Рішення № 87362700, 23.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2020Справа № 910/16644/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш Плюс»

про стягнення 230 104,17 грн

Представники сторін:

від позивача Кудаліна СМ., Цуперяк І.В.;

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні мережі» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш Плюс» (далі - відповідач) про стягнення 230 104,17 грн за спожиту електричну енергію (особовий рахунок № 34773012, реєстраційний номер договору 34773012ПУ від 01.12.2018).

Оскільки, за твердженням позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію, позивач просить стягнути 198 922,79 грн основного боргу, 28 044,64 грн пені, 2 480,52 грн. 3% річних, 656,22 грн інфляційних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі № 910/16644/19, судове засідання призначено на 24.12.2019.

У судове засідання, призначене на 24.12.2019, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Представник позивача забезпечив явку, надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 відкладено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 23.01.2020.

16.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 23.01.2020 представники позивача з`явилися, підтримали позовні вимоги та дали пояснення по суті спору, відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 23.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії».

Пунктом 93 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме:

суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії;

упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

З урахуванням зазначеного, було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», яким отримано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.

Відповідно до пункту 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (пункт 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії».

25.01.2019 відповідачем подано та підписано акт про фіксацію показів приладів обліку до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Київські електричні мережі». При цьому, датою початку постачання електричної енергії визначено 01.12.2018.

У зв`язку з цим відповідачу було присвоєно особовий рахунок № 34773012.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

За умовами пункту 5.8. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За приписами п. 5.10 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Додатковою угодою від 01.01.2019 до Договору про постачання електричної енергії, сторони погодили приєднання до умов Договору на умовах комерційної пропозиції «Універсальна», п. 5 якої встановлено, що 100% попередня оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії здійснюється не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Позивач вказав, що ним формувалися та видавалися рахунки відповідачу на оплату спожитої електричної енергії за рахункові періоди з квітня 2019 року по серпень 2019 року, що підтверджується актом про використану електричну енергію у квітні 2019 та відомостями щодо спожитої електричної енергії у серпні 2019, а також рахунками від 25.04.2019 № 34773012/4/1 - на суму 217 353,35 грн, від 27.05. № 34773012/5/1 - на суму 35 085,58 грн, від 25.06.2019 № 34773012/6/1 - на суму 18 414,71 від 25.07.2019 № 34773012/7/1 - на суму 17 743,96 грн, від 03.09.2019 № 34773012/7/8/1 - на суму 35 263,45 грн.

Позивач зазначив, що внаслідок використання та несплати електричної енергії у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за періоди з квітня 2019 року по травень 2019 року та з липня 2019 року по серпень 2019 року, що становить 198 922,79 грн.

У подальшому, внаслідок наявної у відповідача заборгованості за фактично спожиту електричну енергію, позивач направив відповідачу повідомлення № 25/4/10/13957 від 05.08.2019 про дострокове розірвання договору з відповідачем, в якому зазначив, що достроково припиняє постачання електричної енергії відповідачу з 01.09.2019.

Згідно з п. 13.5 Договору постачальник має право розірвати Договір достроково, повідомивши споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадку, якщо споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що постачальник здійснив попередження споживачу про можливе розірвання цього Договору.

Крім того, позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за електричну енергію № 25/4/20/18557 від 27.09.2019, в якій останній вимагав від відповідача сплати заборгованості протягом 5 робочих днів від дати отримання відповідної вимоги за фактично відпущену електричну енергію. Вимога була відправлена відповідачу 01.10.2019, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом та відновленням свого порушеного права та просив суд стягнути з відповідача 198 922,79 грн основного боргу, 28 044,64 грн пені, 2 480,52 грн. 3% річних, 656,22 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Частиною 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються:

1) найменування та місцезнаходження електропостачальника;

2) перелік послуг, що надаються електропостачальником;

3) ціна електричної енергії та послуг, що надаються;

4) показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії;

5) види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником;

6) умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка;

7) порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії;

8) порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії;

9) порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів;

10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору;

11) зобов`язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках);

12) права та обов`язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов`язань та у разі тимчасового зупинення постачання;

13) інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.

Ціна (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг визначається за результатами проведення конкурсу з визначення постачальника універсальних послуг (частина 3 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Судом встановлено, що 25.01.2019 відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є ТОВ «Київські енергетичні послуги» з 01.12.2018.

Частинами 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що розповсюдження змін до договору на минулий період є суттєвою обставиною, оскільки за цей період договір виконувався його сторонами в тому обсязі, який був передбачений умовами договору на відповідний період часу.

Положеннями п.п. 1.4.-1.6 Порядку формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 № 1177, ціна на універсальні послуги включає в себе ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу на відповідному класі напруги згідно з укладеними договорами про надання послуг. Розрахунок ціни на універсальні послуги та всіх її складових здійснюється без урахування податку на додану вартість. Постачальник універсальних послуг формує ціни на універсальні послуги на розрахунковий період і оприлюднює їх та їх складові на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет, у засобах масової інформації та на своїх інформаційних стендах у центрах обслуговування споживачів не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. (пункт 5.2. Договору).

Відповідно до пункту 5.3. Договору ціна на електричну енергію визначається Постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1. глави 3 цього Договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої регулятором.

За умовами пунктів 5.5.-5.7. Договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введення в дію. Інформація про діючу ціну на електричну енергію має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі зміни.

Відповідно до абз. 2 п. 4.24 ПРРЕЕ при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Як випливає з матеріалів справи, факт приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг, згідно з абз 5 п. 13 Розділу 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

23.01.2019 споживачем була здійснена оплата спожитої електричної енергії, що свідчить про приєднання останнього до умов договору постачання універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Універсальна».

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем формувалися та видавалися рахунки відповідачу на оплату спожитої електричної енергії за рахункові періоди з квітня 2019 року по серпень 2019 року, що підтверджується актом про використану електричну енергію у квітні 2019 року та відомостями щодо спожитої електричної енергії у серпні 2019 року, а також рахунками від 25.04.2019 № 34773012/4/1 - на суму 217 353,35 грн, від 27.05.2019 № 34773012/5/1 - на суму 35 085,58 грн, від 25.06.2019 № 34773012/6/1 - на суму 18 414,71 від 25.07.2019 № 34773012/7/1 - на суму 17 743,96 грн, від 03.09.2019 № 34773012/7/8/1 - на суму 35 263,45 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були здійснені часткові оплати, які зараховувались позивачем в рахунок погашення боргу, а саме платіжними дорученнями: № 3 від 23.01.2019 на суму 56 772,00 грн, № 17 від 24.04.2019 на суму 23 731,80 грн, № 18 від 02.05.2019 на суму 38 724,31 грн, № 21 від 22.05.2019 на суму 23 757,84 грн, № 23 від 11.06.2019 на суму 38 724,31 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми боргу за періоди з квітня 2019 року по травень 2019 року та з липня 2019 року по серпень 2019 року, в сумі 198 922,79 грн. є обґрунтованими та доведеними, доказів зворотного суду не надано, а відтак, підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 198 922,79 грн..

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 28 044,64 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за поручення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з положеннями розділу 6 комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок суду є меншим від заявленого позивачем, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 26 547,22 грн., в іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовлено.

Також позивачем було нараховано 3% річних в розмірі 2480,52 грн та інфляційні втрати в розмірі 656,22 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 656,22 грн. підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок суду є меншим від заявленого позивачем, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 2351,79 грн., в іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш Плюс» 228 478,02 грн, з яких 198 922,79 грн основного боргу, 26547,22 грн пені, 2351,79 грн 3% річних та 656,22 грн інфляційних втрат. В іншій частині в задоволенні позовних вимог судом відмовлено з викладених вище підстав.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш Плюс» (69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Фортечна, будинок 6; ідентифікаційний код 39037738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (04050, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045) основний борг в розмірі 198 922,79 грн (сто дев`яноста вісім тисяч дев`ятсот двадцять дві грн 79 коп), 26 547,22 грн пені (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок сім грн 22 коп), 3% річних в сумі 2 351,79 грн (дві тисячі триста п`ятдесят одна грн 79 коп), 656,22 грн інфляційних втрат (шістсот п`ятдесят шість грн 22 коп) та судовий збір у розмірі 3 427,17 грн (три тисячі чотириста двадцять сім грн 17 коп).

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2020.

Суддя О.Г. Удалова