Рішення № 87350996, 28.01.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3274/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Смолки Я.М.,

представника відповідача Пех С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товару,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205120/2019/000011/2 від 31.10.2019 та картки відмови у митному оформленні товару №UA205120/2019/00070.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 згідно рахунку-фактури від 16.10.2019 №219-03087 придбав легковий автомобіль: марки AUDI модель A6, 2015 року випуску, бувший у використанні, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2967 см3, вартістю 11 240,00 Євро та ввіз його на митну територію України для проведення митного оформлення.

30.10.2019 декларантом ТзОВ «ВОЛЕКСПОБРОК» в інтересах позивача для здійснення митного оформлення товару - легкового автомобіля: марки AUDI модель A6, кузов № НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2015, об`єм двигуна 2967 см3, тип двигуна - дизель, двигун - CRTE, потужність - 160 kW, тип кузова - універсал, бувший у використанні, призначення - для перевезення людей по дорогах загального користування, загальна кількість місць, включаючи водія 5, колісна формула - 4x4, категорія ТЗ -М1, виробник - Торговельна марка - AUDI, було оформлено та подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію №UA205120/2019/004118 від 30.10.2019 у якій в графі 42 ціну транспортного засобу визначено у розмірі 11 240,00 Євро та застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару. У графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 314 581,93 грн, що еквівалентно 11 290,00 Євро.

Волинська митниця ДФС, не погодившись із вказаною декларантом митною вартістю автомобіля, 31.10.2019 прийняла рішення №UA 205120/2019/000011/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначила митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 18 850,00 Євро з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР. Крім того, службовою особою Волинської митниці ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205120/2019/00070. В результаті чого позивачу було донараховано податків на суму 66 938,37 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішенням та карткою відмови, вважає їх протиправним,и посилаючись на те, що ним було надано усі документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за ціною вказаною декларантом.

Позивач зазначає, що придбання та вартість вказаного транспортного засобу у розмірі 11 240,00 Євро підтверджується свідоцтвом про тимчасову реєстрацію транспортного засобу у Литовській Республіці, платіжним документом системи Турбосвіфт, платіжним дорученням в іноземній валюті ПАТ КБ «Приватбанк», які перекладені з іноземної мови у встановленому порядку. Грошові кошти сплачувались через систему платежів Свіфт на рахунки продавця.

При цьому, позивач зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Вважає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, а самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 допущено в даній адміністративній справі заміну відповідача - Волинської митниці ДФС на його правонаступника - Волинську митницю Держмитслужби.

В поданому до суду відзиві на позов від 16.12.2019 №2200/03-70-10/14 (а.с.68-71) представник відповідача позов не визнала, вважає, що вимоги викладені у ньому не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Під час здійснення митного контролю та митного оформлення товару: легкового автомобіля марки AUDI модель A6, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2967 см3, декларантом 30.10.2019 в інтересах ОСОБА_1 подано митну декларацію №UA205120/2019/004118 від 30.10.2019 у якій митну вартість вказаного транспортного засобу заявлено на за 6 методом визначення вартості на рівні 11 240,Євро (графа 45 МД - 314 581,93 грн).

За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику АСАУР посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та встановлено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 18 850,00 Євро.

Під час опрацювання поданих декларантом разом з митною декларацією №UA205120/2019/004118 від 30.10.2019 документів щодо оформлення вказаного транспортного засобу встановлено, що фактурна вартість транспортного засобу згідно з рахунком-фактурою від 16.10.2019 №2019-03087 становить 11 240,00 Євро. В той же час, згідно граф 43 та 45 поданої ВМД митну вартість товару декларантом заявлено за шостим методом визначення митної вартості на рівні 11 290,00 Євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом згідно графи 44 митної декларації №UA205120/2019/004118 подано платіжне доручення від 09.08.2019 №0408004, яке на думку позивача, підтверджує оплату коштів в розмірі 11 240,00 Євро за придбаний товар.

Проте, представник відповідача звертає увагу на те, що згідно поданого платіжного доручення ОСОБА_1 на рахунок фірми-продавця сплачено 11 240,00 Євро за авто AUDI модель A6. При цьому, перерахунок коштів був здійснений 09.08.2019, хоча сама фактура датується 16.10.2019. Тобто, товар був оплачений ще до домовленості між сторонами про його купівлю-продаж. В той же час, вказане платіжне доручення не містить ідентифікаційних ознак, за якими можна було б встановити оплату саме за ввезений позивачем транспортний засіб.

Окрім того, в технічному паспорті від 17.04.2015 №A118834RM15 зазначений власник - «ALD AUTOMOTIVE ITALIA SRL», а в рахунку-фактурі від 16.10.2019 №2019-03087 - UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS». Така невідповідність між інформацією, вказаною в технічному паспорті на транспортний засіб та рахунку-фактурі щодо власника та продавця автомобіля є суттєвою, адже поданий до митного контролю рахунок-фактура від 16.10.2019 підтверджує дані лише щодо якісних та модельних характеристик згаданого транспортного засобу, проте не свідчать про наявність у вказаної юридичної особи компанії UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS» будь-яких майнових прав щодо згаданого об`єкту.

Вищевказане свідчить про наявність обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом документів щодо заявленої митної вартості товарів, її числових значень, що слугувало підставою для витребування у декларанта додаткових документів, а саме: платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару (у поданому до митного оформлення платіжному документі не вказано рахунку- фактури/проформи); договорів з третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; висновку про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; копію митної декларації країни відправлення (відповідно до Акту огляду від 26.10.2019 №UA205010/2019/325975).

У відповідь на вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару декларант заявою від 31.10.2019 №107 повідомив про відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару. При цьому, просив прийняти рішення про коригування митної вартості без врахування строків, передбачених ст.53 МК України.

У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи відмову декларанта подавати додаткові документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості №UA 205120/2019/000011/2 від 31.10.2019 та картку відмови у митному оформленні товару №UA205120/2019/00070, а митну вартість товару визначено за резервним методом з врахуванням цінової інформації ЄАІС ДФС на рівні 18 850,00 Євро.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає рішення про коригування митної вартості 205120/2019/000011/2 від 31.10.2019 та картку відмови у митному оформленні товару №UA205120/2019/00070 такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства. З наведених підстав просила в задоволенні позову відмовити.

Крім того, представник відповідача заявила клопотання про зменшення витрат на правову допомогу у зв`язку із їх неспівмірністю та не доведеністю.

В судовому засіданні, що відбулося 16.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

В судове засідання призначене на 28.01.2020 представник позивача не прибув, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 30.10.2019 декларантом ТзОВ «ВОЛЕКСПОБРОК» в інтересах ОСОБА_1 подано для митного оформлення в режимі імпорту митну декларацію (МД) №UA205120/2019/004118 від 30.10.2019 (а.с.75-76) з метою декларування товару - легкового автомобіля: марки AUDI модель A6, кузов № НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2015, об`єм двигуна 2967 см3, тип двигуна - дизель, двигун - CRTE, потужність - 160 kW, тип кузова - універсал, бувший у використанні, призначення - для перевезення людей по дорогах загального користування, загальна кількість місць, включаючи водія 5, колісна формула - 4x4, категорія ТЗ -М1, виробник - Торговельна марка - AUDI.

Декларантом в графі 42 МД №UA205120/2019/004118 від 30.10.2019 вказано ціну товару в сумі 11 240,00 Євро та зазначено в графі 45 митну вартість в сумі 314 581,93 грн, що еквівалентно 11 290,00 Євро, яку визначено за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товару.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 16.10.2019 №2019-03087; декларацію про походження товару (експортну декларацію) від 16.10.2019 №2019-03087; митну декларацію від 26.10.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.10.2019 №UA205010/2019/325975 з додатковим аркушем; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) № НОМЕР_2 від 17.04.2015; банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 09.08.2019 №0408004; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.10.2019 б/н; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 28.10.2019 №1775; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.013.14388-19 від 28.10.2019 та інші документи (а.с18-19,26-28-35,79-98,107).

Відповідач, вважаючи, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР надіслав декларанту електронне повідомлення від 30.10.2019 про надання в 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні, що підтверджують оплату за товар, якщо рахунок сплачено (у поданому до митного оформлення платіжному документі не вказано рахунка-фактури/проформи); договорів з третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; копію митної декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами (відповідно до Акту огляду (переогляду) від 26.10.2019 №UA205010/2019/325975) (а.с.104).

Декларант 31.10.2019 митному органу надіслав листа за №107 у якому зазначив, про відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та просив прийняти рішення про коригування митної вартості без врахування строків, передбачених ст. 53 МК України (а.с.103).

31.10.2019 відповідач прийняв рішення №UA 205120/2019/000011/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205120/2019/00070 (а.с.22-25).

Згідно з графою 30 оскаржуваного рішення відповідачем визначено митну вартість товару: легкового автомобіля - марки AUDI модель A6, кузов № НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2015, об`єм двигуна 2967 см3, тип двигуна - дизель, двигун - CRTE, потужність - 160 kW, тип кузова - універсал, бувший у використанні, призначення - для перевезення людей по дорогах загального користування, загальна кількість місць, включаючи водія 5, колісна формула - 4x4, категорія ТЗ -М1 за ціною 18 850,00 Євро (замість 11 290,00 Євро, що була заявлена декларантом).

Згідно з графою 33 рішення митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 11290,00 Євро, а також встановлено, що містяться розбіжності щодо власника транспортного засобу згідно умови купівлі-продажу та технічного паспорта. Згідно ст. 54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Згідно п. 10 ст. 58 МК України до митної вартості мають бути включені витрати, понесені покупцем, на страхування.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 18 850,00 Євро та згідно ст. 53 та 54 МК України запропоновано в 10-ти денний термін надати: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, якщо рахунок сплачено (у поданому до митного оформлення платіжному документі від 09.08.2019 №0408004 не вказана рахунок-фактура або рахунок-проформа); договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; копію митної декларації країни відправлення.

Декларант не надав додаткові документи для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 31.10.2019 №107.

Також у рішенні вказано, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МКУ МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 "Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку", та спрацюванням системи ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 18 850 Євро". Митницею відповідно до положень ст. 55, 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 18 850,00 Євро" (а.с.72-73).

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС №UA 205120/2019/000011/2 про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205120/2019/00070, оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Декларантом в інтересах ОСОБА_1 подано наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний ним 6 (резервний) метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактуру (інвойс) від 16.10.2019 №2019-03087 на суму 11 240,00 Євро; декларацію про походження товару (експортну декларацію) від 16.10.2019 №2019-03087; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.10.2019 №UA205010/2019/325975 з додатковим аркушем; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) № НОМЕР_2 від 17.04.2015; банківський платіжний документ ПАТ КБ «Приватбанк» (платіжне доручення) від 09.08.2019 №0408004, що підтверджує вартість товару у розмірі 11240,00 Євро; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.10.2019 б/н на суму 50,00 Євро; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 28.10.2019 №1775 про те, що вартість транспортного засобу на момент огляду становить 11 146,00 Євро; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.013.14388-19 від 28.10.2019.

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень законодавства вбачається, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару "легкового автомобіля - марки AUDI модель A6, кузов № НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2015, об`єм двигуна 2967 см3, тип двигуна - дизель, двигун - CRTE, потужність - 160 kW, тип кузова - універсал, бувший у використанні, призначення - для перевезення людей по дорогах загального користування, загальна кількість місць, включаючи водія 5, колісна формула - 4x4, категорія ТЗ -М1 у розмірі 314 581,93 грн (еквівалентно 11 290,00 Євро) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР, від декларанта витребовувались додаткові документи.

Оскільки, декларантом не надано усіх витребовуваних документів згідно з переліком, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 18 850,00 Євро.

В оскаржуваному рішенні відповідач поставив під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 11 290,00 Євро, а також встановлено, що містяться розбіжності щодо власника транспортного засобу згідно умови купівлі-продажу та технічного паспорта. В технічному паспорті від 17.04.2015 №A118834RM15 зазначений власник - «ALD AUTOMOTIVE ITALIA SRL», а в рахунку-фактурі від 16.10.2019 №2019-03087 - UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS».

Цією обставиною митний орган обґрунтував необхідність подачі декларантом додаткових документів. Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що транспортний засіб позивач придбав у UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS» (Литовська Республіка), що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №2019-03087 від 16.10.2019, а в технічному паспорті від 17.04.2015 №A118834RM15 зазначений власник «ALD AUTOMOTIVE ITALIA SRL» (Італія) на якого першопочатково був зареєстрований транспортний засіб (а.с.26-26, 86-87). Разом з тим, вказана обставина, на переконання суду, жодним чином не впливає на митну вартість транспортного засобу.

Щодо розбіжностей між ціною транспортного засобу (11 240,00 Євро) зазначеною у графі 42 митної декларації №UA205120/2019/004118 від 30.10.2019 та вказаною митною вартістю товару в сумі 314 581,93 грн, що еквівалентно (11 290,00 Євро), зазначеною у графі 45 митної декларації, на яку посилається відповідач, суд зазначає, що відповідно до довідки від 30.10.2019 б/н, яка подавалась декларантом до митної декларації, вказана розбіжність є витратами на доставку, поданого для митного оформлення транспортного засобу, до Державного кордону України, що склали 50,00 Євро (а.с.107).

Крім того, представник відповідача вказує на те що згідно поданого платіжного доручення ПАТ КБ «Приватбанк» від 09.08.2019 №0408004 ОСОБА_1 на рахунок фірми-продавця 09.08.2019 сплачено 11 240,00 Євро за авто AUDI модель A6. При цьому, сам рахунок-фактура датується 16.10.2019. Тобто, товар був оплачений ще до домовленості між сторонами про його купівлю-продаж. В той же час, вказане платіжне доручення не містить ідентифікаційних ознак, за якими можна було б встановити оплату саме за ввезений позивачем транспортний засіб.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що у пункті 5.2 договору, укладеного 16.09.2015 між UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS» (Литовська Республіка) та ОСОБА_1 (Україна) про участь в аукціоні визначено, що клієнт зобов`язаний не пізніше ніж через 5 днів з моменту надання форми підтвердження купівлі/попереднього рахунку в аккаунті клієнта оплатити суму вказану у формі підтвердження покупки (попередньому рахунку), шляхом переказу всієї суми на вказаний банківський рахунок або готівкою. Відповідно до п. 5.3 вказаного договору кінцева ціна вказується в рахунку-фактурі по НДС, який надається клієнту в день отримання транспортного засобу (в момент передачі).

Таким чином, оплата наданого до митного оформлення транспортного засобу була здійснена платіжним дорученням від 09.08.2019 на підставі наданого компанією UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS» (Литовська Республіка) попереднього рахунку від 07.08.2019 №57562 на суму 11 240,00 Євро, у якому вказано, що оплата проводиться саме за автомобіль марки AUDI модель A6, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2967 см3, тип двигуна - дизель. Разом з тим, відповідно до положень п. 5.3 вказаного договору рахунок-фактура №2019-03087 був оформлений 16.10.2019, в момент отримання (передачі) ОСОБА_1 (покупцю) придбаного транспортного засобу.

Крім того, на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано висновок експертного товарознавчого дослідження №1775 від 28.10.2019 про оцінку транспортного засобу, відповідно до якого вартість транспортного засобу - автомобіля марки AUDI модель A6, VIN код № НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення, що ввозиться на митну територію України за результатами та на момент огляду 28.10.2019 складає 11 146,00 Євро (а.с.89-94).

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Разом з тим, ні в повідомленні декларанту про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав, у чому є неправильним розрахунок митної вартості, зазначеної у митній декларації (яка є вищою, ніж фактурна вартість за документами).

У зв`язку з цим, у митного органу не було підстав для надіслання позивачу повідомлення з вимогою для надання документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, оскільки надані декларантом документи містили необхідні дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Щодо визначення митним органом митної вартості товару на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, то суд зазначає наступне.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205120/2019/000011/2 від 31.10.2019 вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком для підтвердження митної вартості, а документи, подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому, митну вартість він визначив також за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Оскаржуване рішення не містить ні заявленої митної вартості, ні номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Воно не містить також пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості №UA205120/2019/000011/2 від 31.10.2019, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Водночас, доказів навмисного заниження позивачем вартості товару відповідачем суду не надано, як і доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, оформлених іншими митницями України, як цього вимагають митні процедури. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... валюта EUR, вартість 18 850,00 Євро. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача також не зміг пояснити, на підставі яких даних (зовнішніх джерел) контролюючим органом визначено митну вартість автомобіля марки AUDI модель A6, кузов № НОМЕР_1 у розмірі 18 850,00 Євро.

Відтак, оскаржуване рішення не містить числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Наведене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну 18 850,00 Євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару.

Оскільки, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205120/2019/000011/2 від 31.10.2019 є необґрунтованим та безпідставним.

З огляду на те, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 205120/2019/00070 є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнається протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів №UA205120/2019/000011/2 від 31.10.2019 та картки відмови у митному оформленні товару №UA 205120/2019/00070, тому вони підлягає скасуванню, а позовні вимоги до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача наступні витрати: судовий збір у розмірі 1536,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 гривень. В подальшому, у клопотанні від 16.01.2020 представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у меншому розмірі 10 000,00 гривень (а.с. 145-146)

Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 1536,80 грн підтверджуються квитанцією від 06.11.2019 №ПН1738 та квитанцією від 16.11.2019 №0.0.1524753149.1, тому ці витрати суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби.

Як вбачається із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 06.11.2019 (а.с.38-39), акту приймання-передачі виконаних робіт від 16.01.2020, квитанції до прибуткового касового ордера від 16.01.2020, адвокатом Карпуком А.С. було надано послуги ОСОБА_1 на суму 10 000,00 грн (а.с. 147).

Як вбачається з акту приймання-передачі виконаних робіт від 16.01.2020, сторонами обумовлено, що вартість 1 год витраченого часу становить 1000,00 грн.

Адвокатом Карпуком А.С. надано наступні послуги: аналіз законодавства, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин (2 год) - 2000,00 грн; підготовка змісту позовної заяви (6 год) 6 000,00 грн, представництво інтересів у Волинському окружному адміністративному суді (2 год) - 2 000,00 грн.

Як уже зазначалося судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що провадження у справі здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові названого позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Окрім того, відповідно до статті 12 КАС України дана категорія справи відноситься до незначної складності.

З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову тривалістю у 6 годин та вартістю таких послуг у розмірі 6 000 грн за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Також суд при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховує участь адвоката у судових засіданнях фактичною їх тривалістю 1 год. ( в одному засіданні), а не 2 год. як зазначено про це в акті прийому-передачі послуг.

Відтак, суд, враховуючи подане відповідачем заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу та вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відтак враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн, що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви (3 000 грн) та фактичне представництво інтересів позивача в суді (1 000 грн).

При цьому, суд зазначає, що аналіз законодавства, попередня консультація з приводу спірних правовідносин включається до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви.

Отже, решту витрат у сумі 6000,00 грн повинен понести позивач.

Керуючись статтями 134, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товару, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205120/2019/000011/2 від 31.10.2019 та картку відмови у митному оформленні товару №UA 205120/2019/00070.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43350888) судовий збір у розмірі 1 536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук