Ухвала суду № 87385829, 04.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 лютого 2020 року м. Київ № 640/23166/19

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета Олександра Вікторовича у формі Повідомлення від 11.10.2019 про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2019 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) надійшла заява в якій позивач зазначила, про відсутність підстав для сплати судового збору, обгрунтовучи своє клопотання, позивач зазначила наступне.

Адміністративний позов у даній справі подано в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, встановленому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом частини восьмої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Водночас, оскільки рішення суду в адміністративній справі №826/9960/15 про захист прав споживача наразі залишається невиконаним, то спірні правовідносини сторін не припинено, і судовий процес триває, - а відтак споживчий характер цих правовідносин імперативно вказує на звільнення позивача від сплати судового збору протягом усього процесу на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до наведених в позовній заяві правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо звільнення споживачів від сплати судового збору протягом всього процесу із захисту їхніх прав як споживачів. Таким чином, Позивач, як стягувач у справі про захист прав споживачів, звільнений від сплати судового збору за вчинення всіх процесуальних дій в цьому процесі, в силу закону.

Розглянувши вказане пояснення, суд зазначає слідуюче.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, відповідно до статті 124 Конституції України, є обов`язковими до виконання на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ч. 2 та ч. 3 ст.14 КАС України закріплено обов`язковий характер виконання постанов та ухвал суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому, в положеннях ч.1 ст. 370 КАС України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 та ч.1 ст. 3 Закону України в "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з п. 1 ст. 7 Закону №4901-VI , виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Таким чином, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Вказане, в свою чергу, свідчить про те, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Водночас, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

При цьому, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.

Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень регламентовані приписами ст.ст.382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ч.ч.1 та 6 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, з вказаного вбачається, що позивач має право звернутися, до суду, який розглядав судове рішення по справі №826/9960/15 із заявою про встановлення судового контролю в порядку вимог 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, натомість позивачка звернулася до державного виконавця із новим адміністративним позовом в рамках позовного провадження, в порядку вимог ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України..

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не усунула недоліки позовної заяви, а відтак, остання підлягає поверненню, у зв`язку із не усуненням недоліків.

Відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути.

2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу .

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур