Постанова № 8735352, 25.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-20375/09/0570

час прийняття постанови: 13-43

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Оленьченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Конти»

до Східної митниці, Головне управління Державного казначейства в Донецькій області

про визнання дій неправомірними, визнання недійсними картки відмови, рішення митного органу, стягнення надмірно сплаченої суми

за участю представників сторін

від позивача:          Перешивайло О.О - за дов.

від відповідача 1: Перменов О.О. - за дов.

від відповідача 2: не з’явився

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Закрите акціонерне товариство „Виробниче об’єднання „Конті” м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до:

відповідача 1 – Східної митниці – про визнання протиправними дій з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020755 від 24.11.2008 р.; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020755 від 24.11.2008 р.; визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/014865 від 20.11.2008 р.;

відповідача 2 – Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області – про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 25226,82 грн. (судом врахована заява про зміну позовних вимог від 15.01.2010 р. № 113/11/054).

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що визначена в декларації митної вартості від 20.11.2008 р. № 70000000/8/014865 ціна мигдалю натурального каліфорнійського САТ 1 32/34 бланшированого у кількості 18750 кг в сумі 98250 дол. США або 588871,20 грн. за курсом НБУ станом на 20.11.2008 р. була підтверджена наданими відповідачу 1 документами:

- контрактом № LoK-01 від 01.03.2007 р., укладеним з Компанією „Almendras Llopis S.A.”, з додатковими угодами;

- специфікацією від 15.10.2008 р. № 5 до контракту № LoK-01 від 01.03.2007 р.;

- інвойсом від 29.10.2008 р. № 2008700711;

- прайс – листом виробника – Компанії „Almendras Llopis S.A.”;

- листом виробника щодо вартості товару;

- калькуляцією виробника товару;

- сертифікатом про походження товару від 29.10.2008 р. № 5309023.

Позивач наполягає на тому, що висунута йому посадовою особою Східної митниці вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості імпортованого мигдалю є необґрунтованою, виходячи безпосередньо з переліку витребуваних документів. Так, експортна ВМД, відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою КМУ від 01.02.2006 р. № 80, не належить до документів, обов’язкових для подання митному органу для здійснення митного оформлення. Висновок Укрпромзовнішінформу позивач не мав можливості надати через відсутність такої організації в Україні. Враховуючи те, що відповідно до контракту поставка товару здійснювалась на умовах DDP склад покупця з відстроченням платежу на 45 днів з дати відвантаження товару, у позивача не було і не могло бути жодних бухгалтерських документів по цій господарській операції або контрактів з третіми особами. Мигдаль не є біржовим товаром, тому вимога про надання біржових цін не могла бути виконана. В свою чергу наданий відповідачу 1 прайс – лист взагалі не був прийнятий до уваги.

          Внаслідок того, що підприємством не були представлені витребувані документи, коригування митної вартості мигдалю було здійснено митницею на підставі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби із застосуванням третього методу визначення митної вартості, визначеного ст. 269 МК України. Як результат, позивачеві було запропоновано під час митного оформлення сплатити 6330 дол. США за 1000 кг мигдалю.

          З метою недопущення простою виробництва та виникнення збитків позивач був вимушений надати митному органу іншу декларацію про визначення митної вартості товару, в якій ціна мигдалю склала 118687,50 дол. США за 18750 кг, тобто 732503,65 грн. Внаслідок цього, сплачена до Державного бюджету України сума податку на додану вартість склала 146500,73 грн., тобто збільшилась на 25226,82 грн.

          Позивач наполягає на тому, що вантажна митна декларація і податкова декларація не є тотожними поняттями, тому оформлення вантажної митної декларації та сплата нарахованих на її підставі податків не є перешкодою для повернення помилково або надмірно сплачених платежів.

          Відповідач 1, Східна митниця, проти позову заперечує і наполягає на тому, що в силу приписів ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь – якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

          Під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що заявлена позивачем митна вартість мигдалю склала 5,24 дол. США за кг, що є значно нижче у порівнянні з ціною на той самий товар, за тим самим контрактом, оформленим Закритим акціонерним товариством „Виробниче об’єднання „Конті” м. Донецьк за ВМД № 700000005/2008/012419 від 08.10.2008 р. Згідно з вказаною ВМД митна вартість раніше оформленого вантажу склала 6,33 дол. США за кг. Враховуючи викладене позивачеві було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження правомірності зниження митної вартості задекларованого товару.

          Відповідно до ст. 265 МК України та п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.

          Декларант відмовився від подання додаткових документів, внаслідок чого митниця здійснила коригування митної вартості задекларованого позивачем товару з урахуванням цінової інформації бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та прийняла рішення про застосування третього методу визначення митної вартості цього товару, який передбачає, що у випадку неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів згідно з положеннями ст. ст. 267 та 268 МК України, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

          Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються з зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

          Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку, країна походження, виробник.

          Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

          Митним органом за основу коригування митної вартості мигдалю було взято раніше оформлену позивачем ВМД № 700000005/2008/012419 від 08.10.2008 р.

          Таким чином, заявлена позивачем митна вартість мигдалю була збільшена митницею з 5240 дол. США за 1000 кг до 6330 дол. США за 1000 кг.

          Відповідач 2, Головне Управління Державного казначейства України у Донецькій області, звернувся до суду з клопотанням про вирішення спору за відсутністю його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення сторін, суд встановив наступне.

          01 березня 2007 року між Компанією „Almendras Llopis S.A.” Іспанія (Продавець) та Закритим акціонерним товариством „Виробничим об’єднанням „Конті” Україна (Покупець) був укладений контракт № LoK-01, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець придбаває та сплачує сировину для кондитерського виробництва.

Кількість товару, його ціна та строки поставки визначаються специфікаціями, які є невід’ємними частинами цього контракту (арк. справи 43-51).

20 листопада 2008 року Закрите акціонерне товариство „Виробниче об’єднання „Конті” м. Донецьк через свого митного брокера, Закрите акціонерне товариство „Укрсервіс” м. Донецьк, подало до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/8/014867, в якій визначило митну вартість ввезеного на територію України мигдалю натурального каліфорнійського САТ 1 32/34 бланшованого у кількості 18750 кг за ціною 5240 дол. США за 1000 кг на загальну суму 98250 дол. США або 588871,20 грн. (арк. справи 61-64)

24.11.2008 р. Відділом контролю митної вартості Східної митниці за результатами розгляду митної декларації та товаросупровідних документів декларанту у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів та пропуску їх через митний кордон України було відмовлено, про що свідчить наявна в матеріалах справи картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020755 (арк. справи 68).

Причиною відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні товару митний орган визначає відсутність підтверджуючих документів, необхідних для визначення митної вартості мигдалю: копій ВМД країни відправлення, банківських документів, що свідчать про оплату, бухгалтерської документації, калькуляції виробника, інформації біржових організацій, висновків експертів щодо вартісних або якісних характеристик товару, інших документів для підтвердження митної вартості.

Рішенням від 24.11.2008 р. Східна митниця, користуючись передбаченим ст. 269 МК України третім методом визначення митної вартості імпортованих товарів, збільшила митну вартість задекларованого позивачем товару на 143632,44 грн. Таким чином, внаслідок здійсненого митним органом коригування митна вартість імпортованого мигдалю у кількості 18750 кг склала 732503,64 грн. або 118687,5 дол. США.

Джерелом інформації для розрахунку митної вартості товару митним органом визначені цінова інформація ЄАІС ДМСУ, а також (що було заявлено під час розгляду справи) ВМД від 08.10.2008 р. № 700000005/2008/012419, в якій митна вартість раніше ввезеного мигдалю за тим же контрактом була задекларована в сумі 6,33 дол. США за кг.

24.11.2008 р. Закритим акціонерним товариством „Виробниче об’єднання „Конті” м. Донецьк до Східної митниці була надана нова ВМД № 700000005/8/015046, в якій задекларована митна вартість мигдалю натурального каліфорнійського САТ 1 32/34 склала 732503,65 грн. (арк. справи 73).

Необхідність подання нової ВМД з відкоригованими показниками митної вартості імпортованого мигдалю позивач обґрунтовує здійсненням заходів, спрямованих на недопущення зупинення процесу виробництва, оскільки як вбачається з наданої суду довідки від 25.01.2010 р. № 317/11/101, станом на 24.11.2008 р. залишки мигдалю бланшованого 32/34 у підприємства відсутні.

Факт оплати позивачем послуг з митного оформлення вантажу декларанту і факт сплати цих послуг останнім на користь Східної митниці підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 21.11.2008 р. № 284 та від 24.11.2008 р. № 82 на суму 450000 грн.

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позов Закритого акціонерного товариства „Виробниче об’єднання „Конті” м. Донецьк підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частинами першою та четвертою ст. 260 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст.267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1)          витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2)          належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3)          роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4)          відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5)          витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6)          витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7)          витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2007 р. № LoK-01, укладеного між Компанією „Almendras Llopis S.A.” Іспанія та Закритим акціонерним товариством „Виробничим об’єднанням „Конті” Україна, кількість товару, його ціна та строки поставки визначаються специфікаціями, які є невід’ємними частинами цього контракту.

Відповідно до специфікації № 5 від 15.10.2008 р., підписаної між сторонами контракту, Компанія „Almendras Llopis S.A.” Іспанія повинна була поставити позивачеві мигдаль бланширований Каліфорнія САТ 1 32/34 у кількості 18750 кг на суму 98250 дол. США, тобто вартість 1 кг нетто товару склала 5,24 дол. США. (арк. справи 51)

Згідно з п. 6 специфікації 100 % оплата вартості товару здійснюється протягом 45 календарних днів з дати завантаження товару.

Аналогічну інформацію щодо вартості поставленого мигдалю містять наявні в матеріалах справи інвойс від 29.10.2008 р. № 2008700711, прайс – лист та заяви Компанії „Almendras Llopis S.A.” (арк. справи 53).

Відповідно до ст.264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Суд встановив, що позивачем до Східної митниці було надано всі документи, необхідні для визначення ціни товару, що імпортується, тому обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару у митного органу були відсутні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача 1 на ВМД від 08.10.2008 р. № 700000005/2008/012419, в якій позивачем митна вартість раніше ввезеного мигдалю за тим же контрактом була задекларована в сумі 6,33 дол. США за кг, виходячи з приписів ст. 190 Господарського кодексу України, яка гарантує визначення вільних цін на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Суд зазначає також про те, що умови укладеного між позивачем та нерезидентом зовнішньоекономічного контракту передбачають можливість коригування ціни мигдалю по кожній поставці.

Відповідачем 1 зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами цієї норми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Таким чином, перелік визначених цим пунктом документів не є ані вичерпним, ані таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обов'язковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд приходить до висновку, що в діях відповідача встановлена неправомірність, та те що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень відповідно до вимог статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України недоведена правомірність прийняття рішень про визначення митної вартості та правомірність своїх дій.

За таких обставин відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийняті рішення про визначення митної вартості товарів за третім методом та надані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за третім методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством. Про сплату визначеної відповідачем митної вартості товару свідчать наявні в матеріалах справи платіжні документи, а також відмітка митного органу на вантажно – митній декларації від 24 листопада 2009 року №700000005/8/015046.

Відповідно до наданого розрахунку, надмірно сплачений податок на додану вартість складає 25226,82 грн. Дані такого розрахунку підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Східною митницею не доведена правомірність відмови у прийнятті наданої позивачем вантажної митної декларації та обчислення митної вартості товарів, ввезених відповідно до ВМД, що розглядаються у справі, за третім методом. В той же час, дослідженими судом доказами спростовані висновки відповідача 1 про неподання декларантом до митного органу документів, що дозволяли б визначити митну вартість ввезеного товару із застосуванням першого методу (ціни договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов, Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конти» до Східної митниці, Головне управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними картки відмови, рішення митного органу, стягнення надмірно сплаченої суми, задовольнити.

Визнати протиправними дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24 листопада 2008 № 700000024/2008/020755.

Визнати недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів до ВМД №700000005/8/014865 від 20 листопада 2008 року.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24 листопада 2008 № 700000024/2008/020755.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конти» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 25226,82 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конти» (код ЄДРПОУ – 25112243) №26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конти» витрати в розмірі 255,67 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. 67 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі буде складена 01 лютого 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шинкарьова І.В.