Рішення № 87385428, 05.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року справа № 580/3633/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Державної Податкової Служби у Черкаській області № 0166715033 від 05.11.2019р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що за період здійснення підприємницької діяльності, нею сплачувалися належні до сплати податки. Разом з тим, у зв`язку із зміною розрахункового рахунку по ЄСВ, сплачені позивачем кошти по даному податку зараховано до іншого рахунку, який теж належить ГУ ДФС у Черкаській області. Позивач зазначає, що нею виконано податковий обов`язок по сплаті ЄСВ у повному обсязі та своєчасно, а зарахування податку на інший рахунок не несе шкоди Державному бюджету та не може бути підставою для застосування штрафних санкцій. Крім того, зауважено, що пеню нараховано за період з 10.02.2018р. по 24.06.2019р., натомість 10.04.2018р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про припинення підприємницької діяльності позивачем, в зв`язку з чим оскаржуване рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.12.2019р., до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що відповідачем прийнято спірне рішення, яким застосовано до позивача штрафні санкції в зв`язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску. Крім того, з посиланням на п.65.10.8 ст. 65 Податкового Кодексу України, зазначив, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності. З урахуванням зазначеного, вказав, що спірне рішення прийнято в межах, спосіб та у порядку визначеному законом, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.04.2017р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

10.04.2018р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про припинення підприємницької діяльності позивачем.

13.05.2019р. Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19342-17, відповідно до якої станом на 30.04.2019р. у ОСОБА_1 існує заборгованість зі сплати єдиного внеску.

05.11.2019р. Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято Рішення №0166715033 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, у відповідності до якого, до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1922,45 грн. та за період з 10.02.2018р. по 24.06.2019р. нараховано пеню у розмірі 4582.51 грн., на загальну суму 6504,96 грн.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернулась з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону закріплено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).

В силу положень частин 5, 6, 7 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктами ж 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

За змістом частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків (до 01 січня 2015 року - 10 відсотків) своєчасно не сплачених сум.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Спірним рішенням застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за період з 10.02.2018р. по 24.06.2019р.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 44-45) позивачем, у відповідності до платіжних доручень: №17 від 19.02.2018р. сплачено ЄСВ за лютий 2018р.; №24 від 01.03.2018р., за лютий 2018р.; №24 від 01.03.2018р. за лютий 2018р.; №7 від 14.03.2018р. сплачено ЄСВ за березень 2018р.; №31 від 14.03.2018р. сплачено ЄСВ за березень 2018р.; квитанції №ПН 3095458 від 06.04.2018р. сплачено ЄСВ за квітень 2018р.

Таким чином, позивачем, у строки, встановлені частиною 8 статті 9 Закону №2464, було сплачено ЄСВ за лютий - квітень 2018 року.

10.04.2018р. позивачем припинено підприємницьку діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відзиву відповідача на адміністративний позов вбачається, що спір щодо повноти обсягу сплаченого позивачем ЄСВ — відсутній, натомість підставою застосування штрафних санкцій є несвоєчасна сплату позивачем ЄСВ.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до відомостей інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 :

- недоїмка позивача у період з 31.12.2018р. по 24.06.2019р. складала 9612,24 грн.;

- 24.06.2019р. згідно платіжного доручення №2759 від 24.06.2019р. перераховано кошти у сумі 9612,24 грн. з одного бюджетного рахунку на інший та 30.06.2019р. сплачено до бюджету 9612,24 грн. ЄСВ.

- станом на 30.06.2019р. недоїмка за позивачем зі сплати ЄСВ відсутня.

З урахуванням зазначеного, обставини зазначені позивачем, що нею, за час здійснення підприємницької діяльності своєчасно та в повному обсязі сплачено єдиний соціальний внесок, суд вважає обгрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Вказана помилка була виявлена позивачем в ході її звернення до контролюючого органу в червні 2019 року та з метою її виправлення звернулась до відповідача із заявою про перерахунок сплачених коштів на відповідний рахунок, що не заперечується відповідачем.

Щодо правомірності накладення штрафних санкцій на позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року №122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882 (далі - Положення), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).

За змістом розділу 3 Положення функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.

Суд зазначає, що допущена підприємцем помилка, не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2019 у справі №822/3323/17.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про безпідставність застосованих до позивача штрафних санкцій, з огляду на що спірне рішення є протиправним та належить скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, з огляду на що позовні вимоги належать до задоволення.

Враховуючи, що позов належить задовольнити повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 768,40 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 20.11.2019р. №32 наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної Податкової Служби у Черкаській області № 0166715033 від 05.11.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ - 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко