Рішення № 87355126, 30.01.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/2019/19

30.01.2020

2/328/65/20

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2020 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Єщенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог:

Представник позивача адвокат Лабик Р.Р. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Райз-Максимко» про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи та судових витрат по справі. В обґрунтування заявлених вимог зазначається, що 29 вересня 2016 року о 09 годині 00 хвилин на перехресті вулиць Нагорна – Дружби в місті Токмак Запорізької області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки ЗИЛ ММЗ 554, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та велосипедистки ОСОБА_2 , внаслідок якої остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016080350001257 від 29.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 31.11.2018 кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постановою слідчого встановлено, що причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання велосипедистом ОСОБА_2 вимог п.16.11 і знаку 2.1 “Дати дорогу” Правил дорожнього руху України, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ЗИЛ ММЗ 554, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ “СК “Еталон”, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0590819. 01.02.2019 представник Позивача повідомив ПрАТ “СК “ЕТАЛОН” про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявою на виплату страхового відшкодування. 29.04.2019 ПрАТ “СК “Еталон” прийнято рішення, яким встановлено розмір страхового відшкодування в сумі 60182,58 грн., а також вирішено виплатити позивачу 50% страхового відшкодування на підставі пункту 36.3. статті 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. ДТП, внаслідок якої позивачу завдано шкоду, сталася за участю автомобіля марки ЗИЛ ММЗ 554, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" під керуванням водія ОСОБА_3 , який на момент цієї пригоди перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах з Відповідачем та керував транспортним засобом, належним цьому підприємству. Внаслідок ушкодження здоров`я та отримання інвалідності, Позивачу було завдано значну моральну шкоду, яка виразилась у тому, що Позивач тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, тривалий час не могла повноцінно ходити через перелом ноги, а після завершення лікування вона стала інвалідом другої групи довічно та з потребою ходити з палицею і постійно амбулаторно лікуватись у травматолога. З урахуванням викладеного, глибини вже перенесених позивачем моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати Позивача довготривалий час, перенесених нею моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов`язаних з цим істотними вимушеними змінами у її життєвих стосунках, часу та зусиль, які можливо хоч частково відновлять стан її психологічного здоров`я, величину моральної шкоди Позивач оцінює у 300 000,00 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ “СК “Еталон”, Позивач, з урахуванням частки страхового відшкодування, яку має виплатити страхова компанія в якості відшкодування моральної шкоди (3'009,00 грн.), та з урахуванням частини 3 статті 1193 ЦК України зменшує розмір моральної шкоди з 300 000,00 грн. до 100 000,00 грн.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання про письмове опитування учасників справи як свідків та зобов`язано відповідача надати письмові відповіді, які містяться в клопотанні про письмове опитування учасників справи як свідків. Також задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано у приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» належним чином завірену копію наказу про прийняття на роботу та наказу про звільнення з роботи ОСОБА_3 ; письмові відомості про те, чи перебував водій ОСОБА_3 у трудових чи цивільно-правових відносинах з ПрАТ «Райз-Максимко» станом на 29.09.2016, та на якій підставі керував ТЗ ЗИЛ ММЗ 554, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Представником відповідача ОСОБА_4 надано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне. ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом посилаючись на те, що 29.09.2016 на перехресті вулиць Нагорна-Дружби в місті Токмак Запорізької області, внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху автомобіль марки ЗИЛ ММ3 554, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 здійснив наїзд на велосипедистку ОСОБА_2 . В результаті ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Постановою про закриття кримінального провадження від 30.11.2018 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016080350001257 від 29.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального провадження. Вказаною постановою слідчого встановлено, що причиною настання ДТП стало невиконання велосипедистом ОСОБА_2 вимог п.16.11 і знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Позивачка вказує, що внаслідок ушкодження здоров`я та отримання інвалідності, Позивачу було завдано значну моральну шкоду, яка виразилась у тому, що Позивач тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, тривалий час не могла повноцінно ходити через перелом ноги, а після завершення лікування вона стала інвалідом другої групи довічно та з потребою ходити з палицею і постійно амбулаторно лікуватись у травматолога. На час зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки ЗИЛ ММ3 554, р.н. НОМЕР_2 , що належить ПрАТ «Райз-Максимко», яким керував ОСОБА_3 , була застрахована у страховій компанії «Еталон» на підставі полісу АК/0590819 строком дії від 16.08.2016 до 15.08.2017 з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду здоров`ю та життю 200000 грн. Не зважаючи на вину в діях Позивача щодо недотримання Правил дорожнього руху України та створення аварійної ситуації, в результаті чого відбулось зіткнення транспортного засобу марки ЗИЛ ММ3 554 з Позивачкою, ПрАТ «СК «Еталон» своїм листом від 29.04.2019 повідомило Позивача про те, що страхове відшкодування буде сплачено в розмірі 30091,29 грн., оскільки причиною ДТП та травмування Позивачки є порушення останньою ПДР України. Посилаючись на п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 та на те, що Постановою про закриття кримінального провадження від 30.11.2018 справу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального провадження та встановлено, що причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання велосипедистом ОСОБА_2 вимог п.16.11 і знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, зазначає про відсутність підстав у відшкодуванні моральної шкоди Позивачу.

Стислий виклад позиції сторін:

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Також зазначив, що представником позивача не надано детальний розрахунок часу правничої допомоги та немає підтвердження щодо оплати вартості правничої допомоги.

Представник відповідача Єщенко О.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов. Пояснила, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «ЗИЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПрАТ «Райз-Максимко», була застрахована у страховій компанії «Еталон» на підставі полісу. Постановою про закриття кримінального провадження встановлено, що причиною ДТП стало невиконання ОСОБА_2 вимог ПДР України, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Також представником відповідача підтверджено законність керування транспортним засобом марки ЗИЛ ММ3 554, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПрАТ «Райз-Максимко», ОСОБА_3 . Щодо розрахунку сум вартості правничої допомоги зазначила, що має право подати такий розрахунок протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Із Постанови про закриття кримінального провадження від 31.11.2018 слідує, що 29 вересня 2016 року приблизно о 09 годині 00 хвилин на перехресті вулиць Нагорна – Дружби в місті Токмак Запорізької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ЗИЛ ММЗ 554, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та велосипедистки ОСОБА_2 , внаслідок якої остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016080350001257 від 29.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постановою слідчого встановлено, що причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання велосипедистом ОСОБА_2 вимог п.16.11 і знаку 2.1 “Дати дорогу” Правил дорожнього руху України, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №6 від 11.01.2017, при обстеженні ОСОБА_2 та вивченні медичної документації, виявлені у потерпілої тілесні ушкодження, а саме: уламковий перелом кісток лівої гомілки, що згідно з Правилами судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень від 17.01.1995 мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Рана на обличчі, садна на голові та верхній кінцівці мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ЗИЛ ММЗ 554, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачем ПрАТ «Райз-Максимко» була застрахована у ПрАТ “СК “Еталон”, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0590819.

01.02.2019 представник позивача ОСОБА_5 повідомив ПрАТ “СК “ЕТАЛОН” про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявою на виплату страхового відшкодування.

29.04.2019 ПрАТ “СК “Еталон” прийнято рішення, яким встановлено розмір страхового відшкодування в сумі 60182,58 грн., а також вирішено виплатити позивачу ОСОБА_2 50% страхового відшкодування, що складає 30091,29 гривень, на підставі пункту 36.3. статті 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок ушкодження здоров`я та отримання інвалідності, ОСОБА_2 тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, тривалий час не могла повноцінно ходити через перелом ноги, а після завершення лікування стала інвалідом другої групи довічно та з потребою ходити з палицею і постійно амбулаторно лікуватись у травматолога.

Відповідно до наказу ПрАТ «Райз-Максимко» від 09.04.2013 №24-к ОСОБА_3 з 09.04.2013 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів.

Наказом ПрАТ «Райз-Максимко» від 29.12.2017 №132 з ОСОБА_3 припинено трудовий договір на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв`язку з переведенням.

При дослідженні письмових матеріалів справи та заслухавши у судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_4 , підтверджено законність керування транспортним засобом марки ЗИЛ ММ3 554, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПрАТ «Райз-Максимко», ОСОБА_3 .

Мотиви і доводи суду та застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

«Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини» (п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, але не є наслідком обставин непереборної сили або умислу потерпілої.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Поняття грубої необережності викладено в п.2 Постанова Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до якого груба необережність потерпілого

полягає в знаходженні в нетверезому стані, нехтуванням правилами безпеки

руху і т.п., а не проста необачність.

Постановою слідчого про закриття кримінального провадження встановлено, що причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання велосипедистом ОСОБА_2 вимог п.16.11 і знаку 2.1 “Дати дорогу” Правил дорожнього руху України, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження.

Тобто, ОСОБА_2 , керуючи велосипедом, знехтувала правилами безпеки руху, внаслідок чого сталася ДТП.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Висновки суду:

При визначенні розміру морального відшкодування суд враховує істотність вимушених змін в житті позивача, характер, тривалість та обсяг її глибоких моральних страждань, а тому, враховуючи непоправність наслідків ДТП, а також обставини, за яких настало ДТП, зокрема відсутність умислу відповідача на спричинення шкоди та той факт, що ДТП сталося через грубу необережність самої потерпілої, суд визначає розмір такого відшкодування в розмірі 30 000 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму завданої моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи те, що позивач згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від справи судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки представником позивача було надано підтвердження фактичної оплати витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що такі витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, враховуючи поведінку сторони позивача під час розгляду справи, професійну підготовку представника до її розгляду та значення даної справи для позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 89,141, 264-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи – задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки у розмірі 30 000 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги в розмірі 4500 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» в дохід держави судовий збір в розмірі 230,52 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорозької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко», ідентифікаційний код 30382533, місце знаходження: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121В.

Дата складення повного судового рішення 03.02.2020.

Суддя