Рішення № 87357949, 20.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50050/18-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,

за участю: представника позивача - Єкимова І.С. ,

представника відповідача І - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години» до ОСОБА_3 , Політичної партії «Народний фронт», про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати недостовірними та такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію наступні відомості, поширені ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем будучи на посаді голови депутатської фракції Політичної партії «Народний фронт» на власній веб-сторінці веб-сайту https://www.facebook.com/ розміщено допис наступного змісту «Хочу всім нагадати, що у грудні 2017 року «Народний фронт» ухвалив рішення бойкотувати News One. Тому вітаємо заяву БПП із закликом до бойкоту цього «телеканалу», який є відвертим ретранслятором кремлівської пропаганди», в якому на думку позивача автор від власного імені та імені Політичної Партії поширив недостовірну інформацію про телеканал «NewsOne», яка порушує особисті немайнові права позивача, порочивши його ділову репутацію.

Крім того, просить зобов`язати ОСОБА_3 та Політичну партію «Народний фронт» протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ТОВ «Новини 24 години».

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, сторонам роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

18 липня 2019 року відповідно до розпорядження № 665 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Бортницької В.В., вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл та визначено суддю Писанця В.А.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження, що передбачає ч. 12 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою судді від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження вказану справу, розгляд якої призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, сторонам роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, а ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вислухавши представника позивача, який в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити, представник відповідача І проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, а представник відповідача ІІ будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з`явився, що відповідності до ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті, а тому дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом ч. 1 ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення вказаних статей свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Аналогічне роз`яснення висловлено і Верховним судом України (абз. 2 п. 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (ст. 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).

Згідно із ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 будучи на посаді голови депутатської фракції Політичної партії «Народний фронт» на власній веб-сторінці веб-сайту https://www.facebook.com/ розмістив допис наступного змісту «Хочу всім нагадати, що у грудні 2017 року «Народний фронт» ухвалив рішення бойкотувати News One. Тому вітаємо заяву БПП із закликом до бойкоту цього «телеканалу», який є відвертим ретранслятором кремлівської пропаганди», в якому на думку позивача автор від власного імені та імені Політичної Партії поширив недостовірну інформацію про телеканал «NewsOne», яка порушує особисті немайнові права позивача, порочивши його ділову репутацію.

З аналізу допису вбачається, що він був опублікований в форматі висловлювання власної думки відповідача щодо висвітлюваних у засобах масової інформації подій.

Інформація, приведена відповідачем, не містить відомостей, виражених у формі тверджень щодо позивача, що принижують ділову репутацію позивача з точки зору закону, моралі та звичаїв, які можуть бути об`єктом моральної оцінки членів суспільства.

Висловлені відповідачем відомості за ознакою відсутності у ній фактичних даних є відтворенням власного суб`єктивного уявлення про телеканал, яке виникло на основі рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про результати позапланових виїзних перевірок ТОВ «Новини 24 години», якими визнано порушення останнім Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Суд вважає, що висловлювання відповідача є оціночними судженнями, а не розповсюдженням щодо позивача недостовірних та дискредитуючих відомостей у формі твердження про участь відповідача у незаконній діяльності.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі; передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних межах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 18 постанови визначено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В п. 4 постанови зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до п. 21 постанови при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У ст.ст. 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання, поглядів, припущень не підлягає доведенню. Особа, яка висловлює не факти, а свої погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.

Одночасно в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лінгенс проти Австрії» та «Українська прес-група» проти України» наголошується, що громадськість має право отримувати інформацію з політичних питань, а також з питань, що становлять громадський інтерес.

У своїх рішеннях Європейським судом з прав людини наголошено про необхідність врахування критерію пропорційності, а також обґрунтованості обмеження.

При вирішенні даної категорії спору необхідно враховувати розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать особу, розмежовувати такі відомості від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених відповідачами в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

Як зазначалося вище, відповідачем у вказаному дописі не було висловлено чіткого твердження, що б свідчило про участь відповідача у незаконній діяльності, в той же час відповідач висловив суб`єктивну точку зору, яка виникла на основі рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про результати позапланових виїзних перевірок ТОВ «Новини 24 години», якими визнано порушення останнім Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

З урахуванням цього суд вважає, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію відповідачем у дописі порушено не було.

Вислови, які відповідач використовував ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікувавши на власній веб-сторінці веб-сайту https://www.facebook.com/ допис, не може відноситися до стверджувальної інформації, яка наділена будь-якими фактичними даними.

Виходячи з цього, суд вважає, що оспорювана позивачем інформація, висловлена відповідачем в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова, не містить необхідності втручання суду в процес реалізації особою цього права.

Враховуючи викладене, конституційно закріплене право на свободу думки і слова, недоведеність порушення відповідачем прав позивача та будь-яке його посилання, що могло б розцінюватись як неправдиве та недостовірне висловлювання, що негативно впливає на честь, гідність чи ділову репутацію позивача, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.

Виходячи з цього та викладеного вище, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 32, 91 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 270, 275, 277, 302 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години» до ОСОБА_3 , Політичної партії «Народний фронт», про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2020 року.

Суддя В. А. Писанець