Рішення № 87362588, 28.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/17043/19за позовом Військової частини А0543

до Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс»

про стягнення 126 020, 00 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Гузік М.І.

від відповідача: Краковний І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина А0543 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» (надалі - відповідач) про стягнення 126 010, 00 грн переплаченого грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі звіту за результатами проведеного фінансового аудиту та аудиту відповідності від 28.05.2019 за №234/3/19-аз було встановлено, що відповідачем при виконанні підрядних робіт було завищено їх вартість, а також необґрунтовано внесено витрати на оплату відряджень працівників на загальну суму 126 010,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, як суму переплаченого грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

17.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17043/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 15.01.2020.

09.01.2020 через діловодство суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ним роботи по будівництву охоронних периметрів виконували відповідно до умов договору, яким в тому числі була узгодженна його тверда ціна.

14.01.2020 від позивача надійшла заява у якій зазначено, що станом на 13.01.2020 ціна позову не змінилася та відповідачем не здійснювалося погашення суми спірної заборгованості, а також було надано копії виписок банку про рух коштів між ним та відповідачем.

У судове засідання 15.01.2020 з`явились представник позивача та представник відповідача. Представник позивача у судовому засіданні просив суд відкласти розгляд справи для надання часу на подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 судове засідання відкладено на 28.01.2020.

28.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що твердження відповідача, що викладені у відзиві є необґрунтованими та неправомірними, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір №37/ж (надалі - договір 1), відповідно до умов якого (п. 1.1) замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному будівництву охоронних параметрів (у тому числі системи відеоспостереження, спостережні вишки, малі вогневі споруди та окопи, охоронне освітлення) з їх оснащенням технічними засобами охорони (ДК-021 2015 - 45310000-3-електромонтажні роботи) (далі роботи), у відповідності до проекту ТИФЯ.03.-16/06 та кошторисної документації (додаток №2).

Об`єктом будівництва є: технічна територія військової частини А 0543, адреса розташування об`єктна: с. Ольшаниця, Київська обл.. Склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику (специфікація): найменування робіт: капітальне будівництво охоронних периметрів з їх технічними засобами охорони (2 рубіж), термін виконання: до 01.12.2017, обсяг робіт: відповідно до кошторисної документації, вартість робіт (з ПДВ): 1 158 00, 00 грн (п. 1.2 договору-1).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору-1 підрядник виконує роботи у відповідності календарним планом виконання робіт (додаток №4) та кошторисною документацією (додаток №2). Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконаних робіт - кошторису, а матеріалів державним стандартам і технічним умовам. При виявлені відхилень замовник видає підрядникові розпорядження про їх усунення, а при значних порушеннях призупиняє виконання робіт.

Згідно із пунктом 11.1 договору 1, тверда ціна робіт на 2017 рік складає 1 158 000, 00 грн, що також погоджено протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток №1 до договору 1).

Додатковою угодою №1 від 01.12.2017 до договору 1, сторонами було внесено зміни до п.1.2 договору 1, а саме визначено: найменування робіт: капітальне будівництво охоронних периметрів з їх технічними засобами охорони (2 рубіж) КПКВ 2101210 КЕКВ 2260, термін виконання: до 26.12.2017, обсяг робіт: відповідно до кошторисної документації, вартість робіт (з ПДВ): 1 158 00, 00 грн та найменування робіт: капітальне будівництво охоронних периметрів з їх технічними засобами охорони (зовнішня огорожа) КПКВ 2101710 КЕКВ 2260, термін виконання: до 26.12.2017, обсяг робіт: відповідно до кошторисної документації, вартість робіт (з ПДВ): 1 000 000, 00 грн.

Крім того вказаною додатковою угодою №1 було збільшено ціну договору 1 до 2 158 000, 00 грн та збільшено строк дії до 26.12.2017.

Також, 21.12.2018 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір №191/ж (надалі - договір 2), відповідно до умов якого (п. 1.1) замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному будівництву охоронних параметрів (у тому числі встановлення ТЗО) з їх оснащенням технічними засобами охорони (ДК-021 2015 - 45310000-3-електромонтажні роботи) (далі роботи), у відповідності до проекту ТИФЯ.03.-16/06 та кошторисної документації (додаток №2).

Об`єктом будівництва є: технічна територія військової частини А 0543, адреса розташування об`єктна: с. Ольшаниця, Київська обл.. Склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику (специфікація): найменування робіт: капітальне будівництво охоронних периметрів (у тому числі встановлення ТЗО) (1 рубіж), термін виконання: до 26.12.2018, обсяг робіт: відповідно до кошторисної документації, вартість робіт (з ПДВ) 1 354 705, 60 грн (п. 1.2 договору-2).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору-2 підрядник виконує роботи у відповідності календарним планом виконання робіт (додаток №4) та кошторисною документацією (додаток №2). Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконаних робіт - кошторису, а матеріалів державним стандартам і технічним умовам. При виявлені відхилень замовник видає підрядникові розпорядження про їх усунення, а при значних порушеннях призупиняє виконання робіт.

Згідно із пунктом 11.1 договору 2, тверда ціна робіт на 2018 рік складає 1 354 705, 60 грн, що також погоджено протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток №1 до договору 2).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 29.12.2018 (п.18.1 договору 2).

Суд зазначає, що сторонами визнано обставини щодо оплати та виконання робіт за договорами №37/ж від 17.05.2017 та № 191/ж від 21.12.2018 та прийняття вказаних робіт замовником на суму, обумовлену та погоджену сторонами.

Належних та допустимих доказів того, що позивачем заявлялись претензії щодо обсягу виконаних робіт та їх вартості, та якості виконаних робіт в порядку обумовленому договорами підряду суду не надано та й сторони не заперечують факту прийняття робіт без зауважень та застережень.

Згідно із ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як зазначає позивач, Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю м. Вінниця проведено фінансовий аудит та аудит відповідності діяльності позивача за результатами якого 29.05.2019 складено аудиторський звіт №234/3/19аз, яким встановлено завищення вартості виконаних відповідачем робіт у розмірі 101 220, 00 грн та те, що відповідачем необґрунтовано внесено необґрунтовані витрати на оплату відряджень працівникам будівельної організації на загальну суму 24 800, 00 грн.

05.07.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій викладено вимоги щодо сплати позивачу заборгованості в розмірі 126 020, 00 грн за договорами №37/ж від 17.05.2017, №62/є від 25.05.2018 та №191/ж від 21.12.2018.

Оскільки відповідач добровільно не виконав вимог позивача, а також не повертає вказану суму грошових коштів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підписавши спірні договори та додаткові угоди до них, сторони погодили всі істотні умови договорів та самі визначили і погодили взаємні зобов`язання.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів, вказуючи на те, що за результатами перевірки було встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 126 020, 00 грн.

Однак, зазначені кошти були перераховані на підставі спірних договорів підряду та за виконані роботи.

Доказів того, що такі роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями, - суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 845 ЦК України визначено, що якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

В даному випадку вказаних обставин перед судом не доведено, як і не подано доказів коригування сум за участю підрядника.

У якості доказу завищення вартості виконаних робіт за вказаними вище договорами позивач вказує на аудиторський звіт №234/3/19аз від 29.05.2019 Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю (м. Вінниця).

Відповідно до Положення про Центральне територіальне управління внутрішнього аудиту (надалі - управління), затвердженого наказом Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 04.08.2016 № 4, від 29.05.2018 №16 (зі змінами) управління є органом військового управління, призначеним для здійснення внутрішнього аудиту діяльності підконтрольних суб`єктів, до яких належать органи військового управління, військові частини, військової навчальні заклади, установи та організації Збройних сил України, організації, державні підприємства та об`єднання підприємств, суб`єкти господарювання, які не є юридичною особою, що дислокуються відповідно до функціонального - галузевого та територіального принципу на території Київської (за виключенням військових частин розташованих у м. Київ), Вінницької, Житомирської та Хмельницької областей.

Відповідно до п. 3 положення, основним завданням управління є надання Міністру оборони України (через Департамент), керівникам підконтрольних суб`єктів об`єктивних і незалежних висновків і рекомендацій (пропозицій) щодо:

3.1 функціонування в підконтрольних суб`єктах системи внутрішнього контролю та її удосконалення;

3.2 удосконалення системи управління підконтрольними суб`єктами фінансовими та матеріальними ресурсами;

3.3 запобігання фактам незаконного, неефективного та не результативного використання підконтрольними суб`єктами бюджетних коштів та державного (військового) майна;

3.4 запобігання виявленню помилок чи інших недоліків у діяльності підконтрольних суб`єктів.

Отже, з урахуванням наведеного управління проводить внутрішній аудит підконтрольних суб`єктів, в тому числі Військової частини А0543, для ефективного управління ресурсами та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.

Враховуючи наведене, аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю не є належним доказом факту завищення вартості виконаних за договорами підряду, оскільки вказаний аудит є внутрішнім аудитом позивача проведений з метою оцінки його діяльності, як розпорядника бюджетних коштів, який не створює ніяких наслідків для третіх осіб суб`єктів господарювання.

Суд зазначає, що виявлені Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю, порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Звіт аудиту не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором. Аудиторський звіт складався з приводу наявності або відсутності відповідних порушень військової частиною А0543 та містить лише думку органу, який його склав, та не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені у звіті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто звіт аудиту не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Крім того судом враховано, що у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13 зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Встановлені Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю обставини щодо господарської діяльності позивача підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, сам лише аудиторський звіт №234/3/19 аз від 29.05.2019 не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному звіті сум та не звільняють сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, як належний та допустимий доказ на підтвердження завищення вартості робіт та включення необґрунтованих витрат на оплату відряджень на заявлену суму 126 020, 00 грн, виконаних за договорами №37/ж від 17.05.2017 та №191/ж від 21.12.2018 , оскільки встановлені у звіті факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з тим, документів на підставі яких представниками Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю) визначено суму завищення вартості робіт матеріали справи не містять та позивачем суду не надано, наданий позивачем звіт не підтверджує неналежного завищення вартості робіт саме за спірними договорами, зокрема за підписаними між сторонами актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи, а відтак позивачем не обґрунтовано заявлену до стягнення з відповідача суму в розмірі 126 020, 00 грн.

Крім того, посилання позивача на результати перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладених між сторонами правочинів та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця обов`язку після прийняття замовником робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути суму завищення.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що позов Військової частини А0543 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 03.02.2020.

Суддя Я.А.Карабань