Ухвала суду № 87362163, 29.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/29496/15

За скаргою Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича

на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної

виконавчої служби м. Києва Кузьменко Л.М. у справі № 910/29496/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо-

наукове підприємство «Київпроменерго»

до Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича

про стягнення 157 043, 32 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників справи:

від скаржника: Мітін О.А.;

Бай С.А. за ордером серії КС № 397521 від 09.12.2019 р.;

від стягувача: Грунський Г.У. за довіреністю від 01.01.2019;

від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі № 910/29496/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016, позовні вимоги задоволено: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство «Київпроменерго» 157 043 грн. 32 коп. неустойки та 2 355 грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору.

14.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Фізичною особою - підприємцем Мітіним Олександром Альфредовичем (далі - боржник) подано скаргу на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Кузьменко Л.М., відповідно до змісту якої він просить суд визнати протиправною оцінку майна щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати її, а також зобов`язати державного виконавця призначити повторну експертизу вартості майна із залученням Інституту судових експертиз.

Одночасно, до вищевказаної скарги боржником додано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення передачі майна на реалізацію відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича про зупинення передачі майна на реалізацію.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2019 розгляд скарги призначено на 10.12.2019 року.

03.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником стягувача подані пояснення щодо поданої скарги, відповідно до змісту яких стягувач просить суд у задоволенні скарги відмовити.

09.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником стягувача подані доповнення до пояснень щодо поданої скарги.

09.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва державним виконавцем подані матеріали виконавчого провадження № 51408722, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження.

10.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва державним виконавцем були надані заперечення проти скарги, відповідно до змісту яких державний виконавець вказує на те, що при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення останньому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначений діючим законодавством України. Крім того, державний виконавець вказує на те, що правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнання недійсними правочинів. Таким чином, в даному випадку відсутнє право скаржника, яке підлягає судовому захисту, а самі звіти про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки нерухомого майна, яке належить Мітіну Олександру Альфредовичу , лише відображають та підтверджують зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань.

У судовому засіданні 10.12.2019 року представником скаржника подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2019 в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України витребувані додаткові докази у справі, розгляд скарги відкладено на 14.01.2020 року.

13.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва скаржником подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Також, 13.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва державним виконавцем подані копії матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2020 судове засідання відкладено на 29.01.2020 року.

У судовому засіданні 29.01.2020 року скаржником подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також письмові пояснення щодо поданої скарги, відповідно до змісту яких скаржник вказує на те, що для проведення оцінки майна були взяті невірні вихідні дані, оцінка майна була проведена щодо якогось невідомого об`єкту, а квартира скаржника не була предметом оцінки. При цьому, скаржник зазначає, що наданий БТІ поверховий план зроблений станом на 1965 рік і не відповідає дійсності, а в своєму листі БТІ зазначає, що інформація, яка зберігається в бюро може бути недостовірною та неактуальною. В свою чергу, наданий скаржником технічний паспорт квартири відображає актуальний стан квартири, зроблений пізніше і є актуальним.

Виходячи з цього скаржник вважає, що оцінювачу були надані недійсні дані, які є застарілими і не відображають дійсний стан речей, що вплинуло на правильність оцінки.

Також скаржник звертає увагу на те, що державному виконавцю було достеменно відомо скільки кімнат у спірній квартирі, оскільки він фізично був в ній, робив опис майна та знав, що квартира є трьохкімнатною а не чотирьохкімнатною, проте він не надав точної інформації оцінювачу навіть усно.

Розглянувши у судовому засіданні 29.01.2020 року скаргу Фізичної особи - підприємця Мітіна О.А. на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва суд вирішив закрити провадження у справі в частині вимог про визнання протиправною оцінку майна щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та відмовити в задоволенні вимог про зобов`язання державного виконавця призначити повторну експертизу вартості майна із залученням Інституту судових експертиз , враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статей 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Судом встановлено, що на підставі постанови Головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кузьменко Л.М. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 17.07.2019, Суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Експертно-консультаційний центр» було складено Висновок про вартість майна, відповідно до якого вартість чотирьохкімнатної квартири № 2 площею 98,6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 4 006 207, 00 грн.

Листом від 30.10.2019 № 51408722/19 державний виконавець направив копію означеного висновку сторонами виконавчого провадження, зокрема, боржнику.

Обґрунтовуючи викладені у скарзі вимоги боржник вказує на те, що в процесі виконавчого провадження було здійснено оцінку належного боржнику майна, яка за твердженням боржника є незаконною, необ`єктивною та підлягає скасуванню, оскільки:

- для оцінки майна було взято порівняльний підхід. Для порівняння виділено аналогічні об`єкти. Інформація про вказані домоволодіння була взята з оголошень. Боржник вважає, що вибір означених об`єктів був невдалим і необ`єктивно відтворював ситуацію на ринку нерухомості в м. Києві, в оголошеннях були об`єкти з ціною пропозиції значно вищою, ніж ціни обраних об`єктів. Більш того, суб`єктом оцінки було взято як джерело інформації лише одне видання. Будь-які інші джерела не були враховані взагалі;

- відповідно до п. 15 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. В даному випадку не було обрано жодного об`єкта, який був фактично проданий. Порівнювалися тільки пропозиції. У висновку не наведено жодного аргументу чи підстави такого однобічного підходу;

- враховуючи нестабільну ситуацію на ринку нерухомості, значні коливання цін на нерухомість у місті Києві, а також значні коливання іноземної валюти по відношенні до гривні боржник вважає, що оцінка станом на 30.09.2019 не може об`єктивно відтворювати вартість квартири через два місяці;

- акт державного виконавця про арешт майна, як і висновок про вартість майна, складено невірно, оскільки в них зазначені відомості, які не відповідають технічному паспорту на квартиру, а саме: в технічному паспорті зазначена загальна площа 96,6 м.кв., у висновку оцінки майна загальна площа зазначена в розмірі 98,6 м.кв. Крім цього, у висновку оцінки зазначено, що об`єктом дослідження була 4-кімнатна квартира, а відповідно до технічного паспорту квартира боржника є трикімнатною, тобто оцінка проведена взагалі не того об`єкту.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно (частини 5, 6 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

При винесенні постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання виконавець повинен керуватися п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень та ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 9.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України «Про виконавче провадження») є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК.

Поряд з цим, у вказаному пункті зазначено, що у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам ст. ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, дії щодо оцінки майна та результати рецензування такої оцінки, здійснені в ході примусового виконання рішення господарського суду, підлягають оскарженню до суду в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, до повноважень суду при розгляді таких скарг належить лише перевірка відповідності саме дій державного виконавця приписам ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, будь-яких доводів щодо здійснення саме державним виконавцем дій, що суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження», скаржником не наведено.

Також скаржник зазначає, що визначена оцінювачем вартість майна є недостовірною, необ`єктивною та значно заниженою.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», встановлено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч. 1, 4 ст. 9 вказаного вище закону).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже боржник, у разі незгоди з проведеною оцінкою, не був позбавлений можливості замовити рецензування звіту проведеного в межах виконавчого провадження.

Також боржник зазначає, що акт арешту майна як і висновок про вартість майна складено невірно - не відповідає технічному паспорту, а саме в технічному паспорті зазначена загальна площа 96,6 м.кв., у висновку оцінки майна загальна площа зазначена в розмірі 98,6 м.кв. Крім цього, у висновку оцінки зазначено, що об`єктом дослідження була 4-кімнатна квартира, а відповідно до технічного паспорту квартира боржника є трикімнатною, тобто оцінка проведена взагалі не того об`єкту.

Щодо означених аргументів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Так, пунктом 37 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, встановлено, що з метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об`єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об`єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об`єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

Виходячи з положень п. 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки, а також виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

Так, у п. 6.1. Звіту оцінювачем здійснено опис об`єкта оцінки та зазначено, що ним не було проведено особистого огляду всіх приміщень об`єкту оцінки, про що зазначено в обмежуючих умовах використання звіту (розділ 2.1. звіту), технічний стан всього об`єкту оцінки приймався за станом приміщень, які оцінювач мав змогу оглянути. Також слід враховувати розбіжність площі та кількості житлових кімнат в наданих замовником документах. Для подальших розрахунків квартира прийнята як чотирьохкімнатна загальною площею 98,6 м.кв.

У розділі 2.1. звіту складаючи оскаржувану оцінку майна оцінювач зазначив, що звіт про оцінку містить професійну думку оцінювачів щодо об`єкта і не є гарантією того, що об`єкт оцінки буде реалізований за ціною, рівною вартості, зазначеної в даному звіті. Звіт складений таким чином, щоб не виникло можливості невірного чи неповного розуміння проведеної в ньому інформації, чи неадекватної інтерпретації з боку замовника і будь-якої зацікавленої особи.

Оцінювач також зазначив, що замовником звіту не було забезпечено огляд всіх приміщень об`єкту оцінки. У зв`язку з цим, оцінювачем було проведено особисту інспекцію окремих приміщень квартири, описаної в даному звіті. Пакет документів для оцінки був наданий замовником звіту. В пакеті документів відсутнє підтвердження права власності встановленого зразку. Оцінювач не бере на себе зобов`язань по встановленню права власності на об`єкт оцінки, а приймає його виходячи з даних, переданих замовником звіту. Зважаючи на викладене, для подальшого розрахунку буде прийматися технічний стан та критерій внутрішніх оздоблювальних робіт згідно розділу № 6 даного звіту, в якому зазначено відомості на підставі поверхового плану БТІ, фотоматеріалів, усної інформації замовника, часткового огляду приміщень оцінювачем. В разі невідповідності даних в наданих документах та технічного стану і категорії внутрішніх оздоблювальних робіт, що припускаються в розділі № 6 даного звіту, звіт потребує доопрацювання за умов надання можливості оцінювачу здійснити особистий огляд та фотофіксацію всього об`єкта оцінки.

У Звіті оцінювач вказав на те, що у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.08.2019 зазначено, що квартира є трьохкімнатною, загальною площею 96,6 м.кв. Разом з цим замовником Звіту для виконання Звіту передано поверховий план будинку, з якого можливо зробити висновок, що квартира (об`єкт оцінки) - чотирьохкімнатна та має загальну площу 98,6 кв.м. В подальших розрахунках оцінювач виходив з даних, наведених у поверховому плані. В разі розходження фактичної площі об`єкта оцінки з наведеною у поверховому плані, даний Звіт не може бути використаний за призначенням та потребує доопрацювання, виходячи з фактичних даних.

За таких обставин, доводи скаржника в частині того, що оцінена була взагалі інша квартира спростовуються наявними в матеріалами справи докази, а розбіжності у кількості кімнат та площі квартири виникли внаслідок того, що оцінювач не зміг в повному обсязі здійснити обстеження всієї квартири, тоді як актуальні дані щодо оціненого майна йому надані не були, внаслідок чого звіт було складено з обмежуючими умовами його використання.

При цьому, боржником не надано відповідних рецензій на звіт про оцінку майна, як не надано й інших доказів, які б підтверджували невідповідність ціни майна, визначеній у висновку. Одні лише припущення та твердження боржника, що визначена вартість майна є заниженою, є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Водночас, скаржником не зазначено які саме порушення чинного законодавства були допущені державним виконавцем під час проведення оцінки належної скаржнику квартири.

За приписами ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії виконавця, оскільки відповідно до цієї статті виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Боржником, у свою чергу, не надано доказів на підтвердження того, що дії державного виконавця щодо оцінки майна не відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, суд врахував, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Суд зазначає, що вимоги про визнання незаконною та скасування постанови від державного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності боржник не заявляв, доказів, які б свідчили про його звернення до виконавця з відповідними заявами про незгоду з результатами визначення вартості майна зазначеного у звіті, не надав.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлену відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, суд дійшов висновку, що скарга боржника щодо зобов`язання державного виконавця призначити повторну експертизу вартості майна із залученням Інституту судових експертиз є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Крім цього, боржником у скарзі на дії державної виконавчої служби заявлені вимоги про визнання протиправною оцінку майна щодо квартири за адресою АДРЕСА_1 , та скасування її з посиланням на порушення при проведенні оцінки, що на думку боржника вплинуло на вартість майна.

Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

За змістом частини 1 статті 10 і частини 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною 2 якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у разі неналежного виконання (зокрема, недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (Закону України № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Із викладеного вбачається, що за змістом статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Аналогічну правову позицію наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 (провадження №12-18гс18) та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц (провадження №61-1186 св 17), у постанові від 30.07.2019 у справі № 40/45-10.

Враховуючи викладене, провадження у скарзі в частині визнання неправомірною оцінки майна щодо квартири № 1 за адресою : АДРЕСА_1 та її скасування підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 231, 234, 342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у скарзі в частині вимог про визнання протиправною оцінку майна щодо квартири за адресою АДРЕСА_1 та її скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Відмовити у задоволенні скарги Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Кузьменко Л.М. в частині вимог про зобов`язання державного виконавця призначити повторну експертизу вартості майна із залученням Інституту судових експертиз.

3. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.02.2020 року.

Суддя В.С. Ломака