Рішення № 87363746, 23.01.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2020 р. Справа № 924/752/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., при секретарі судового засідання Виноградов Б.С., розглянувши матеріали справи розглянувши матеріали

за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"

про стягнення 285 877,28 грн. пені, 67 372,09 грн. 3% річних, 37 094,19 грн. інфляційних втрат

за участю представників:

позивача за первісним позовом: Безпалюк О.Л. – за довіреністю;

відповідача за первісним позовом: Сташук М.О. - за довіреністю.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

23.08.2018р. на адресу суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" про стягнення 285 877,28 грн. пені, 67372,09 грн. три відсотки річних, 37094,19 грн. інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасним та неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу №17-264-Н від 06.04.2017р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. у справі №924/752/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019р., первісний позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП "Шепетівкагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 142 938,64грн. - пені, 67 372,09 грн. - 3% річних, 37 094,19 грн. інфляційних втрат, 5 855,15 грн. - відшкодування судового збору. У решті первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ДП "Шепетівкагаз" про визнання недійсним абзацу 8 пункту 6.1 розділу 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" договору купівлі - продажу природного газу №17-264-Н від 06.04.2017р., укладеного між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ДП "Шепетівкагаз" відмовлено.

13.08.2019р. постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019р. у справі №924/752/18 скасовано в частині первісного позову публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". У цій частині справу №924/752/18 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. В іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019р. у справі №924/752/18 залишено без змін.

Зокрема, постановою від 13 серпня 2019 року №924/752/18 Верховний Суд направив справу в частині первісного позову на новий розгляд мотивуючи тим, що оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо правових наслідків укладення спільних протокольних рішень та судами не досліджувалося питання розміру оплати за поставлений природний газ власними коштами, періодів такої оплати та наявність або відсутність прострочення такої оплати, правомірність нарахування 3%річних, інфляційних та пені, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних та часткове задоволення позовних вимог позивача є передчасними. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у постанові, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити обставини справи, зокрема: розмір оплати за поставлений природний газ власними коштами, періоди такої оплати та наявність або відсутність прострочення такої оплати, правомірність нарахування 3%річних, інфляційних та пені, і в залежності від встановленого та згідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

24.09.2019р. матеріали справи надійшли до Господарського суду Хмельницької області.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.09.2019р. справу №924/752/18 передано на розгляд судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 30.09.2019р. прийнято справу до свого провадження (в частині первісного позову публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"). Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на "22" жовтня 2019 р.

22.10.2019р. у зв`язку з необхідністю належної підготовки до слухання справи по суті, судом постановлено ухвалу про оглошення перерви у підготовчогому засіданні до "12" листопада 2019 р.

Ухвалою суду від 12.11.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/752/18 на тридцять днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні суду на 12:00 год. "23" грудня 2019 р.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на "23" січня 2020 року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 285 877,28 грн. пені, 67 372,09 грн. 3% річних, 37 094,19 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову зазначає, що 06.04.2017р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі продавець) та дочірнім підприємством "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (надалі покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №17-264-Н, за змістом якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

Наголошує на тому, що на виконання договору на купівлю-продаж природного газу №17-264-Н від 06.04.2017р. Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” передала, а ДП “Шепетівкагаз” ПАТ „Шепетівкагаз” прийняла за період квітень-грудень 2017р. природний газ на загальну суму 31744 007,89 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2017р. на суму 12 850 316,89 грн., від 31.05.2017р. на суму 5 940 701,10 грн., від 30.06.2017р. на суму 2 921 291,32 грн., від 31.07.2017р. на суму 3 041 026,09 грн., від 31.08.2017р. на суму 2 930 809,61 грн., від 30.09.2017р. на суму 4 059 862,88 грн.

Стверджує, що за змістом доданого позивачем сальдо по підприємству ДП “Шепетівкагаз” за період з 01.01.2017р. по 31.03.2018р. заборгованість у відповідача по договору №17-264-Н відсутня. Здійснені відповідачем проплати підтверджуються доданою випискою позивача по підприємству відповідача, відповідно до якого 30.11.2017р. відповідачем повністю погашено заборгованість за поставлений природний газ. З огляду на несвоєчасну сплату відповідачем коштів за природний газ, поставлений 2017 році, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, тому відсутні підстави для нарахування 3% річних, втрат від інфляції та пені на суми, перераховані спільними протокольними рішеннями. Стверджує, що позивачем не доведено, що нараховані 3% річних, втрати від інфляції та пеня, стосуються сум, які сплачувалися як власні грошові кошти, а не перераховувалися за спільними протокольними рішеннями.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що умовами Договору сторони погодили, що укладання СПР, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного Договору має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди. Стверджує, що оскільки державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні озрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (ст.627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через СПР та договір про організацію взаєморозрахунків, строки, якими мають керуватись сторони, тощо. Саме це і було здійснено сторонами спору в умовах п.6.1 Договору.

Також наголошує на тому, що нарахування Позивачем платежів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, на всю суму заборгованості за цим Договором, в т.ч. суму заборгованості оплачену по спільним протокольним рішенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, є обґрунтованим та законним.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив стверджує, що незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК "Нафтогаз України"" у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором від 06.04.2017 року №17-264-Н. Щодо тверджень позивача щодо того, що нараховані 3% річних, втрати від інфляції та пеня стосуються сум, які сплачувались як власні грошові кошти, такі твердження, на думку відповідача, є необґрунтованими і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, розрахунками, доказами оплати. Відповідачем своєчасно здійснювались розрахунки за спожитий газ, інша ж частина оплачувалась шляхом підписання спільних протокольних рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено та враховується наступне.

06.04.2017р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі продавець) та дочірнім підприємством "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (надалі покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №17-264-Н, за змістом якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 4270,594 тис. куб. м., у тому числі визначено по місяцях.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.2 договору).

У розділі V договору сторони узгодили ціни на природний газ. З 01 квітня 2017 року ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м., крім того податок на додану вартість – 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу – 5930,40 грн. з ПДВ (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 (Офіційний вісник України, 2005р., №2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строку оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількість днів які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючи актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

З дати надання продавцеві покупцем акту звіряння розрахунків, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

У п. 6.4 договору передбачено, що за наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу – сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2017р., і діє в частині продажу природного газу до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання договору на купівлю-продаж природного газу №17-264-Н від 06.04.2017р. Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” передала, а ДП “Шепетівкагаз” ПАТ „Шепетівкагаз” прийняла за період квітень-грудень 2017р. природний газ на загальну суму 31 744 007,89 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2017р. на суму 12 850 316,89 грн., від 31.05.2017р. на суму 5 940 701,10 грн., від 30.06.2017р. на суму 2 921 291,32 грн., від 31.07.2017р. на суму 3 041 026,09 грн., від 31.08.2017р. на суму 2 930 809,61 грн., від 30.09.2017р. на суму 4 059 862,88 грн.

Позивачем додано до матеріалів отримані від відповідача двосторонні акти звіряння розрахунків, підписані ДП “Шепетівкагаз” ПАТ „Шепетівкагаз” з Управлінням соціального захисту населення Шепетівської РДА та з Управлінням праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради:

- за квітень 2017р. - акти від 01.05.2017р. (отримано 17.05.2017р.);

- за травень 2017р. - акти від 01.06.2017р. (отримано 14.06.2017р.);

- за червень 2017р. - акти від 01.07.2017р. (отримано 13.07.2017р.);

- за липень 2017р. - акти від 01.08.2017р. (отримано 16.08.2017р.);

- за серпень 2017р. - акти від 01.09.2017р. (отримано 14.09.2017р.);

- за вересень 2017р. - акти від 01.10.2017р. (отримано 19.10.2017р.)

В подальшому між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації в Хмельницькій області, Дочірнім підприємством "Шепетівкагаз" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" та НАК „Нафтогаз України” підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №2606 від 17.05.2017р. на суму 12 400 000,00 грн., №2856 від 14.06.2017р. на суму 5 463 451,35 грн., №3025 від 13.07.2017р. на суму 1 413 043,27 грн., №3240 від 16.08.2017р. на суму 733 951,64 грн., №3457 від 14.09.2017р. на суму 845 813,27 грн., №3692 від 19.10.2017р. на суму 98 178,88 грн., №3943 від 16.11.2017р. на суму 6 961 301,10 грн., в тому числі за договором №17-264-Н від 06.04.2017р.

Предметом Спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”.

У розділі 4 зазначено, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

На виконання вищевказаних СПР ДКСУ в Хмельницькій області перераховано НАК „Нафтобаз України” кошти в розмірі 27 915 739,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №197 від 21.08.2017р. на суму 12 400 000,00 грн., №275 від 21.08.2017р. на суму 5 463451,35 грн., №356 від 21.08.2017р. на суму 1 413043,27 грн., №457 від 17.08.2017р. на суму 733951,64 грн., №538 від 15.09.2017р. на суму 845 813,27 грн., №640 від 20.10.2017р. на суму 98 178,88 грн., №727 від 17.11.2017р. на суму 6 961301,10 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

За змістом доданого позивачем сальдо по підприємству ДП “Шепетівкагаз” за період з 01.01.2017р. по 31.03.2018р. заборгованість у відповідача по договору №17-264-Н відсутня. Здійснені відповідачем проплати підтверджуються доданою випискою позивача по підприємству відповідача, відповідно до якого 30.11.2017р. відповідачем повністю погашено заборгованість за поставлений природний газ.

З огляду на несвоєчасну сплату відповідачем коштів за природний газ, поставлений 2017 році, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, 06.04.2017р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі продавець) та дочірнім підприємством "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (надалі покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №17-264-Н, за змістом якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання договору на купівлю-продаж природного газу №17-264-Н від 06.04.2017р. Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” передала, а ДП “Шепетівкагаз” ПАТ „Шепетівкагаз” прийняла за період квітень-грудень 2017р. природний газ на загальну суму 31 744 007,89 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2017р. на суму 12 850 316,89 грн., від 31.05.2017р. на суму 5 940 701,10 грн., від 30.06.2017р. на суму 2 921 291,32 грн., від 31.07.2017р. на суму 3 041 026,09 грн., від 31.08.2017р. на суму 2 930 809,61 грн., від 30.09.2017р. на суму 4 059 862,88 грн.

За змістом доданого позивачем сальдо по підприємству ДП “Шепетівкагаз” за період з 01.01.2017р. по 31.03.2018р. заборгованість у відповідача по договору №17-264-Н відсутня. Здійснені відповідачем проплати підтверджуються доданою випискою позивача по підприємству відповідача, відповідно до якого 30.11.2017р. відповідачем повністю погашено заборгованість за поставлений природний газ.

З огляду на несвоєчасну сплату відповідачем коштів за природний газ, поставлений 2017 році, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З зазначених положень наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій та ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню у випадку прострочення виконання зобов`язання з вини контрагента.

Згідно ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Таким чином держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів Державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Тобто, Держава фактично визнає неспроможність підприємства паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки (залежно від рівня наданих пільг і субвенцій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивачеві).

Таким чином державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Підписавши спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, у тому числі за договором.

Така ж позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування 3% річних, втрат від інфляції та пені на суми, перераховані спільними протокольними рішеннями.

Водночас, судом також приймається до уваги, що лише частина спожитого газу споживалася пільговиками та підлягала оплаті спільними протокольними рішеннями. Інша частина оплачувалась коштами дочірнього підприємства „Шепетівкагаз” публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Шепетівкагаз” та порядок таких розрахунків визначений умовами договору.

Як вбачається із наданих сторонами розрахунків основного боргу по договору №17-264-Н від 06.04.2017 року, оплата спожитого природного газу за квітень 2017р. - вересень 2017р. була проведена з рахунку зі спеціальним режимом використання (в сумі 3 688 268,38 грн.)., пільгами та субсидіями згідно постанови КМУ №20 (в сумі 27 885 739,51 грн.) та власними коштами відповідач в розмірі 140 000грн. (за травень 2017р. ) При цьому, згідно з п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ у травні 2017р. здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

З наданих сторонами у справі розрахунків встановлено, що відповідачем за первісним позовом своєчасно здійснювались розрахунки за спожитий ним газ. Інша ж частина оплачувалась шляхом підписання спільних протокольних рішень.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних, пені та втрат від інфляції на суми, перераховані з державного бюджету для покриття пільг та субсидій, а оплата відповідачем за первісним позовом сум коштів за власний спожитий газ здійснювалась відповідно до умов договору.

Судові витрати за позовом згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на позивача у зв`язку із відмовою у позові.

Окрім цього, відповідачем заявлено до стягнення 11300грн. витрат на правову допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП «Шепетівкагаз» ПАТ «Шепетівкагаз» та Адвокатським Бюро «Сташук і партнери» укладено договір про надання правової допомоги від 11.10.2019 року, за яким Виконавець зобов`язується в порядку, визначеному цим Договором, надати Замовнику юридичні послуги (правничу допомогу) під час розгляду у Господарському суді Хмельницької області, апеляційної та касаційної інстанцій у справі №924/752/18 за позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»» до ДП Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Шепетівкагаз», а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати такі послуги (р. 1 договору).

Вартість послуг, за договором визначається в залежності від обсягу виконаної роботи виходячи із розрахунку вартості 1 години роботи Виконавця 1130 гривень під час розгляду справи у суді першої інстанції, вартості 1 години роботи 1500 гривень під час розгляду справи у суду апеляційної інстанції, та вартості 10 000 гривень одного судового засідання у Верховному Суді. Оплата Послуг здійснюється Замовником шляхом попередньої оплати їх надання Виконавцем, що підтверджується актом приймання наданих послуг, засвідченим Сторонами. Сума вказана в п. 2.1. даного договору є гонораром Адвокатського Бюро (Виконавця) за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає. Оплата Послуг здійснюється безготівковим розрахунком шляхом одноразового перерахування коштів визначених на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) календарних днів, після виставлення рахунку або підписання акту приймання наданих послуг. За умови попереднього погодження з Виконавцем, оплата може здійснюватися у готівковій чи іншій формі (р.2 договору).

19.12.2019 між Адвокатським Бюро “Сташук і партнери” та позивачем підписано акт приймання наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 11.10.2019 року; вартість послуг з професійної правничої допомоги 11300 грн. У цьому акті визначено найменування послуг (їх перелік), обсяг і загальну вартість.

Згідно з цим актом сума 11 300,00 грн. складається з: 4520 грн. - ознайомлення із змістом попередніх рішень судів, матеріалами справи, узгодження позиції щодо подачі відзиву, консультування, аналіз судової практики, 3390 грн. - підготовка відзиву на позов, підготовка до судового розгляду справи, узгодження позиції захисту, 1130 грн. - підготовка заперечень на відповідь на відзив та інших процесуальних документів, 2260 грн. - участь у судових засіданнях першої інстанції.

Згідно з банківською випискою від 16.10.2019р. ДП «Шепетівкагаз» ПАТ «Шепетівкагаз» сплатило Адвокатському Бюро «Сташук і партнери» 11 300 грн. за юридичні послуги за договором від 11.10.2019р.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач заявив до стягнення з позивача 11300 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи ці вимоги, відповідач надав копію договору від 11.10.2019р., укладеного між ДП “Шепетівкагаз” ПАТ “Шепетівкагаз” та Адвокатським Бюро “Сташук і партнери”, копію виписки від 16.10.2019 на суму 11300,00 грн.; копію акта приймання наданих послуг від 19.12.2019 до договору від 11.10.2019р., копію рахунка від 11.10.2019 №924/751.

Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Згідно з актом наданих послуг сума 11 300,00 грн. складається з: 4520 грн. - ознайомлення із змістом попередніх рішень судів, матеріалами справи, узгодження позиції щодо подачі відзиву, консультування, аналіз судової практики, 3390 грн. - підготовка відзиву на позов, підготовка до судового розгляду справи, узгодження позиції захисту, 1130 грн. - підготовка заперечень на відповідь на відзив та інших процесуальних документів, 2260 грн. - участь у судових засіданнях першої інстанції.

За своєю правовою природою укладений між ДП «Шепетівкагаз» ПАТ «Шепетівкагаз» та Адвокатським Бюро «Сташук і партнери» договір про надання правової допомоги від 11.10.2019 року є договором надання послуг.

Згідно частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надаючи оцінку умовам договору та опису наданих правових послуг (в частині 4520 грн. за ознайомлення із змістом попередніх рішень судів, матеріалами справи, узгодження позиції щодо подачі відзиву, консультування, аналіз судової практики) , суд приходить до висновку, що вказані в описі послуги (на суму 4520грн.) сформульовано сторонами таким чином, що вказує лише на загальне спрямування дій, що вчинені виконавцем (узгодження позиції щодо подачі відзиву, консультування, аналіз судової практики) які не носять регулярного характеру та складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником. При цьому, сторонами не було погоджено виду, характеру, порядку, обсягу, строку щодо узгодження правової позиції захисту, консультування, аналізу судової практики та не укладено жодних додаткових угод щодо окремих вимог щодо надання юридичних послуг. Договором також не передбачено, в чому полягає суть умови про "консультування, аналіз судової практики".

Враховуючи, що поняття " ознайомлення із змістом попередніх рішень судів, матеріалами справи, узгодження позиції щодо подачі відзиву, консультування, аналіз судової практики " є досить широким за змістом поняттям, яке може включати в себе безліч видів діяльності у сфері юриспруденції, за відсутності чіткого погодження сторонами договору конкретних умов про види, обсяг, характер, порядок надання юридичних послуг за таким договором, на основі сукупного аналізу наведених вище положень договору, з урахуванням правил тлумачення змісту правочину, передбачених статті 213 Цивільного кодексу України, а також виходячи із суті зобов`язання, предметом якого є надання послуг, суди приходить до висновку, що надання юридичних послуг, зокрема, шляхом виконання конкретних етапів, що в сукупності є юридичним супроводом, повинно здійснюватись за завданням замовника із вказівками на вид, обсяг, характер, порядок надання конкретного виду юридичної послуги. А тому послугами, наданими виконавцем, можуть вважатись лише такі, що були замовлені і які згодом будуть кваліфіковані як такі, що вчинені на підставі такого договору про надання послуг. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду ( у складі колегії суддів Касаційного господарського суду) від 20 березня 2018 року по справі № 910/8794.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований позивачем факт надання Адвокатським Бюро «Сташук і партнери» професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції на спірну суму (11 300 грн.), суд дійшов висновку, що слід стягнути з позивача на користь відповідача 6 780,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (3390 грн. - підготовка відзиву на позов, підготовка до судового розгляду справи, узгодження позиції захисту, 1130 грн. - підготовка заперечень на відповідь на відзив та інших процесуальних документів, 2260 грн. - участь у судових засіданнях першої інстанції).

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" про стягнення 285 877,28 грн. пені, 67 372,09 грн. 3% річних, 37 094,19 грн. інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь дочірнього підприємства "Шепетівкагаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Економічна, будинок 29, код ЄДРПОУ 39393136) 6780 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.02.2020р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруков. 3 прим. (всім рек. з пов. про вруч.):

1 - до справи;

2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу (30403, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної сотні, буд. 7).