Ухвала суду № 87368679, 04.02.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8147/19

Провадження № 1-кп/0182/484/2020

У Х В А Л А

Іменем України

04.02.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Чуприни А.П.,

за участю

секретаря Девезенко С.В.

прокурора Шкуро Є.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Нікополь матеріали кримінальних проваджень № 12019040340001442, № 12019040340002021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходяться матеріали кримінальних проваджень № 12019040340001442, № 12019040340002021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та обґрунтував його тим, що ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу не минули – обвинувачений може переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність та чинити тиск на потерпілих та свідків. Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачений переховувався від органів досудового розслідування, був оголошений в розшук.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, пояснив, що перебуваючи на свободі, він може працювати і таким чином зможе відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим. Обвинувачений заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації, де він проживає разом з батьками за адресою АДРЕСА_1 .

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання обвинуваченого.

Вислухавши думку сторін, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання обвинуваченого з наступних підстав.

ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні тяжких корисливих злочинів. Тому, суд вважає наявним ризик переховування від суду.

В рішенні ЄСПЛ «Москаленко проти України», п.36, зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання за клопотаннями прокурора та обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення;

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від суду.

Отже, враховуючи викладене, оцінюючи сукупність обставин, а саме наявність міцних соціальних зв`язків, постійного місця реєстрації та проживання, а також недоведення стороною обвинувачення ризиків тиску на свідків та потерпілих, скоєння нових злочинів, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який – цілодобовий домашній арешт.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст.314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відмовити, клопотання обвинуваченого задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

заборонити ОСОБА_1 цілодобово залишати своє фактичне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 ;

за першим викликом чи вимогою, з`являтися до суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Строк дії ухвали з 04.02.2020 року до 04.04.2020 року.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з під варти в залі суду.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Нікопольському міському відділу поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Нікопольському ВП ГУНП у Дніпропетровській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А. П. Чуприна