Рішення № 87354817, 23.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.01.2020

Справа № 320/6342/19

Провадження № 2/937/363/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що 17 березня 1995 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу № від 17.03.1995 було укладено і підписано в присутності уповноваженої особи брокера брокерської контори № 1 Бовкун І.С. Згідно п. 1 договору продавець продав, а покупець купив 53/100 вказаного будинку. Пунктами 4, 5 цього договору визначено дійсна вартість всього будинку та сума, яку він сплатив за придбану частку житлового будинку. Третій особі ОСОБА_3 належить 47/100 часток вказаного житлового будинку. Згідно з діючим в той час ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянин, недодержання цієї вимоги є підставою вважати правочин недійсним. Після укладення договору купівлі-продажу з відповідачем, позивач зареєстрував за собою право власності на будинок в Мелітопольському МБТІ. З відповідачем після передачі грошової суми та отримання технічної документації, ключів від проданого житлового будинку зв`язок було втрачено. Через вказане позивач не мав можливості оформити договір купівлі-продажу належним чином в нотаріальній конторі. В зв`язку з тим, що в позасудовому порядку не можливо вирішити спір, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомої суду причини, про час, місце і дату судового засідання був повідомлений належним чином, до суду повернувся конверт з відміткою: «за закінченням строку зберігання». Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд ухвалює рішення без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 березня 1995 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив 53/100 житлового будинку АДРЕСА_1 /а. с.8/..

Договір купівлі-продажу № від 17.03.1995 було укладено і підписано в присутності уповноваженої особи брокера брокерської контори № 1 Бовкун Ігоря Станіславовича.

Згідно п. 1 Договору продавець продав – відповідач по справі ОСОБА_2 , а покупець купив – позивач ОСОБА_1 53/100 будинку АДРЕСА_1 .

Пунктами 4, 5 цього договору визначено дійсна вартість всього будинку та сума, яку ОСОБА_1 сплатив за придбану частку житлового будинку.

Третій особі ОСОБА_3 належить 47/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зазначений договір купівлі продажу в подальшому був зареєстрований Мелітопольським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 4207, про що міститься відповідний штамп на договорі купівлі-продажу/а. с.8 зв./ та позивач ОСОБА_1 отримав технічний паспорт на житловий будинок/а.с.9-12/.

При вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з діючим на момент укладення договору Цивільним кодексом України (1964 р) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянин, відповідно до ст. 227 ЦК України.

Згідно із ст. 15 Закону України “Про товарні біржи” біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна полягає в письменний формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 219 ч. 2 ЦК України суд може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Згідно ст. 220 ч. 2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або частково виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У відповідності зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Оскільки під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності позивача на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, суд приходить до висновку, що позивач на законних підставах набув право власності на придбане майно і не взмозі розпоряджатися ним на власний розсуд з причин, що не залежать від нього, в зв`язку з чим вважає, що право власності позивача підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись 12, 81, 223, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.. 227 ЦК України (1964 р), Законом України «Про товарну біржу», ст. ст. 16,328 ЦК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17 березня 1995 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням пп. 15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні дані учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , паспорт 73 НОМЕР_2 , орган що видав документ ФМС 78011 від 02.10.2014, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: І.М.БАХАЄВ