, а саме:

за меморіальним ордером № @PL812572 від 19.07.2016 сплачено 1485,00 грн;

за меморіальним ордером № @PL816943 від 19.07.2016 сплачено 13 365,00 грн;

відповідно до прибуткового касового ордера № 83 від 19.07.2016 внесено в касу підприємства 10 000,00 грн;

відповідно до прибуткового касового ордера № 84 від 20.07.2016 внесено в касу підприємства 367,82 грн.

Таким чином, за доводами позивача, заборгованість відповідача за Договором становить 9 378,40 грн.

Неналежне виконання зобов`язань за договором стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій, обумовлених Договором та законом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за відвантажений Товар у встановлений Договором строк.

Заперечення відповідача про те, що Договір № 13/1 від 01.07.2016 не підписувався з його боку, товару за вказаним правочином останній не отримував, та відповідно не проводив розрахунків за нього, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Так, відповідач вказує, що Договір № 13/1 від 01.07.2016 від імені відповідача міг укласти ОСОБА_1 , оскільки останній мав відомості щодо реквізитів відповідача. Наголошує, що доказами, які можуть підтвердити заперечення сторони відповідача можуть бути пояснення ОСОБА_1 , якого слід допитати в судовому засіданні як свідка та висновок почеркознавчої експертизи.

При цьому суд наголошує, що представником відповідача було подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи на стадії підготовчого провадження, та при розгляді справи по суті.

На стадії підготовчого провадження суд надав учасникам справи можливість подати додаткові письмові пояснення на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Задля забезпечення принципу змагальності та диспозитивності під час розгляду справи №902/745/19 шляхом отримання додаткових доказів по справі, з метою розгляду клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, з огляду на клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження, ухвалою суду від 20.12.2019, з поміж іншого, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, явку уповноважених представників сторін та відповідача - ФОП Бублик Л.Ц. визнано обов`язковою. Проте, вимоги суду відповідачем не виконано, що стало підставою залишення клопотання представника відповідача без задоволення.

Повторне клопотання, що подано представником відповідача до суду на стадії розгляду справи по суті, судом визнано як зловживання процесуальними правами, та залишено без задоволення.

Доводи відповідача про те, що останній не проводив розрахунків за відвантажений позивачем товар за ТТН № 000660 від 18.7.2016, № № 000722 від 02.09.2016 та № 000723 від 02.09.2016 також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки поданими позивачем доказами підтверджено внесення відповідачем грошових коштів в касу позивача та переказ грошових коштів з розрахункового (банківського) рахунку відповідача, який останнім не відкликався та не оскаржувався.

Суд також критично оцінює доводи представника відповідача, що в правовідносинах між позивачем та відповідачем по відношенню до останнього зі сторони третіх осіб, зокрема, ОСОБА_1 вчинялися протиправні дії, які мають ознаки кримінально караного правопорушення. Зокрема, не зважаючи на те, що відповідні доводи заявлялися протягом всього строку розгляду справи в суді, ні відповідачем, ні його представником не було надано доказів їх звернення, як до моменту відкриття провадження в даній справі, так і після цього, в правоохоронні чи інші органи, які уповноважені розглядати вказані обставини.

Таким чином, з огляду на наведене, суд вважає встановленим те, що вказаний у товарно-транспортних накладних № 000660 від 18.7.2016, № № 000722 від 02.09.2016 та № 000723 від 02.09.2016 товар було отримано саме відповідачем, а відтак в нього виник обов`язок щодо його оплати. Такий висновок грунтується на сукупності таких обставин:

- наявності на оспорюваних накладних підпису відповідача, справжність якого останній про спростував у належний спосіб;

- оплатою товару, отриманого згідно оспорюваних накладних;

- наявністю в матеріалах справи Сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експертних операцій, оформлених задля подальшої реалізації відповідачем лісопродукції;

- відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів, що гр. ОСОБА_1 , маючи відомості щодо реквізитів відповідача, без його відома використовував їх у правовідносинах з позивачем;

- відсутністю в матеріалах справи доказів існування між сторонами інших господарських відносин.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи відповідача щодо відсутності господарських операцій на підставі оспорюваного Договору.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів визнання Договору №13/1 від 01.07.2016 недійсним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, на дату вирішення спору правочин є дійсним, схваленим конклюдентними діями відповідача та є підставою для виконання відповідачем грошових зобов`язань.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 9 378,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення суму трьох процентів за період з 02.09.2016 по 30.08.2019 в розмірі 840,21 грн та суму інфляційних нарахувань за період з 02.09.2016 по 30.08.2019 в розмірі 5 894,49 грн .

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Дана норма підлягає застосовуванню за порушення грошового зобов`язання незалежно від того, чи передбачили її сторони у договорі.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо 3% річних та інфляційних нарахувань є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені (неустойки) та інфляційних втрат, судом виявлено помилку в періоді нарахування.

Так, моментом порушення зобов`язання за Договором позивачем визначено 02.09.2016. При цьому, положеннями п. 2 р.2 Договору визначено, що оплата за даним Договором здійснюється по передоплаті за лісопродукцію. Тоді як сторони відступили від цієї умови Договору, поставивши та прийнявши товар без передоплати.

Позивач не пояснив у розрахунках до позовних вимог правомірне нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань з 02.09.2016 (з якою подією пов`язана ця дата).

При цьому суд вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої обов`язок оплатити поставлений товар виник у відповідача у день підписання видаткових накладних, у зв`язку з чим, правомірним буде нарахування 3% річних та інфляційних з наступного дня після підписання видаткових накладних.

Окрім того суд наголошує, що інфляційні нарахування слід проводити лише на суму боргу без врахування інфляційних нарахувань, що було допущено позивачем.

Провівши власний розрахунок судом отримано 3542,58 грн інфляційних нарахувань та 841,49 грн трьох процентів річних. При цьому суд зважає, що позивачем заявлено до стягнення 840,21 грн трьох процентів річних. Виходячи з положень ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд задовольняє вказану вимогу у визначеному позивачем розмірі. Тоді як вимога про стягнення 5 894,49 грн інфляційних нарахувань підлягає частковому задоволенню в розмірі 3542,58 грн. (розрахунок додається)

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В заяві б/н від 19.11.2019, що подана до суду 19.11.2019, представник позивача повідомила, що докази про розмір витрат, які позивач сплатив, або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

До закінчення судових дебатів у справі представник позивача заявила, що докази понесених судових витрат будуть подані у строк, визначений ч.8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України суд дійшов висновку про призначення судового засідання для вирішення питання про вказані судові витрати позивача на 18.02.2020, встановивши йому строк для подання до суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу п`ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бублик Леонтини Цезарівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства «Козятинський Райагроліс» ВОКСЛП «Віооблагроліс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Жовтнева, буд. 153, с. Козятин, Козятинський район, Вінницька область, 22109; поштова адреса: вул. П. Орлика, буд. 10, м. Козятин, Вінницька область, 22100, код ЄДРПОУ 36022359) 9 378 (дев`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн 40 коп. - боргу; 840 (вісімсот сорок) грн 21 коп. - 3% річних; 3 542 (три тисячі п`ятсот сорок дві) грн 58 коп. - інфляційних нарахувань та 1 640 (одну тисячу шістсот сорок) грн 61 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 18.02.2020 о 10:00 год.

Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк п`ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.

Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 лютого 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. П.Орлика, 10, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)