Рішення № 87392997, 05.02.2020, Оболонський районний суд міста Києва

05.02.2020 Справа № 756/7372/19

Справа № 756/7372/19

Провадження 2/756/1279/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Шершньові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві питання про закриття провадження у справі за позовами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и в:

У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Оксі Банк», ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про визнання недійсними.

До початку розгляду справи по суті на обговорення поставлено питання про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що спір який виник між сторонами не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.03.2019 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» за умовами якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк» право вимоги за кредитним договором № 014/21-03/21 від 18.01.2007 року та право вимоги за договором про заставу нерухомості (іпотеку) від 19.01.2007 року, а також визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.03.2019 року, укладений між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» за умовами якого АТ «Оксі Банк»відступило ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» право вимоги за кредитним договором № 014/21-03/21 від 18.01.2007 року та право вимоги за договором про заставу нерухомості (іпотеку) від 19.01.2007 року.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Під терміном «судом, встановленим законом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який суд, утворений безпосередньо на підставі закону та який діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції (справи «Coeme та інші проти Бельгії », «Gurov проти Молдови», «Олександр Волков проти України», «DMD Group A.S. проти Словаччини»).

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У ч. 1 ст. 3 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 19 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Так, указаною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у ст. 20 ГПК України.

Наведеними законодавчими положеннями до юрисдикції господарських судів віднесено спори, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Господарським договором є домовленість, укладена за встановленим змістом та формою, між учасниками господарських правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення прав та обов`язків, досягнення конкретної мети та забезпечується у випадку порушення можливістю застосування небажаних наслідків.

Аналізуючи ознаки, притаманні господарському договору та зміст оспорених ОСОБА_1 договору відступлення права вимоги, укладеному 15.03.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк», а також договору відступлення права вимоги, укладеному 15.03.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», суд дійшов висновку, що вказані правочини є господарськими договорами.

Таким чином, спір щодо визнання цих договорів недійсними незалежно від його суб`єктного складу підвідомчий господарському суду та не може розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 255, 260, 261 та 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про визнання договорів недійсними- закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя