Постанова № 8735374, 21.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-18729/09/0570

час прийняття постанови: 9-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Оленьченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "ВЕГА"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення

за участю представників сторін

від позивача:           Беро А.Л - за дов.

Папакіна К.М.

від відповідача: Ваховська Г.О. - за дов.

Пальчик О.В. –за дов.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "ВЕГА" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення – рішення від 12 жовтня 2009 року№0003212340/0 з податку на прибуток на суму 150399,00 грн., та 0003222340/0 з податку на додану вартість у сумі 305061 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Працівниками відповідача проведено планову виїзну перевірку ЗАТ "ВЕГА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року. За результатами перевірки складено Акт № 1632/23-2/20356822 від 30 вересня 2009 року про результати планової виїзної перевірки, у якому зроблений висновок про порушення податкового законодавства, а саме п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5. п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон про прибуток), п.4.3 ст.4, п.п.5.1.17 п. 5.1 ст.5, п 6.5 «а» ст..6, п.п. 7.3.6 п.7.3 ст.7, п.10.1 «г» ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі закон про ПДВ). На підставі акту перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення – рішення. ЗАТ "ВЕГА" вважає прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать гаму законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси, а отже мають бути визнані недійсними з наступних підстав.

Податкове повідомлення-рішення № 0003212340/0 від 12 жовтня 2009 року з податку на прибуток. Відповідачем визначено як порушення "віднесення до складу валових витрат відсотків, нарахованих (сплачених) за користування позикою в іноземній валюті та використання суми отриманої позики не у господарській діяльності" Згідно з приписами п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону про прибуток, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або рахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону про прибуток господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою...". Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону про прибуток визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону). Посилаючись на підпункт 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону про прибуток, зазначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених 5.7 цієї статті. Вказує на то, що законодавством не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок, понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає отримання коштів (позики), вже є ознакою господарської діяльності, і кошти безпосередньо впливали на результати діяльності ЗАТ "ВЕГА" та були направлені на отримання доходу. Надання та отримання позики від позикодавця-нерезидента не суперечить законодавству України.

Друге порушення це «віднесення до складу валових витрат та валових доходів «курсової різниці» яка виникла у перевіряємому періоді у зв’язку із користуванням позикою в іноземній валюті». Позивач зазначає, що Законом про прибуток не передбачено термін, який використовує відповідач у Акті перевірки при визначенні порушень, а саме такий як «курсова різниця». Відповідно до пункту 4.1 статті 4 вищевказаного Закону валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно з 4.1.3. валовий доход включає, крім іншого, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону. Підпункт 7.3.3. якої у свою чергу передбачає, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним курсом НБУ, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). Віднесення до складу валових витрат та доходів прибутку і збитку, отриманих внаслідок вищевказаного перерахунку у перевіряємому періоді у зв'язку із користуванням позикою в іноземній валюті здійснюється позивачем на підставі п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону про прибуток. Крім того, перелічені суми так званих "курсових різниць" виникли не лише з причини користування позикою в іноземній валюті (дол. США), а також у зв'язку із залишком на поточному рахунку у Євро, що немає ніякого відношення до позики від нерезидента.

Не погоджується позивач з встановленим відповідачем порушенням "направлення коштів позики в іноземній валюті на депозитні рахунки, відсотки, нараховані як дохід від використання депозиту", оскільки згідно з підпунктом 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону про прибуток датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. Крім того, аналізуючи направлення грошових потоків, отриманих платником 27 лютого2008 року 9000000 дол. США (що еквівалентно 45 450 000 грн.) згідно договору позики № UV-25 від 6 лютого 2008 року відповідачем зроблено висновок про невстановлення направлення коштів для здійснення господарської діяльності. Однак, цей висновок зроблений із розрахунку вивчення менше 50% суми отриманих грошових коштів, а к перевіряючими розглянуто використання платником лише 22 163 420 грн.(еквівалент суми у дол. США).

Крім того, перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток відповідачем були допущені смислові та арифметичні помилки при розрахунку сум заниження/завищення податку на прибуток, від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, та, як наслідок, невірне визначення суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні № 0003212340/0 від 12 жовтня 2009 року Податковий орган у Акті перевірки (стор. 14, 18-20) наводить зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток.

Не погоджується позивач з встановленим порушенням "пункту 4.3. статті 4, пункту 6.5 "а", підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 10.1 "г" ст.10 Закону Про ПДВ – не включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість ПДВ по послугах, отриманих від нерезидента, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 106 555 грн. Контракт від 01 вересня 2008 року на оренду будинку, що розташований за адресою: Київ, вул. Борщагівська, 143-А укладено безпосередньо із власником нерухомості Компанією «БЕРЕНД ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" (Республіка Кіпр). Зазначає, що закон про прибуток не містить такого обмеження як здача юридичною особою – нерезидентом нерухомості в Україні виключно через постійне представництво. Відповідно до пункт 6.5 "а" статті 6 закону про ПДВ місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом – місце розташування його представництва, а за відсутністю такого – місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутністю такого – місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента. Пунктом 10.1 "г" статті 10 закону, визначено - особами, відповідальними за нарахування, утримання та (перерахування) податку до бюджету, є: при наданні послуг нерезидентом – його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо надання таких послуг знаходиться на митній території України. Також є невірний розрахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість та них санкцій відповідно. Курс НБУ станом на 30 вересня 2008 року - 4,8610; курс НБУ станом на 01жовтня 2008 року - 4,8613. Відповідачем для розрахунку податку на у вартість перевіряючими був використаний курс НБУ станом на 01жовтня 2008 року, а не курс, що діяв на 30 вересня 2008 року.

Перевіркою податку на додану вартість встановлено порушення підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 закону про ПДВ, а саме, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість придбаної земельної ділянки, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 97 019 грн. Між ТОВ "ЛОРВІТ" (Продавцем) та ЗАТ "ВЕГА" (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 7,6989 гектара, що розташована за адресою: смт. Ворзель Київської області по вул. Чкалова, буд. 4. Тієї ж дати між ТОВ "ЛОРВІТ" (Продавцем) та позивачем було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу чого табору "Світанок", розташованого на земельній ділянці площею 7,6989 гектара, що розташований за адресою: смт. Ворзель Київської області по вул. Чкалова, буд.4. Згідно з приписами підпункту 5.1.17 пункту 5.17 статті 5 Закону про ПДВ звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства. До того ж, ЗАТ «ВЕГА» було направлено запит до відповідача стосовно податкового роз'яснення з питання правомірності дій продавця щодо включення суми ПДВ до ціни земельної ділянки та правомірності дій покупця щодо включення суми ПДВ до податкового кредиту. ДПІ у Ворошиловському районі надано податкове роз'яснення, яким підтверджено правомірність дій ЗАТ "ВЕГА".

У судовому засідання представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.108) у яких зазначив, що з позовними вимогами не згоден з наступних підстав.

При розгляданні питання щодо віднесення до складу валових користування позикою в іноземній валюті та курсової різниці встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем було взято позику. Згідно умов контракту, цільове використання позики – поповнення обігових коштів, запозичені кошти були направлені у тому числі на придбання акцій, корпоративних прав інших підприємств, на виконання зобов’язань по договору про переведення боргу, в рахунок оплати відсотків, нарахованих за користування позикою. Перевіркою не встановлено направлення коштів (позики в іноземній валюті) безпосередньо для здійснення господарської діяльності, що не дає можливості підтвердити зв'язок понесених витрат у зв’язку з користуванням такою позикою (відсотків за користування та курсової різниці) з господарською діяльністю позивача. Підприємство має право здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить діючому законодавству, але до складу валових витрат відносяться виключні витрати, що пов'язані із здійсненням власної господарської діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено, що позивачем не віднесення до складу податкового зобов'язання з ПДВ податок на додану вартість від послуг оренди, отриманих від нерезидента на митній території України. Документи, що посвідчують фактичне надання послуг оренди, виписані безпосередньо нерезидентом - Компанією «БЕРЕНД ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" (Республіка Кіпр). Данні первинні документи свідчать про відсутність участі Представництва «БЕРЕНД ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" при здійсненні операцій з надання послуг оренди. Крім того Представництво у періоді надання послуг звітувало до податкового органу з відсутністю господарської діяльності. Представництво «БЕРЕНД ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" знято з податкового обліку 9 грудня 2008 року. Дана інформація підтверджена листом ДПІ у Солом’янського районі м. Києва.

Перевіркою встановлено неправомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ вартість придбаної земельної ділянки. Згідно договору від 15 лютого 2008 року підприємство придбало земельну ділянку площею 7,6989 гектара, що розташованої смт. Ворзель Київської області по вул. Чкалова, 4, цільове призначення якої – обслуговування бази відпочинку, і сплачує за неї обговорену грошову суму. Придбання зазначеної земельної ділянки не включено до вартості об’єкту нерухомого майна. Придбання нерухомого майна, здійснено (оздоровчій табір «Світанок») здійснено за окремим договором, а загальна площа земельної ділянки включає склад угідь, перелічених вище. Таким чином, операція із придбання земельної ділянки звільнена від оподаткування податком на додану вартість. Стосовно податкового роз'яснення з питання правомірності щодо включення сум ПДВ до ціни земельної ділянки та правомірності дій включення суми ПДВ до податкового кредиту, відповідач зазначає, що даний запит не містив інформації для прийняття об'єктивного висновку: із запиту не вбачається договорів купівлі об'єкту нерухомого майна та земельної ділянки; крім умови укладених договорів. Приймаючи до уваги, що придбання нерухомості (оздоровчого табору «Світанок») здійснено за окремим договором, а вартість земельної ділянки не включено до вартості об'єкту нерухомого майна, придбання земельної ділянки звільнена від оподаткування податком на додану вартість. На підставі викладеного представники відповідача просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Вега», є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО№741558, дата проведення державної реєстрації 22 лютого 2008 року. (а.с.16).

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2009 року. За наслідками перевірки було складено акт від 30 вересня 2009 року №1632/23-2/20356822.(а.с.23). На підставі акту перевірки було прийнято спірні податкові повідомлення – рішення від 12 жовтня 2009 року №0003212340/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 150399грн., та №000322340/0, яким визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 305361грн.(а.с.88,89).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було взято позику у UNIGLOW LIMITED (республіка Кіпр), на підставі договору позики від 06 лютого 2008 року №UV – 25 у сумі 25000000 долл. США. (а.с.179). Відповідно до умов договору, позика повинна бути використана для поповнення обігових коштів. Як зазначено в акті перевірки (п.3.1.2) та підтверджується довідками з банківського рахунку (а.с. 126, 127, 132,133, 143, 144, 174, 175) позивачем перевіряємому періоді фактично було взято позику у розмірі 18275000 долл.США. Отримані грошові кошти, позивачем було використано як внесок в статутний капітал ВАТ «Сніжнянськхіммаш» у сумі 20657855,00 грн, ВАТ «Інститут «Донецький будпроект» у сумі 557865,00грн.3554000 долл. США перераховані Компанії «VA INTERTREDING Aktiengesellscyaft» (Австрія) на підставі договору від 27 лютого 2008 року про переведення боргу за контрактом №03-02/2006 між ЗАТ «Візаві» та «VA INTERTREDING Aktiengesellscyaft» (Австрія) від 20 березня 2006 року. Відповідно до умов зазначеного договору ЗАТ «Візаві» переводить ЗАТ «Вега» борг у розмірі 355400 долл. США, що виник за контрактом. 2400000 грн. направлено на повернення фінансової допомоги ВАТ «Віан» за договором від 12 лютого 2008 року № 02-12/2008. 22725000грн. були направлені на депозитні рахунки, з яких було знято та перераховано на придбання частки у статутному капіталі підприємства ПП «Ясноозерне -1». 5967500 грн. перераховано підприємству UNIGLOW LIMITED в рахунок оплати відсотків, нарахованих за користування позикою, згілно договору від 06 лютого 2008 року №UV – 25. Відповідачем в акті перевірки (а.с. 30) зроблено висновок, що позивачем кошти, які були отримані за договором позики, не були використані у господарській діяльності, чим порушено пункт 1.32 статті 1, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону про прибуток, підприємством віднесено до складу валових витрат відсотки, нараховані (сплачені) за користування позикою в іноземній валюті на загальну суму 2348399 грн. У порушення пункт 1.32 статті 1, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, статті 5 Закону про прибуток підприємством віднесено до складу валових витрат курсову різницю, яка виникла у перевіряємому періоді у зв’язку із користуванням позикою в іноземній валюті на суму 47775583,8 грн. У зв’язку з тим, що позивачем було направлено кошти (позику) в іноземній валюті на депозитні рахунки, відсотки, нараховані як дохід від використання депозиту у розмірі 1270058 грн., також не мають зв’язку із господарською діяльністю.

Суд не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону про прибуток господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Відповідно до пункту 5.1.статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Серед іншого до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених статтею 7 цього Закону (пп. 5.2.9. п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток).

Підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону про прибуток, визначено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку – кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду,протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:

основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Підпунктом 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону про прибуток встановлено, що датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Відповідач дійшов висновку, про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат відсотки, нараховані (сплачені) за користування позикою в іноземній валюті, курсову різницю, яка виникла у перевіряємому періоді у зв’язку із користуванням позикою в іноземній валюті, а також направлення коштів (позики) в іноземній валюті на депозитні рахунки, відсотки, нараховані як дохід від використання депозиту виходячи з того, що отримані кошти не були використані у господарській діяльності підприємства. Зазначений висновок відповідача помилковий, оскільки відповідачем зроблено підміну понять «отримання коштів (позики) для ведення господарської діяльності», та «господарські операції за рахунок цих коштів». Відповідач аналізуючи напрямки використання коштів позики, робить правові висновки стосовно правомірності отримання цих коштів, залишаючи поза увагою підпункт 5.2.9. пункту 5.2. статті 5, та підпункт 7.3.3 пункту 7.3. статті 7 Закону про прибуток, які безпосередньо визначають порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті. Крім того, відповідачем, в акті перевірки проаналізовано лише частину, операцій на яку було витрачено кошти позики, а висновок зроблено відносно всієї суми позики отриманої у перевіряємий період. Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме виписками банку (а.с.125-178), та актом перевірки (сторінка акту 13, а.с.29), де аналізуючи транш у сумі 45450000 грн. відповідач наводить операції на які було використано 22163450грн., але в акті перевірки зазначено, що данні порушення встановлені при звірці договорів, виписок банку за період з 01 квітня 2006 року по 31березня 2009 року. Між позивачем та відповідачем спір щодо правильності обчислення суми курсової різниці, відсутній.

Позивачем на підставі контракту від 1 вересня 2008 року укладеного з Компанією «Бертенд Трейдінг Лімітед», юридичною особою-нерезидентом, було отримано в оренду будинок розташований за адресою: м. Київ, вулю Борщагівська, 143-а. (а.с.233). Відповідно до умов договору, орендна плата складає 20 доларів США за кожен 1 кв.м об’єкту в місяць. Відповідачем в акті перевірки (стр. акту 20 а.с.34) вказано що, позивачем порушено, пункт 4.3 статті 4, пункт 6.5 «а» статті 6, підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 10.1 «г» статті 10 Закону про ПДВ, підприємством не включено до складу податкового зобов’язання з податку на додану вартість по послугах, отриманих від нерезидента, що призвело до заниження податкового зобов’язання на суму 106555,00грн.

Суд не погоджується з висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону про ПДВ для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Пунктом 6.5 «а» статті 6 Закону про ПДВ закріплено, що місцем поставки послуг вважається: за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д"-"е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою (підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 1 Закону про ПДВ).

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, при наданні послуг нерезидентом є, його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України (пункт 10.1 «г» статті 10 Закону про ПДВ»).

Таким чином, законодавець чітко визначив, що особа яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України, є особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, у випадку якщо постійне представництво нерезидента відсутнє. Як свідчать матеріали справи, а саме, акт від 13 жовтня 2009 року №4517/23-1011 Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва «Про неможливість проведення перевірки контрагента Представництво «Бертенд Трейдінг Лімітед» (далі Представництво) з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей» (а.с.257), Представництво зареєстровано міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України за номером ПІ-1880 від 18 вересня 1997 року. Місце знаходження Представництва м. Київ, вул. Борщагівська, 143-А. Представництво було зареєстровано як платник податку на додану вартість та мало свідоцтво платника ПДВ. Представництво діяло на підставі Положення Постійного Представництва на Україні, від імені своєї головної Компанії, не було юридичною особою. 9 грудня 2008 року Представництво знято з обліку платника податків. Оскільки, на час укладення договору та на час дії договору оренди, існувало Постійне Представництво «Бертенд Трейдінг Лімітед», відповідно до пункту 10.1 «г» статті 10 Закону про ПДВ, зазначене Представництво було особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, при наданні послуг нерезидентом.

Позивачем, на підставі договору від 15 лютого 2008 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Лорвіт», було придбано цілісний майновий комплекс оздоровчого табору «Світанок», що розташований за адресою: смт. Ворзель Київської області, вул. Чкалова, 4. Відповідно до пункту 1.2. договору, відчужуваний цілісний майновий комплекс загальною площею 231,3 кв. м., розташований на земельній ділянці площею 76989 кв. м.

Відповідно до договору від 15 лютого 2008 року позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лорвіт», було придбано земельну ділянку площею 7,6989 гектара, що розташована в смт. Ворзель Київської області, вул. Чкалова, 4, цільове призначення якої – обслуговування бази відпочинку. (а.с. 201).

Спір виник у зв’язку з тим, що позивачем до складу податкового кредиту було віднесено вартість земельної ділянки, придбаної у ТОВ «Лорвіт», оскільки, як зазначає відповідач відповідно до підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону про ПДВ «звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства».

Як свідчать матеріали справи, вартість земельної ділянки придбаної у ТОВ «Лорвіт», хоч і знаходиться під об’єктом нерухомого майна, але до вартості нерухомого майна включена не була, оскільки була придбана за окремим договором, таким чином норми підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону про ПДВ, у даному випадку не розповсюджуються.

Листом від 5 червня 2008 року №110 позивач звертався до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, у якому просив надати податкове роз’яснення стосовно правомірності дій продавця щодо включення суми ПДВ до ціни земельної ділянки та правомірності дій покупця щодо включення суми ПДВ до податкового кредиту. (а.с. 94). Податковим органом 20 червня 2008 року №24885/10/31-012-8 позивачу було надано податкове роз’яснення, у якому зазначено, що операція з продажу земельної ділянки підлягає оподаткуванню на загальних підставах. (а.с. 95). Листом від 2 жовтня 2009 року №02/10/2009 ТОВ «Лорвіт» зверталось до ОДПІ у м. Ірпені Київської області, у якому просило підтвердити правомірність виписки ТОВ «Лорвіт» податкової накладної та включення суми податку на додану вартість за договором купівлі продажу земельної ділянки, укладеного з позивачем, до податкових зобов’язань з ПДВ. (а.с.249) Своєю відповіддю Ірпіньська ОДПІ від 03 листопада 2009 року №2614/10/15-3, також було підтверджено правомірність дій ТОВ «Лорвіт». (а.с. 249)

Згідно з підпунктом д) підпункту 4.4.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з пунктом 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов, Закритого акціонерного товариства "ВЕГА" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення – рішення, задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 12 жовтня 2009 року №0003212340/0 яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 150399,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 12 жовтня 2009 року № 0003222340/0 з яким визначене податкове зобов’язання податку на додану вартість у сумі 305061,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "ВЕГА" 3(три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 січня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі складена 26 січня 2010 року.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шинкарьова І.В.