Рішення № 87388758, 31.01.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2020 Справа №607/28333/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №920912 від 22.11.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №920912 від 22.11.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Так в оскаржуваній постанові вказано, що керуючи транспортним засобом марки «Шкода Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , 22.11.2019 року о 12 год. 40 хв. в м. Бучач, вул. Галицька водій здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п. 8.4 ПДР України.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи, є протиправною та підлягає скасуванню. Вказує, що інспектор Бучацького ВнП Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області всупереч вимог ст. 280, 283 КУпАП, не з`ясувавши, чи було вчинено правопорушення, незаконно виніс постанову, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності, не зазначивши у постанові, на підставі яких саме доказів поліцейський прийшов до висновку про його винуватість у скоєнні правопорушення. Тому, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України. Крім того, у постанові не вказано найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада), який виніс постанову. У зв`язку з цим просить суд скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою судді від 10 грудня 2019 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого вказано, що відповідач заперечує щодо задоволення позову. Вважає, що інспектором СРПП №2 Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області Гамовецькою М.І. постанову серії ДПО18 №920912 від 22.11.2019 рокувинесено з дотриманням вимог чинного законодавства у відповідності до об`єктивних справи, в тексті постанови вказано посаду та прізвище інспектора. Посилання позивача на те, що працівниками поліції було порушено його право приватної власності є безпідставними, оскільки у відношенні до позивача не проводилось жодних дій, що посягали на право його приватної власності.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Головного Управління національної поліції в Тернопільській області Дзюбатий А.В.в судове засідання не з`явився та подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

З постанови в справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №920912 від 22.11.2019 рокувбачається, що водій ОСОБА_1 22.11.2019 року близько 12 год. 40 хв. в м. Бучач по вул. Галицькій в м. Тернополі, керував транспортним засобом марки «Шкода Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , 22.11.2019 року о 12 год. 40 хв. в м. Бучач, вул. Галицька водій здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п. 8.4 ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Частиною 1 статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із змісту позовної заяви встановлено, що позивач заперечує обставини викладені у постанові щодо порушення ним п. 8.4 ПДР України, оскільки відсутня подія правопорушення та вина особи у його вчиненні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Однак, до спірної постановисерії ДПО18 №920912 від 22.11.2019 року, не було додано жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Однак, відповідач в судове засідання не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та на підтвердження викладених обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В силу вимог ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази, які б підтвердили факт порушення позивачем ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху.

Відтак, суд приходить до висновку, що постанова підлягає до скасування, як така, що винесена без повного з`ясування обставин справи.

Згідно вимог ч. 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому позов підлягає до задоволення, шляхом скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.11.2019 року, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст. 247, 251, 252, 258, 280, 283, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №920912 від 22.11.2019 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Валова, 11 м. Тернопіль, ЄДРПОУ 40108720).

Головуючий суддя К.М. Грицай

Головуючий суддяК. М. Грицай