Ухвала суду № 87370978, 04.02.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-з/490/59/2020 Справа № 490/617/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м.Миколаєва, розглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним, скасування свідоцтва та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицька М. звернулася до суду з позовом в інтересах держави, в якому просить скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 27.10.2014 р. №7475839 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності а земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0004 по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №50466661, видане 22.12.2015 реєстраційною службою ММУЮ Миколаївської області на імя ОСОБА_1 на житловий будинок площею під літ. А-2 загальною площею 225,1 кв.м., житловою площею 64,4 кв.м., навісу під літ. Б, воріт - №1 та огорожі - №2 по АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0004 вартістю 309 552,46 грн. по АДРЕСА_1 у придатному для використанні стані, шляхом знесення обєктів нерухомості - житлового будинку під літ. А- загальною площею 225,1 кв.м., навісу під літ. Б, воріт - №1, та огорожі №2.

Свої вимоги мотивувала тим, що нею виявлено порушення законодавства при викоистанні та забудові земель прибережної захисної смуги р. Інгул. Заочним рішенням суду від 04.02.2015 р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14.12.2015 р., задоволено вимоги прокурора Миколаївської області до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно відносно земельної ділянки кадастровим номером 4810137200:15:005:0004 площею 1000 кв.м. та в оренду терміном 25 років земельної ділянки з кадастровим номером 48101237200:15:005:0005 площею 236 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Також вказаним рішенням суду встановлено факт місцезнаходження спірної земельної ділянки у межах законоадвчо визначеної прибережної захисту смуги р. Інгул.

27.10.2014 р. ОСОБА_2 продав вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 . З огляду на те, що рішенням суду встановлено незаконність п.8, 8.2 розділу 4 рішення ММР №42/44 від 24.07.2014 р., то й договір купівлі-продажу від 27.10.2014 р. №1261, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вищезазначеної земельної ділянки, а аткож запис про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014 №7475839, відповідно до ст.ст. 21,303,215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягають визнанню недійсним та сксаування.

При цьому позивач зазначає, що Миколаївська міська рада не здійснює належним чином захист інтересів Українського народу - членів територіальної громади, що в свою чергу відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та ст. 131-1 Конституції України відноситься до «виключних випадків», які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Одночасно з подачею позову, прокурор звернувся з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0004 по АДРЕСА_1 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разу її поділу чи об`єднання з іншими ділянками); заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку загальною площею 225, 1 кв.м. по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1000 кв.м. із кадастровим номером 4810137200:15:005:0004 по АДРЕСА_1 та заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню ДАБІ у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці; заборонити ОСОБА_1 вчиняти із зазначеною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

03.02.2020 року протоколом автоматизованого розпоідлу судової справи, матеріали передані на розгляд судді Гуденко О.А.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ст.151 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) – «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

З огляду на надані заявником докази , суд приходить до висновку, що задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в повній мірі відповідатиме принципу "пропорційності" та "справедливої рівноваги".

Оглянувши матеріали додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або утруднити ефективний захист та поновлення порушених або оспорюваних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду , а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню ДАБІ здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці - адже вказані особи не є учасниками процесу і сам факт надання дозвільних документів без їх реалізації не може призвести то унеможливлення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 150 - 153 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицької М. про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти обтяження у вигляді арешту на земельну ділянку земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0004 по АДРЕСА_1 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разу її поділу чи об`єднання з іншими ділянками) та житлового будинку загальною площею 225,1 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Заборонити ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0004 по АДРЕСА_1 , дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Копію ухвали до негайного виконання направити до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради таЦентрального відділу ДВС м.Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області та сторонам справи.

Ухвалу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя О.А. Гуденко