Рішення № 87358707, 15.11.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25361/19

Провадження № 2/761/6126/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яворській А.А.

за участі:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення безпідставно утриманих коштів; моральної шкоди; інфляційних збитків; три відсотки річних,

в с т а н о в и в :

В червні 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив суд: стягнути солідарно з відповідачів на свою користь:

- 44499,35 грн. - безпідставно утриманих коштів;

- 20000,0 грн. - моральної шкоди;

- 4405,43 грн. - інфляційних збитків;

- 1064,0 грн. - три проценти річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 жовтня 2011р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві Мазуром Ю.С., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №29187255 за виконавчим написом №5856 від 06 грудня 2010р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., стосовно стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить позивачу.

Оскільки жодних реальних виконавчих дій у виконавчому провадженні не вчинялось, позивач домовився з іпотекодержателем про реалізацію предмета іпотеки поза межами виконавчого провадження.

29 серпня 2018р. позивач особисто звернувся до відповідача 1 з проханням зняти накладений у виконавчому провадженні арешт на предмет іпотеки, оскільки боржником врегульовано питання заборгованості в добровільному порядку.

В день укладання запланованої угоди, а саме 07 вересня 2018р., державний виконавець Черкасов Є.В. повідомив позивача про існування постанови державного виконавця Підпоріна P.O. від 13 лютого 2012р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 44499,35 грн. і накладений ним арешт буде знятий лише після сплати виконавчого збору. Позивачем було сплачено виконавчий збір та реалізовано предмет іпотеки. Арешт з квартири було знято одразу після отримання оригіналу квитанції про сплату виконавчого збору.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2019р. визнано протиправною та скасовано вищевказану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 44499,35 грн.

Оскільки в досудовому порядку позивачу не було повернуто сплачену ним суму виконавчого збору, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права, враховуючи, що додатково йому спричинено моральну шкоду неправомірними діями державного виконавця.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2019р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06 листопада 2019р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві проти позову заперечив, з посиланням на положення ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, при цьому відповідач зазначав, що не порушував права позивача, а здійснює лише обслуговування Державного бюджету України, відповідно до наданих повноважень. При цьому, відповідач звертав увагу суду, на п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013р. № 787. Також на думку сторони відповідача, в силу положень ст. ст. 23, 1173 ЦК України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. № 4, в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між ними, а тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, інфляційних втрат, 3,0 % річних не підлягають задоволенню.

07 листопада 2019р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначав, що заявлені ним позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки в досудовому порядку рішення Окружного адміністративного суду від 21 січня 2019р. не виконано і грошові кошти, які були з нього стягнуті, в якості виконавчого збору у сумі 44499,35 грн. йому не повернуті. Також на думку позивача обґрунтованими є і решта позовних вимог.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити.

Відповідачі, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників до суду не направили, поважності причин неявки не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві Мазуром Ю.С. від 11 жовтня 2011р. відкрито виконавче провадження №29187255 з примусового виконання виконавчого напису від 06 грудня 2010р. №5856.

Постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасовим Є.В. від 16 липня 2018р. відновлено ВП № 29187255.

Також, постановою від 16 липня 2018р. поновлено вчинення виконавчих дій в ВП №29187255.

Постановою від 16 липня 2018р. у ВП № 29187255 знято арешт з всього майна боржника, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 11 жовтня 2011р. ВП № 29187255, що належить позивачу.

16 липня 2018р. постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасовим Є.В. накладено арешт на майно позивача: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасовим Є.В. від 01 серпня 2018р ВП № 29187255 повернуто виконавчий документ стягувачу.

Постановою старшого державного виконавця Подпоріна Р.О. винесено постанову від 13 лютого 2012р. ВП № 29187255 про стягнення з позивача (боржника) виконавчого збору в розмірі 44499,35 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2019р. по справі № 826/15143/18, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Підпоріна Р.О. від 13 лютого 2012р. у виконавчому провадженні №29187255 про стягнення з боржника виконавчого збору - задоволено. Визнано протиправною та скасовано зазначену постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що ним була сплачена сума виконавчого збору в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події . Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час вчинення спірних виконавчих дій) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013р. № 787. Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є відповідний відділ примусового виконання (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету) .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України, а тому враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду наведені в постанові по справі № 910/23967/16 від 19 червня 2018р., суд приходить до висновку, що з метою захисту порушеного права позивача, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти в розмірі 44499,35 грн.

Вимоги позивача про стягнення на його користь 4405,43 грн. - інфляційних збитків; 1064,0 грн. - 3,0 % річних не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови від 01 листопада 1996р №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У рішенні від 03 жовтня 2001р. №12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та ст. 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суд дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).

У пункті 10-1 Постанови від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Відповідно до чіткої та усталеної практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін.

Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.

Враховуючи тривалість часу, яка минула, та незаконність постанови державного виконавця про стягнення з позивача виконавчого збору, а також встановлену протиправність дій державних виконавців, постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2012р. по справі № 2а-36/12/2670, від 14 вересня 2017р. по справі № 826/16622/16, неможливість позивача отримати сплачені ним грошові кошти становить втручання у його права на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог §1 ст. 6 Конвенції та ст.1 Протоколу № 1, суд приходить до висновку про те, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з не поверненням йому сплаченого виконавчого збору з вини посадових осіб державної виконавчої служби, за які держава несе відповідальність, позивач має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди, яку, з урахуванням характеру правовідносин, обставин справи та засад розумності і справедливості, суд визначає у розмірі 3000,0 грн., оскільки визначений позивачем розмір є завищеним.

Зазначені кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмір 768,4 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст.. 41, 56 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 23, 317, 321, 391, 392, 1167, 1212 ЦК України; ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 35008087, місцезнаходження: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 76А), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783, місцезнаходження: м. Київ, вул. Терещенківська, 11А) про стягнення безпідставно утриманих коштів; моральної шкоди; інфляційних збитків; три відсотки річних - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 44499 /сорок чотири тисячі чотириста дев`яносто дев`ять/ грн. 35 коп.; 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп. - судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,0 /три тисячі/ грн.

Стягнути з Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 листопада 2019р.

Суддя: