Ухвала суду № 87356642, 03.02.2020, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

"03" лютого 2020 р. Справа № 608/1919/18

Номер провадження1-кп/608/22/2020

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л.С.,

прокурора Шуманського П.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілих Томашівського В. П. та Томашівської О. М. -- адвоката Бакалець І. Г.

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Садовського М.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження, відомості про яке внесено 1 серпня 2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018210000000400, по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Чортківського районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 1 серпня 2018 року о 11-й годині 45 хвилин обвинувачений ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки Міцубісі Кантер, номерний знак НОМЕР_1 , наблизився вулицею Млинарська в м. Чорткові до Т-подібного перехрестя із вулицею Шевченка.

Під час руху обвинувачений ОСОБА_2 в порушення вимог пунктів 1.5 та 2.3 «б», «д» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, не був достатньо уважним, не стежив належно за дорожньою обстановкою, відволікся від керування автомобілем, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб, своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В цей час правим тротуаром вулиці Шевченка рухалась малолітня ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_4 .. Внаслідок проявленої неуважності під час керування транспортним засобом, а також в порушення вимог п. 11.13 ПДР України, обвинувачений ОСОБА_2 в`їхав автомобілем Міцубісі на перехрестя, проїхав проїзну частину вулиці Шевченка та безпричинно виїхав на тротуар, вчинивши на ньому біля будинку № 68 наїзд на малолітню ОСОБА_3 та її матір.

Внаслідок наїзду малолітня потерпіла ОСОБА_3 отримала травми від яких померла на місці пригоди.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. В клопотанні прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для продовження такого строку, посилається на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, відповідними доказами, що були зібрані в ході досудового розслідування.

3 серпня 2018 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався як і слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду так і Чортківським районним судом.

У зв`язку із закінченням строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , виникла необхідність у його продовженні, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної його процесуальної поведінки, а, ризики визначені ст.177 КПК України, які описані в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальше його продовження і на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2 згідно з вимогами пунктів 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушеня.

Підставами для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років без альтернативної міри покарання, а також обставини, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 та підтверджують наявність зазначених ризиків.

Зазначені обставини, вказує в своєму клопотання прокурор, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на експертів, не буде з`являтися за кожною вимогою до суду та належним чином виконувати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Заявлені ризики не зменшились, а тому виправдовують подальше тримання ОСОБА_2 під вартою, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Захисник обвинуваченого Садовський М.Д. звернувся до суду з клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу на домашній арешт. Сторона захисту вважає, що клопотання сторони обвинувачення щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого є необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог чинного кримінального-процесуального законодавства України на прокурора, який звертається із відповідним клопотанням, покладено обов`язок довести: обґрунтованість підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення; наявність реальних ризиків для кримінального провадження, існування яких підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами; неможливість досягнення мети у разі застосування більш м`якого виду запобіжною заходу, ніж того, про застосування якого ставиться питання у клопотанні.

Як вбачається із клопотання сторона обвинувачення лише припускає, що обвинувачений ОСОБА_2 може продовжити злочинну діяльність, та може ухилитися від суду. Жодних доказів, які б підтверджували це припущення суду не надано.

Також у даному клопотанні стороною обвинувачення не наведено жодних аргументів щодо того, що застосування більш м`якого виду запобіжною заходу, ніж того, про застосування якого ставиться питання у клопотанні, унеможливить досягнення мети в разі його застосування.

В зв`язку з цим захисник просить змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, тобто з 22-ї години до 7-ї години, зобов`язавши його прибувати за кожною вимогою до суду.

Заслухавши в судовому засіданні думку прокурора, потерпілого та його представника, які просять продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, і з цих підстав заперечують клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечують клопотання прокурора, просять задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 вищезазначеного Кодексу під час розгляду клопотання про застосування (в даному випадку продовження) запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 2 ст. 194 вищезазначеного Кодексу слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Так, в ході судового розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Проте відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

При цьому слід зауважити на позиції Європейського Суду з прав людини, які згідно з ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа «Руденко проти України»).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.

Як вбачається зі змісту рішення ЄСПЛ у справі «Дейнеко проти України», без розгляду конкретних фактів або альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів з посиланням, головним чином і постійно, на тяжкість обвинувачень, продовження органами влади строку тримання особи під вартою до розгляду його справи судом на підставах, які не можуть вважатися достатніми для обґрунтування тривалості тримання під вартою, є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Проте доводи прокурора, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, в клопотанні відсутні.

Також інші підстави або вищенаведені ризики для продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в клопотанні прокурора не зазначені і в ході судового розгляду клопотання вони не встановлені.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з захисту прав людини, ризик ухилення обвинуваченого від суду не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).

Також, не достатньо обґрунтованим для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є ризик щодо незаконного впливу на експертів, так як експерти в судовому засіданні вже допитані, незаконний вплив на них не доведений і ґрунтується лише на припущення щодо можливості такої поведінки обвинуваченого, при цьому, без зазначення, у який спосіб такий вплив можливий. У той самий час, у провадженні відсутні жодні переконливі відомості про те, що обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду вчиняв незаконний вплив на експертів чи іншим чином перешкоджав здійсненню кримінального провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції забезпечується заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення "законності" позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою При цьому, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з`ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

Таким чином, в ході судового розгляду клопотання прокурора належним чином не необґрунтовано та недоведеною є наявність ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України та докази того, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбачених вищезазначеною правовою нормою.

Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання, наявність у нього родини, стан його здоров`я, суд приходить до висновку що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що в умовах здійснення нагляду з боку працівників поліції, надасть додаткових гарантій дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184, 194, 331 Кримінально-процесуального кодексу України, суд,---

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти в залі суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) не залишати житло, яке розташовано за адресою: с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, цілодобово;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) прибувати за викликом до суду.

Строк дії домашнього арешту та обов`язків, покладених судом, визначити до 2 квітня 2020 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуватиме, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали направити для виконання Чортківському ВП ГУНП в Тернопільській області. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам процесу та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу на протязі семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя: В. І. Парфенюк