Ухвала суду № 87354448, 04.02.2020, Василівський районний суд Запорізької області

311/1807/19

04.02.2020

Провадження №1-кп/311/58/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., за участю учасників кримінального провадження: прокурора Ворона М.В., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Келембет С.В., захисника - адвоката Шклярук Д.С., обвинуваченого ОСОБА_4 , представника цивільного відповідача ТОВ «Юмджи Ресурс» - адвоката Якуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018080000000229 від 10 серпня 2018 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження №12018080000000229 від 10 серпня 2018 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені при обранні запобіжного заходу на даний час продовжують існувати, а обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Келембет С.В. підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Шклярук Д.С. і обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та недоведеність прокурором неможливості обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Представник цивільного відповідача - адвокат Якуб С.А. підтримала позицію сторони захисту і просила змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думки учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.331 КПК України до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При розгляді питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який віднесений до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки, вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину спричинило загибель семи осіб і викликало значний резонанс в суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість покарання, яке у разі доведеності винуватості ОСОБА_4 , може бути йому призначено, значно підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду або буде намагатися перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, місцем проживання підозрюваного є населений пункт в іншій області,

який значно віддалений від місця знаходження суду та перебуває в безпосередній близькості до тимчасово окупованої території, що певною мірою вказує на наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню і можливість переховування від суду.

Вищевикладені обставини, а також конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать, що продовжують існувати встановлені раніше ризики переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачені пунктами 1 та 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Одночасно з цим, суд зауважує, що після допиту в судовому засіданні потерпілих і свідків, перестав існувати ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків обвинувачення, встановлений судом під час обрання запобіжного заходу.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 на даний час відповідає характеру та тяжкості інкримінованого злочину, а встановлені ризики,є дійсними та триваючими, і виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, сукупна тривалість застосування обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не виходить за межі розумного строку.

Таким чином, враховуючи, що 08 лютого 2020 року спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину за ч.3 ст.286 КК України обвинуваченим ОСОБА_4 , доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України,тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 4 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, а значний суспільний резонанс даної справи дає підстави вважати, що звільнення ОСОБА_4 реально порушить публічний порядок, суд приходить до висновку про наявність підстав продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04 квітня 2020 року включно.

Відповідно до положень п.2 ч.4 ст. 183 КПК України суд не визначає розміру застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель семи осіб.

Керуючись ст.ст. 177,178, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Ворона М.В. про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 04 квітня 2020 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи дібз дня її оголошення.

Головуючий - суддя С.О.Нікандрова