Рішення № 87354438, 21.01.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/4211/19

Провадження № 2/311/205/2020

21.01.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 січня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

13 листопада 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 05.07.1999 року належить Ѕ частина квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Друга частка вказаної квартири належить його дружині – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та він, позивач, є єдиним спадкоємцем за законом після її смерті.

Згідно Актів перевірки реєстрації та проживання особи від 02.11.2019 року та 04.01.2019 року вбачається, що у належній йому кватирі зареєстрований, але не проживає з 2016 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 з 2012 року зареєстрований, але фактично не проживає у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власних речей відповідач не має, відповідач не несе будь-яких витрат по утриманню житла, сплаті комунальних послуг, кореспонденцію не отримує. Відповідач ОСОБА_2 самостійно визначив собі інше місце проживання, яке позивачеві ОСОБА_1 не відоме. Зазначає також позивач, що факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 порушує його право на вільне розпорядження своїм майном, він позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном та оформити субсидію. У зв?язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: усунути перешкоду у користуванні належною йому, ОСОБА_1 квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження, з викликом (повідомленням) сторін (а.с.18).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву, в якій позивач ОСОБА_1 просить розглянути справу у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с.24).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування), що підтверджується поштовими конвертами, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.31), та «адресат відсутній» (а.с.42), також відповідач сповіщався судовими викликами через органи місцевого самоврядування та за розписками, що повернулися від Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області вбачається, що судові повістки адресату ОСОБА_2 не вручені по причині відсутності адресата вдома, зі слів сусідів понад три роки за вказаною адресою не проживає (а.с.25,34,44), також належне сповіщення відповідача здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідача до суду, відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.21,38). Проте, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем суду не надано, відгуку та заперечень на позов суду не представлено.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

В судове засідання представник третьої особи Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, проти викладених у заяві вимог ОСОБА_1 не заперечують, самостійних вимог на предмет спору не заявлено (а.с.23,33).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, яке видано виконкомом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 06.07.1999 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, по Ѕ частині кожному, належить квартира АДРЕСА_2 , та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.7), що також підтверджується копією технічного паспорту на вищевказану квартиру, копія якого є в матеріалах справи (а.с.12-13).

Як вбачається з відповіді, наданої на запит суду районним комунальним підприємством «Василівське бюро технічної інвентаризації Василівської районної ради Запорізької області за №988 від 16.12.2019 року вбачається, що згідно інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.07.1999 року Дніпрорудненської міської ради (а.с.30).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 02.12.2014 року, за актовим записом №260 (а.с.8).

Відповідно до відповіді, наданої на запит суду Ваилівською державною нотаріальною конторою Запорізької області за вих..№13/01-09 від 14.01.2020 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) державною нотаріальною конторою Запорізької області спадкова справа не заводилася, із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с.39-41).

Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання особи за №9856 від 04.11.2019 року, виданої Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

З Актів перевірки реєстрації та проживання від 04.01.2019 року, 02.11.2019 року, складених депутатом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області Ракша ОСОБА_6 , в присутності сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , підпис яких засвідчено секретарем Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області Решеняк Л.П., вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 з вересня 2016 року фактично не проживає (а.с.10,11).

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Виходячи з положень ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України щодо обов`язку доказування, обов`язок довести свої заперечення щодо наявності поважних причин відсутності на спірній житловій площі покладено на відповідача.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції України та ст.9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника житлового приміщення визначені в статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 107, 156 ЖК України).

Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім`ї власника житла, мають встановлюватися наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад встановлені строки, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Згідно роз`яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється серед іншого, на підставі судового рішення ,яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі 6-57цс11, зазначено, що виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов?язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 , з тих підстав, що відповідач по справі – ОСОБА_2 у спірній квартирі тривалий час, з вересня 2016 року (понад три роки) і по теперішній час не проживає, що вбачається з Актів про перевірку реєстрації та проживання складених 04.01.2019 року, 02.11.2019 року, складених депутатом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_9 , та відповідно, участі в утриманні даної квартири відповідач ОСОБА_2 не приймає, комунальні послуги не сплачує, та, будучи зареєстрованим у вищевказаній квартирі, яка на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданим Виконкомом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 06.07.1999 року належить: Ѕ частина ОСОБА_1 та Ѕ частина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не проживаючи у вказаному житловому приміщенні, відповідач ОСОБА_2 чинить позивачу, як співвласнику квартири, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю часткою власності. Крім того, на теперішній час позивач не може у повному обсязі реалізувати своє право співвласника на розпорядження приватною власністю, оформити субсидію, оскільки у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку відповідач ОСОБА_2 не бажає. Будь-яких підстав для збереження за відповідачем вказаного вище житлового приміщення судом не встановлено.

Крім того, викладені у позові доводи позивача про відсутність відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі тривалий час, з вересня 2016 року, відповідно, без поважних на те причин, підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться у справі, відповідачем під час розгляду справи не оспорені, відзив на позов ним не поданий, тому існують правові підстави, передбачені ст.71 ЖК України для задоволення позовних вимог співвласника квартири ОСОБА_10 про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст.317,319,386,391,405 Цивільного Кодексу України, ст.ст.71,156,163 Житлового кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області (місцезнаходження: пр.Ентузіастів буд.11 м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, ЄДРПОУ – 04526957) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області, громадянина України - таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено – 27 січня 2020 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО