Рішення № 87355972, 31.01.2020, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/701/19

№ провадження 2/453/20/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 січня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника – адвоката Кручка В.С.,

представника відповідача Сивика А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 12.06.2019 року звернувся у суд з позовною заявою за захистом своїх трудових прав, в якій просив стягнути на свою користь з відповідача – ДП «НЕК «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» заборгованість із заробітної плати у розмірі 138 670 грн. 33 коп., а також компенсацію втрати частини заробітку у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 115 581 грн. 60 коп., з урахуванням індексації у розмірі 3 584 грн. 98 коп., а всього – 257 837 грн. 33 коп..

Ухвалою судді від 13.06.2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання у справі призначено на 18.07.2019 року о 14 год. 30 хв..

17.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (зареєстрований за вх. № ЕП-358).

Ухвалою від 18.07.2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи відкладено за клопотанням позивача на 17.09.2019 року о 12 год. 30 хв., для надання можливості ознайомитись із відзивом на позовну заяву та долученими до нього документами.

25.07.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив (зареєстрована за вх. № 3315).

17.09.2019 року на адресу суду надійшла заява про залучення правонаступника сторони у справі (зареєстрована за вх. № 4224).

Судове засідання у справі, котре було призначене на 17.09.2019 року о 12 год. 30 хв., не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого у справі – судді Микитина В.Я. на лікарняному. Призначено нову дату судового засідання у справі – 11.11.2019 року о 10 год. 00 хв..

11.11.2019 року позивачем подано заяву про виклик свідків.

Ухвалою від 11.11.2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено заяву про залучення правонаступника сторони у справі, залучено правонаступника відповідача ДП «НЕК «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» - ПАТ «НЕК «Укренерго»». Розгляд справи відкладено на 12.12.2019 року о 11 год. 00 хв., для належного повідомлення правонаступника сторони у справі.

У судовому засіданні 12.12.2019 року розпочато розгляд справи по суті за участі позивача та уповноважених представників сторін, здійснено допит свідків, після чого оголошено перерву до 31.01.2020 року о 10 год. 00 хв., у зв`язку із витребуванням від відповідача оригіналів документів, для їх безпосереднього огляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 31.01.2020 року продовжено розгляд справи по суті за участі позивача та уповноважених представників сторін, досліджено надано сторонами письмові докази у справі (у засвідчених копіях), витребуваних судом від відповідача письмових доказів в оригіналі останнім не представлено. Закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він у період з 03.04.2006 року по дату звільнення – 28.08.2018 року працював на посаді інспектора з енергетичного нагляду у відокремленому підрозділі ДП «НЕК «Укренерго»» «Державна інспекція енергетичного нагляду України» та з січня 2008 року був закріплений за споживачами у населених пунктах Сколівського району Львівської області, котрі мають статус гірських населених пунктів. Зазначає, що його робоче місце постійно знаходилось у м. Сколе та інших населених пунктах Сколівського району. У позивача з лютого 2004 року наявне посвідчення встановленого зразка про те, що він є громадянином, який проживає та працює на території гірського населеного пункту. У свою чергу, відповідачу було достеменно відомо про наявність зазначеної обставини, а саме про знаходження постійного робочого місця позивача на території гірських населених пунктів. Крім того, позивачем при переведенні у січні 2008 року на роботу до відповідача останньому було представлено посвідчення про роботу на території гірського населеного пункту, разом із відповідною заявою про врахування цієї обставини при нарахуванні та виплаті заробітної плати. Позивач зазначає, що такі обставини не були враховані відповідачем. Таким чином, у зв`язку із ухиленням від підвищення до посадового окладу у розмірі 25% за період з січня 2008 року по дату звільнення, у відповідача, на переконання позивача, перед останнім виникла заборгованість по виплаті заробітної плати, з урахуванням компенсації за несвоєчасне отримання заробітку та згідно індексації, у загальному розмірі 257 837 грн. 33 коп.. Враховуючи ту обставину, що відповідач у добровільному порядку відмовляється виплатити позивачу зазначену заборгованість по заробітній платі за роботу на території гірського населеного пункту, останній був змушений звертатися до суду із даним позовом за захистом своїх трудових прав та інтересів.

Позивач та його уповноважений представник – адвокат Кручок В.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 1-3), надали пояснення, аналогічні наведеним у позові та відповіді на відзив на позовну заяву (а. с. 81).

Уповноважений представник відповідача – ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а. с. 59-61, 72-74). Заперечення відповідача проти позову, зокрема ґрунтуються на тому, що позивач під час роботи на посаді інспектора з енергетичного нагляду у відокремленому підрозділі ДП «НЕК «Укренерго»» «Державна інспекція енергетичного нагляду України» і до часу звільнення з займаної посади не представив жодних документів про надання йому статусу особи, яка працює у гірському населеному пункті і, відповідно, не підтвердив такий свій статус. Крім того, з 01.11.2013 року позивач був переведений на посаду державного інспектора з енергетичного нагляду Стрийського відділення, а м. Стрий Львівської області не має статусу гірського населеного пункту. З огляду на вказане, позивач не може претендувати на додаткові виплати у розмірі 25% до заробітної плати. Ще посилається на неправильність проведених позивачем розрахунків заборгованості у заробітній платі та компенсації за затримку її виплати. Відтак, уповноважений представник відповідача просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, показання свідків, давши належу оцінку письмовим доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав позивача трудового характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач з 03.04.2006 року і до часу звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію – 27.08.2018 року включно, працював на посадах державного інспектора та старшого державного інспектора з енергетичного нагляду у територіальних відділеннях у відокремленому підрозділі ДП «НЕК «Укренерго»» «Державна інспекція енергетичного нагляду України» (з урахуванням численних організаційних змін відповідача та його територіальних відділень) (копії трудової книжки позивач ата наказів про його прийняття на роботу й звільнення з роботи містяться у справі, а. с. 6-9, 24, 25).

Судом встановлено й те, що, незважаючи на численні організаційні зміни відповідача та його територіальних відділень, у тому числі й юридично закріплене місцезнаходження відділень не на території Сколівського району Львівської області, з січня 2008 року позивач виконував свої професійні обов`язки виключно на території Сколівського району Львівської області, усім населеним пунктам котрого у встановленому законодавством порядку надано статус гірських населених пунктів і така обставина щодо надання статусу гірських населених пунктів є загальновідомим фактом, а, отже, не підлягає доказуванню. У свою чергу, закріплення позивача з січня 2008 року і по дату звільнення, а також виконання ним своїх посадових обов`язків щодо перевірки об`єктів споживачів електричної енергії виключно у населених пунктах Сколівського району Львівської області, доводиться наявною у справі робочою, зокрема плановою та технічною документацією (копії містяться у справі, а. с. 26-28, 29, 30-35, 36-37, 38-43), а також стверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як колишніх співробітників позивача, у тому числі і його безпосередніх керівників, якими такі плани й завдання на перевірки надавалися.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка. Правила видачі посвідчення громадянина, що проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому у встановленому законодавством порядку надано статус гірського, врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 345. Відповідно до п. 2 Положення посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину надано статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського. На підставі цього посвідчення підприємством, установою чи організацією надаються пільги та гарантії, встановлені ст. ст. 3, 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Як встановлено судом, позивачу 26.02.2004 року Сколівською міською радою Львівської області видане посвідчення серії А № 274390 громадянина, який проживає і працює на території гірського населеного пункту, реєстраційний номер посвідчення НОМЕР_1 1788 (копія міститься у справі, а. с. 23).

За твердженнями позивача останній одразу ж після закріплення за ним для виконання своїх професійних обов`язків Сколівського району Львівської області, у січні 2008 року через свого безпосереднього керівника пред`явив відповідачеві вищевказане посвідчення із долученням його копії, а також довідки з місця проживання, до особової справи (копії містяться у справі, а. с. 22, 23). Такі твердження позивача повністю узгоджуються із показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як колишніх співробітників позивача, у тому числі і його безпосередніх керівників у різні періоди, що охоплені з 2008 року до часу звільнення позивача.

Разом з тим, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено у незасвідченій копії опис документів особової справи позивача № 464 (а. с. 75-76), згідно котрого, у переліку найменування документів, копія посвідчення громадянина, який проживає і працює на території гірського населеного пункту, а також довідка з місця проживання, не значаться.

Хоча, в силу неналежного засвідчення, такий доказ до уваги судом братися не може, однак, з метою усунення розбіжностей та встановлення істини у справі щодо пред`явлення позивачем відповідачеві зазначеного посвідчення, судом у засіданні 12.12.2019 року було постановлено ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, а. с. 186, п. н. 195, 13:05:47) про витребування оригіналу особової справи позивача для її безпосереднього дослідження. На виконання цієї ухвали уповноваженим представником відповідача представлено суду засвідчені копії окремих документів з особової справи позивача (а. с. 190-234), котрі не були прошиті та пронумеровані у встановленому порядку та до котрих не було долучено опису цієї особової справи у належній засвідченій копії. При цьому, уповноваженим представником відповідача висловлено позицію (протокол судового засідання, а. с. 238, 10:08:28), згідно котрої представити оригінал особової справи позивача не представляється можливим, а достатнім є представлення на дослідження суду її засвідченої копії.

При викладених обставинах, суд переконаний, що відповідачем не спростовано у передбачений чинним ЦПК України спосіб твердження позивача, підкріплені показаннями численних свідків – колишніх співробітників, про пред`явлення відповідачеві позивачем у 2008 році наявного у нього посвідчення особи, яка проживає та працює на території гірського населеного пункту, та знаходження копії такого свого часу в особовій справі позивача, котрим суд надає віри. Крім того, при констатуванні виконання позивачем свого обов`язку пред`явити роботодавцеві вищевказане посвідчення з метою отримання пільг у доплаті до заробітної плати та про його обізнаність щодо необхідності вчинення таких дій, суд приймає до уваги й ту обставину, що у позивача уже до цього був наявний досвід щодо звернення до суду із позовом до попереднього роботодавця про виплату гірських, про що свідчить наявна у справі копія рішення Сколівського районного суду Львівської області, ухваленого 09.11.2006 року у цивільній справі № 2-105/2006 р., котре після його апеляційного та касаційного перегляду, залишено без змін (а. с. 63-67).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач пред`являв посвідчення за місцем праці, для отримання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», а тому у відповідача були наявні підстави для надання позивачеві таких пільг, починаючи з січня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах» встановлено, що на підприємствах, в установах, організаціях, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25%.

У свою чергу, поняття заробітної плати визначено статтею 94 КЗпП України, а статтею 97 вказаного Кодексу врегульовано, що форми і системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно із ст. ст. 11, 15 Закону України «Про оплату праці», мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати як мінімальні гарантії з оплати праці, визначаються генеральною угодою. Форми і системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Належних та допустимих доказів того, що відповідач у період з 2008 року по 2018 рік був членом генеральної угоди, угод на галузевому та регіональному рівнях, які б визначали тарифні ставки і посадові оклади працівників згаданого товариства, як мінімальні гарантії в оплаті праці, відповідачем не надано, а суд, виходячи із встановлених чинним ЦПК України принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, позбавлений можливості самостійно збирати докази. Не представлено відповідачем для огляду та дослідження у судовому засіданні й колективних договорів, котрі діяли у період з 2008 року по 2018 рік і у котрих були встановлені форми і системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат тощо, визначені ним у межах діючого законодавства про працю, з дотриманням норм і гарантій.

Отже, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження відсутності у відповідача обов`язку виконання ним положень Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах» щодо підвищення його посадового окладу на 25%, або ж виконання відповідачем такого обов`язку в інших спосіб, визначений умовами генеральної, галузевої чи регіональної угод, або ж умовами колективних договорів.

Такими чином, аналіз усіх зібраних по справі доказів та фактів підтверджує наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати за роботу на території гірських населених пунктів, оскільки суд встановив, що позивачем ще у 2008 році відповідачеві пред`являлося відповідне посвідчення для виплати гірських, а тому у відповідача були й законні підстави для проведення їх нарахування. Крім того, відповідачем не доведено того факту, що після отримання відповідного посвідчення позивача, заробітна плата останнього за період з 01.07.2008 року по дату звільнення включала у себе збільшення суми нарахування та виплат на 25% за роботу у гірських умовах (була підвищеною на 25% за роботу на території гірського населеного пункту порівняно із заробітними платами інших осіб аналогічного рангу, котрі працювали на території населеного пункту без статусу гірського).

Розмір такої заборгованості, згідно наданого позивачем розрахунку, становить 138 670 грн. 75 коп..

У свою чергу, статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», у разі затримки на один і більше календарний місяць виплати доходів, до котрих відноситься і заробітна плата, передбачено компенсацію. Сума компенсації, згідно положень ст. 3 вищевказаного Закону, обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції у період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року за № 159.

Розмір такої компенсації, згідно наданого позивачем розрахунку, здійсненого у відповідності до вимого вищенаведених норми закону та підзаконного нормативного акта, становить 115 581 грн. 60 коп., а також індексація у розмірі 3 584 грн. 98 коп..

Обґрунтованих заперечень щодо поданого позивачем розрахунку заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати відповідач суду не надав, своїх розрахунків не навів, а суд, перевіряючи правильність їх нарахування позивачем, не має підстав вважати такий розрахунок невірним.

Отже, загальна сума заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, котра підлягає до стягання з відповідача на користь позивача, становить 257 837 грн. 33 коп. (138 670 грн. 75 коп. + 115 581 грн. 60 коп. + 3 584 грн. 98 коп. = 257 837 грн. 33 коп..

Судові витрати у справі слід визначити відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, у спосіб стягнення з відповідача на користь держави судового збору за подання позовної вимоги майнового характеру у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення у даній справі, звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 вищевказаного Закону.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»» на користь ОСОБА_1 257 837 (двісті п`ятдесят сім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 33 коп. заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»» на користь держави 2 578 (дві тисячі п`ятсот сімдесят вісім) грн. 37 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»»; місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00100227.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 04 лютого 2020 року.