Рішення № 87380517, 28.01.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/634/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2020 року Здолбунівський районий суд

Рівненськоі області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ТзОВ "Кредитні ініціативи", ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання договору факторингу та договору уступлення права вимоги за іпотечним договором недійсними, -

в с т а н о в и в:

Законними представниками неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подано позов до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» про визнання недійсним договору факторингу, договору про передачу прав за іпотечним договором.

В позові посилаються на те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не мало ліцензії на укладення договору факторингу щодо валютного кредитного договору. Предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога. Уступлення права вимоги за іпотечним договором не може бути предметом договору факторингу. Обгрунтовують своє право на пред`явлення позову, як представники заінтересованої особи, права якої порушені оспорюваними правочинами. Посилаються на рішення судів, що мають преюдиційне значення для вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивачів адвокат Януль В.С. позов підтримав. Просив його задовільнити. Не погодився із заявою одного з відповідачів ТОВ «Кредитні ініціативи» про подачу позову за спливом позовної давності. Пояснив суду, що про порушення свого права укладенням оспорюваного правочину – договору факторингу позивач дізнався в січні 2019 року, коли було отримано постанову Верховного Суду про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру, власником котрої є ОСОБА_4 . Раніше про це не знали, так як ОСОБА_6 не була стороною договору кредиту, іпотечного договору, договорів факторингу, договору про уступлення права вимоги. Позов подано в межах трьохрічного строку.

Відповідачка ОСОБА_5 , представники відповідачів ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Вектор Плюс» в судове засідання 29 січня 2020 року не з"явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Вони неодноразово не з`являлися і в попередні судові засіданні. Відзиви на пред`явлені позови не подали.

ОСОБА_5 подано заяву про розгляд справи в її відсутності.

ТОВ «Кредитні ініціативи» також подано аналогічну заяву. В цій заяві відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи» позов не визнав за безпідставністю та за спливом позовної давності. Причому, така заява подана поза межами строку подання відзиву на позов. А тому суд прийшов до висновку про розгляд справи в відсутності відповідачів згідно наданих сторонами доказів.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних мотивів.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги на погашення (стягнення) заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників.

Того ж дня, 28 листопада 2012 року TOB "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на підставі договору факторингу передало ТОВ "Кредитні ініціативи" набуте ним право грошової вимоги до боржника-позичальника ОСОБА_5 . За цим договором фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому даним договором .

Згідно п.2.1. договору факторингу від 28 листопада 2012 року, що укладений між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (Клієнт) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (Фактор) Клієнт відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржникам, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників та у Переліку кредитних догорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Клієнту набуває Права Вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає Клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому Сторони погодили, що Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, та Права Вимог по Договорам Забезпечення, укладених з Боржниками відступаються/передаються Клієнтом Фактору за цим Договором на основі "як є" без надання будь-яких пов`язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі.

Таким чином, згідно договору факторингу сторони погодили передачу Клієнтом Фактору права вимоги за кредитними договорами у валюті кредитування. Зокрема - право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_5 , котра отримала кредит в іноземній валюті в ПАТ «Сведбанк».

28 листопада 2012 року між ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором. Відповідно до вказаного договору до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за іпотечним договором. Зокрема – право вимоги за договором іпотеки № 1701/0208/88-011-Z-1, що укладений між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_5 , предметом котрого є квартира АДРЕСА_1 .

Суд прийшов до висновку, що оспорювані договори факторингу та уступлення права вимоги за іпотечним договором, укладені всупереч вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч.1 ст.1078 того ж Кодексу предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З вказаних норм Закону однозначно випливає, що предметом договору факторингу є виключно право грошової вимоги. Валюта не може бути предметом договору факторингу.

Відповідно до статті 1079 ЦК України фактором у договорі факторингу може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення права за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно абзацу другого частини другої статті 207 ЦК України, положення якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається із змісту кредитного договору № 1701/0208/99-011, укладеного 22 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_5 , кредитні кошти було надано в іноземній валюті (долар США).

Згідно п.2.1. договору факторингу від 28 листопада 2012 року, що укладений між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (Клієнт) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (Фактор) Клієнт відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржникам, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників та у Переліку кредитних догорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Клієнту набуває Права Вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає Клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому Сторони погодили, що Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, та Права Вимог по Договорам Забезпечення, укладених з Боржниками відступаються/передаються Клієнтом Фактору за цим Договором на основі "як є" без надання будь-яких пов`язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі.

Таким чином, згідно договору факторингу сторони погодили передачу Клієнтом Фактору права вимоги за кредитними договорами у валюті кредитування.

Згідно пункту 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", факторинг належить до фінансових послуг.

Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.

В ТОВ «Кредитні ініціативи», як і в ТОВ «Вектор Плюс» відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій. А тому вказані Товариства не були вправі укладати договори факторингу, предметом яких є саме право вимоги за валютним кредитним договором.

Виходячи з висновків суду касаційної інстанції, здійснення операцій факторингу по оспорюваних договорах - права грошової вимоги у іноземній валюті, а не в гривні, є валютною операцією і потребує отримання ліцензії.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону «Про статус суддів та судоустрій» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

ТОВ «Кредитні ініціативи», як і ТОВ «Вектор Плюс» не мали права на здійснення валютних операцій і по тій причині, що такий вид діяльності відсутній у свідоцтві про реєстрацію цих фінансових установ.

Згідно додатку до свідоцтва ТзОВ «Кредитні ініціативи» видами фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова установа без отримання ліцензій, є: фінансовий лізинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; надання поручительств; надання гарантій, факторинг.

Тобто, відповідач має право здійснювати без ліцензії лише ті послуги, які зазначені у додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Така послуга як валютні операції в свідоцтві та в додатку до нього не зазначені.

Щодо незаконності передачі прав за іпотечним договором суд зазначає наступне.

Враховуючи норми ч.1 ст.1077, ч.1 ст.1078 ЦК України можна однозначно стверджувати, що предметом договору факторингу є виключно право грошової вимоги.

Грошова вимога - це вимога клієнта до боржника на підставі будь-якого договору, за яким боржник повинен виплатити клієнту певну грошову суму.

Відповідно ж до ст.1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05 червня 2003 року (зі змінами) іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Отже, зобов`язання за договором іпотеки виконуються в натуральній формі, шляхом передачі предмета іпотеки іпотекодержателю, тобто банку.

Коли відбувається передача права вимоги за кредитним договором, передається тільки грошова вимога. При передачі права вимоги за іпотечним договором – передається право на отримання предмета застави. Саме тому зобов`язання за договором іпотеки не можуть бути предметом договору факторингу.

Таким чином, вимоги клієнта до боржника, пов`язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

Передача права за іпотечними договорами здійснюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення права за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

В договорі про уступлення права вимоги за іпотечним договором зазначається про уступлення вимоги саме за договором. Причому – не зазначається договір, укладений з ОСОБА_5 .

Згідно абзацу другого частини другої статті 207 ЦК України, положення якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Оспорюваний договір факторингу не посвідчений нотаріально, відомості про відступлення права вимогами за іпотечними договорами не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідач-фактор не мав права на уступлення права вимоги за іпотечним договором, так як такий вид діяльності (уступлення права вимоги за іпотечними договорами) відсутній у свідоцтві про реєстрацію цієї фінансової установи.

Відповідно до ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Оскільки договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (Клієнт) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (Фактор) без наявності у сторін цього договору ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями, наявні правові підстави для задоволення позову шляхом визнання недійсним договору факторингу, що укладений 28 листопада 2012 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", в частині передачі прав вимоги за кредитним договором №1701/0208/99-011, укладеним 22 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_5 , а також договору про уступлення права вимоги за іпотечним договором №1701/0208/88-011-Z-1.

Крім того, відповідно до 2.3. договору факторингу, укладеного 28 листопада 2012 року між ПАТ`Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» перехід від Банку до Фактора Права Вимоги заборгованості до боржника відбувається в Розрахункову Дату та після сплати Фактором Ціни Продажу в повному обсязі, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги та відповідно до п.3.3 Договору факторингу, укладеного 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія`Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» фактор оплачує клієнту Ціну Продажу, передбачену п.3.2 цього Договору не пізніше одного робочого дня з дати укладення цього Договору на рахунок Клієнта.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договорами відступлення на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання своїх зобов`язань за Договорами.

Що стосується посилання, в письмовій заяві, представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» про те, що позивачі не мають права звернення до суду з відповідним позовом, то суд виходить з наступного.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст.215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися, як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року, ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 1701/0208/99-011, укладеним 22 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_5 .

Право ж власності на квартиру ОСОБА_4 набула на підставі договору дарування від 20 червня 2013 року.

Таким чином представники неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наділені правом оспорювати правочин факторингу, що укладений між TOB "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", так як їх права безпосередньо порушені укладеними договорами факторингу та відступлення права вимоги. Адже на підставі цих договорів ТОВ «Кредитні ініціативи» пред`явлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідачами не спростовано доводи, викладені в позовній заяві

Суд не приймає заперечення ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо спливу позовної давності. Такі заперечення будь-якими доказами не стверджуються, мають голослівний характер. Доводи сторони позивача щодо виникнення права на пред`явлення позову в січні 2019 року, коли їм стало відомо про оспорювані договори факторингу та іпотеки, відповідачами не спростовані.

Судові витрати слід стягнути з відповідачів в рівних долях.

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсними щодо ОСОБА_5 договір факторингу від 28.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», в особі директора Щербини Адріана Петровича та заступника директора Бута Артема Миколайовича, які діють на підставі Статуту та Протоколу № 9 Загальних зборів учасників ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в особі директора Тєлєшева Михайла Леонідовича, який діє на підставі Статуту та договір про уступлення права вимоги за іпотечним договором від 28.11.2012 року, укладений між ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТзОВ "Кредитні ініціативи".

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (ЄДРПОУ 35326253), Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (ЄДРПОУ 35326253) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскарженим в Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 03 лютого 2020 року.

Суддя