Постанова № 8736964, 15.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-21489/09/0570

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17,

час прийняття постанови: 14.00 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Платоновій О.М., Фенделєвій В.Є.,

за участю:

представника позивача –Лебедєва В.В.,

представників відповідача –Гришакової Н.Є., Самойленко Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0001282310/0,

           ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0001282310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Під час судового засідання представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0001282310/0 у розмірі 218325.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем –Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя, була проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко», за результатами якої складено акт та на підставі якого податковим органом стосовно позивача за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон) було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009р. № 0001282310/0. Як зазначає позивач, дане податкове повідомлення-рішення він вважає необґрунтованим та зазначає, що реалізація товару за ціною нижче ціни придбання не суперечить суті підприємницької діяльності, оскільки підприємницька діяльність нерозривно пов’язана з ризиком отримання негативного результату.

Також, позивач зазначив, що відповідно до п. 5.1 ст. 6 Закону валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Як вказує позивач, у кожному випадку товари купувались ним з метою їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та вказує на те, що відповідно до Цивільного законодавства України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Також, відповідач зазначає, що позивачем реалізовано товар за ціною нижче ціни придбання, що суперечить суті підприємницької діяльності, оскільки виключає отримання прибутку від підприємницької діяльності. З огляду на це відповідач вважає, що укладені позивачем договори з купівлі-продажу, є нікчемними. Також, відповідач зазначає, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та вказує на те, що у товарно-транспортній накладній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову, надали суду пояснення, які співпадають з письмовими запереченнями проти позову. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні учасників процесу, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області від 04.05.2005 року, діє на підставі статуту, включено до ЄДРПОУ за № 33504081 /а.с. 72, 73/. Перебуває на податковому обліку у Приморському відділенні Жовтневої МДПІ м. Маріуполя як платник податків з 14.06.2005 року за № 1523.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя у період з 19.10.2009 року по 30.10.2009 року проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 04 листопада 2009 року № 2658/23-2/33504081 /а.с. 10-50/.

Так, податковим органом під час проведення зазначеної перевірки було встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»порушено вимоги п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством завищено валові витрати у розмірі 582197 грн., у тому числі за 3 квартал 2007р. у розмірі 60558 грн., за 1 квартал 2008 року у розмірі 243450 грн., за 2 квартал 2008 року у розмірі 278189 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 145550 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року у розмірі 15140 грн., за 1 квартал 2008 року у розмірі 60863 грн., за 2 квартал 2008 року у розмірі 69547 грн.

Як зазначено у акті перевірки підставою порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слугувала реалізація підприємством товару за ціною нижче ціни придбання та відсутність актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних, які б підтвердили факт відвантаження товарів покупцям.

На підставі акту перевірки № 2658/23-2/33504081 від 04 листопада 2009 року, згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009 року № 0001282310/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств у розмірі 218325 грн., у тому числі: за основним платежем –145550 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –72775 грн.

Проте, суд з такими діями податкового органу погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до с. 1 Закону України «Про підприємництво»підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

19 червня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»направило запит за вих. № 23 на адресу приватного підприємства «Кіол», відповідно до якого просило продати кабель ТППэПЗ 100х2х0.5 у кількості 1500 м., за ціною прайс-листа ПП «Кіол».

Приватним підприємством «Кіол»(постачальником) було направлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0039 від 20.06.2007р. на кабель ТППэПЗ 100х2х0.5 у кількості 1.500 км. на загальну суму 72 523.20 грн., у тому числі ПДВ –12 087.20 грн., на підставі якої 21.06.2007 року позивачем була здійснена передплата за кабель по рахунку № СФ-0038 від 20.06.2007р., рахунку № СФ-0039 від 20.06.2007р. на загальну суму 82 764.00 грн., в тому числі ПДВ –13 794.00 грн.

21 червня 2007 року приватним підприємством «Кіол»(продавцем) була виписана товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»податкова накладна № 36, яка свідчить про оплату товару –кабелю ТППэПЗ 100х2х0.5 у кількості 1500 м.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0031 від 26.06.2007р. приватне підприємство «Кіол»(постачальник) відвантажило, а товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»прийняло кабель ТППэПЗ 100х2х0.5 у кількості 1.500 км. на загальну суму 72 523.20 грн., з якої ПДВ –12 087.20 грн.

На підставі зазначених документів 26 червня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»придбало у приватного підприємства «Кіол»1500 м. кабелю ТППэПЗ 100х2х0.5 на загальну суму 72 523.20, у тому числі ПДВ 12 087.20 грн.

20 червня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко» (продавець) та приватним підприємством «Фастком-Україна»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 59/6.

Відповідно до п. 1.1 даного договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити кабель ТППэПЗ 100х2х0.5, 1500м.

Пунктом 1.2 договору сторонами визначена сума Договору –73200.00 грн.

Продавець зобов’язаний не пізніше десяти календарних днів з дня набрання чинності даним Договором передати покупцю товар (п. 2.1 договору).

Згідно п. 5.2 договору строк цього договору закінчується 20 червня 2008 року.

Зазначений договір підписаний сторонами та скріплений печатками відповідних підприємств.

20 червня 2007 року приватним підприємством «Фастком-Україна»на розрахунковий рахунок позивача було перераховано 73200.00 грн. із призначенням платежу: «Оплата за кабель ТПП эПЗ по сч. СФ-0000146 от 20.06.2007г. Разовая оплата. В т.ч. ПДВ 12200 грн. 00 коп.», що підтверджується реєстром розрахункових документів, отриманих за 20.06.2007р. філії ЗАТ «ДОНГОРБАНК»в м. Маріуполі.

Ці є ж дати, 20.06.2007р., продавцем –ТОВ «Енергія-Сервіс Ко», була виписана податкова накладна № 47 покупцю –ПП «Фастком-Україна», яка підтверджує факт оплати покупцем кабелю ТППэПЗ 100х2х0.5, у кількості –1500м.

27 червня 2007 року постачальником –товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко», видана одержувачу –приватному підприємству «Фастком-Україна», видаткова накладна № РН-0000049 на товар –кабель ТППэПЗ 100х2х0.5, у кількості –1500м., на суму 73200 грн., у тому числі ПДВ –12200 грн., якою підтверджується факт отримання ПП «Фастком-Україна»даного товару.

Таким чином, 27 червня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»продало приватному підприємству «Фастком-Україна»1500 м. кабель ТППэПЗ 100х2х0.5 за ціною 40.67 грн. за 1 м. на загальну суму 73200.00, у тому числі ПДВ 12200.00 грн.

Проте, як встановлено судом та підтверджується, наданою представником позивача додатковою угодою від 29.06.2007р. до договору № 59/6 купівлі-продажу від 20.06.2007р., сторони договору дійшли домовленості розірвати договір № 59/6 від 20.06.2007р. у зв’язку з чим змінили п. 5.2 договору та зазначили, що договір є розірваним на умовах даної угоди.

У п. 2 додаткової угоди від 29.06.2007р. зазначено, що ПП «Фастком-Україна»отримало кабель, який буде повернуто ТОВ «Енергія-Сервіс Ко», в свою чергу ТОВ «Енергія-Сервіс Ко»зобов’язано повернути сплачені кошти за кабель на рахунок ПП «Фастком-Україна».

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що ПП «Фастком-Україна»бере на себе зобов’язання зберігати кабель до моменту, коли ТОВ «Енергія-Сервіс Ко»знайде нового покупця та надасть розпорядження про поставку кабелю на його адресу.

Також, п. 4 додаткової угоди визначено, що ПП «Фастком-Україна» бере на себе зобов’язання доставити своїм транспортом кабель отримувачу, який буде зазначений ТОВ «Енергія-Сервіс Ко», якщо відстань доставки до 300 км. Обов’язковою умовою відправлення кабелю є повернення коштів на рахунок ПП «Фастком-Україна»у розмірі 73200 грн.

Зазначена додаткова угода є підписаною сторонами та скріплена відповідними печатками.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, у зв’язку із розірванням договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року, позивач був вимушений повернути приватному підприємству «Фастком-Україна»суму сплачених коштів за кабель ТППэПЗ 100х2х0.5.

Так, 25 липня 2007 року приватним підприємством «Фастком-Україна»був виписаний позивачу (одержувачу) рахунок-фактура № 25/07-07 на товар: кабель ТППэПЗ 100х2х0.5, 1440 м., ціна за одиницю 42.05 грн., 1 барабан для кабелю за ціною 442.00 грн., всього на суму 73200.00 грн., у тому числі ПДВ –12200.00 грн. Також, цього ж дня, на підставі рахунку № 25/07-07 ПП «Фастком-Україна», була виписана податкова накладна позивачу за № 89, якою підтверджується факт повернення коштів позивачем за кабель ТППэПЗ 100х2х0.5, 1440 м., та за 1 барабан для кабелю на загальну суму 73200.00 грн., у тому числі ПДВ –12200.00 грн.

03 серпня 2007 року приватним підприємством «Фастком-Україна»була видана товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»видаткова накладна № РН-0000012 від 03.08.2007р. на товар: кабель ТППэПЗ 100х2х0.5, 1440 м., ціна за одиницю 42.05 грн., 1 барабан для кабелю за ціною 442.00 грн., на загальну вартість –73200.00 грн., у т.ч. ПДВ –12200.00 грн.

24 липня 2007 року на підставі рахунку № СФ-0000276 від 24.07.2007р. продавцем –товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко», була виписана покупцю –товариству з обмеженою відповідальністю «ІРІСС», податкова накладна № 57, яка підтверджує факт оплати товару: кабелю ТППэПЗ 100х2х0.5, 1440 м., ціна за одиницю 41.66 грн., та 1-го барабану для кабелю за ціною 442.00 грн., всього на суму: 72523.20 грн., у тому числі ПДВ –12087.20 грн.

03 серпня 2007 року позивач (постачальник) відвантажив товариству з обмеженою відповідальністю «ІРІСС»(одержувач) кабель ТППэПЗ 100х2х0.5, 1440 м., ціна за одиницю 41.66 грн., та 1 барабан для кабелю за ціною 442.00 грн., всього на суму: 72523.20 грн., у тому числі ПДВ – 12087.20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000057 від 03.08.2007р.

Таким чином, 03 серпня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»продало ТОВ «ІРІСС»1440 м. кабелю ТППэПЗ 100х2х0.5 та один барабан для кабелю. Загальна вартість проданого товару позивачем склала 72 523.00 грн., у тому числі ПДВ 12 087.20 грн.

Крім того, відповідно до товарно-транспортної накладної № 27 від 03.08.2007 року замовником перевезення кабелю та барабану для нього є ПП «Фастком-Україна», вантажовідправником виступає ПП «Фастком-Україна»згідно до додаткової угоди з ТОВ «Енергія-Сервіс Ко», вантажоодержувачем –ТОВ «ІРІСС», пункт розвантаження: ТОВ «ІРІСС»у м. Донецьку, бул. Шевченка, 25. Згідно підпису у зазначеній товарно-транспортній накладній посадової особи ТОВ «ІРІСС»та печатки ТОВ «ІРІСС»вантаж даним підприємством було одержано 03.08.2007р.

Суд, проаналізувавши викладене, дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»операція з продажу кабелю була здійснена вперше 03.08.2007р., а тому товар було реалізовано за ціною його покупки, тобто за 72523.00 грн., у тому числі ПДВ –12087.20 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що позивачем реалізовано товар за ціною нижче придбання, оскільки розірвання договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»та приватним підприємством «Фастком-Україна»на підставі додаткової угоди від 29.06.2007 року несло в собі наслідки такого розірвання, а саме: повернення товару продавцю та повернення продавцем покупцю сплачених коштів за цей товар, а не придбання позивачем реалізованого раніше ним товару, тому вважати даний факт операцією з купівлі-продажу не має правових підстав. Крім того, з додаткової угоди від 29.06.2007 року до договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року вбачається, що між сторонами мова йде саме про повернення товару та сплачених коштів, а не про продаж та покупку зазначеного вище товару.

Крім того, судом встановлено, що в акті перевірки від 04.11.2009 року № 2658/23-2/33504081 податковим органом не встановлено порушення позивачем рівня звичайних цін при здійсненні продажу товару за період, що перевірявся.

На думку суду, безумовне отримання доходу не є визначальним критерієм здійснення господарської діяльності, оскільки здійснюється вона на власний ризик підприємства, а відтак, й умовою віднесення витрат, здійснених в ході такої діяльності, до складу валових витрат.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки та у запереченнях проти позову на відсутність актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних для визначення факту відвантаження товарів покупцям, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»було придбано товар, а саме: у товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаркет-груп»: кабель АСБл –10 3*240, у кількості 1310 м., кабель АСБл –10 3*240, у кількості 975 м., та у товариства з обмеженою відповідальністю «Анура»: шафу КМ-1Ф, у кількості 1 шт. Даний товар позивачем було реалізовано (продано) товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд».

Так, здійснення операції з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаркет-груп»кабелю АСБл –10 3*240, у кількості 1310 м., та продаж даного кабелю товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд»підтверджується наступним.

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»від 02.02.2008 року № 17, позивач просив ТОВ «Трансмаркет-груп»поставити кабель АСБл –10 3*240, у кількості 1310м., за ціною прайс-листа ТОВ «Трансмаркет-груп»з урахуванням доставки /а.с. 103/.

На підставі зазначеного листа ТОВ «Трансмаркет-груп»(постачальником) був виписаний рахунок-фактура № СФ-0000038 від 04.02.2008р. на продаж кабелю АСБл –10 3*240 у кількості 1310м. на суму 292 140.48 грн., у тому числі ПДВ –48690.08 грн.

17 березня 2008р. ТОВ «Трансмаркет-груп»була видана позивачу видаткова накладна № РН-0000626 від 17.03.2008р.

Оплата товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко», отриманого товару від ТОВ «Трансмаркет-груп»підтверджується податковою накладною ТОВ «Трансмаркет-груп»№ 83 від 12.02.2008р. на загальну суму з ПДВ 10000.00 грн. /а.с. 88/, № 84 від 25.02.2008р. на загальну суму з ПДВ 200000.00 грн. /зворотній бік а.с. 88/, № 97 від 13.03.2008р. на загальну суму з ПДВ 82140.48 грн. /а.с. 89/; реєстром прийнятих платіжних документів за: 12.02.2008р. на перерахування 10 000.00 грн. /а.с. 86/, за 25.02.2008р. на перерахування 200 000.00 грн. /зворотній бік а.с. 84/; за 13.03.2008р. на перерахування 82 140.48 грн. /зворотній бік а.с. 82/ та відповідними платіжними дорученнями за №№ 140, 154, 178.

Відповідно до видаткової накладної № РН-00047 від 18.03.2008р. товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»(постачальником) було відвантажено, а товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд»(одержувачем) отримано товар: кабель АСБл 10 3х240 у кількості 1310 м. на загальну суму 294750.00 грн. На отримання даного товару ТОВ «Сервісінвестбуд»була виписана довіреність серії ЯПА № 575869 від 18.03.2008р.

Оплата товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд»кабелю АСБл 10 3х240 у кількості 1310 м., придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»на загальну суму 294750.00 грн. підтверджується випискою банку від 12.02.2008р. про зарахування коштів у розмірі 10000.00 грн. на рахунок позивача (розрахунковий документ № 2188), від 25.02.2008р. про зарахування коштів у розмірі 200000.00 грн. на рахунок позивача (розрахунковий документ № 2268), від 13.03.2008р. про зарахування коштів у розмірі 84750.00 грн. на рахунок позивача (розрахунковий документ № 2374) /а.с. 85, 84, 82/.

Здійснення операції з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаркет-груп»кабелю АСБл –10 3*240, у кількості 975 м., та продаж даного кабелю товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд»підтверджується наступним.

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»від 03.04.2008 року № 35, позивач просив ТОВ «Трансмаркет-груп»поставити кабель АСБл –10 3*240, у кількості 975м., за ціною прайс-листа ТОВ «Трансмаркет-груп»з урахуванням доставки /а.с. 104/.

На підставі зазначеного листа ТОВ «Трансмаркет-груп»(постачальником) був виписаний рахунок-фактура № СФ-0000038 від 04.02.2008р. на продаж кабелю АСБл –10 3*240 у кількості 1310м. на суму 292 140.48 грн., у тому числі ПДВ –48690.08 грн.

08 квітня 2008р. ТОВ «Трансмаркет-груп»на підставі рахунку-фактури позивача № СФ-0000194 від 04.04.2008р. /а.с. 101/ була видана позивачу видаткова накладна № РН-0000713 від 08.04.2008р., згідно якої ТОВ «Трансмаркет-груп»відвантажило, а позивач прийняв кабель АСБл –10 3*240, у кількості 975м. на загальну суму 234000.00 грн. /а.с. 100/.

Оплата товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко», отриманого товару від ТОВ «Трансмаркет-груп»підтверджується податковою накладною ТОВ «Трансмаркет-груп»№ 664 від 08.04.2008р. на загальну суму з ПДВ 234000.00 грн. /а.с. 99/, реєстром прийнятих платіжних документів за 07.04.2008р. на перерахування 234 000.00 грн. (платіжне доручення № 217) /зворотній бік а.с. 101/.

Відповідно до видаткової накладної № РН-00076 від 09.04.2008р. товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»(постачальником) було відвантажено, а товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд»(одержувачем) отримано товар: кабель АСБл 10 3х240 у кількості 975 м. на загальну суму 236925.00 грн. На отримання даного товару ТОВ «Сервісінвестбуд»була виписана довіреність серії ЯПА № 566057 від 08.04.2008р. /а.с. 98/.

Оплата товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд»кабелю АСБл 10 3х240 у кількості 975 м., придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»на загальну суму 236925.00 грн. підтверджується випискою банку за 04.04.2008р. про зарахування коштів у розмірі 236925.00 грн. на рахунок позивача (розрахунковий документ № 2521) /а.с. 102/.

Крім того, з товарно-транспортних накладних № 1703 від 17.03.2008р. та № 0804 від 08.04.2008р. вбачається, що замовником перевезення, вантажовідправником товару: кабель АСБл –10*240 у кількості 9,0 тн. з барабаном та кабель АСБл – 10*240 у кількості 6,7 тн. з барабаном, виступав ТОВ «Трансмаркет-Груп», вантажоодержувачем –ТОВ «Сервісінвестбуд»за дорученням ТОВ «Енергія-Сервіс Ко»у пункті розвантаження: м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 133.

Здійснення операції позивачем з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Анура»однієї шафи КМ-1Ф, та продаж даної шафи товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд» підтверджується наступним.

10 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Анура» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 10/05.

Відповідно до даного договору постачальник зобов’язується поставити у власність покупця продукцію в асортименті, кількості, в термін, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами в дійному договорі (п. 1.1). Покупець зобов’язується прийняти продукцію, яка поставляється у свою власність та оплатити її вартість у порядку, який визначений цим договором (п. 1.2).

Відповідно до п. 3.2 договору сторонами визначені умови постановки товару продавцем: згідно «Інкотермс - 2000», якщо інше не оговорено.

У п. 3.3 договору сторонами зазначено, що у доказ поставки постачальник зобов’язується надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; видаткові накладні; податкові накладні; відповідні товаросупровідні накладні.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість поставленої постачальником продукції та загальна вартість кожної партії продукції встановлюється сторонами у відповідних накладних.

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки постачальника на умовах передплати (п. 4.2).

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»від 11.05.2008 року № 44, позивач просив ТОВ «Анура»виставити рахунок на поставку однієї шафи КМ-1Ф, на умовах поставки: м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 133, база товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд», який є отримувачем /а.с. 105/.

30 травня 2008р. ТОВ «Анура»на підставі рахунку-фактури № СФ-00665 від 12.05.2008р. /а.с. 96/ була видана позивачу видаткова накладна № РН-0000665 від 30.05.2008р., згідно якої ТОВ «Анура»відвантажило, а позивач прийняв шафу КМ-1Ф, у кількості одна штука на суму 99826.20 грн. /а.с. 94/.

Оплата товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко», отриманого товару від ТОВ «Анура»підтверджується податковою накладною ТОВ «Анура»№ 665 від 12.05.2008р. на загальну суму з ПДВ 99826.20 грн. /а.с. 93/, реєстром прийнятих платіжних документів за 12.05.2008р. на перерахування 99826.20.00 грн. (платіжне доручення № 252) /зворотній бік а.с. 95/.

Відповідно до видаткової накладної № РН-00143 від 17.06.2008р. на підставі замовлення: рахунок-фактура № СФ-0000150 від 07.05.2008р., товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»(постачальником) було відвантажено, а товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд»(одержувачем) отримано товар: шафу КМ-1Ф у кількості одна штука. На отримання даного товару ТОВ «Сервісінвестбуд»була виписана довіреність серії ЯПД № 620054 від 22.07.2008р. /а.с. 92/.

Оплата товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд»однієї шафи КМ-1Ф, придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»на загальну суму 107340.00 грн. підтверджується випискою банку за 07.05.2008р. про зарахування коштів у розмірі 107340.00 грн. на рахунок позивача (розрахунковий документ № 2719) /а.с. 95/.

Відвантаження товару –шафи КМ-1Ф, у кількості одна штука, замовником на перевезення та вантажовідправником ТОВ «Анура»у пункті розвантаження: м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 133, вантажоодержувачу ТОВ «Сервісінвестбуд»за дорученням ТОВ «Енергія-Сервіс Ко»підтверджується товарно-транспортною накладною № 3005 від 30.05.2008 року.

Як вбачається з видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, що наявні в матеріалах справи, містять найменування продукції, її кількість, ціну, підписані представниками як покупців так і продавців та скріплені їх печатками.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що між позивачем та ПП «Кіол», ТОВ «ІРІСС», ТОВ «Трансмаркет-Груп», ТОВ «Сервісінвестбуд»щодо операцій з купівлі-продажу зазначених вище товарів, шляхом перерахування даними сторонами грошових коштів, наявності придбаного товару у підприємств, було укладено усні угоди, згідно з якими продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець - прийняти його та оплатити.

Крім того, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази відмови покупців від прийняття товару (кабелю) та позовні вимоги про відшкодування збитків не заявлені, як і вимоги про зобов'язання продавців здійснити передачу товару (кабелю) або розірвання усних угод на придбання товару. Проти даного факту сторони не заперечують.

З огляд на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що за винятком випадків, прямо передбачених у законодавчих актах, недодержання сторонами простої письмової форми правочину не призводить до його недійсності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку такими документами є рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи та товарно-транспортні накладні, якими підтверджуються факти придбання позивачем вказаних вище товарів та їх зв'язок з організацією господарської діяльності товариства, що є визначальною умовою для віднесення в податковому обліку витрат на придбання цих товарів до валових витрат.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України та Міністерством статистики України від 29.12.1995р. № 488/346.

При дослідженні судом копій товарно-транспортних накладних за №№ 27 від 03.08.2007р., 1703 від 17.03.2008р., 0804 від 98.04.2008р., 3005 від 30.05.2008р., що були надані позивачем, встановлено, що їхня форма відповідає затвердженій формі № 1-ТН.

Крім того, судом встановлено, що всі документи щодо купівлі-продажу товарів були складені у день здійснення господарської операції.

Згідно з пп. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 закону).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із зазначеного можна зробити висновок, що не підтвердження валових витрат зазначеними документами означає фактичну відсутність цих документів та неможливість у зв'язку з цим їх надання при здійсненні перевірки податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення судового провадження, позивач придбав у приватного підприємства «Кіол»кабель ТППэПЗ 100х2х0.5 у кількості 1500 м., на загальну суму 72 523.20 грн., у тому числі ПДВ –12 087.20 грн., що підтверджується рахунком-фактурою, видатковими накладними, податковими накладними та реєстрами розрахункових документів з установи банку.

В подальшому позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «ІРІСС»був проданий кабель ТППэПЗ 100х2х0.5, 1440 м., та 1 барабан для кабелю, всього на суму 72523.20 грн., у тому числі ПДВ –12 087.20 грн., що підтверджується податковою накладними, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Також, судом встановлено, що виконання зобов’язань з купівлі-продажу між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмаркет-груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Анура», товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд», підтверджено рахунками-фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що є достатнім доказом щодо існування між сторонами договірних відносин.

Крім того, враховуючи, що одним з видів статутної діяльності (види діяльності за КВЕД) товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»є оптова торгівля електропобутовими приладами, посередництво в торгівлі різними товарами, а також той факт, що підприємством придбані кабель та шафа КМ-1Ф в подальшому були продані: кабель –за ціною, рівною ціні придбання; шафа КМ-1Ф –за ціною вище, ціни придбання, суд вважає, обґрунтованим та правомірним віднесення ним до валових витрат витрат з придбання такого товару відповідно до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що правочини, укладені між позивачем та підприємствами «Фастком-Україна», «Анура»в силу ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь –якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

У відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0001282310/0, задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, прийняте стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»від 16 листопада 2009 року № 0001282310/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс Ко»(87501, Донецька область, м. Маріуполь, бул. Приморський, 1/5, ЄДРПОУ 33504081) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3.40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 15 березня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 березня 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.          

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

Суддя М.С.Могильницький