Постанова № 8736317, 22.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-2576/10/0570

час прийняття постанови: 16.35 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача                               Одегової Р.В.

представника відповідача                     Литвинець І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Добропільського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління комунальних котелень» ДП «Добропіллявугілля» про стягнення суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 30039,45 грн., з яких недоїмка у розмірі 29476,11 грн. та пеня у розмірі 563,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Добропільський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, звернувся до суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління комунальних котелень» ДП «Добропіллявугілля» про стягнення суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 30039,45 грн., з яких недоїмка у розмірі 29476,11 грн. та пеня у розмірі 563,34 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що проведеною Добропільським міським центром зайнятості перевіркою з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття у відокремленому підрозділі «Управління комунальних котелень» ДП «Добропіллявугілля» виявлені порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що виявилося у неповній та несвоєчасній сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття, у зв’язку з чим недоїмка зі сплати страхових внесків склала 29476,11 грн., та нарахована пеня в сумі 563,34 грн. Зазначеними діями відповідача були порушені інтереси Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

У судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та при наданні пояснень дотримувався позиції, викладеній у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення, з яких вбачається, що відповідач з позовною заявою не згоден частково, а саме в частині нарахування та стягнення пені у сумі 563,34 грн. Зазначив, що протягом липня-серпня 2009 на виконання Урядового рішення (протокол засідання Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 №48) з метою недопущення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям згідно вимог Міністерства вугільної промисловості України забезпечувалось першочергове спрямування коштів, що виділяються із державного бюджету та коштів, отриманих від реалізації вугілля виключно на виплату заробітної плати працівникам. Урядовим рішенням передбачено, що нараховані податки та платежі до Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів підлягають сплаті протягом жовтня-листопада поточного року. Кошти на виплату заробітної плати зараховувалися на рахунки держказначейства для спрямування їх за призначенням згідно Урядового рішення, про що до Головних управлінь Державного казначейства України в Донецькій, Львівській, Луганській, Волинській областях та м.Києві надійшли від Головного Державного казначейства України вказівки про здійснення контролю зі їх цільовим використанням. Крім того, на вимогу п.1 Протоколу наради Донецької облдержадміністрації керівникам підприємств вугільної промисловості Донецької області від 26.09.2009 розроблений графік погашення заборгованості зі сплати страхових внесків за червень, липень, вересень протягом жовтня-листопада та грудня 2009 року. Графік затверджений начальником Добропільського міського центру зайнятості. Тому вважає нарахування пені необґрунтованим.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

09.10.2009 відокремленим підрозділом «Управління комунальних котелень» державного підприємства «Добропіллявугілля» надана до Добропільського міського центру зайнятості розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 9 місяців 2009 року, де вказав суму недоїмки зі сплати страхових внесків у розмірі 29486,76 грн. /а.с. 15/.

У період з 18.12.2009 по 28.12.2009 Добропільським міським центром зайнятості проведена планова перевірка відокремленого підрозділу «Управління комунальних котелень» державного підприємства «Добропіллявугілля» з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття за період з 01.11.2006 по 30.09.2009, за результатами якої був складений акт №196 від 28.12.2009, один примірник отримано головним бухгалтером 28.12.2009 /а.с. 16-27/.

В ході перевірки виявлені порушення п. 3 ст. 17 та п. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: в 3 кварталі 2009 року в липні при виплаті заробітної плати за червень, в серпні при виплаті заробітної плати за липень та у вересні 2009 року при виплаті заробітної плати за серпень підприємством не сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, внаслідок чого станом на 30.09.2009 утворилась недоїмка в сумі 29476,11 грн., також нараховано пеню у сумі 563,34 грн.

З висновками акту відповідач не погодився та надав заперечення за №3707 від 28.12.2009, посилаючись на Урядове рішення – протокол засідання Кабінету міністрів України від 23.07.2009 №48 /а.с. 28/.

Крім того, директором Добропільського міського центру зайнятості 28.12.2009 прийнято рішення №6 про стягнення з державного підприємства «Добропіллявугілля» простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) в розмірі 29476,11 грн. та пені в розмірі 563,34 грн. /а.с. 29/.

Відповідач не погодився з даним рішенням та подав заперечення за №5 від 05.01.2010, в якому теж посилався на протокол засідання Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 №48 /а.с. 30/.

Суд зазначає, що відповідно до ст.35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 із змінами і доповненнями роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

На підставі ст. 38 цього Закону роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Як встановлено судом, представник відповідача у судовому засіданні визнав суму недоїмки у повному обсязі, тобто у розмірі 29476,11 грн.

Проте, суд не може погодитися з доводами відповідача щодо неправомірності нарахування пені з огляду на наступне.

Як вбачається із обґрунтування заперечень, підприємство посилається на протокол №48 засідання Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року, в якому зазначено, що з метою недопущення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям забезпечити першочергове спрямування коштів, що виділяються із державного бюджету, та коштів, отриманих від реалізації вугілля, виключно на виплату заробітної плати працівникам державних вугледобувних підприємств із сплатою протягом жовтня-листопада цього року нарахованих податків та платежів до Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів.

Проте, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, з наведеної статті вбачається, що законність як загальна засада судочинства покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку. При застосуванні законодавства суд повинен враховувати місце правового акта в ієрархії національного законодавства, тобто його юридичну силу.

За юридичною силою ієрархія нормативно-правових актів, які застосовуються судом при вирішенні адміністративних справ, має такий вигляд:

- Конституція України;

- міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- закони України;

- інші (підзаконні) нормативно-правові акти.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 2, 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 (із змінами та доповненнями), встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції.

Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

В порушення зазначених правових норм Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року, яке має міжвідомчий характер, не пройшло державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, а тому як наслідок воно не було чинним та є недіючим з моменту його прийняття.

Також, виходячи з теорії права суд зазначає, що нормативно-правові акти приймаються на підставі, для виконання, в цілях конкретизації та деталізації положень закону. Нормативно-правові акти обов’язкові для виконання та мають необхідну юридичну силу, але ж їх дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання, їх норми носять вторинний у зрівнянні із законом характер.

Таким чином, протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року суперечить вимогам Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки його дія виходить за межі вказаного Закону.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем під час судового розгляду справи доведена правомірність заявлених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу суму боргу, яка дорівнює 30039,45 грн., з яких сума страхових внесків (недоїмка) – 29476,11 грн. та пеня – 563,34 грн.

Відповідно до ст. 39 зазначеного вище Закону спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Добропільського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління комунальних котелень» ДП «Добропіллявугілля» про стягнення суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 30039,45 грн., з яких недоїмка у розмірі 29476,11 грн. та пеня у розмірі 563,34 грн. – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з державного підприємства «Добропіллявугілля» (85000, Донецька область, м.Добропілля, пр. Шевченка, 2, ідентифікаційний код 32186934) на користь Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через Добропільський міський центр зайнятості:

-          суму простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі суми страхових внесків (недоїмки), в розмірі 29476 (двадцять дев’ять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 11 копійок на р/р 37175301900035 код платежу 50040100 (страхові внески 1,6%), р/р 37174302900035 код платежу 50040200(страхові внески 0,6%) в Головному управлінні Державного казначейства України в Донецькій області МФО 834016 код ЄДРПОУ 23126132,

-          пеню в розмірі 563 (п’ятсот шістдесят три) гривень 34 копійок на р/р 37171305900035 код платежу 5004050 в ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 код ЄДРПОУ 23126132.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 22 березня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 27 березня 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

Суддя                                                                       Могильницький М.С.