Ухвала суду № 87376847, 05.02.2020, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 621/220/18

провадження № 1-кп/610/8/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року колегія суддів Балаклійського районного суду Харківської області у складі головуючого: - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Балакліякримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 15, п.10 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Балаклійського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, посилаючись на те, що досліджені судом докази дають підстави вважати, що ОСОБА_11 вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини щодо неповнолітньої потерпілої, максимальна санкція за які передбачає довічне позбавлення волі. В зв`язку з чим продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_11 від суду, так як інкриміновані йому злочини передбачають можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Характер та спосіб вчинених дій обвинуваченим, тяжкість кримінальних правопорушень, а також те, що ОСОБА_11 був судимий за вчинення умисних та аналогічного злочину проти статевої свободи та недоторканності особи, вчинив злочин, який йому інкримінується, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, дає підстави вважати, що він може вчинити інші злочини. Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Законний представник неповнолітньої потерпілої та представник потерпілої вважає клопотання прокурора обгрунтованим, підстав для зміни запобіжного заходу не вбачають.

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти продовження запобіжного заходу, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що ризики, на які вказує прокурор, зменшилися за час розгляду справи, вплив на свідків та потерпілу відсутній, так як вони всі допитані.

Захисник обвинуваченого також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив відмовити у його задоволенні, посилався на те, що обвинувачення грунтується на сфальсифікованих та суперечливих доказах, що свідчить про зменшення ризиків на теперішній час, клопотання прокурора про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ніяким чином не обґрунтоване, ризики, на які посилався суд при застосуванні запобіжного заходу, суттєво змінилися, а обвинувачений зобов`язується виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Заслухавши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судом встановлено, що ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 рокупродовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 строком на 60 днів, тобто до 20 лютого 2020 року.

Відповідно до ч.3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися інші ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Колегія суддів погоджується з клопотанням прокурора щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні корисливого злочину та злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності та проти життя особи, яка є неповнолітньою, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, серед яких злочин, пов`язаний проти статевої свободи та статевої недоторканності, покарання за яке передбачає довічне позбавлення волі.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_8 , а саме проти статевої свободи та статевої недоторканності, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

На теперішній час судовий розгляд майже завершено, перед судовими дебатами задоволено клопотання сторони захисту про виклик свідка, в зв`язку з чим судовий розгляд ще не завершено.

Таким чином, під час проведеного судом з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували під час продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, а саме: можливість переховування від суду, вчинення іншого правопорушення не перестали існувати до цього часу, а тому більш м`який запобіжний захід застосовувати до ОСОБА_8 на даний час є неможливим.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, на сьогоднішній час судом не встановлено.

Колегія суддів не може погодитись з посиланнями обвинуваченого щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю посилань обвинуваченого щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою. Твердження обвинуваченого щодо недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Підстав для визначення розміру застави не вбачається.

Враховуючи наведене,керуючисьст.ст.176,177,178,199,331 КПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 03 квітня 2020 року.

Виконання ухвали доручити Балаклійському ВП ГУНП в Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її винесення через Балаклійський районний суд.

Головуючий:

Судді