Ухвала суду № 87370424, 05.02.2020, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1584/19-к

1-кп/468/75/20

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська, 43

УХВАЛА

05.02.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Муругова В.В., з участю секретаря Рафальської К.В., прокурора Богданова І.В., представника потерпілої Зубченко С.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Мороза В.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12019150140000311 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопавлівка Баштанського району Миколаївської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Баштанського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України.

В ході підготовчого судового засідання прокурор просив призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог КПК України, підстав для закриття справи немає, просив призначити справу до судового розгляду.

Представник потерпілої проти призначення справи до судового розгляду не заперечував, просив долучити до матеріалів справи позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Обвинувачений не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисник при вирішенні питання про призначення справи до судового розгляду поклався на розсуд суду.

Заслухавши прокурора, представника потерпілої, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду та обвинувальний акт має бути повернутий прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За такого, саме на стадії підготовчого провадження суд зобов`язаний оцінити обвинувальний акт на його відповідність за формою та змістом вимогам закону і саме на суд покладені такі обов`язки з перевірки обвинувального акту на його відповідність вимогам закону.

Не звільняє суд від такого обов`язку перевірки обвинувального акту на його відповідність вимогам закону і те, що відповідно до ст. 338 КПК України прокурор вже в ході судового розгляду має змогу змінити обвинувачення в суді, оскільки, по-перше, зміна прокурором обвинувачення на підставі ст. 338 КПК України стосується зміни кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, а не приведення обвинувального акту у відповідність до вимог закону за його формою та змістом, по-друге, таке право прокурору надане на стадії судового розгляду кримінального провадження, а суд зобов`язаний перевірити обвинувальний акт та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру на їх відповідність вимогам закону до цього - на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

В ч.2 ст.291 КПК України міститься перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, в тому числі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Натомість, в тексті обвинувального акту відносно ОСОБА_1 у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулюванні обвинувачення вказані лише вулиця, на якій рухався на транспортному засобі обвинувачений, яка проходить майже через усе місто, та напрямок руху транспортного засобу, проте не вказане конкретне місце вчинення злочину (місце дорожньо-транспортної пригоди), з його розташуванням, наприклад відносно будинків даної вулиці, чи інших дорожніх об`єктів чи споруд. Крім того, в обвинувальному акті у вказаних частинах зазначено про зіткнення автомобіля з велосипедом на смузі зустрічного для автомобіля руху, проте взагалі не зазначені інші необхідні для розгляду даного провадження обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: як відбувалось контактування автомобіля та велосипеда, якими частинами (механізм ДТП); що сталось від такого контактування власне з велосипедистом (наприклад, впав на землю, на транспортний засіб і т.п.); як рухався велосипедист до такого зіткнення (в попутному чи зустрічному напрямку, прямолінійно чи повертав, чи перетинав проїзну частину від обочини до обочини, чи стояв на проїзній частині).

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

При цьому, відсутність чіткого та однозначного викладення вказаних вище обставин дорожньо-транспортної пригоди унеможливлює також і визначення відповідних меж судового розгляду за ст. 337 КПК України.

Натомість відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2016 року № 5-328 кс 16 важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Згідно з ч.2 ст.8, ч.5 ст. 9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п. 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» Суд зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

За такого, з врахуванням процитованих вище положень закону та практики Європейського суду з прав людини, зазначення описаних вище істотних обставин інкримінованого особі злочину щодо місця вчинення злочину, інших істотних обставин події, які відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України підлягають встановленню та доказуванню, з врахуванням визначених ст. 337 КПК України меж судового розгляду та врахуванням передбаченого ст. 42 КПК України права обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, що є невід`ємною умовою реалізації права на справедливий суд, а тому обвинувальний акт в даній частині є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України, що унеможливлює призначення такого обвинувального акта до судового розгляду.

За таких обставин через невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Також не може бути долучена до матеріалів кримінального провадження позовна заява потерпілої, оскільки такі дії є відповідно до ст. 315 КПК України заходами для підготовки справи до судового розгляду, а оскільки судом вказано про неможливість призначення даного обвинувального акта до судового розгляду, то і позовна заява потерпілої підлягає поверненню стороні потерпілої, що не перешкоджає їй звернутись з вказаним позовом в даному кримінальному провадженні після усунення недоліків обвинувального акту.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019150140000311 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, повернути прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - повернути потерпілій.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення.

СУДДЯ: