Ухвала суду № 87372972, 05.02.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/668/17

Провадження №: 1-кп/0343/28/20

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

05 лютого 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді – Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України,

за участю: прокурора - Попадинець О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Керницького В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Бойка А.І.,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

10 січня 2019 року ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12018090160000705 від 13.11.2018 за ст. 185 ч.2, ст.186 ч.2 КК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався 27 лютого 2019 року, 17 квітня 2019 року, 7 червня 2019 року, 30 липня 2019 року, 17 вересня 2019 року, 11 листопада 2019 року та 17 грудня 2019 року. Запобіжний захід, продовжений ухвалою суду від 17.12.2019, діє до 14 лютого 2020 року.

5 лютого 2020 року через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Клопотання обгрунтоване тим, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_1 може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, в тому числі після пред`явлення йому підозри по деяких з них та під час застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів, усвідомлює неминучість покарання за інкриміновані йому злочини. Наведені обставини дають підстави вважати про неможливість запобігання ризикам, передбаченим у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому до ОСОБА_1 є доцільним застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Беручи до уваги зазначені ризики, а також неможливість розглянути кримінальне провадження до закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, виникла необхідність у продовженні строку вже обраного запобіжного заходу ОСОБА_1 на 60 днів.

Прокурор Попадинець О.В. в судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримала з підстав, наведених у ньому. Вказала, що вважає наявними всі законні підстави для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 до 60 днів, оскільки не перестали існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо продовження строку тримання його під вартою.

Захисник Керницький В.М. просив змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на більш м`який, оскільки наявність ризиків не обгрунтовані прокурором, всі його твердження базуються на припущеннях, ОСОБА_1 до взяття його під варту мав місце роботи, був офіційно працевлаштований, що свідчить, що він змінив ставлення до своєї поведінки, ризики, які існували відпали, тому доцільним буде змінити йому запобіжний захід на домашній арешт із застосуванням електронного браслету.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник Бойко А.І. просили клопотання прокурора вирішувати на розсуд суду. При цьому захисник Бойко А.І. вважає, що їх участь у розгляді кримінального провадження при дослідженні епізодів, які не стосуються його підзахисного, є недоцільною.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 14.02.2020, однак судовий розгляд даного провадження не закінчено, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України,).

В силу положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані брати до уваги при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

А тому, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Чеботарі проти Молдови», п. 48, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в його рамках 17.12.2019 ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 14.02.2020 року включно.

У судовому засіданні знайшли підтвердження доводи прокурора про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від суду є те, що він в минулому був затриманий та вийшовши під заставу, знову обвинувачений у вчиненні аналогічних злочинів, в тому числі, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, тому в даний час, усвідомлючи неминучість покарання за інкриміновані йому злочини, може переховуватись від суду.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що він обвинувачується у вчиненні злочинів, які відноситься до категорії тяжких злочинів, тому, усвідомлюючи неминучість покарання за вказані злочини, може перешкоджати кримінальному провадженню, в тому числі, впливати на потерпілих, так як не досліджені та не надані суду речові докази, частина з яких повернута останнім на зберігання.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може вчиняти інші злочини, є те, що, незважаючи, що на розгляді Долинського районного суду знаходилися 3 обвинувальні акти щодо нього за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України, його обвинувачено у продовженні вчиняти нові злочини, по яких до суду поступили обвинувальні акти, обставини за якими досліджуються вже в об`єднаному кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу щодо обвинуваченого (більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання чи особистої поруки), суд враховує те, що ОСОБА_1 не має постійного джерела прибутку, міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні злочинів, які відносяться, в тому числі, до категорії тяжких злочинів, усвідомлює неминучість покарання за них, а також те, що вказані види запобіжних заходів не виключатимуть ризиків переховування від суду, впливу на потерпілих, іншого перешкоджання кримінальному провадженню чи вчинення нових злочинів, оскільки до обвинуваченого застосовувалися більш м`які запобіжні заходи в даному кримінальному провадженні, однак під час них йому поставлено в провину вчинення нових злочинів, що послужило підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, а тому доводи захисника та обвинуваченого щодо обрання більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, є недостатніми та необґрунтованими.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, а також, беручи до уваги відомості щодо особи обвинуваченого, те, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно нього спливає, виходячи з принципу презумпції невинуватості, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу на даний час не в змозі гарантувати його належну поведінку. Окрім цього, жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 та не виходить за межі розумного строку.

Тому, беручи до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться як до категорії середньої тяжкості, так і тяжких, та за які відповідно до КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що підстави для застосування запобіжного заходу тримання під вартою не відпали, і є виправданим продовження застосування запобіжного заходу на 60 днів.

Виходячи з наведеного, клопотання прокурора слід задовольнити.

На підставі викладеного, ст.ст. 177, 196, 197, 199, 205, 376, 395, 532, 534 КПК України та керуючись ст. 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів - до 4 квітня 2020 року включно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали в частині продовження строку тримання під вартою доручити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", якому направити копію даної ухвали.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: С.М. Монташевич