Рішення № 87385374, 04.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року справа № 580/3984/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі:

головуючого судді – Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Салабай М.В.,

представника позивача – адвоката Василенка О.В. (згідно з ордером),

розглянувши правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання неправомірними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

13.12.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) надійшла позовна заява, підписана від його імені адвокатом Василенком О.В., до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.57; код ЄДРПОУ 40108667) (далі – відповідач) про:

скасування наказу від 25.10.2019 №2662 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”;

визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 26.11.2019 №286о/с про звільнення позивача зі служби в поліції з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області;

зобов`язання керівника ГУНП в Черкаській області Лютого В.В. поновити позивача на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області;

стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Позов мотивовано відсутністю правих підстав для прийняття спірного наказу та твердженням про порушення процедури притягнення позивача до відповідальності. Позивач зазначає, що службове розслідування, за наслідками якого складені спірні накази, проведене з порушенням вимог законодавства. Зокрема, за двома проступками проведене одне службове розслідування, тоді як вимогами чинного законодавства передбачено проведення окремого розслідування щодо кожного проступку. Вказує, що голова дисциплінарної комісії ОСОБА_2 є зацікавленою особою у результаті розслідування, оскільки до часу розслідування позивач його повідомляв про його перебування в іншій країні. Крім того, дисциплінарне стягнення не відповідає ступеню проступку та вини, застосоване необ`єктивно та упереджено.

Ухвалою суду від 27.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 02.01.2020, а позивач – 09.01.2020.

13.01.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказує, що спірні рішення прийняті з дотриманням вимог законодавства за наслідками службового розслідування, яким встановлено факти дисциплінарних проступків позивача, що є несумісними з проходженням служби: відсутність у робочий час на службі з 11.06.2019 до 15.06.2019 та нанесення позивачем легких тілесних ушкоджень своїй дружині. Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення зазначає, що його визначення відноситься до дискреційних повноважень керівництва відповідача. Застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення вважає співмірним із встановленими дисциплінарними порушеннями. З цього приводу просив врахувати постанови Верховного Суду (далі – ВС) від 08.08.2019 у справі №804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17 та від 01.10.2019 у справі №804/4096/17.

Ухвалою суду від 17.01.2020 задоволено клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному провадженні з викликом сторін.

23.01.2020 позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у відзиві не спростував фактів порушення відповідачем законодавства під час проведення службового розслідування. Посилаючись на науковий висновок ВС від 11.04.2018 щодо меж дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень вказує, що при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень має дотримуватись конституційних принципів та змісту публічного інтересу. Стверджує, що відповідач не навів правового обґрунтування застосування до нього найсуворішого виду стягнення, як звільнення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач з 12.07.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 в Національній поліції.

Наказом відповідача від 26.11.2019 №286 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі – Закон №580-VIII) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд з`ясував, що звільненню позивача передував спірний наказ від 25.10.2019 №2664 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, відповідно до якого позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог ст.ст.6, 7, 8 пунктів 1, 3 ч.1 ст.18, ч.3 ст.91 Закону №580-VIII, ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.5 Розділу 1, п.3 Розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 30.12.2016 №575 “Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та робітників Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області”.

Підставою прийняття цих наказів став затверджений 25.10.2019 начальником ГУНП в Черкаській області висновок службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни та внесення до ЄРДР відомостей про скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України (далі – Висновок службового розслідування).

У Висновку службового розслідування зазначено, що наказом від 26.04.2019 №101о/с позивачу надано частину щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік терміном 15 діб з 27.05.2019 до 10.06.2019 з виїздом до Китайської Народної Республіки. 11.06.2019 після закінчення відпустки позивач на службу не вийшов, а приступив до виконання обов`язків 18.06.2019. Документів про підстави відсутності на службі не надав. Даними інтегрованої міжвідомчої системи щодо контролю осіб та вантажів, що перетинають державний кордон, встановлено, що з 07.06.2019 до 15.06.2019 позивач перебував за межами України. Отже, позивач допустив прогул. Крім того, 23.10.2019 о 09год. 20хв. до служби « 102» надійшло повідомлення ОСОБА_3 (дружини позивача) про те, що її чоловік (позивач) спричинив їй тілесні ушкодження. Цього ж дня вона звернулась до Третьої Черкаської міської лікарні ШМД, де їй встановлено діагноз: забій м`яких тканин правого вуха, правої скроневої ділянки та закрита черепно-мозкова травма (під питанням). Відповідно до висновку від 23.10.2019 №02-01/1093 ушкодження відносяться до категорії легких тілесних. За вказаним фактом 23.10.2019 розпочато кримінальне провадження №12019251010005860 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

У Висновку службового розслідування також зазначено, що протягом 2018-2019 років ОСОБА_3 неодноразово зверталась до Черкаського Відділу поліції із заявами про вчинення домашнього насильства з боку позивача, але у зв`язку із її заявами про відсутність претензій позивач не був притягнутий до відповідальності.

Вказані факти та події оцінені як вчинення позивачем проступків, не сумісних з подальшим проходженням служби в Національній поліції. Службовим розслідуванням також встановлено, що скоєння дисциплінарних проступків позивачем стало можливим у зв`язку з неналежним контролем за діями підлеглих з боку начальника Смілянського ВП капітана поліції ОСОБА_4 Є. У зв`язку з цим комісія за наслідками службового розслідування дійшла висновку оголосити ОСОБА_5 сувору догану.

Суд встановив, що передумовою для заходів службового розслідування став рапорт заступника начальника УКЗ ГУНП в Черкаській області – начальника відділу ІОС О. Грама про виявлення факту відсутності позивача на робочому місці 24.05.2019 та з 11.06.2019 до 15.06.2019.

Підставою проведення службового розслідування став наказ начальника ГУНП в Черкаській області від 10.10.2019 №2488, яким призначено службове розслідування та визначено її склад: голова комісії – начальник УКЗ ГУНП Грама О.Б.; члени комісії: заступник начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП – Павленко І.А., старший інспектор з ОД відділу ГУНП Гадайчук Б.В., старший інспектор відділу ІОС УКЗ ГУНП Маєвський А.В.

Також 23.10.2019 на ім`я начальника ГУНП в Черкаській області від ОСОБА_3 подано заяву щодо прийняття мір до позивача за наслідками вчинення сімейного конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень.

На підставі цього звернення 23.10.2019 начальник ГУНП в Черкаській області видав наказ №2592 «Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії», яким визначив склад комісії: голова комісії – начальник УКЗ ГУНП Грама О.Б.; члени комісії: заступник начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП – Павленко І.А., старший інспектор з ОД відділу ГУНП Гадайчук Б.В., старший інспектор відділу ІОС УКЗ ГУНП Приймак А.І., старший уповноважений Черкаського управління ДВБ ОСОБА_6 (за згодою). Вказані накази про призначення службових розслідувань не оспорені.

Надаючи оцінку вказаним обставинам з точки зору дотримання законодавчих підстав та встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд врахував таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

На підставі ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі – Дисциплінарний статут), який відповідно до преамбули визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Частинами 1-4 ст.15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.

Отже, включення до складу комісії зі службового розслідування керівника позивача за відсутності жодного доказу щодо його зацікавленості у результатах розслідування, або щодо вчинення ним дій, які сприяли проступкам позивача, відповідає вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна – дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Проаналізувавши наведені положення Закону №580-VIII та Дисциплінарного статуту, суд дійшов висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. За порушення службової дисципліни відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком на підставі ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами 1, 2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Пунктом 7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляду звільнення зі служби в поліції. На підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку шкоду завдано ним (могло бути завдано).

З матеріалів службового розслідування, за наслідком якого прийняті спірні накази, суд встановив, що однією з підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував факт його прогулу з 11.06.2019 до 14.06.2019 включно. З цього приводу суд врахував, що наказом від 26.04.2019 №101о/с підтверджується надання позивачу частини щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік терміном 15 діб з 27.05.2019 до 10.06.2019 з виїздом до Китайської Народної Республіки (далі - КНР), що відповідає даним рапорту позивача щодо періоду запланованої відпустки.

Згідно з довідкою Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Черкаській області від 18.10.2019 №2065/27/01-19 позивач 07.06.2019 о 01год. 49хв. перетнув державний кордон у напрямку виїзд, а 15.06.2019 у напрямку в`їзд. Даними закордонного паспорту позивача серії НОМЕР_2 підтверджено його перебування за кордоном України. Зокрема, наявні візові штампи КНР про перетин кордону вказаної країни: в`їзд - 07.06.2019 та виїзд 14.06.2019.

Відсутність позивача на робочому місці у період, що не охоплений наказом про надання йому відпустки, підтверджується також поясненнями працівників відділу, в якому він ніс службу, відібраними під час службового розслідування.

Згідно з письмовими поясненнями позивача, наданими під час службового розслідування, 27.05.2019 він вийшов у відпустку з виїздом до КНР. Точної дати виїзду не пам`ятає. Перебуваючи у КНР у зв`язку зі зміною ситуації не зміг вчасно повернутися до України, про що за допомогою мобільного додатку повідомив начальника Смілянського ВП Міщенка О.Є., який його запевнив, що це питання він врегулює. Після повернення в Україну він вийшов на службу.

Отже, факт відсутності на службі з 11.06.2019 до 15.06.2019 доведений. Водночас суду не надано жодних доказів поважності неприбуття позивача на службу після закінчення його відпустки. Отже, не підтведжено відсутності вини позивача в прогулі протягом тривалого часу.

Згідно з письмовими поясненнями начальника Смілянського ВП Міщенка О.Є., наданими під час службового розслідування, позивач з 11.06.2019 до 15.06.2019 був відсутній на робочому місці. На телефонні дзвінки працівників Смілянського ВП позивач повідомив, що перебуває на лікарняному. Після виходу на роботу позивач його повідомив, що здав лікарняний лист до ГУНП в Черкаській області. Про неодноразові перебування позивача на лікарняному Міщенко О.Є. повідомляв начальника УКЗ ГУНП Граму О.Б.

Суд врахував, що доказів перебування позивача на лікарняному у період з 11.06.2019 до 15.06.2019 сторони суду не надали. Жодних інших доказів поважності причин відсутності позивача на службі у вказаний період суду також не надано.

З цього приводу суд врахував, що відповідно до частин 2, 3 Закону №580-VIII розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Відповідно до наказу Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області від 30.12.2016 №575 “Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та робітників Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області” визначено робочі дні з понеділка до четверга з 09год. 00хв. до 18 год. 00хв., у п`ятницю з 09год. 00 хв. до 16год. 45хв., обідня перерва з 13год. 00хв. до 13год. 45хв.

Отже, позивач в порушення викладених норм з 11.06.2019 до 14.06.2019 був відсутній на службі, тобто допустив прогул, що є порушенням службової дисципліни та на підставі ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається дисциплінарним проступком.

Суд також врахував, що окрім прогулу, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало встановлення службовим розслідуванням факту повідомлення гр. ОСОБА_3 (дружини позивача) 23.10.2019 о 09год. 20хв. до служби « 102» про те, що її чоловік спричинив їй тілесні ушкодження. Як зазначено вище, у Третій Черкаській міській лікарні ШМД їй встановлено діагноз: забій м`яких тканин правого вуха, правої скроневої ділянки та закрита черепно-мозкова травма (під питанням). Відповідно до висновку від 23.10.2019 №02-01/1093 ушкодження відносяться до категорії легких тілесних. За вказаним фактом 23.10.2019 розпочато кримінальне провадження №12019251010005860 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (Умисне легке тілесне ушкодження).

Факти неодноразових звернень ОСОБА_3 у правоохоронні органи щодо вчинення позивачем відносно неї фізичного насильства, у т.ч. погрози розправою, підтвереджуються даними електронних рапортів Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області (а.с.111).

З огляду на зазначене суд врахував висновки Верховного Суду (далі – ВС) у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16 (провадження № К/9901/21747/18), що обов`язкові для суду нижчої інстанції згідно з ч.5 ст.242 КАС України.

Зокрема, ВС вказав, що зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості.

Згідно з правовою позицією ВС у постанові від 07.11.2018 у справі №808/7301/14 дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі – Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Пунктом 3 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського незалежно від того, перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби.

Оцінивши сукупності встановлені обставини справи суд дійшов висновку про обгрунтованість тверджень відповідача та висновку службового розслідування про допущення позивачем вчинків (дисциплінарних проступків), що є грубим порушенням вимог Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та п.1 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII і не є сумісними зі службою (завданням і метою) поліцейського.

Позивач, здійснивши нанесення тілесних ушкоджень своїй дружині, що за складом відповідають ознакам злочину, принижує високе звання поліцейського, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його, як поліцейського.

З точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини свідчать про недодержання вимог щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

Наявність у позивача подяки з нагоди 4-ї річниці створення Національної поліції не спростовує вчинення ним дисциплінарних проступків.

Крім того, з послужного списку позивача суд встановив наявність у нього догани за порушення функціональних обов`язків (наказ від 11.08.2014 №1321), суворої догани за порушення функціональних обов`язків (наказ від 11.11.2014 №1937), попередження про неповну посадову відповідність за самоусунення від виконання службових обов`язків (наказ від 17.01.2015 №74), суворої догани за вчинення дисциплінарного проступку (наказ від 04.01.2019 №1дск), попередження про неповну посадову відповідність (наказ від 27.02.2019 №574). Водночас заохочення та нагороди в ньому не відображені.

Стосовно доводів позивача, що відповідач не навів правового обґрунтування застосування до нього найсуворішого виду стягнення, як звільнення, суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.08.2019 у справі №804/3447/17.

У п.60 вказаної постанови ВС вказав, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та обраного виду стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Стосовно доводів позивача, що за двома проступками проведене одне службове розслідування, тоді як вимогами чинного законодавства передбачено проведення окремого розслідування щодо кожного проступку, суд врахував таке.

Відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. На підставі ч.7 ст.14 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Службові розслідування за фактом прогулу та нанесення дружині позивачем легких тілесних ушкоджень, що що внесений запис в ЄРДСР, призначені різними наказами начальника ГУНП в Черкаській області Лютого В.В. від 10.10.2019 №2488 та 23.10.2019 №2592 відповідно. Ними визначено персональні склади дисциплінарної комісії.

Отже, відповідачем дотримано вимоги ст.14 Дисциплінарного статуту та призначено окремі службові розслідування.

На підставі ч.15 Дисциплінарного статуту за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Висновок службового розслідування відповідно до ч.2 ст.19 Дисциплінарного статуту підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування.

Нормами Дисциплінарного статуту не заборонено складення одного висновку за наслідками проведення одночасно двох службових розслідувань.

Отже, службове розслідування призначено, проведено та оформлено відповідно до вимог чинного на момент виявлення ознак вчинення позивачем дисциплінарного проступку Дисциплінарного статуту. Тому суд дійшов висновку про правомірність спірних рішень відповідача та відсутність підстав для задоволення позову, у тому числі стягнення на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 6-14, 132-143, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667) про визнання протиправними та скасування наказів від 25.10.2019 №2662 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, від 26.11.2019 №286о/с про звільнення зі служби в поліції, зобов`язання керівника ГУНП в Черкаській області Лютого В ОСОБА_7 поновити його на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі та підписане 05.02.2019.