Рішення № 87386594, 04.02.2020, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/239/19

Провадження № 2/943/371/2020

04 лютого 2020 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Гута О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи Органу опіки та піклування Буської РДА про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з означеним позовом до суду, мотивуючи тим що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі є її невісткою та онуком, зареєстровані в будинку, однак фактично не проживають багато років, оскільки виїхали за кордон, в будинку відсутні їх особисті речі. Позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом, оскільки такі фактично не проживають за місцем реєстрації, про що складено акт селищною радою.

Позивач за викликом суду не з`явилася, подала письмову заяву з проханням справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , також подала письмову заяву з проханням справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги визнає повністю, просить позов задоволити.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд у відповідності до ст. ст. 211, 247 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено, позивачу належить житловий будинок АДРЕСА_1 . (а.с. 8) У такому будинку зареєстровані відповідачі, які доводяться позивачу колишньою невісткою (рішення Буського районного суду від 14.02.2013 року про розірвання шлюбу) (а.с.10) та онуком.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням(ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачі формально прописані в належному позивачці будинку, однак за місцем реєстрації протягом шести місяців не проживають, жодних витрат по утриманню будинку не несуть, їх особистих речей в будинку немає.

Даний факт стверджується актом Красненської селищної ради від 25.01.2019 року № 51. (а.с. 7)

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

При цьому, ч.2 ст. 405 ЦК України передбачені спеціальні підстави для визнання особи такою що втратила право користування жилим приміщенням власника: у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Таким чином, у разі виникнення спору між власником та особами, які вселялися в житло у якості членів сім`ї, суд враховує, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України, зокрема сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Положення наведених правових норм вказують про можливість визнання особи такою, що втратила право користування житлом, у разі не проживання понад установлений строк без поважних причин.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач несе витрати по утриманню будинку, сплачує комунальні платежі, відповідачам жодних перешкод у користуванні жилим приміщенням ні позивачем, ні іншими членами сім`ї, не чинилось.

Судом не встановлено поважність відсутності відповідачів за вказаною вище адресою. Показам позивача суд надає віри та кладе в основу рішення.

Враховуючи вище викладене, те що відповідачі позов визнають, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 200, 247, 258-259, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 71 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд –

ухвалив :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Буський районний суд Львівської області.

Суддя: Б. М. Журибіда