Рішення № 87354984, 15.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4922/19 2/335/184/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Женева” до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Фінансова компанія „Женева” звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.03.2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0013/07/07-A, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 161346,00 доларів США, терміном користування по 03.03.2014 року зі сплатою 13 % річних.

Крім того, в забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та можливості неустойки (штраф, пеня) ОСОБА_4 виступив поручителем і уклав з банком договір поруки від 05.03.2007 року.

За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту та процентів, проте, заборгованість позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.

14.03.2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 1050-Ф, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», а ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 0013/07/07-А від 05.03.2007 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та Боржником. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів, а ПАТ «Банк Форум» втратив такі права і просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на свою користь 168568,60 (сто шістдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят вісім грн. 60 коп.) гривень заборгованості по Кредитному договору, яка складається: 3 % - 14746 грн., пеня за обліковою ставкою НБУ – 153822 грн. 60 коп.

Посилаючись на зазначене позивач ТОВ „Фінансова компанія „Женева” просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 0013/07/07-A від 05.03.2007 року у розмірі 168568,60 грн. та витрати по сплаті позивачем судового збору у розмірі 2528 грн. 53 коп.

Ухвалою суду від 21.06.2019 року прийнято справу до розгляду і призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.08.2019 року закрито підготовче провадження у справі.

08.07.2019 року на адресу суду відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було подано відзиви на позовну заяву, відповідно до яких останні проти позову заперечують зазначаючи, що ніяких повідомлень від ПАТ «Банк Форум»стосовно заборгованості по Кредитному договору не отримували. Як виникла і як розрахована сума, яка відступлена ПАТ «Банк Форум» ТОВ „Фінансова компанія „Женева”, а саме 145167,50 грн. залишок по тілу кредиту та 18823,33 грн. залишок по процентах, їм не відомо і ТОВ „Фінансова компанія „Женева” не надано розрахунку вказаної суми. А отже і нарахування 3 % річних та пені на суму невстановленої заборгованості вважають протиправним. Заявляють про сплив позовної давності як до основної вимоги, так і до додаткових вимог, зокрема, про стягнення неустойки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 05.03.2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0013/07/07-A, з додатковою угодою №1 від 20.01.2010 року та додатковим договором №2 від 22.07.2012 року до нього, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 161346,00 доларів США, терміном користування по 03.03.2014 року зі сплатою 13 % річних.

Крім того, 05.03.2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4 укладено договір поруки в забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та можливості неустойки (штраф, пеня).

Також судом встановлено, що після спливу 03.03.2014 року строку користування кредитними коштами, у травні 2014 року ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» Соловйової Н.А. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка розрахована позивачем станом на 21.05.2014 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2014 року позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» Соловйової Н.А. до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0013/07/07-A від 05.03.2007 року в розмірі 161 127 гривень 95 копійок, з яких 142260,85 грн. сума заборгованості по кредиту, 7237,77 грн. нараховані та не сплачені проценти за користування кредитом; 11629,33 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплату процентів (а.с. 79-80).

Вказане рішення набрало законної сили 30.10.2014 року (а.с. 81- 82).

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, визначено суму зобов`язань відповідачів за кредитним договором у повному обсязі з урахуванням як простроченої, так і поточної заборгованості, а також штрафних санкцій.

Також з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2015 року старшим державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гогунською П.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48192481 на підставі виконавчого листа № 335/5949/14-ц виданого 02.12.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 161 127 гривень 95 копійок (а.с. 83).

Крім того, відповідно до постанови державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Стратій О.С. від 13.08.2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 48192481, прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 335/5949/14-ц виданого 02.12.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 161 127 гривень 95 копійок, у зв`язку з повним фактичним виконанням згідно заяви стягувача від 11.08.2015 року (а.с. 84).

Отже, виконавче провадження закінчено в зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом, про що винесена постанова державним виконавцем.

До матеріалів справи позивачем долучено копію Договору про відступлення прав вимоги № 1050-Ф від 14.03.2018 року, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», а ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, укладеними між ПАТ «Банк Форум» та Боржниками (а.с. 20-25).

За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги.

Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору, Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на Умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Позивачем до наданої копії Договору про відступлення прав вимоги № 1050-Ф від 14.03.2018 року надано з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 14.03.2018 року витяг з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами.

У вказаному витязі зазначено: позичальник ОСОБА_2 , ІПН позичальника НОМЕР_1 , номер кредитного договору 0013/07/07-А, дата отримання кредиту 05.03.2007 року, валюта кредиту 840, залишок по тілу кредиту - 145167,50 грн., залишок по відсотках -18823,33 грн. (а.с. 25).

До позовної заяви позивачем надано розрахунок заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 станом на дату покупки 14.03.2018 року 5481,92 долари США та станом на 07.03.2019 року еквівалент в гривні 145167,50 грн., а також розрахунок заборгованості по відсотках (13 %) з суми кредиту в доларах США за період з 14.03.2018 року по 07.03.2019 року в сумі 710,82 долари США, еквівалент в гривні 18823,33 грн., а загалом 163990,83 грн. станом на 07.03.2019 року(а.с. 17).

З вищезазначеного витягуз Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 14.03.2018 року та розрахунків заборгованості неможливо встановити право вимоги якої суми, у якій валюті відступлено ПАТ «Банк Форум» ТОВ «Фінансова компанія «Женева» по кредитного договору № 0013/07/07-А від 05.03.2007 року, укладеному з ОСОБА_2 .

Інших документів та належних доказів, які б свідчили про наявність заборгованості у відповідача перед Банком позивач не надав.

Відповідно до умов пункту 1.2 Кредитного договору, кредитні кошти надані позичальнику строком по 03.03.2014 року.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 03.03.2014 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 03.03.2014 року відповідач мав, зокрема, повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 20 числа кожного місяця. Починаючи з 04.03.2014 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наданого суду розрахунку відсотків встановлено, що позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитом за період з 14.03.2018 року по 07.03.2019 року у розмірі 710 доларів США (а.с. 17), тобто після закінчення строку кредитування.

З урахування наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки визначений сторонами строк кредитування закінчився 03.03.2014 року та умовами кредитного договору не передбачено нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку виконання зобов`язання, тому нарахування передбачених договором процентів за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 03.03.2014 року. За таких обставин, нарахування процентів за користування кредитом після 03.03.2014 року є неправомірним і безпідставним.

Також позивачем надано ще один розрахунок заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ «Фінансова компанія «Женева» станом на 16.04.2019 року (включно) (а.с. 18-19), у якому вказана дата виникнення заборгованості 17.04.2016 року сума боргу 163990,00 грн. та нараховано на суму боргу 3 % річних в сумі 14746,00 грн. та пеня за обліковою ставкою НБУ за період з 17.04.2016 року по 16.04.2019 року у розмірі 153822,60 грн., а загалом 168568,60 грн., які позивач і просить стягнути, як заборгованість за Кредитним договором солідарно з відповідачів.

В даному випадку позивачем не доведено правову природу походження суми заборгованості, що відступлена за умовами Договору про відступлення прав вимоги № 1050-Ф від 14.03.2018 року, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», а ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, укладеними між ПАТ «Банк Форум» та Боржниками.

Як свідчать матеріали справи після закінчення строку кредитування 03.03.2014 рокуПАТ «Банк Форум» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0013/07/07-А від 05.03.2007 року, укладеному з ОСОБА_2 , вказані позовні вимоги буди задоволені, та як випливає з матеріалів справи вказана заборгованість під час виконання судового рішення була погашена боржником.

Отже, як встановлено судом наведена у позовних вимогам сума боргу за кредитним договором у розмірі 163990,00 грн. не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, тому відповідноє недоведеними і суми нараховані на вказану суму боргу у вигляді 3 % річних в сумі 14746,00 грн. та пені за обліковою ставкою НБУ за період з 17.04.2016 року по 16.04.2019 року у розмірі 153822,60 грн., а загалом 168568,60 грн.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором від 23.07.2014 року, яке набрало законної сили 30.10.2014 року, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинило та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 13.08.2015 року (дата закінчення виконавчого провадження). Відтак кредитор мав право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 13.08.2015 року.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статті 625 ЦК України у кредитних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 13.08.2015 року (дата закінчення виконавчого провадження) і є датою, коли зобов`язання відповідача перед банком за кредитним договором припинилося.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за період з 17.04.2016 року по 16.04.2019 року позивачу слід відмовити у задоволені позову.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Пунктом 4.1 договору поруки, укладеного ОСОБА_4 05.03.2007 року з АКБ «Форум» встановлено, що порука припиняється якщо Кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до умов пункту 1.2 Кредитного договору, кредитні кошти надані Позичальнику строком по 03 березня 2014 року. ПАТ «БАНК «ФОРУМ» скористався своїм правом в межах строку позовної давності пред`явити позов до ОСОБА_4 , як солідарного боржника. Як зазначено вище, рішення Орджонікідзевського районного суду по справі №335/5949/14-ц від 23.07.2014 року виконано в повному обсязі.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом строку встановленого в договорі поруки або шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

З огляду на викладене передбачені законом підстав для покладання на відповідача ОСОБА_4 обов`язку відшкодувати позивачу суми, передбачені статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 – на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Випадки, передбачені ст. 82 ЦПК України, для звільнення від доказування позивача у цій справі, відсутні.

Позивач не надав суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі.

З огляду на встановлені судом обставини у даній справі суд приходить до висновку, що в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог слід відмовити повністю.

Враховуючи, що позивач не надав суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі, заява відповідачів про застосування позовної давності до спірних правовідносин на підставі ст. 257 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його позову, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Ю.В.Геєць