Рішення № 87362446, 24.01.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/2305/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

за участю секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройуком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кассіс Стор" про визнання недійсним договору, за участю представників:

позивача - Ковальова А.Г. (ордер серії ДН №080413 від 25.11.2019);

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройуком" (далі - ТОВ "Стройуком") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кассіс Стор" (далі - ТОВ "Кассіс Стор") про визнання недійсним договору поставки №01/11-18 від 01.11.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на замовчування відповідачем обставин, які мають значення для укладеного договору, що, на його думку, є підставою вважати спірний договір недійсним (т.1 а.с.3-5)

Ухвалою від 02.10.2019 судом відкрито провадження у справі за відповідним позовною завою, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 25.10.2019, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (т.1 а.с.1-2).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 10.10.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103270538308 (т.1 а.с.22). Копія вказаної ухвали, яка направлена відповідачу поштовим відправленням №0103270538197 за адресою, яка відповідає зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005771232 від 23.09.2019 (т.2 а.с.206-209), повернута з довідкою відділення зв`язку №4 м. Боярка Київської області, у якій причиною повернення вказано: «за зазначеною адресою не проживає; не існує» (т. а.с.7-10).

08.10.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату з посиланням на неможливість явки представника (т.2 а.с.1).

25.10.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 15:15 27.11.2019 (т.2 а.с.20-21).

27.11.2019 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю складу суду.

Ухвалою суду від 09.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 14:00 26.12.2019 (т.2 а.с.28).

26.12.2019 учасники справи у підготовче засідання не з`явилися і про причини неявки суд не повідомили.

Станом на 26.12.2019 відзив на позов від відповідача не надійшов.

Ухвалою суду від 26.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12:12 24.01.2020. Крім того, вказаною ухвалою суду зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали письмових доказів, які подані у копіях (т.2 а.с.38-39).

В судове засідання 24.01.2020 з`явився представник позивача та надав для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився і про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 26.12.2019. При цьому, відповідна копія, що направлена за адресою, яка відповідає адресі відповідача станом на 26.12.2019 згідно інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006136949 (т.2 а.с.33-36), повернута з довідкою відділення зв`язку №4 м.Боярка Київської області, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (т.2 а.с.41-44).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини.

01.11.2018 між ТОВ "Стройуком" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астор Трейд" (постачальник, назва якого на даний час змінена з 06.08.2019 на ТОВ "Кассіс Стор", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.08.2019, т.1 а.с.199-205 та станом на 01.11.2018, т.2 а.с.45-47)) укладено договір поставки №01/11-18 (т.1 а.с.39-47, далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного договору, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар (продукцію), а саме: щебінь гранвідсів, загальна вартість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна ціна, виробник якого визначений сторонами в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, ціна продукції вказується в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору; загальна сума договору складається з суми всіх рахунків-фактур, оформлених до вказаного договору.

Строк поставки складає 3-7 календарних днів з моменту отримання передплати; умови поставки узгоджуються за кожною партією окремо (п. 5.1 договору).

Як визначено п. 9.3 договору, оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку на оплату.

Відповідно до п.п. 13.1, 13.2 договору, вказаний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.

Як вказує позивач у позові, у період з 01.11.2018 по 28.11.2018 відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 625 586,40грн на виконання умов відповідного договору, на підтвердження чого позивачем надано видаткові накладні, а також товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.48-184).

Позивач розрахувався за поставлений відповідачем товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, перерахувавши 625586,40грн (т.1 а.с.185-187).

Як вказує позивач у позові, під час перевірки податковими органами відповідача, встановлено відсутність необхідних умов для його господарської діяльності, а, отже, реальність фінансово-господарської діяльності відповідача під сумнівом, у зв`язку з чим такі обставини можуть суттєво вплинути на використання позивачем своїх прав, у т.ч. щодо формування податкових кредитів та валових витрат. Вказуючи, що відповідний договір не породжує ті правові наслідки, на котрі розраховував позивач при укладенні договору, позивач просить визнати такий договір недійним.

Отже, предметом спору у даній справі є дійсність вищевказаного договору.

Заявлені вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом чч.1,2 ст.202 ЦК України, договір є дво- чи багатостороннім правочином.

Правочин має відповідати загальним вимогам, які є необхідними для чинності правочину.

Так, ст.203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як визначено відповідною нормою: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на дефект волі, а саме вказує, що відповідний правочин породжує не ті правові насідки, на які розраховував позивач.

Так, в силу ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а ч. 5 такої норми визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недотримання зазначених вимог, за змістом ст.215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Вважаючи відповідний договір недійсним, позивач посилається на те, що до нього дійшла інформація щодо сумнівності реального здійснення господарської діяльності відповідачем, тому він не має наміру продовжувати відносини з відповідачем, оскільки це може вплинути на репутацію позивача та його права. Також, позивач вказує на те, що договір не відповідає намірам позивача.

Твердження позивача про те, що до нього дійшла інформація щодо сумнівності реального здійснення господарської діяльності відповідачем, тому він не має наміру продовжувати відносини з відповідачем, оскільки це може вплинути на репутацію позивача, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки як встановлено на підставі наданих позивачем документів, і підтвердив представник в судовому засіданні, сторонами вчинені дії, направлені на фактичне виконання зобов`язань за таким договором: відповідачем поставлено майно, а позивач його прийняв та оплатив вартість такого майна.

Отже, сторонами, як свідчать подані письмові докази, вчинялись дії на виконання зобов`язань за відповідним договором, зокрема, поставлявся товар та за такий товар сплачувались кошти. Достовірність відповідних документів, які надані у копіях позивачем та оригінали яких досліджено в судовому засіданні, ніким в установленому порядку не оспорена.

Також, суд вважає недоведеним порушення певного суб`єктивного матеріального права позивача у зв`язку з укладенням спірного договору, вимоги про визнання недійсним якого заявлені. Окрім того, в судовому засідання представник позивача не зміг пояснити, яким чином будуть реально поновлені та які права позивача при задоволенні такого позову, направленого на визнання недійсним договору, зобов`язання за яким виконані сторонами.

За таких обставин, враховуючи недоведеність заявлених вимог, відсутність порушення певних прав або охоронюваних законом інтересів позивача, у задоволенні заявлених вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті позову судовим збором, враховуючи відмову в задоволенні позову, підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройуком" (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджі, буд. 14; ідентифікаційний код 40276440) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кассіс Стор" (08154, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 23; ідентифікаційний код 42465303) про визнання недійсним договору поставки №01/11-18 від 01.11.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройуком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астор Трейд".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, визначеному ст.257 ГПК України,

Повний текст рішення складено 03.02.2020.

Суддя А.Р. Ейвазова